1Справа № 335/12978/21 2-а/335/34/2022
04 липня 2022 року м. Запоріжжя
Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя в складі головуючого судді Воробйова А.В., за участю секретаря судового засідання Лазоренко Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя, в порядку позовного провадження в окремих категоріях адміністративних справ, справу за адміністративним позовом представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Плецької Ю.В. до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Вознесенівського районного відділу у м. Запоріжжі про визнання протиправним та скасування Рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни, -
Представник позивача Авіель Аптекмана - адвокат Плецька Ю.В. звернулася до суду з адміністративним позовом до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Вознесенівського районного відділу про визнання протиправним рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни.
Ухвалою судді від 10.12.2021 року вищевказаний адміністративний позов прийнято до розгляду та відкрито провадження.
22.12.2021 року відповідачем подано відзив на адміністративний позов Авіель Аптексана, який залучено до матеріалів справи.
Відповідно до позовної заяви, представник позивача просить визнати протиправним та скасувати Рішення провідного спеціаліста Вознесенівського відділу у м. Запоріжжя УДМС в Запорізькій області Накалюжної Г.І. №10 від 26.11. про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства громадянина Ізраїлю ОСОБА_2 .
В обґрунтування позову вказує наступне.
26.11.2021 року відносно позивача, провідним спеціалістом Вознесенівського відділу у м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області Накалюжною Г.І. складено Рішення №10 від 26.11.2021 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства ОСОБА_2 , позивача зобов'язано покинути територію України до 25.12.2021 року.
Згідно оскаржуваного Рішення, позивач з 26.08.2021 року перебуває на території України буз документа на право проживання в Україні, чим порушує правила перебування в Україні іноземців та порушує ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також п.1 Наказу Міністерства внутрішніх справ №884 від 20.07.2015 року.
Відповідачем в оскаржуваному Рішенні зазначено, що під час здійснення перевірки законності перебування, 25.08.2021 року громадянин Держави Ізраїль ОСОБА_2 прибув на територію України через КПП «Бориспіль» по паспорту № НОМЕР_1 з метою встановлення факту народження батька на території України для отримання документів для постійного проживання в Україні.
З пояснень позивача стало відомо, що він своєчасно не покинув територію України у зв'язку з тим, що у Комунарському районному суді м. Запоріжжя розглядається цивільна справа №333/614621 за його заявою про встановлення факту, що має юридичне значення. Тим часом, 08.11.2021 року відносно позивача було скоєно кримінальне правопорушення, у якому Запорізьким РУП ГУНП в Запорізькій області позивач має статус потерпілого.
Нормою п.1 Наказу МВС №884 від 20.07.2015 року затверджено Порядок обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, відповідно до якого, громадяни держав з безвізовим порядком в'їзду можуть тимчасово перебувати на території України не більше ніж 90 днів протягом 180 днів, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.
Відповідачем в Рішенні зазначено, що дозволений строк перебування на території України відповідно до п.1 Наказу №884 закінчився 26.08.2021 року.
Крім того, оскаржуване Рішення прийнято на підставі нібито скоєного правопорушення, однак на момент прийняття даного Рішення жодної постанови про вчинення адміністративного правопорушення не було.
Також, позивач був позбавлений права на перекладача та спеціаліста в області юридичної допомоги.
Таким чином, оскаржуване Рішення було прийнято відповідачем не на підставі та не в спосіб, передбачений діючим законодавством, зокрема з порушення Конституції України. Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, Наказу МВС №884 від 20.07.2015 року, яким затверджено Порядок обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав та наполягав на задоволенні позовних вимог, з підстав зазначених у позові.
Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві. Вважає позовні вимоги необґрунтованими, недоведеними і такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Заслухавши доводи сторін, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України визначає Закон України "Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства" від 22.09.2011 року № 3773-VI (надалі - Закон № 3773-VI).
Положення статті 1 Закону № 3773-VI розрізняє два поняття («іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах» та «нелегальний мігрант»).
Іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.
Відповідно до пункту 1 Наказу МВС України № 884 «Про затвердження Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду», громадяни держав з безвізовим порядком в'їзду можуть тимчасово перебувати на території України не більше ніж 90 днів протягом 180 днів, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.
Дозволений строк перебування на території України, відповідно пункту 1 Наказу МВС України № 884 «Про затвердження Порядку обчислення строку тимчасового перебування в Україні іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду» закінчився 26.08.2021 року. З 26.08.2021 року позивач, перебуває на території України незаконно, ухиляється від виїзду з України до країни походження або третьої країни після закінчення встановленого терміну перебування в Україні.
Судом встановлено, що за порушення правил перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні, у відношенні позивача Вознесенівським районним відділом у м. Запоріжжя УДМС в Запорізькій області був складений протокол від 08.09.2021 року про адміністративне правопорушення відповідальність за яке передбачено ч.1 ст. 203 КУпАП, на підставі якого 08.09.2021року винесено постанову про накладання адміністративного стягнення на позивача, у вигляді штрафу розміром 1700 грн.
