Вирок від 04.08.2022 по справі 333/6273/19

Єдиний унікальний номер справи 333/6273/19

Номер провадження1-кп/333/58/22

ВИРОК

Іменем України

04 серпня 2022 року місто Запоріжжя

Комунарський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисників ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5

обвинувачених ОСОБА_6 ,

ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Запоріжжя кримінальне провадження № 42019080370000027, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудового розслідування 21.03.2019 року відносно:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, одруженого, освіта вища, працює інспектором сектору охорони громадського порядку відділу превенції Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 та ч.2 ст. 15, ч. 4 ст.27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369 КК України;

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Пологи Запорізької області, громадянина України, одруженого, освіта вища, працює оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , фактична адреса проживання: АДРЕСА_3 , раніше не судимий

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 та ч.2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369 КК України,

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.

ОСОБА_7 будучи оперуповноваженим сектора кримінальної поліції Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області, в силу виконання своїх службових обов'язків був обізнаний про досудове розслідування кримінального провадження № 12016080320000313 за ч.1 ст.213 КК України за фактом порушення ТОВ «Іріда» порядку здійснення операцій з металобрухтом в пунктах прийому кольорових та чорних металів, які розташовані за адресами: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 .

Виконуючі доручення керівництва з приводу допиту ОСОБА_8 та повернення останньому документів щодо діяльності ТОВ «Іріда» ОСОБА_7 вирішив скористатися цією ситуацією на свою користь і заволодіти майном ОСОБА_8 шляхом обману з корисливих мотивів.

Так, реалізуючи свій злочинний умисел на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 шляхом обману, ОСОБА_7 під час особистої розмови з ним, яка відбулася 17 квітня 2019 року біля будівлі Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області повідомив ОСОБА_8 , ввівши його в оману щодо дійсного характеру своїх дій та можливості впливати на питання подальшої безперешкодної діяльності ТОВ «Іріда», про необхідність передачі грошових коштів в сумі 8000 грн. через його знайомого в м.Запоріжжі. Отримані гроші ОСОБА_7 бажав обернути на свою користь.

19 квітня 2019 року, приблизно о 13 годині 15 хвилин ОСОБА_8 , перебуваючи за адресою: м. Запоріжжя, проспект Соборний, 17, на прохання ОСОБА_7 щодо передачі йому коштів через посередника, передав ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 8000 гривень.

Однак, зазначене кримінальне правопорушення не було доведено до кінця, з незалежних від волі ОСОБА_7 причин, оскільки ОСОБА_9 був затриманий на місці вчинення кримінального правопорушення працівниками правоохоронного органу.

Стаття (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнаний обвинувачений.

ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення, передбачене ч.2 ст.15 ч.1 ст.190 КК України як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Позиція обвинуваченого.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав, категорично заперечив свою причетність до вчинення будь-яких злочинних дій, та пояснив, що особисто з ОСОБА_8 не знайомий, з ним спілкувався в рамках кримінального провадження, коли отримав усне доручення слідчого на його допит в квітні 2019 року. Допит проводив за обставин функціонування пунктів прийому металобрухту. Потрібно було допитати ОСОБА_8 , передати йому вилучені документи, матеріали тощо.

До цього часу особисто ОСОБА_8 не знав. Спілкувався з співробітницею ТОВ «Іріда» Наталією (Ракіщук) з різних обставин, як з робочих, так і особистих справ. Періодично здавав металобрухт на ТОВ «Іріда» з 2015 року як переїхав в м.Пологи Запорізької області.

Свідка ОСОБА_9 знає по роботі в Комунарському райвідділі м. Запоріжжя з 2009 року, з яким раніше неодноразово здавав металобрухт зі старого домоволодіння. ОСОБА_8 повинен був передати для нього правоустановчі документи через ОСОБА_9 , з приводу грошових коштів нічого не знає. ОСОБА_9 він не прохав про передачу грошей, пояснити нічого не може, вказав на те, що можливо останній щось переплутав.

Докази на підтвердження встановлених судом обставин.

Відповідно до ч.3 ст.26 КПК України суд у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

У силу ст.337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Позиція сторони захисту зводиться до невинуватості обвинуваченого ОСОБА_7 з огляду на переконаність про відсутність будь-якого складу кримінального правопорушення в діях обвинуваченого, окремі докази отримані з грубим порушенням норм чинного законодавства, інші - не підтверджують обставини, зазначені в обвинувальному акті або є недостовірними.

Незважаючи на невизнання своєї вини обвинуваченим ОСОБА_7 , його вина у вчиненні закінченого замаху на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство) повністю підтверджується дослідженими та перевіреними в судовому засіданні доказами.

Потерпілий ОСОБА_8 суду пояснив, що він займається підприємницькою діяльністю з прийому металобрухту та має декілька таких пунктів, які розташовані у різних районах Запорізької області. В тому числі він є директором пунктів прийому металобрухту ТОВ «Іріда», що знаходяться за адресою: Запорізька область, м. Пологи, вул. Радянська, 1 та вул. Ломоносова, 6.

