Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/9225/21
Провадження № 1-кп/490/218/2022
25 травня 2022 року
Центральний районний суд міста Миколаєва
У складі : головуючого - судді ОСОБА_1
при секретарі - ОСОБА_2
за участі прокурора - ОСОБА_3
обвинуваченого - ОСОБА_4 /в режимі відеоконференції/
його захисника - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження № 12021152020001174 про обвинувачення
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Добра Криниця Миколаївської області, є українцем, громадянином України, мешкає за адресою: АДРЕСА_1
у вчиненні злочинів, передбачених частиною 3 статті 185 Кримінального Кодексу України, -
1. Прокурор під час судового розгляду кримінального провадження просив про продовження строку дії раніше обраного відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, спираючись про те, що ризики, які були враховані під час обрання цього запобіжного заходу, наразі не усунуті та не зменшились.
2. Захисник проти задоволення клопотання заперечував та просили про зміну обраного відносно кожного з обвинувачених запобіжного заходу на непов'язаний з триманням під вартою.
3. Обвинувачений під час судового розгляду кримінального провадження зазначав, що він проти задоволення клопотання заперечує, проте він /обвинувачений/ розуміє, що заявлене прокурором клопотання підлягає задоволенню.
Встановлені судом обставин із посиланням на докази
1. Органами досудового розслідування ОСОБА_4 обвинувачуються у вчиненні 9 крадіжок злочину під час іспитового строку.
2. Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_7 від 17 листопада 2021 року відносно ОСОБА_4 обраний запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 02 січня 2022 року включно.
Подальшими ухвалами Центрального районного суду міста Миколаєва строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою продовжувався неодноразово, востаннє - ухвалою від 05 квітня 2022 року - до 04 червня 2022 року включно.
3. Під час обрання цього запобіжного заходу слідча суддя та суд виходила з існування ризиків того, що обвинувачений, перебуваючи на волі, може продовжити вчиняти злочини та ухилятись від суду.
4. Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_4 страждає на розлад психіки та поведінки в результаті поєднаного вживання опіатів та амфетамінів. в зв'язку із чим в 2006 році лікувався стаціонарно та з 2009 по 2011 рік перебував у групі консультативного нагляду.
5. Відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року з 05:30 24 лютого 2022 року на території України запроваджений військовий стан.
Наразі на території міста Миколаєва часто оголошується повітряна тривога та місто перебуває у зоні обстрілів артилерією.
6. Наразі суд має розпочати судовий розгляд.
Положення закону, якими керувався суд під час постановлення ухвали.
1. Відповідно до частини 1 статті 177 Кримінального Процесуального Кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1)переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Під ставою ж застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити перелічені дії.
При цьому відповідно до частини 3 статті 176 Кримінального Процесуального Кодексу України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя має переконатись, що жоден більш м'який, ніж запропонований слідчим, запобіжний захід не може запобігти доведеним під час розгляду ризикам.
2. Відповідно до статті 199 Кримінального Процесуального Кодексу України строк тримання під вартою може бути продовженим у разі наявності вказаних вище обставин та додаткового доведення того, що завершити досудове розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали не є можливим, а раніше заявлені ризики не зменшились або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.
3. Відповідно до приписів статті 8 Кримінального Процесуального Кодексу України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року Конвенція про захист прав та основоположних свобод /далі - Конвенція/ та практика Європейського суду з прав людини визнаються в Україні джерелом права
3.1. Відповідно до визначеного Європейським судом з прав людини поняттям під час вирішення питання щодо запобіжного заходу під обґрунтованою підозрою слід розуміти добросовісне припущення про вчинення особою певного діяння, яке ґрунтується на об'єктивних відомостях, які:
-можна перевірити у судовому розгляді;
-спонукали б неупереджену та розумну людину вдатися до практичних дій, щоб з'ясувати, чи є така підозра обґрунтованою.
Добросовісним можна вважати припущення, яке висунуте компетентним органом у встановленому законом порядку та ґрунтується на підході до справи, що характеризується правдивістю, сумлінністю та ретельністю.
Сумлінність під час висунення підозри означає, зокрема, що дії, спрямовані на отримання відомостей про вчинення кримінального правопорушення, мають бути вчинені у точній відповідності із приписами діючого законодавства.
Ретельність під час висунення підозри полягає зокрема, у тому, що під час висунення підозри органи досудового розслідування мають діяти з урахуванням усіх дрібниць.
