Номер провадження: 22-ц/813/2268/22
Справа № 501/873/20
Головуючий у першій інстанції Смирнов В. В.
Доповідач Комлева О. С.
03.08.2022 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого-судді Комлевої О.С.,
суддів: Гірняк Л.А., Драгомерецького М.М.,
з участю секретаря Шлапак А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Чорноморської міської ради Одеської області на рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 січня 2021 року, постановленогопід головуванням судді Смирнова В.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеської області про визнання права власності на самочинне реконструйоване нерухоме майно, -
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Чорноморської міської ради Одеської області про визнання права власності на самочинне реконструйоване нерухоме майно.
В обґрунтуванні свого позову, позивачка зазначила, що на підставі договору дарування від 10.10.1998 року вона є власником частини приміщення окремо стоячої будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що складається в цілому з приміщення загальною площею 58,4 кв.м.
Рішенням виконавчого комітету Олександрівської селищної ради від 03.12.1998 року позивачці для обслуговування зазначеної будівлі була передана земельна ділянка у приватну власність площею 0,0190 га.
В подальшому ОСОБА_1 в період з 1998 року по 2013 року, самостійно, без отримання дозвільних документів, здійснила реконструкцію належного їй на праві власності нерухомого майна, а саме: знесла навісу літ. Ж розмірами 10,3х4,26м. та складу, розмірами 3,05х4,26м., та облаштувала на місці знесених господарських будівель, прибудову розміром 12,55х4,60м., яка використовується як допоміжні приміщення.
16.07.2019 року на реконструйоване майно було виготовлено технічний паспорт.
10.02.2020 року позивач звернувся з заявою в порядку узаконення реконструйованого без дозвільних документів на виконання будівельних робіт до ВДАБК ВК ЧМР Одеської області, на що позивачу зазначено можливість визнання права власності на самочинно збудований об'єкт за рішенням суду.
У зв'язку з чим позивачка звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила визнати за нею право власності на самочинно реконструйоване приміщення - громадський будинок з господарчими спорудами (допоміжними) будівлями та спорудами, що складаються з літера «А» будівля магазину, площею 81,60 кв. м., літера «а» прибудова, площею 57,70 кв.м., літера «Б» навіс, площею 26,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішенням Іллічівського міського суду Одеської області від 21 січня 20021 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на самочинно реконструйоване приміщення - громадський будинок з господарчими спорудами (допоміжними) будівлями та спорудами, що складаються з літера «А» будівля магазину, площею 81,60 кв.м., літера «а» прибудова, площею 57,70 кв.м., літера «Б» навіс, площею 26,40 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Не погоджуючись з рішенням суду, Чорноморська міська рада звернулась з апеляційною скаргою, в якої просить рішення суду скасувати та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що звернення до суду з позовом з приводу самочинного будівництва має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право, однак, такі докази в справі відсутні.
Також апелянт зазначає, що суд розглянув справу без долучення відповідної інспекції державно архітектурно-будівельного контролю.
Наголошує, що до матеріалів справи позивачем не надано жодного документу на підтвердження факту звернення у відповідну інспекцію архбудконтролю для прийняття в експлуатацію самочинно збудованого об'єкта, а отже, немає встановленого факту використання позивачем усіх законодавчо визначених способів врегулювання спору в позасудовому порядку.
В судове засідання апеляційного суду, призначене на 03 серпня 2022 року сторони не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи всі були належним чином повідомлені, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило (а.с. 121-124).
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов'язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників.
Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Апеляційний суд з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу у відсутність сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду обставинам справи;
4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню.
Порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи та у випадках встановлених ч. 3 цієї статті.
Статтею 263 ЦПК України, передбачено, що законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду зазначеним вимогам не відповідає, з наступних підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що позивачу на підставі договору дарування від 10.10.1998 року, за № 7277 - належить частина приміщення окремо стоячої будівлі, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що складається в цілому з приміщення загальною площею 58,4 кв.м. (а.с. 9-10).
Відповідно до договору дарування позивач ОСОБА_2 прийняла в дар частину приміщення окремо стоячої будівлі, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та складається в цілому з кам'яного приміщення загальною площею 58,4 кв.м. (а.с. 9).
Згідно з технічним паспортом, виготовленим 16.07.2019 року комунальним підприємством Чорноморської міської ради Одеської області «Бюро технічної інвентаризації», загальна площа громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 становить 190 кв.м. (а.с. 18).
Дозвільні документи на проведення будівництва та/або реконструкції цієї нежитлової будівлі відсутні.
Частиною першою статті 376 ЦК України визначено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельній роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, виходячи зі змісту цієї норми, самочинним є будівництво об'єкта нерухомого майна за наявності будь-якої із зазначених умов.