Щодо обвинуваченого ОСОБА_7 потерпілий пояснив, що бачив його один раз. Коли він приїхав з оригіналами документів до райвідділу ще раз, то ОСОБА_10 (як пізніше з'ясувалось ОСОБА_11 ) - начальник слідчого відділу, запевнив його, що він може безперешкодно працювати, а в разі виникнення проблем має звертатися до їх працівника, який надалі буде його контролювати та поверне вилучені документи. Саме в цей момент він познайомився з ОСОБА_7 , який і повернув йому всі документи. Під час розмови з ОСОБА_7 , останній сказав, що його кум, як пізніше з'ясувалося ОСОБА_9 , працює в Запоріжжі таксистом і через нього необхідно буде передати вісім тисяч гривень.

В квітні 2019 року таксист зателефонував йому та вони зустрілись на заправці «Окко» в м. Запоріжжя, про що він повідомив у телефонному режимі ОСОБА_7 . Після цього вручив таксисту вісім тисяч грн. і попросив порахувати, останній порахував і зателефонував ОСОБА_10 , сказав, що гроші отримані.

Свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що він працював заступником начальника, начальником слідчого відділу Пологівського райвідділу в період 2015 - 2020 років і йому були надані вказівки на проведення обшуків, допити свідків, які приймали металобрухт ТОВ «Іріда». Багаторазово викликали керівника цього підприємства для витребування копій дозвільних документів та отримання вилученого в ході обшуку металобрухту, але він довгий час був відсутній, на чому ОСОБА_13 наголошував на оперативних нарадах. Керівник підприємства мав бути допитаний, мав надати повний пакет копій дозвільних документів, отримати металобрухт, який був вилучений в ході обшуку. Він спілкувався з приймальницею ОСОБА_14 , вона обіцяла, що керівник приїде. Коли все ж таки ОСОБА_8 з'явився, ОСОБА_13 не міг з ним поспілкуватися в силу об'єктивних причин і було надано доручення ОСОБА_7 допитати його, оскільки він проводив оперативну роботу по лінії економіки. Сам ОСОБА_12 особисто з ОСОБА_8 не спілкувався та нічого йому не роз'яснював.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що з грудня 2018 року по травень 2019 року він працював т.в.о. начальника Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізький області. Обвинувачений ОСОБА_7 знаходився в його підпорядкуванні, а саме перебував на посаді оперуповноваженого відділу.

Навесні 2019 року до відділу надійшли вказівки з Пологівської прокуратури по кримінальному провадженню на проведення обшуків в пунктах прийому металобрухту ТОВ «Іріда» в м. Пологи. Ним здійснювалась організація співробітників та контроль за виконанням обшуків. Щодо результатів проведення обшуків та результатів розслідування кримінальних проваджень йому нічого невідомо. Щодо обставин обвинувачення ОСОБА_7 йому нічого не відомо.

Свідок ОСОБА_16 суду пояснив, що восени 2019 року (точну дату не пам'ятає) він знаходився на заправці ОККО біля автовокзалу в м. Запоріжжя, де був понятим. Після затримання чоловіка, як пізніше з'ясувалося ОСОБА_9 , під час його обшуку були вилученні грошові кошти. Детально обставини того дня не пам'ятає. З обвинуваченим ОСОБА_7 не знайомий.

Свідок ОСОБА_9 суду пояснив, що знайомий і товаришує з ОСОБА_7 з 2009 року коли разом працювали в Комунарському райвідділі поліції м. Запоріжжя. 17 квітня 2019 року йому подзвонив ОСОБА_7 та попросив забрати гроші у ОСОБА_8 за металобрухт, котрий він здавав з кимось, та дав його номер телефону за день чи за два до зустрічі і попросив йому зателефонувати. Він телефонував ОСОБА_8 зі свого номеру.

Після цього вони домовились про зустріч, а саме 19.04.2019 року близько 13:00 - 14:00 години на заправці «Окко» він зустрівся з ОСОБА_8 і останній передав йому грошові кошти і сказав перерахувати, на що він відповів, що не знає скільки їх має бути. Він перерахував 8 000 грн., після цього пішов назад до своєї машини, однак був затриманий працівниками ДБР, яким видав вищезазначені гроші.

З приводу обставин передачі грошей, знає лише те, що це були гроші за металобрухт, який здавав ОСОБА_7 . Пояснив, що раніше він з ОСОБА_7 кілька разів вже здавали металобрухт з приватного домоволодіння. Хто приймав метал не пам'ятає, як передавались гроші не пам'ятає. Тому не здивувався, що ОСОБА_7 попросив забрати гроші за металобрухт.

На підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, в судовому засіданні було досліджено письмові докази:

-протокол вручення коштів заявнику від 19.04.2019 року згідно з яким ОСОБА_8 були вручені грошові кошти в сумі 8 тис. грн. купюрами по 500 грн. (т.1, а.с.216-221);

-висновок експерта № 26-134 від 02.10.2019 року згідно з яким надані на дослідження шістнадцять банкнот номіналом по 500 грн. відповідають зразкам аналогічних банкнот, які випущені в обіг Національним банком України (т.1, а.с.197-203);

-висновок експерта № 90 від 09.10.2019 року згідно з яким у записах, зафіксованих на карті пам'яті micro SD. інв. № 95 н/т від 18.04.2019 р неможливо встановити чи присутній голос та мовлення ОСОБА_7 (т.3, а.с.136-146);

-протокол обшуку від 19.04.2019 року за адресою АДРЕСА_6 , згідно з яким добровільно видано ОСОБА_9 мобільний телефон «Xiaomi», модель Peadmi 5 sim IME 11 869280030078727, IME 12 НОМЕР_1 та грошові кошти, а саме 16 купюр номіналом по 500 грн., вилучено мобільний телефон LG Dual sim IME 11 356610052782592, IME 12 НОМЕР_2 (т.1, а.с.209-213);

-протокол слідчого експерименту від 19.04.2019 року, яким встановлено, що 19.04.2019 року за адресою м. Запоріжжя, проспект Соборний 17, ОСОБА_9 отримав від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 8000 (вісім тисяч) грн. для подальшої їх передачі ОСОБА_7 (т.2, а.с.3-5).

-протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19.04.2019 року згідно з яким ОСОБА_9 заявив, що на фотознімку № 4 зображено ОСОБА_7 , за проханням якого 19.04.2019 року о 13.10 за адресою м. Запоріжжя, проспект Соборний 17, ОСОБА_9 отримав від ОСОБА_8 грошові кошти для подальшої їх передачі ОСОБА_7 (т.2, а.с.8-19);

-протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 22.05.2019 року згідно з яким ОСОБА_7 19.04.2019 р. телефонує ОСОБА_8 і в ході розмови повідомляє йому, що він має зустрітися з чоловіком та передати останньому гроші в сумі 8000 грн., а також те, що передані ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 8000 грн. перераховані останнім особисто, а ОСОБА_7 на телефонний дзвінок ОСОБА_8 з повідомленням про передачу грошей відповідає «добре» (т.3, а.с.71-73);

-протокол про результати аудіо -, відеоконтролю за особою від 18.06.2019 року, де зафіксовано факт прибуття ОСОБА_8 до Пологівського ВП та його розмову з ОСОБА_7 в ході якої він повідомив ОСОБА_8 про людину в Запоріжжі, яка буде під'їжджати та забирати гроші (т.3, а.с.89-95);

-протокол про результати аудіо-, відеоконтролю за ОСОБА_7 від 22.05.2019 року, відповідно до якого ОСОБА_7 мав телефонну розмову з ОСОБА_8 з приводу узгодження передачі грошових коштів в сумі 8000 та підтвердження факту їх передачі (т.3, а.с.96-100);

-протокол про результати аудіо-, відеоконтролю за особою ОСОБА_8 від 22.05.2019 року, згідно з яким ОСОБА_8 передає ОСОБА_9 гроші в сумі 8000 грн. (т.3, а.с.101-104);

-відеозапис на карті пам'яті micro SD від 22.03.2019 року інв. № 47 н/т (т. 3, а.с.222);

-відеозапис на карті пам'яті micro SD від 22.03.2019 року, інв. № 48 н/т (т.3, а.с.88);

- відеозапис на карті пам'яті micro SD від 11.04.2019 року, інв. №91 н/т (т.3, а.с. 95);

-відеозапис на карті пам'яті micro SD від 18.04.2019 року, інв. №95 н/т (т.3, а.с.100);

-відеозапис на карті пам'яті micro SD від 18.04.2019 року, інв. № 94 н/т (т.3, а.с.104);

-протокол огляду від 19.04.2019 року телефону ОСОБА_8 (т.3, а.с.115);

-протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_9 від 19.04.2019 року (т.3, а.с.120-121);

З метою оцінки вказаних доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, встановлення інших обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, судом досліджено такі процесуальні рішення, документи та інші матеріали:

Витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань по кримінальному провадженню №42019080370000027 від 21.03.2019 року (т.2 а.с.133-134,143,144-145).

Постанова про визнання та приєднання речових доказів від 12.06.2019 р. (т.2 а.с.107,110, 112,115);

Ухвала про дозвіл на обшук житла або іншого володіння особи від 22.07.2019 року (т.1, а.с.207-208);

Ухвали суду від 25.04.2019 року (т.2, а.с. 117, 120);

Заява про залучення до провадження як потерпілого ОСОБА_8 (т.2, а.с.146);

Ухвала про обрання запобіжного заходу ОСОБА_7 (т.2, а.с. 210-214);

Ухвала про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні від 18.07.2019 року (т.2, а.с. 230-233);

Ухвала про продовження строку досудового розслідування у кримінальному провадженні від 17.09.2019 року.

Ухвала про тимчасовий доступ до документів (т.2, а.с.24-25);

Постанова про визнання та приєднання речових доказів від 12.06.2019 року (т.2, а.с.107-109)

Доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у порядку ст.35, 41 КПК України від 18.04.2019 року (т.3, а.с.11-12);

Постанова про проведення негласної слідчої (розшукової дії) - контролю за вчиненням злочину від 18.04.2019 року (т.3, а.с. 13-20);

Постанова про застосування заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів - використання спеціально помічених грошових коштів при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій від 18.04.2019 року (т.3, а.с.21-27);

Ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду на дозвіл на проведення відносно ОСОБА_7 негласних слідчих (розшукових) дій від 18.04.2019 р. (т.3, а.с. 28-34);

Ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду на дозвіл на проведення відносно ОСОБА_8 негласних слідчих (розшукових) дій від 18.04.2019 р. (т.3, а.с.35-41);

За таких обставин, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін тощо, створивши необхідні умови для реалізації сторонами провадження процесуальних прав та виконання обов'язків, дослідивши всі обставини кримінального провадження та оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв'язку, вважає, що за результатами даного судового розгляду доведена вина ОСОБА_7 в закінченому замаху на заволодіння 19.04.2019 грошовими коштами ОСОБА_8 в сумі 8000 грн. шляхом обману.

