Справа № 750/3174/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/414/22
Категорія - продовження строків тримання під вартою. Доповідач ОСОБА_2
04 серпня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участі секретаря ОСОБА_5
сторін кримінального провадження
обвинуваченого ОСОБА_6
його захисника - адвоката ОСОБА_7
прокурора ОСОБА_8
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 липня 2022 року,
Цією ухвалою обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю та мешканцю АДРЕСА_1 , громадянину України, не працюючому, не одруженому, раніше неодноразово судимому, продовжений строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 22 вересня 2022 року включно.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції вказав на те, що розгляд кримінального провадження не завершений з об'єктивних причин, а підстав для скасування запобіжного заходу або заміни на більш м'який, не вбачається, ризики, які були враховані під час обрання запобіжного заходу не зменшилися та продовжують існувати.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_6 просить ухвалу суду скасувати, постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з підстав необґрунтованості судового рішення.
Аргументує тим, що вказані прокурором ризики не були належним чином досліджені під час вирішення клопотання про можливість продовження строку дії запобіжного заходу. Обраний відносно нього запобіжний захід вважає занадто суворим та несправедливим.
Вказує на те, що прибув в АДРЕСА_2 , оскільки це будинок його матері, де він фактично проживав до засудження, та має намір і надалі проживати,виключає можливість його ухилення від суду.
Не заперечує, що вчинив крадіжку холодильника, який належав його матері, але він був змушений це зробити, бо не мав коштів на придбання продуктів. Після цього він мав намір заробити грошей та придбати матері новий холодильник. На даний час шкода матері повністю відшкодована.
Заслухавши доповідача, обвинуваченого та його захисника, які підтримали доводи апеляційної скарги, прокурора, яка заперечувала проти доводів сторони захисту, вказуючи на відсутність у обвинуваченого засобів до існування, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення.
Як убачається з матеріалів судового провадження, ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні крадіжки холодильника, який належить його матері, з будинку де він проживав після звільнення з місць позбавлення волі, де проживає його сестра з родиною, таким чином, у літній час позбавив родину необхідної техніки для зберігання продуктів харчування, не зважаючи на те, що в країні оголошений воєнний стан і особи обмежені у своїх можливостях, в тому числі і на придбання такої дорого вартісної техніки.
Ризик - це ймовірність того, що обвинувачений може ухилитися від кримінальної відповідальності та незаконно впливати на свідків.
Особливість запобіжних заходів полягає у тому, що вони застосовуються не за конкретну недобросовісну поведінку обвинуваченого, а превентивно, як гарантія настання правосуддя в майбутньому. При цьому слід враховувати, що якась ймовірність того, що обвинувачений зможе спробувати ухилитись від відповідальності, існує завжди.
У статті 5 Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи R(80) 11 від 27.06.1980 «Про взяття під варту до суду» зауважується, що при розгляді питання про необхідність тримання під вартою, судовий орган повинен брати до уваги обставини конкретної справи, у тому числі характер та тяжкість інкримінованого злочину.
Водночас, відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув'язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосуддя може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв'язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контактами.
Продовжуючи строк тримання під вартою, суд вірно врахував, що кримінальне провадження перебуває на розгляді в суді, на час вирішення клопотання прокурора судовий розгляд не завершений, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання, з урахуванням того, що кримінальне правопорушення у якому обвинувачується ОСОБА_6 було вчинене по відношенню до рідної матері, через місяць і десять днів після звільнення з місць позбавлення волі, ризик про можливість ухилитися від суду, є достатньо обґрунтованим.
Наявність постійного місця проживання, за відсутності міцних соціальних зв'язків, законного і стабільного джерела прибутку, не можуть бути визнані обставинами, які гарантуватимуть належну процесуальну поведінку обвинуваченого під час судового розгляду.
У даному кримінальному провадженні ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого корисливого умисного кримінального правопорушення, вчиненому в умовах воєнного стану, по відношенню до членів своєї родини, з якою він збирається перебувати у разі обрання більш м'якого запобіжного заходу.
Судячи з практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення дійсно не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Судом, при продовженні строків тримання під вартою, було прийнято рішення про визначення суми застави, сплативши яку ОСОБА_6 буде звільнений з під варти, а сплачена сума буде здатна гарантувати виконання покладених на нього процесуальних обов'язків та дотримання належної процесуальної поведінки.
Тому, з урахуванням тяжкості обвинувачення, обставин справи та даних щодо особи обвинуваченого, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідає ризикам та обставинам, передбаченим статтями 177 - 178 КПК, у їх зіставленні з конкретними обставинами у справі, встановленими під час вирішення клопотання прокурора.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 422-1, 424 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 25 липня 2022 року про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 строку тримання під вартою, без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення й касаційному оскарженню не підлягає.
ОСОБА_9 АНТИПЕЦЬ ОСОБА_10