3.2. Відповідно до правової позиції, що сформована Європейським Судом з прав людини, для продовження строку тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку. Також суд вказав, що пункт 3 статті 5 Конвенції визначає право заарештованого на розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження, при цьому таке звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання. Сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
Європейський суд з прав людини судом також відзначає, що "ризик втечі або уникнення правосуддя" зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув'язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися заявник, зменшує це побоювання і його наміри втекти.
Далі відзначається, що таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.
Європейський суд з прав людини також наголошував, що "саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув'язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов'язковою і неодмінною умовою законності подовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою… Згідно з пунктом 3 статті 5 Конвенції, визначаючи доцільність звільнення або подальшого тримання особи під вартою, відповідні посадові особи зобов'язані розглянути й альтернативні заходи забезпечення її явки до суду. Фактично, це положення не лише проголошує право на "розгляд справи судом упродовж розумного строку або звільнення під час провадження", а й передбачає, що "звільнення може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання".
/див. рішення у справі "Тодоров проти України" від 12.01.2012 року, "Пунцельт проти Чехії", "Харченко проти України" та інші/
Мотиви, з яких суд виходив при постановленні ухвали і положення закону, яким він керувався.
1. Стосовно обставин цієї справи суд відзначає, що наявні в розпорядженні суду матеріали не дають підстав для припущення про те, що висуваючи обвинувачення ОСОБА_4 , органи досудового розслідування та державне обвинувачення діяли недобросовісно, зокрема - упереджено, без належної ретельності та дбайливості.
До того ж, сам обвинувачений під час підготовчого провадження по суті факт вчинення ним значної кількості крадіжок під час іспитового строку визнавав.
З огляду на таке суд вважає, що для цілей вирішення питання про застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу висунуту йому "підозру" слід вважати обґрунтовано.
2. Неможливість наразі завершити розгляд цього кримінального провадження є очевидною.
3. Стосовно ризиків, задля запобігання яким застосовується запобіжний захід, суд відзначає таке.
3.1. Враховуючи, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у систематичному вчиненні корисливих злочинів, суд вважає наявним ризик того, що він може продовжити злочинну діяльність.
3.2. Враховуючи ж, що ОСОБА_4 усвідомлює, що у разі визнання його винуватим у вчиненні злочину до нього може бути застосоване покарання лише у вигляді позбавлення волі, суд вважає доведеним й наявність ризику того, що перебуваючи на волі, він може вдатись до дій щодо переховування від суду.
4. Стосовно можливості запобігти цим ризикам без застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд відзначає таке.
4.1. Оскільки обвинувачений обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів під час іспитового строку, суд приходе до висновку про те, що запобігти вчиненню ним нових злочинів без його ізоляції від суспільства не є можливим.
4.2. Суд також відзначає, що стан здоров'я обвинуваченого не дозволяє вважати гарантії, про можливість надання яких у разі звільнення з-під варти він стверджує, достатніми для забезпечення його явки до суду та виконання ним інших обов'язків у суспільстві.
В зв'язку з таким суд доходе висновку про те, що наразі забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 є можливим лише шляхом подальшого застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Отже, клопотання прокурора підлягає задоволенню, а у задоволенні клопотання захисту слід відмовити.
При цьому у судовому засіданні слід оголосити перерву, а участь обвинуваченого у наступному судовому засіданні слід забезпечити в режимі відеоконференції.
Керуючись ст.ст. 369-372; 376 КПК України, суд, -
1.У судовому засіданні оголосити перерву до 31 травня 2022 року до 11-00 години.
2.Забезпечити участь обвинуваченого ОСОБА_6 у цьому засіданні в режимі відеоконференції.
Доручити адміністрації Державної Установи "Миколаївський слідчий ізолятор" забезпечити 31 травня 2022 року о 11-00 годині участь обвинуваченого ОСОБА_6 у судовому засіданні у режимі відео конференції, а також виконати дії, передбачені частиною 1 статті 345 КПК України.
3.Клопотання прокурора - задовольнити
Продовжити строк тримання під вартою ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 - до 24 липня 2022 року включно.
У задоволенні клопотання захисту - відмовити.
Ухвала може бути оскарженою безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом 5 днів.
СУДДЯ = ОСОБА_8 =