Зокрема, судом встановлено, що дійсно в провадженні слідчого відділу Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області перебували матеріали кримінального провадження щодо порушення порядку здійснення операцій з металобрухтом пунктами прийому кольорових та чорних металів ТОВ «Іріда», директором якого був ОСОБА_8 . По цьому кримінальному провадженню ОСОБА_7 за дорученням слідчого проводив слідчі дії, тобто він був обізнаний про хід досудового розслідування у цій справі.

Відповідно до сукупності зібраних в ході судового розгляду доказів, а саме показів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , протоколу про результати аудіо, відеоконтролю за особою від 18.06.2019 року та інших встановлено, що ОСОБА_7 , повідомив потерпілому, що він має передати гроші через його знайомого в м.Запоріжжі в сумі 8000 грн., не уточнюючи при цьому за що саме і кому мають йти ці грошові кошти, не вказуючи, що ці кошти мають бути передані будь-якій службовій особі Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області за вчинення чи невчинення такою особою будь-яких дій в інтересах ОСОБА_8 .

Жодних доказів на підтвердження наміру ОСОБА_7 на дійсну передачу грошей ОСОБА_15 чи будь-якій іншій особі суду не надано та в ході судового розгляду не встановлено.

Проте встановлено, що ОСОБА_7 жодним чином не міг впливати на хід кримінального провадження щодо незаконних операцій з металобрухтом, використовуючи свої службові повноваження, і впливати на поведінку відповідних осіб, використовуючи владні повноваження, також не міг.

Отже, повідомлена ОСОБА_8 інформація щодо сплати 8000 грн., оцінюється судом як така, що вводила потерпілого в оману стосовно дійсного характеру дій ОСОБА_7 , мала створити в потерпілого уявлення про вигідність та доцільність надання ОСОБА_7 цих коштів.

Висновки суду щодо винуватості обвинуваченого ОСОБА_7 .

Оцінюючи у сукупності всі дослідженні докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд вважає, що вина ОСОБА_7 повністю доведена та кваліфікує його дії за ч.2 ст.15, ч.1 ст. 190 КК України, як закінчений замах на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), під час якого особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі.

Формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особам і визнане судом недоведеним.

Органом досудового розслідування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 190 КК України, а саме заволодінні чужим майном шляхом обману за попередньою змовою групою осіб за наступних обставин.

Так, ОСОБА_6 будучи т.в.о. заступника начальника Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , з корисних мотивів, маючи намір на заволодіння чужим майном шляхом обману, 20 березня 2019 року, приблизно о 15 годині, знаходячись біля супермаркету «ВАРУС», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північно-Кільцева, 10а, переконав (умовив) та схилив директора ТОВ «ІРІДА» ОСОБА_8 передати через нього неправомірну вигоду для начальника Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_15 , тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, у сумі 44 000 гривень та у подальшому щомісячно надавати неправомірну вигоду у сумі 10 000 гривень за нібито не вчинення дій підлеглими йому працівниками поліції направлених на перешкоджання законній підприємницькій діяльності ТОВ «ІРІДА» на двох майданчиках з прийому кольорових та чорних металів за адресами: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 .

Тоді ж ОСОБА_6 , для реалізації злочинного плану щодо заволодіння грошовими коштами шляхом обману громадянина ОСОБА_17 , вступив у змову оперуповноваженим сектору кримінальної поліції Пологівського відділу поліції ГУ НП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_7 , який погодився на пропозицію ОСОБА_6 .

Водночас ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , вказав директору ТОВ «ІРІДА» ОСОБА_8 про потребу передати для начальника Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_15 , тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірну вигоду у сумі 24 000 гривень нібито за невтручання підлеглими працівниками поліції у діяльність вищевказаних майданчиків з прийому кольорових та чорних металів за попередні чотири місяці роботи, а саме з грудня 2018 року по березень 2019 року, а також додатково ще 10 000 гривень за повернення вилученого 19 березня 2019 року майна у ТОВ «ІРІДА» та 10 000 гривень - за не вчинення дій направлених на блокування здійснення законної підприємницької діяльності ТОВ «ІРІДА» на двох майданчиках з прийому кольорових та чорних металів за вищезазначеними адресами, шляхом опечатування приміщень та накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно підприємства. При цьому, ОСОБА_6 , переслідуючи корисливу мету та діючи в особистих та ОСОБА_7 інтересах, після отримання зазначених грошових коштів не мав наміру передавати їх начальнику Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_15 , а хотів заволодіти ними та використати на власний розсуд.

Таким чином, ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний намір направлений на заволодіння майном ОСОБА_8 шляхом обману, діючи умисно, з корисних мотивів, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , 21 березня 2019 року засобами телефонного зв'язку повідомив підприємця ОСОБА_8 про зміну умов їх попередньої домовленості в частині суми неправомірної вигоди, яку через нього нібито потрібно передати для начальника Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_15 . За нової домовленості ОСОБА_8 повинен передати ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 24 000 гривень, у якості неправомірної вигоди для начальника Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_15 за попередні чотири місяці безперешкодної роботи ТОВ «ІРІДА», тобто за період з грудня 2018 року до березня 2019 року, та в подальшому щомісячно надавати неправомірну вигоду в сумі 8 000 гривень за нібито неперешкоджання підлеглими працівниками Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області у законній підприємницької діяльності ТОВ «ІРІДА» на двох майданчиках з прийому кольорових та чорних металів за адресами: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 .

