03 серпня 2022 року
м. Київ
справа №802/4032/14-а
адміністративне провадження №К/990/15027/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Данилевич Н.А.,
суддів: Уханенка С.А., Шевцової Н.В.
перевіривши касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі №802/4032/14-а за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії,
16 червня 2022 року касаційна скарга на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року (повний текст складено 24 травня 2022 року) надійшла до Верховного Суду, як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (надіслано засобами поштового зв'язку 15 червня 2022 року).
В листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року позов задоволено частково:
- визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України № 2533 від 23 жовтня 2014 року про звільнення з посади старшого прокурора відділу запобігання правопорушенням у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України старшого радника юстиції ОСОБА_1 ;
- поновлено ОСОБА_1 у Генеральній інспекції Офісу Генерального прокурора на посаді рівнозначній тій, яку він обіймав до звільнення, з 24 жовтня 2014 року;
- стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 18 січня 2021 року у розмірі 1123371,25 грн (один мільйон сто двадцять три тисячі триста сімдесят одну гривню 25 копійок) з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів;
- в задоволенні решти позовних вимог відмовлено;
- допущено негайне виконання рішення суду в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року в частині задоволення позовних вимог про поновлення ОСОБА_1 у Генеральній інспекції Офісу Генерального прокурора на посаді рівнозначній тій, які він обіймав до звільнення, з 24 жовтня 2014 року змінено в мотивувальній частині та абзаці 3 резолютивної частини, викладено його в такій редакції: "Поновити ОСОБА_1 на посаді старшого прокурора відділу запобігання правопорушення у територіальних прокуратурах управління внутрішньої безпеки та захисту працівників прокуратури Головного управління кадрів та забезпечення діяльності органів прокуратури Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року".
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року скасовано в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 18 січня 2021 року у розмірі 1123371,25 грн з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.
Прийнято в цій частині нову постанову, якою стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з обов'язковим відрахуванням до бюджету податків і зборів, починаючи з 24 жовтня 2014 року по 18 січня 2021 року у сумі 2 475 544,96 грн (два мільйони чотириста сімдесят п'ять тисяч п'ятсот сорок чотири гривні дев'яносто шість копійок).
В решті рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково.
Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі №802/4032/14-а в частині позовних вимог щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та направлено справу на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду у цій частині вимог.
У іншій частині постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2021 року у справі №802/4032/14-а залишено без змін.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року апеляційну скаргу Офісу Генерального прокурора залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 18 січня 2021 року скасовано в частині стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24 жовтня 2014 року по 18 січня 2021 року у розмірі 1123371,25 грн з вирахуванням при виплаті встановлених законом податків і зборів.
Прийнято в цій частині нову постанову, якою стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, з обов'язковим вирахуванням до бюджету податків і зборів, починаючи з 24 жовтня 2014 року по 18 січня 2021 року у сумі 1856533,78 грн (один мільйон вісімсот п'ятдесят шість тисяч п'ятсот тридцять три гривні сімдесят вісім копійок).
У задоволенні решти вимог у цій частині відмовлено.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 травня 2022 року виправлено описку в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі №802/4032/14, замінивши в тексті резолютивної частини постанови цифри та слова "1 856 533,78 грн (один мільйон вісімсот п'ятдесят шість тисяч п'ятсот тридцять три гривні сімдесят вісім копійок)" на цифри та слова "2 442 250,82 грн (два мільйони чотириста сорок дві тисячі двісті п'ятдесят гривень вісімдесят дві копійки)".
Ухвалою Верховного Суду від 06 липня 2022 року касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі №802/4032/14-а за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії залишено без руху. Заявникові необхідно було доплатити судовий збір у розмірі 4296,00 грн.
На виконання вимог цієї ухвали на адресу Верховного Суду 14 липня 2022 року надійшла заява скаржника разом з платіжним дорученням у розмірі 4296,00. Отже, заявник касаційної скарги виконав вимоги ухвали Верховного Суду від 06 липня 2022 року.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У касаційній скарзі скаржник зазначає, що касаційну скаргу подано на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України (якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Скаржник вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновків, викладених у постанові Верховного Суду у справі №640/537/20 та №826/17798/14 щодо застосування постанов Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» від 09 грудня 2015 року № 1013, «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури» від 30 серпня 2017 року №657 та коефіцієнту, визначеного згідно з пунктом 10 постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі порядок - Порядок).
Відповідач вважає, що при визначенні редакції Порядку, яка підлягає застосуванню, судам слід враховувати дату ухвалення рішення про поновлення незаконно звільненого працівника на роботі.
З приводу посилання скаржника на постанову Верховного Суду у справі № 640/537/20 колегія суддів зазначає, що правовідносини не є подібними.
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). 3міст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
При цьому, обставини, які формують зміст правовідносин i впливають на застосування норм матеріального права, та оцінка судами їx сукупності не можна визнати як подібність правовідносин.
У той же час, відповідач, посилаючись на постанову Верховного Суду у справі №826/17798/14 у касаційній скарзі, обґрунтував наявність підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, за яких оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підлягає перегляду в касаційному порядку.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що вказані обставини підлягають перевірці, а тому наявні обставини для відкриття касаційного провадження у вказаній справі.
Касаційна скарга відповідає вимогам статті 330 КАС України, підстави для залишення касаційної скарги без руху, її повернення чи відмови у відкритті касаційного провадження відсутні.
Керуючись статтями 329, 330, 334, 335, 338 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,
Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 17 травня 2022 року у справі №802/4032/14-а за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії.
Витребувати з Вінницького окружного адміністративного суду справу №802/4032/14-а за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Міністерства юстиції України про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобов'язання вчинити дії.
Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
Встановити строк для подачі відзиву на касаційну скаргу - десять днів з дня отримання копії цієї ухвали - та роз'яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій і доданих до нього документів іншим учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Н.А. Данилевич
Судді С.А. Уханенко
Н.В. Шевцова