Під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та розгляду справи позивач відмовився від послуг перекладача та правової допомоги, про що були зроблені відповідні відмітки у протоколі про адміністративне правопорушення.
Також, 26.11.2021 року відносно позивача, провідним спеціалістом Вознесенівського відділу у м. Запоріжжя УДМС України в Запорізькій області Накалюжною Г.І. складено Рішення №10 від 26.11.2021 року про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства Аптекман Аві, позивача зобов'язано покинути територію України до 25.12.2021 року.
Згідно оскаржуваного Рішення, позивач з 26.08.2021 року перебуває на території України без документа на право проживання в Україні, чим порушує правила перебування в Україні іноземців та порушує ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а також п.1 Наказу Міністерства внутрішніх справ №884 від 20.07.2015 року.
Відповідачем в оскаржуваному Рішенні зазначено, що під час здійснення перевірки законності перебування, 25.08.2021 року громадянин Держави Ізраїль ОСОБА_2 прибув на територію України через КПП «Бориспіль» по паспорту № НОМЕР_1 з метою встановлення факту народження батька на території України для отримання документів для постійного проживання в Україні.
Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», який визначає правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та встановлює порядок їх в'їзду в Україну та виїзду з України.
Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах, - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.
Статтею 3 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов'язки, як і громадяни України, за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України. Іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.
Згідно з приписами частини 3 статті 9 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.
Пунктом 2.2 Постанови Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 №150 «Про затвердження Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України» передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більш як 90 днів протягом 180 днів у разі в'їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в'їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України.
Статтею 23 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено відповідальність за правопорушення іноземців та осіб без громадянства: нелегальні мігранти та інші іноземці та особи без громадянства, які вчинили злочин, адміністративні або інші правопорушення, несуть відповідальність відповідно до закону.
Частиною першою статті 26 Закону № 3773-VI встановлено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення.
Виходячи з викладеного, ця норма є відсилочною, і необхідно з'ясувати, що таке правовий статус іноземців.
Відповідно до статті 2 Закону № 3773-VI, правовий статус іноземців та осіб без громадянства визначається Конституцією України, цим та іншими законами України, а також міжнародними договорами України.
Нормами законодавства про статус іноземця та особи без громадянства встановлено, що на території України можуть проживати або тимчасово перебувати іноземці та особи без громадянства відповідно до їх правового статусу, який підтверджується відповідними документами.
Згідно пункту 3 «Порядку оформлення, видачі, обміну, скасування, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсною та знищення посвідки на постійне проживання», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.04.2018 №321 посвідка на постійне проживання оформляється іноземцям або особам без громадянства, які мають дозвіл на імміграцію в Україну.
Доказів щодо звернення для отримання дозволу на імміграцію в Україну до УДМС України в Запорізькій області, суду не надано.
Тобто за весь час перебування в України офіційно жодної заяви до територіального підрозділу ДМС за місцем проживанням або до Управління ДМС України в Запорізькій області від позивача не надходило.
Отже позивачем не вжито жодних заходів для легалізації свого перебування на території України.
Статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянство» чітко зазначено перелік випадків, коли відносно іноземця або особи без громадянства не може бути застосоване примусове повернення чи примусове видворення або особа видана чи передача до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров'ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.
Вказаний перелік підстав є вичерпний та такий, який не підлягає розширенню.
Позивач не надав доказів жодної з обставин, на підставі яких, відповідно до статті 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» вона не може бути повернена за межі України.
Окремо слід зазначити, що рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни ґрунтується на вимогах Закону № 3773-VI, за порушений законодавчо встановлений порядок перебування на території України, та є підставою для застосування заходів примусового повернення до країни походження або третьої країни, та у спірних правовідносинах є необхідним і достатнім засобом реагування відповідача на вказане порушення.
Враховуючи вищевикладене, рішення №10 від 26.11.2021 про примусове повернення громадянина Ізраїлю ОСОБА_2 прийняте відповідачем правомірно, з дотримання норм статті 26 Закону №3773-VI на підставі того, що дії іноземця порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства.
Згідно з чинним законодавством, якщо особа не зверталась до міграційної служби стосовно документування її посвідкою на тимчасове/постійне проживання в Україні або стосовно надання дозволу на імміграцію в Україну, то частиною першої статті 26 Закону України від 22.09.2011 № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» передбачено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення.
Статтею 26 та статтею 31 Закону України від 22.09.2011 № 3773-VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» чітко визначено перелік осіб та обставин за яких вони не можуть бути примусово повернуті.
Доводи позивача щодо наявності й нього статусу потерпілого у кримінальному провадженні, спростовуються вимогами ст.22 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», яким перебачено певний перелік підстав відповідно до яких виїзд з України іноземцю або осіб без громадянства не дозволяється, у якому відсутня така підстава як наявність статусу потерпілого у кримінальному провадженні.
Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 243,244,246,250,288 КАС України, суд -
В задоволенні позову представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Плецької Ю.В. до Управління Державної міграційної служби України в Запорізькій області в особі Вознесенівського районного відділу у м. Запоріжжі про визнання протиправним та скасування Рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Третього апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А.В. Воробйов