У подальшому, 23 березня 2019 року, приблизно о 10 годині 20 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи біля буд. 6 по вул. Чумаченко у м. Запоріжжя, продовжуючи реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на заволодіння чужим майном, діючи умисно, з корисних мотивів, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_7 , шляхом обману, заволодів грошовими коштами у сумі 8 000 гривень, які належать ОСОБА_8

ОСОБА_8 6 квітня 2019 року, приблизно о 10 годині 30 хвилин, перебуваючи за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миру, 14, виконуючи вимогу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , скориставшись загальнодоступним терміналом № 42826 ТОВ «ФК «Контрактовий дім» здійснив перерахування грошових коштів у сумі 24 000 гривень на раніше наданий ОСОБА_7 розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 , відкритий на ФОП ОСОБА_18 .

Таким чином, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , реалізовуючи свій злочинний намір направлений на заволодіння чужим майном, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою між собою, шляхом обману, заволоділи грошовими коштами в сумі 24 000 гривень, які належать ОСОБА_8 .

Далі, 19 квітня 2019 року, приблизно о 13 годині 15 хвилин, ОСОБА_8 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_6 , діючи за вказівкою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , надав посереднику, на якого вказав ОСОБА_7 , тобто ОСОБА_9 грошові кошти у сумі 8 000 гривень, а ОСОБА_9 , не будучи обізнаним про злочинні дії ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , одержав вказану суму грошових коштів, для подальшої передачі їх ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Також, органом досудового розслідування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 15, ч.4 ст.27, ч.2 ст.28, ч.3 ст. 369 КК України, а саме закінченого замаху на підбурювання до надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою домовленістю групою осіб за наступних обставин.

Під час реалізації свого злочинного наміру на заволодіння грошових коштів ОСОБА_8 , т.в.о. заступника начальника Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_6 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7 , шляхом умовляння підбурив його до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище начальнику Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_15 , за не вчинення направлених на блокування здійснення законної підприємницької діяльності ТОВ «ІРІДА» на двох майданчиках з прийому кольорових та чорних металів за адресами: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 , однак виконавши усі дії, які вважав необхідними, не довів свій злочинний умисел до кінця, з причин, які не залежали від його волі.

Так, 20 березня 2019 року, приблизно о 15 годині, знаходячись біля супермаркету «ВАРУС», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північно-Кільцева, 10а, знаходячись біля супермаркету «ВАРУС», який розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Північно-Кільцева, 10а, ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7 шляхом умовлянь схилив директора ТОВ «ІРІДА» ОСОБА_8 передати через нього неправомірну вигоду для начальника Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_15 , тобто службовій особі, яка займає відповідальне становище, у сумі 44 000 гривень та у подальшому щомісячно надавати неправомірну вигоду у сумі 10 000 гривень, за нібито не вчинення дій підлеглими йому працівниками поліції направлених на перешкоджання законній підприємницькій діяльності ТОВ «ІРІДА» на двох майданчиках з прийому кольорових та чорних металів за адресами: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 . При цьому ОСОБА_6 зазначив, що 24 000 гривень необхідно передати за попередні чотири місяці роботи, з грудня 2018 року до березня 2019 року, 10 000 гривень - за повернення вилученого 19 березня 2019 року майна у ТОВ «ІРІДА» та 10 000 гривень - за не вчинення дій, направлених на блокування здійснення законної підприємницької діяльності ТОВ «ІРІДА» на двох майданчиках з прийому кольорових та чорних металів за вищезазначеними адресами шляхом опечатування приміщень та накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно підприємства. При цьому, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 переслідуючи корисливу мету та діючи в особистих інтересах, після отримання зазначених грошових коштів, не мали наміру передавати їх начальнику Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_15

21 березня 2019 року ОСОБА_6 , реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на підбурення ОСОБА_8 до надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , засобами телефонного зв'язку повідомив ОСОБА_8 про зміну умов їхньої попередньої домовленості у частині суми грошових коштів. За нової домовленості ОСОБА_8 повинен передати йому грошові кошти в сумі 24 000 гривень, у якості неправомірної вигоди начальнику Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_15 за попередні чотири місяці роботи ТОВ «ІРІДА», з грудня 2018 року до березня 2019 року та 8 000 гривень щомісячно за не вчинення дій, направлених на блокування здійснення законної підприємницької діяльності ТОВ «ІРІДА» на двох майданчиках з прийому кольорових та чорних металів за адресами: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_5 .

У подальшому, 23 березня 2019 року, приблизно о 10 годині 20 хвилин, ОСОБА_6 , перебуваючи біля буд. 6 по вул. Чумаченко у м. Запоріжжя, реалізовуючи свій злочинний намір, направлений на підбурення ОСОБА_8 до надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, шляхом умовлянь, діючи умисно, за попередньою змовою з ОСОБА_7 , одержав від ОСОБА_8 неправомірну вигоду для начальника Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_15 у сумі 8 000 гривень за не вчинення дій, направлених на блокування здійснення законної підприємницької діяльності ТОВ «ІРІДА» на двох майданчиках з прийому кольорових та чорних металів за адресами: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_7 .

