Справа № 685/342/22
Провадження № 2/685/114/22
04 серпня 2022 року
Теофіпольський районний суд Хмельницької області
в складі головуючої судді Бурлак Г.І.
з участю секретаря Ковальчука О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Теофіполі
справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькгаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання природного газу
встановив:
позивач звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання природного газу, мотивуючи його тим, що з 01.07.2015 р. ТОВ «Хмельницькгаз збут» здійснює господарську діяльність з постачання природного газу на територіїХмельницької області на підставі Ліцензії на постачання природного газу, виданої Національною Комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг України (далі НКРЕКП) згідно з Постановою № 633 від 11.05.2017 року. До 21.08.2020 року ТОВ «Хмельницькгаз збут» відносилось до суб'єктів ринку природного газу на якого покладено спеціальні обов'язки постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) до змінипостачальника природного газу згідно із Положенням про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.10.2018 №867. За адресою споживання АДРЕСА_1 відповідачу відкрито особовий рахунок НОМЕР_1 . Відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи (Операторами ГРМ) регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП № 2496 від 30.09.2015 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 р. за № 1382/27827 (далі Правила постачання природного газу). Відповідно до розділу III Правил постачання природного газу, постачання природного газу побутовому споживачу здійснюється на підставі договору, що укладається між ним та постачальником на умовах типового договору постачання природного газу побутовим споживачам, затвердженого Регулятором, які є однаковими для всіх побутових споживачів України. Договір постачання природного газу побутовим споживачам укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом заявочного приєднання побутового споживача до умов договору постачання природного газу побутовим споживачам, що розміщений на офіційному веб сайті Регулятора та постачальника і не потребує двостороннього підписання письмової форми договору. Типовий договір постачання природного газу побутовим споживачам було офіційно опубліковано ТОВ «Хмельницькгаз збут» 29.12.2015 в газеті «Подільські вісті» (№148-149 від 29.12.2016р) та 08.01.2016р на офіційному сайті ТОВ «Хмельницькгаз збут» (kmgaszbut.104.ua). Якщо споживач не повернув постачальнику заяву-приєднання, фактом згоди споживача про приєднання до умов договору (акцептування заяви-приєднання) є сплачений споживачем рахунок (квитанція) постачальника за поставлений природний газ, а щодо постачальника із спеціальними обов'язками і факт фактичного споживання природного газу після офіційного опублікування договору таким постачальником відповідно до вимог Правил постачання природного газу, що має підтверджуватися документально.У разі незгоди споживача укладати договір з постачальником із спеціальними обов'язками та за відсутності укладеного в установленому порядку договору постачання природного газу з іншим постачальником споживач не має права споживати природний газ із газорозподільної системи та має подати до Оператора ГРМ письмову заяву про припинення розподілу природного газу на його об'єкт.Таким чином, між позивачем та відповідачем на підставі публічного договору склалися договірні відносини щодо послуг з приводу постачання природного газу. За договором постачання природного газу постачальник (позивач) зобов'язаний поставити побутовому споживачу (відповідачу) природний газ у необхідних для нього об'ємах (обсягах), а побутовий споживач (відповідач) зобов'язань своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначеному договором. Оскільки, відповідач своїх обов'язків щодо повної та своєчасної оплати послуг з газопостачання належним чином не виконував, утворилася заборгованість у розмірі 31650,47 грн. На підставі викладеного просить стягнути з відповідача на користь позивача 31650,47 грнзаборгованості за спожитий природний газ та судовий збір у розмірі 2481 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, подав заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи у його відсутності.
Відповідач, про час та місце розгляду справи повідомлений відповідно до ст.128 ЦПК України, в суд не зявився, подав заяву, в якій зазначає, що позовні вимоги не визнає, так як більше п?яти років тому у нього згорів будинок, він проживає у літній кухні, газом не користується. Просить застосувати строк позовної давності та в позові відмовити, проводити розгляд справи у його відсутності. 20.07.2022 заяву про застосування строку позовної давності направлено на електронну адресу , зазначену представником позивача у позовній заяві.