Відсутність дозволу на будівництво, проекту або порушення умов, передбачених у цих документах, спричиняє визнання такого будівництва самочинним відповідно до частини першої статті 376 ЦК України.
Наслідком самочинного будівництва є те, що в особи, яка його здійснила, не виникає права власності на нього як на об'єкт нерухомості (частина друга статті 376 ЦК України).
У розумінні частини першої статті 376 ЦК України, самочинним будівництвом є не тільки новостворений об'єкт, а й об'єкт нерухомості, який виник у результаті реконструкції, капітального ремонту, перебудови, надбудови вже існуючого об'єкта, здійснених без одержаного дозволу місцевих органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, розробленої та затвердженої в установленому порядку проектної документації, дозволу на виконання будівельних робіт, наданого органами архітектурно-будівельного контролю, оскільки внаслідок таких дій об'єкт втрачає тотожність із тим, на який власником (власниками) отримано право власності. Усі об'єкти нерухомого майна, які зведені після одержання акту приймання в експлуатацію, незалежно від того, значились вони до одержання акту приймання в проектній документації чи ні, вважаються самочинними.
Поняття реконструкції об'єкта нерухомості міститься в пункті 3 Державних будівельних норм України В.3.2-2-2009 «Житлові будинки. Реконструкція та капітальний ремонт», затверджених наказом Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 22 липня 2009 року №295, відповідно до якого реконструкція - це така перебудова будинку, наслідком якої є зміна кількості приміщень, їх площі, геометричних розмірів та функціонального призначення, заміна окремих конструкцій.
Отже, норма частини першої статті 376 ЦК України застосовується й до випадків самочинної реконструкції об'єкта нерухомості, у результаті якої він набуває нових якісних характеристик (зміна конфігурації, площі та кількості приміщень, втручання в несучі конструкції, улаштування дверних прорізів у капітальних стінах тощо).
При цьому, за змістом частини першої статті 376 ЦК України, правила про самочинне будівництво і його наслідки поширюються на всі випадки будівництва (реконструкції) всіх типів будівель, споруд та іншого нерухомого майна.
Частиною третьою статті 376 ЦПК України передбачено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.
Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок (ч.4 ст.376 ЦК).
У частині п'ятій статті 376 ЦК України зазначено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.
Однак, як зазначає ОСОБА_1 , вона є власником земельної ділянки. На підтвердження чого, був наданий витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, з якого вбачається, що ОСОБА_2 на підставі рішення Чорноморської міської ради Одеської області від 25.07.2018 року належить земельна ділянка площею 0,019 га (а.с. 23).
Колегія суддів, звертає увагу на те, що з усталеною практикою Верховного Суду, передумовою звернення до суду з позовом про визнання права власності на об'єкт самочинного будівництва є розгляд цього питання компетентними органами.
Колегія суддів, звертає увагу, що з матеріалів справи встановлено, що, здійснивши самочинне будівництво, позивач не зверталася до Державної архітектурно-будівельної інспекції для набуття права власності та введення об'єкта до експлуатації в установленому законом порядку, а одразу звернулася до суду з позовом про визнання права власності, що свідчить про відсутність спору про право.
Більш того, роз'яснення стосовно порядку узаконення реконструйованого приміщення без дозвільних документів на виконання будівельних робіт отриманих ОСОБА_1 не є зверненням за належною процедурою.
Міська рада не є особою, яка порушила, не визнає чи оспорює права позивача, тому суд першої інстанції, порушуючи вимоги законодавства, замінив собою органи державної влади, що уповноважені на здійснення оформлення права власності на нерухоме майно та визнав на нього право власності за позивачем за відсутності між сторонами спору про право цивільне.
З наведених вище мотивів, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням апеляційним судом нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, у зв'язку із задоволенням апеляційної скарги, судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 265 грн. підлягають стягненню з позивача на користь апелянта.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 376, 381-384, 389, 390ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Чорноморської міської ради Одеської області - скасувати.
Рішення Іллічівського міського суду Одеської області від 21 січня 20021 року - скасувати.
Прийняти постанову.
Позов ОСОБА_1 до Чорноморської міської ради Одеської області про визнання права власності на самочинне реконструйоване нерухоме майно - залишити без задоволення.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 ) на користь Чорноморської міської ради Одеської області (ЄДРПОУ 25932851, місцезнаходження: Одеська область, м. Чорноморськ, проспект Миру, буд. 33) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 3 265 гривень.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складений 04 серпня 2022 року.
Головуючий ______________________________________ О.С. Комлева
Судді ______________________________________ Л.А. Гірняк
______________________________________ М.М. Драгомерецький