6 квітня 2019 року, ОСОБА_6 (а в обвинувальному акті при формулюванні обвинувачення щодо ОСОБА_7 , зазначено, що ОСОБА_7 ), продовжуючи реалізовувати свій злочинний намір направлений на підбурення ОСОБА_8 до надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, шляхом умовлянь, діючи умисно, за попередньою домовленістю з ОСОБА_7 (а в обвинувальному акті при формулюванні обвинувачення щодо ОСОБА_7 - з ОСОБА_6 ), шляхом умовлянь; схилив останнього перерахувати грошові кошти у сумі 24 000 гривень на наданий ОСОБА_7 розрахунковий рахунок у якості неправомірної вигоди для начальника Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_15 за не вчинення дій, направлених на блокування здійснення законної підприємницької діяльності ТОВ «ІРІДА» на двох майданчиках з прийому кольорових та чорних металів за адресами: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_7 .

Цього ж дня, ОСОБА_8 , на виконання вимог ОСОБА_6 (а в обвинувальному акті при формулюванні обвинувачення щодо ОСОБА_7 - ОСОБА_7 ), перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , здійснив перерахування через термінал № 42826 ТОВ «ФК «Контрактовий дім» грошових коштів у сумі 24 000 гривень на раніше наданий ОСОБА_7 розрахунковий рахунок № НОМЕР_3 , відкритий на ФОП ОСОБА_18 , достовірно розуміючи що вказані грошові кошти він перерахував у якості неправомірної вигоди за безперешкодне здійснення підприємницької діяльності за чотири місяці роботи ТОВ «ІРІДА», з грудня 2018 року по березень 2019 року.

19 квітня 2019 року, приблизно о 13 годині 15 хвилин, ОСОБА_8 на виконання вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_6 , діючи за вказівкою ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , надав посереднику, на якого вказав ОСОБА_7 , тобто ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 8000 гривень достовірно розуміючи, що вказані кошти він передає як неправомірну вигоду для начальника Пологівського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_15 за не вчинення дій, направлених на блокування здійснення законної підприємницької діяльності ТОВ «ІРІДА» на двох майданчиках з прийому кольорових та чорних металів за адресами: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_7 .

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 щодо цих епізодів обвинувачення категорично заперечив свою участь у вчиненні будь - яких злочинних дій, навіть у будь-якій злочинній змові з ОСОБА_6 як щодо заволодіння чужим майном шляхом обману за попередньою змовою групою осіб, так і підбурювання до надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою домовленістю групою осіб, та пояснив, що особисто з ОСОБА_8 не знайомий, з ним спілкувався в рамках кримінального провадження, коли отримав усне доручення слідчого на його допит в квітні 2019 року. Допит проводив за обставин функціонування пунктів прийому металобрухту. Потрібно було допитати ОСОБА_8 , передати йому вилучені документи, матеріали тощо.

З ОСОБА_18 не спілкувався, жодних квитанцій не передавав. З боку керівництва відділу поліції жодних вказівок щодо передання директору або працівникам ТОВ «Іріда» платіжок чи інших документів не надходило. Жодних вказівок керівництва відділу поліції на отримання будь-яких коштів від ОСОБА_8 не надавалось. В межах своїх повноважень жодним чином не міг вплинути на хід розслідування кримінального провадження щодо ТОВ «Іріда». З ОСОБА_6 познайомився під час затримання, хоча працювали в Пологівському відділу поліції, в його підпорядкуванні не перебував.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 категорично заперечив свою участь у вчиненні будь яких злочинних дій, навіть у будь-якій злочинній змові з ОСОБА_7 як щодо заволодіння чужим майном шляхом обману за попередньою змовою групою осіб, так і підбурювання до надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчинене за попередньою домовленістю групою осіб, та пояснив, що він в 2019 році був виконуючим обов'язки заступника начальника відділу з громадської безпеки Пологівського райвідділу. В коло його службових обов'язків входили питання забезпечення громадської безпеки в м. Пологи.

Навесні 2019 року, точніше він не пам'ятає, йому зателефонував його давній знайомий ОСОБА_8 з приводу того чи правда, що на його майданчиках, де здійснюється операції з прийому металобрухту ТОВ «ІРІДА» в м. Пологи проводяться обшуки співробітниками поліції. Він на прохання ОСОБА_8 уточнив у керівництва з приводу цієї інформації, інформація підтвердилась. Про це він повідомив ОСОБА_8 . Згодом через декілька годин йому знову зателефонував ОСОБА_8 з проханням уточнити, що будуть робити з металобрухтом, який вилучили з майданчиків. Він уточнив інформацію в керівництва з цього приводу, на що йому відповіли, що металобрухт вивозити не будуть, а передадуть на відповідальне зберігання. Після чого він зателефонував ОСОБА_8 та передав цю інформацію, сказав не хвилюватися, металобрухт нікуди не вивезуть. Надалі ОСОБА_8 почав йому телефонувати та просити про зустріч знову. На що він відповів, що на даний час знаходиться в Пологах, тому зустрітися з ним не може. Галушко вмовив його про зустріч в Запоріжжі пізніше за нагоди. Через декілька днів він був в Запоріжжі, вони зустрілися біля магазина «Варус» з приводу, ситуації, що виникла, він запевнив ОСОБА_8 , що з вилученим майном нічого не трапиться та все буде в порядку. Знав ОСОБА_8 давно, знав, що він працює за документами офіційно, тому сказав йому не хвилюватися з цього приводу. Після чого поїхав. Яким чином ОСОБА_8 передавав свої документи до райвідділу не знає.