Суд вважає можливим проводити розгляд справи у відсутності сторін.
Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає з таких підстав:
Відповідно до ст.526, 527, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами відповідно до ст. 629 ЦК України. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобов'язання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобов'язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За змістом статей 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Відповідно до ст. 714 ЦК України - за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо - та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.
Пунктом 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.
Відповідно до п. 4 постанови КМ України від 09.12.1999 № 2246 «Про затвердження Правил надання населенню послуг з газопостачання», послуги з газопостачання надаються споживачеві на підставі договору, що укладається між ним та газопостачальним і газорозподільним підприємствами відповідно до типового договору, затвердженого у встановленому порядку. За однією адресою укладається один договір.
Частинами 1 та 3 статті 12 Закону визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.
Пунктами 1 та 2 частини 1 статті 13 Закону передбачено, що споживач зобов'язаний укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Частиною 2 статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що постачання та розподіл природного газу мають забезпечуватися безперервно, з гарантованим рівнем безпеки та якості.
Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Такий правовий висновок викладено Верховним Судом України у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та у численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 25 березня 2020 року у справі № 211/3347/18 (провадження № 61-11706св19), від 18 грудня 2019 року у справі № 522/2625/16-ц (провадження № 61-34705св18) від 25 березня 2019 року у справі № 576/2554/14-ц (провадження № 61-18069св18).
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 , він є споживачем послуг з постачання природного газу, що надаються ТОВ «Хмельницькгаз збут», на яке згідно постанови НКРЕКП №1649 від 28.05.2015 та у відповідності до Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою КМУ від 19.10.2018 №867 покладено спеціальні обов'язки постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям. Відповідно до фінансового стану рахунка , наданого позивачем в якості доказу до позовної заяви, станом на квітень 2022 року у відповідача наявна заборгованість за спожитий природній газ в сумі 31650,47 грн.
Разом з тим, відповідач подав заяву про застосування строку позовної давності.
Відмова у задоволенні позову у зв'язку із спливом строку позовної давності можлива у разі, якщо позовні вимоги обґрунтовані, але позивач, без поважних причин пропустив строк звернення до суду.
Відповідно до ст.257, 267 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, яка застосовується судом лише за заявою сторони у спорі. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові..
Відповідно до ст.261, 262 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Заміна сторони у зобов?язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Відповідно до ст. 76, 79, 80, 81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, позивач повинен також довести той факт, що він не міг вчасно дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого ст. 81 ЦПК України, про обов'язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше.
Судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за спожитий природній газ виникла у березні 2016 року на підставі акту №14 про виявлення порушення від 22 березня 2016, жодного нарахування та жодного платежу з квітня 2016 здійснено не було, що підтверджується доказами, доданими позивачем до позовної заяви - фінансовим станом рахунку споживача ОСОБА_1 , актом №14 про виявлення порушення від 22 березня 2016, актом про порушення від 6 квітня 2016. Оскільки відомості про фінансовий стан споживача газу знаходяться в розпорядження саме позивача, то суд вважає, що позивачу було відомо про наявність заборгованості відповідача станом на березень- квітень 2016 року. Жодних доказів наявності поважних причин пропуску позивачем строку позовної давності суду не надано.
Оцінюючи докази у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивач не довів поважність пропуску ним строку позовної давності, тому у задоволенні позову необхідно відмовити. Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові цього суду від 16 листопада 2016 року у справі № 6-2469цс16 стосовно застосування позовної давності.
Виходячи з наведеного, керуючись, ст.526, 527,530,625,714,257,261,262,267 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» ст.12, 81, 89 ЦПК України районний суд,
ухвалив:
у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Хмельницькгаз збут» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання природного газу відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня проголошення рішення до Хмельницького апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 статті 358 цього Кодексу.
Головуюча