02 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 640/14930/20
адміністративне провадження № К/9901/37552/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф.,
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №640/14930/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Ворлд Грейн Юкрейн" до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у місті Києві на додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2021 (суддя Васильченко І.П.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 (головуючий суддя Файдюк В.В., судді: Земляна Г.В., Мєзєнцев Є.І.).
Додатковим рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021, частково задоволено заяву про стягнення витрат на правничу допомогу.
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління Державної податкової служби у місті Києві звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 29.11.2021 відкрито касаційне провадження у справі №640/14930/20 за касаційною скаргою податкового органу на додаткове рішення суду апеляційної інстанції.
Ухвалою суду від 01.08.2022 касаційний розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 02.08.2022.
Враховуючи положення статті 345 КАС України, касаційний суд розглядає справу у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Як становлено судами попередніх інстанцій, Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Ворлд Грейн Юкрейн" звернулось до адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2020:
№0063850504, яким встановлено суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 935131,00грн.;
№0063790504, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2019 року у розмірі 2' 080' 344,00грн., та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 1'040172,00грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021, адміністративний позов задоволено.
Представник позивача звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення у справі в частині вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу. Заявник вказав, що позивачем було понесено судові витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 363967,70грн., однак, судом не вирішено питання про їх розподіл.
Додатковим рішенням суду першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, частково задоволено заяву про стягнення витрат на правничу допомогу. Ухвалено стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 150000грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м.Києві.
Суд вказав, що, оцінивши витрати позивача з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також час, який міг би витратити адвокат на підготовку позову, підготовку відповіді на відзив, взяв до уваги факт участі представника в судових засіданнях, дійшов висновку, що справедливим та співрозмірним є призначення компенсації витрат на професійну правничу допомогу в сумі 150000,00 грн. Відтак, витрати позивача у відповідності до наданих доказів та матеріалів справи є частково підтвердженими та підлягають стягненню у відповідності до статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у даній справі.
Вважаючи рішення судів такими, що прийняті за наслідками неправильного застосування норм матеріального права та порушення процесуального права, податковий орган звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Підставою касаційного оскарження відповідач визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження відповідач зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах викладеного у постановах Верховного Суду від 28.12.2018 у справі №826/856/18, від 12.12.2019 у справі №2040/6747/18, від 12.09.2018 у справі №810/4749/15. В обґрунтування доводів касаційної скарги податковий орган вказує, що доказів, які могли б підтвердити склад та розмір витрат, пов'язаних з витратами на правову допомогу, позивачем не подано. Суму, що на думку позивача, підлягає стягненню, позивач обґрунтовує, виходячи з загальної кількості годин, витрачених адвокатами та їх помічниками за період розгляду справи, Доводи представника позивача, що виражені у загальній кількості годин надання послуг адвокатами та їх помічниками, не є встановленим фактом. З вказаного слідує, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі заявленому до відшкодування, є недоведеними, оскільки їх основою виступають власні розрахунки самого позивача. Як вбачається з тексту касаційної скарги, відповідач зазначає, що вважає за необхідне зменшити розмір відповідних витрат. При цьому, відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, прийняти нове рішення, яким у задоволенні заяви про відшкодування витрат відмовити.
Позивач скористався правом заперечити проти доводів касаційної скарги. У відзиві представник позивача вказує, що касаційна скарга подана відповідачем безпідставно, постанови Верховного Суду, на які посилається відповідач, не спростовують позицію позивача, касаційна скарга фактично дублює доводи, викладені у апеляційній скарзі та не містить будь-якого обґрунтування неправомірності постанови апеляційного суду. Позивач відзначає, що податковий орган посилається на неврахування судом апеляційної інстанції правової позиції Верховного Суду у справі №810/4749/15, проте, апеляційний суд обґрунтовуючи свій висновок, керувався, у тому числі, зазначеною постановою. З урахуванням викладеного, позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанції - без змін.
Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України).
За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У справі, що розглядається, суд враховує, що стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Відповідно до положень статті 134 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
Частинами першою, сьомою, дев'ятою статті 139 КАС України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Слід вказати, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі
У цій справі на підставі матеріалів справи, судами встановлено, що що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн» та Адвокатським об'єднанням «Арцінгер» укладено Договір про надання правової допомоги №б/н від 01.07.2020
Відповідно до умов Договору, Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язок надати правову допомогу, адвокатські послуги та виконати роботи в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.
Об'єднання надає Клієнту за його вимогою правову допомогу у зв'язку із здійсненням уповноваженими органами адміністративного та кримінального провадження. Пунктом 4.1 Договору визначено, що надання правової допомоги здійснюється Об'єднанням за винагороду (гонорар), розмір якої буде визначений окремою угодою сторін.