Після цього ОСОБА_8 знов почав телефонувати з приводу того як йому забрати документи, як бути і коли віддадуть документи. На це питання в райвідділі ОСОБА_6 відповіли, що в будь-який час, коли буде зручно ОСОБА_8 може забрати документи. Цю інформацію він довів до відома останнього. Пізніше ОСОБА_8 знов попросив зустрітися, він погодився і це видно на відео. Розмова була на сторонні теми, гроші ОСОБА_8 йому не передавав. Навпаки сам сказав, що в нього нема грошей і він дав йому гроші купити кави. Через деякий час ОСОБА_8 знов почав телефонувати й ставити одні й ті самі питання, коли приїхати забрати його документи. Він повторив в будь який зручний час і попросив не телефонувати більше з цього приводу, оскільки йому незручно ходити і питати в райвідділі. Після цього з ОСОБА_8 не зустрічався.

В кримінальному провадженні щодо незаконної діяльності з металобрухтом, жодної участі не приймав. Про передачу грошей ОСОБА_19 та ОСОБА_20 йому нічого не відомо. При обшуку в його будинку та його батьків правоохоронними органами нічого не знайдено. ОСОБА_8 був нав'язливий зі своїми питаннями, він вкотре сказав йому, що нічим не може допомогти. ОСОБА_8 передав список нелегальних точок прийому металобрухту, але це все на рівні чуток. З ОСОБА_7 особисто не був знайомий, де працював останній на той момент йому невідомо, жодних владних повноважень чи керівництва структурним підрозділом, де працював ОСОБА_7 він не здійснював. Бачив ОСОБА_7 в райвідділі, але познайомився особисто з ОСОБА_7 тільки після затримання. З Кущем та Ковтуном не знайомий. На пункті прийому металобрухту ТОВ «ІРІДА» в м. Пологи ніколи не був.

За клопотанням сторони обвинувачення в судовому засіданні було досліджено письмові докази:

- протокол вручення грошових коштів заявнику від 23.03.2019 року ОСОБА_8 у кількості 40 купюр по 200 грн., тобто 8000 грн. (т.1, а.с.175-187);

- протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 19.06.2019 року в ході проведення негласних слідчих розшукових дій 23.03.2019 року відносно ОСОБА_6 згідно з яким під час зустрічі останнього з ОСОБА_8 він о 10:50 під час розмови підійшов ближче до ОСОБА_6 та (начебто) передав останньому особисто в руки грошові кошти, які попередньо дістав з правого карману (т3, а.с. 73-74);

- протокол про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 15.04.2019 року, яким встановлено, що в ході огляду флеш накопичувача (карта пам'яті інв. № 48 від 22.03.2019 р.), на якому знаходиться файл з аудіо-відео записаний від 23 березня 2019 року під час зустрічі ОСОБА_6 з ОСОБА_8 вони говорять на різні теми, зокрема щодо кількості пунктів прийому металобрухту в ОСОБА_8 , документів фірми тощо, а також те, що ОСОБА_8 «ймовірно» передає ОСОБА_6 грошові кошти особисто в руки й тихо та нерозбірливо говорить «домовились 24…але за цю справу він допускає…по факту що відпрацювали…» і продовжують спілкуватися на особисті теми (с.75-82, Т.3);

- висновок експерта № 90 від 09.10.2019 року згідно з яким у записі «2019, 23 Март 10:30:17-10:59:56» присутній голос та мовлення ОСОБА_6 (с.136-146, Т.3).

- протокол вручення коштів заявнику від 05.04.2019 року ОСОБА_8 , з якого слідує, що ОСОБА_8 було вручено грошові кошти в сумі 24 тис. грн. купюрами 300 та 200 грн. (т.1, а.с.150-173);

- протокол огляду копій квитанцій на переказ грошових коштів ОСОБА_8 в розмірі 14900 грн. (квитанція № 17992-42826-42733) та 9100 грн. (квитанція № 17992-42826-44389) отримувачем яких зазначений ОСОБА_18 (т 2, а.с.16-19);

- протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 11.04.2019 року 06.04.2019 року, згідно з яким ОСОБА_8 здійснив перерахування коштів в розмірі 24 000 грн. на р/р № НОМЕР_3 на ОСОБА_18 (т.3 а.с. 69-70);

- протокол огляду від 6 квітня 2019 року аркушу паперу формату А 4, на якому надруковано рахунок на оплату будівельних матеріалів за реквізитами постачальника на суму 24000 гривень (постачальник ОСОБА_18 ), дійсний до сплати до 05.04.19 року, на аркуші паперу 85X85 (аркуш для записів) розміщено рукописний текст «0661368931 Александр» (т.3, а.с.123-125):

- протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_21 від 19.04.2019 року згідно з яким встановлено факт наявності номеру мобільного телефону ОСОБА_6 в контактах телефону ОСОБА_8 , журнал вихідних телефонів та переписку з ОСОБА_6 (т.3, а.с.115-119);

- протокол огляду мобільного телефону ОСОБА_9 від 19 квітня 2019 року, згідно з яким встановлено з'єднання з номером телефону ОСОБА_8 . 18 та 19 квітня 2019 року та номером телефону ОСОБА_7 17,18 та 19 квітня 2019 року (т.3, а.с.120-121);