Згідно пункту 1.1 Додатку №1 від 01.07.2020 до Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе обов'язок надати правову допомогу в адміністративній справі за позовом Замовника до Головного управління ДПС у м. Києві про виконання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16.04.2020 №0063850504, №0063790504.
Пунктом 2 вказаного Додатку до Договору визначено, що сторони погодили, що ціна Послуг визначається як сума гонорарів Виконавця за надані Послуги за цим Договором та суми відшкодування витрат, понесених Виконавцем у зв'язку з наданням Послуг. Гонорари та Послуги, надані Виконавцем, розраховуються шляхом множення погодинної ставки кожного працівника Виконавця, залученого до надання Послуг Замовнику, на кількість годин, фактично витрачених відповідним працівником для надання відповідних послуг. Погодинні ставки працівників Виконавця становлять суми у гривні еквівалентні відповідним погодинним ставкам у євро, що вказані нижче, за офіційним курсом гривні до євро, встановленим Національним банком України на день виставлення відповідного рахунку.
Сторонами підписані Акти про надання правової допомоги від 27.07.2020, від 20.11.2020, від 29.04.2021, від 21.05.2021, якими визначена загальна вартість правової допомоги - 366607,70грн.
Адвокатським об'єднанням виписані рахунки-фактури від 24.07.2020, від 11.11.20220, від 22.04.2021, від 20.05.2021 за послуги правової допомоги на суму 366 607,70 грн.
Судами досліджено та надано оцінку звітам погодинної роботи юристів та актів виконаних робіт відповідним працівником.
На підтвердження понесених витрат представником позивача було подано до суду копії: договору про надання правової допомоги; додатку №1 до Договору; рахунки-фактури; банківські виписки по рахунку; акти виконаних робіт.
Судами з'ясовано, що в сукупності вищевказані докази свідчать про те, що Адвокатським об'єднанням «Арцінгер» надавалась професійна правнича допомога Товариству з обмеженою відповідальністю «Нью Ворлд Грейн Юкрейн», яка прийнята в повному обсязі та оплачена. Докази наданої правової допомоги є належними та допустимими і стосуються даної справи.
Із зазначених документів встановлено, що позивачем на користь АО «Арцінгер» було перераховано кошти в сумі 366607,70грн. за надання останнім правничої допомоги під час розгляду даної справи.
Згідно вимог статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У свою чергу, підтвердження здійсненої правової допомоги, необхідно долучати й розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором.
Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо.
Як вбачається з доводів касаційної скарги, в обґрунтування вимог податкового органу про наявність підстав для скасування судових рішень, відповідач вказує, що сума витрат на професійну правничу допомогу завищена, перелік послуг, наданих АО «Арцінгер», є неспівмірним затраченому часу, предмет спору у справі не є надто складним, містить лише один епізод спірних відносин, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, що судами не враховано.
Разом з тим, податковий орган залишає поза увагою висновок суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, що за результатами дослідження зазначених вище доказів, суд встановив недоведеність розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу та неспіврозмірність їх з обсягом наданої Адвокатським об'єднанням допомоги зі справи.
Необхідно відзначити, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вищезазначене відповідає висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 28.06.2018 у справі 826/1216/16.
Верховний Суд зауважує, що надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинні бути доведені стороною справі.
Верховний суд також вважає необхідним зауважити, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним з: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов'язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
З оскаржуваних судових рішень слідує, що наведене вище прийнято судами до уваги та належно враховано. Суди дійшли обґрунтованого висновку задовольнити клопотання позивача про ухвалення додаткового рішення частково.
У справі, що розглядається, суд касаційної інстанції враховує, що відповідно до статей 8, 9 КАС України усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом, а розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У касаційній скарзі підставою касаційного оскарження відповідач визначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
Поряд з цим, суд враховує, що правові позиції, викладені Верховним Судом, які, на думку податкового органу не враховано, стосуються наданих послуг, звіту про виконання договору, реальності адвокатських послуг. Висновки Верховного Суду сформовані за наслідками оцінки конкретних наявних доказів у справі, що так само враховано судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається.
Відтак, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню, Верховний Суд дійшов висновку, що податковим органом не наведено обґрунтованих доводів, що підтверджують обставини неправильного застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи.
Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
Керуючись статтями 345, 349, 355, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у місті Києві залишити без задоволення.
Додаткове рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 10.06.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2021 у справі №640/14930/20 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
Р.Ф. Ханова
Судді Верховного Суду