- протокол обшуку в приміщенні Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області від 19.04.2019 року та додаток до нього, згідно з яким під час обшуку було вилучено: 1) 4 блокноти з рукописними записами з робочого столу в кабінете ОСОБА_22 (№15/1); 2) матеріали кримінального провадження №12016080320000313 від 09.03.2016 р. (на 141 аркуші), флеш-носій у корпусі чорного кольору з гравіюванням «ЄРДР», банківські карти «Альфа-Банк» № НОМЕР_4 та «Приватбанк» № НОМЕР_5 , 4 блокноти з чорновими записами, ноутбук «АСЕК» G 9 № OCV03Y108367 з чохлом та адаптером живлення з кабінету № 17 слідчого ОСОБА_13 ; 3) 2 блокноти з чорновими рукописними записами, мобільний телефон «Samsung» IMEI: НОМЕР_6 , мобільний телефон «Nokia» IMEI: НОМЕР_7 з сім-картою «Київстар» з кабінету № 3, яким користується ОСОБА_6 ; 4) 2 блокноти з чорновими записами, sim-карта мобільного оператора «Київстар», флеш-карта пам'яті у корпусі чорного кольору з кабінету № 7 ОСОБА_7 ; 5) журнал обліку доставлення, відвідувачів та запрошених до Пологівського ВП ГУНП в Запорізький області (на 101 стор.) (т.1, а.с.223-230);

- протокол огляду від 20 травня 2019 року речей, вилучених під час обшуку 19.04.2019 року в кабінеті ОСОБА_6 , в якому зафіксовано, що ці речі вони не містять інформації, зміст якої представляє інтерес у справі (т.3, а.с.126-134);

- протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 20.04.2019 року, згідно з яким свідок ОСОБА_23 заявила, що впізнає особу під №3 ОСОБА_7 як таку, яка 05.04.2019 року віддала їй рахунок на сплату будівельних матеріалів на загальну суму 24000 грн. (т.2, а.с.12-14);

- протокол огляду копій квитанцій на переказ грошових коштів з якого слідує, що ОСОБА_8 за цими квитанціями сплатив суми в розмірі 14900 грн. (квитанція № 17992-42826-42733) та 9100 грн. (квитанція №17992-42826-44389) отримувачем яких зазначений ОСОБА_18 (т.2, а.с.16-19);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 12.08.2019 р. (т.2, а.с.26-29);

- протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 11.04.2019 року 06.04.2019 року з якого слідує, що ОСОБА_8 здійснив через термінал №42826 ТОВ «ФК «Контрактовий дім», розташований за адресою: м. Запоріжжя, вул. Миру, 14, перерахування коштів в розмірі 24000 грн. на р/р№ НОМЕР_3 ОСОБА_18 (т.3, а.с. 69-70);

- протокол огляду рахунку № фоп-000115 від 05.04.2019 р. від 6.04.2019 року де зазначено постачальник - ФОП ОСОБА_18 , одержувач - основний покупець, найменування будівельних матеріалів, сума до сплати 24 тис. грн., має рукописний текст виконаний барвником синього кл бору «0661368931 Александр» (т.3 а.с.123-124);

- протокол огляду від 20.05.2019 року речей ОСОБА_12 , вилучених під час обшуку в його кабінеті 19.04.2019 року, речей ОСОБА_6 , вилучених під час обшуку в його кабінеті 19.04.2019 року, (т.3, а.с.126-134);

Свідок ОСОБА_16 , суду пояснив, що восени 2019 року він знаходився на заправці ОККО біля автовокзалу був понятим, з обвинуваченими не знайомий. Присутнім був вже після затримання, при обшуку та вилученні грошових коштів, детальні обставини того дня не пам'ятає;

Свідок ОСОБА_9 , суду пояснив що з ОСОБА_6 він взагалі не знайомий.

Свідки ОСОБА_15 , ОСОБА_13 , ОСОБА_12 та ОСОБА_23 не повідомили жодної інформації з приводу подій, що відбулися з березня по 19 квітня 2019 року щодо участі в них ОСОБА_6 .

З метою оцінки вказаних доказів за ознаками належності, допустимості та достовірності, встановлення інших обставин, що мають значення для цього кримінального провадження, а також вирішення питань, що вирішуються судом при ухваленні вироку, судом досліджено також наступні процесуальні рішення, документи та інші матеріали:

Заява ОСОБА_8 на ім'я начальника Запорізького управляння ДВБ НП України щодо вжиття заходів відносно керівників Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_15 та ОСОБА_6 які вимагають неправомірну вигоду у розмірі 42 тис. грн. (т.2, а.с.136);

Ухвала про обрання запобіжного заходу ОСОБА_6 (т.2, а.с. 177-182);

Постанова про проведення негласної слідчої (розшукової дії) - контролю за вчиненням злочину від 22 березня 2019 року (т.3, а.с. 1-4);

Доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у порядку ст.35, 41 КПК України від 22.03.2019 року (т.3, а.с. 5,6);

Доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у порядку ст.35, 41 КПК України від 22.03.2019 р. (т.3, а.с.42-43);

Ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду на дозвіл на проведення відносно ОСОБА_6 негласних слідчих (розшукових) дій від 22.03.2019 р. (т.3 а.с.44-47);

Доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у порядку ст.35,41 КПК України від 05.04.2019 року (т.3, а.с.48-49);

Постанова про проведення негласної слідчої (розшукової дії) - контролю за вчиненням злочину від 05.04.2019 року (т.3, а.с.50-56);

Ухвала слідчого судді Запорізького апеляційного суду на дозвіл на проведення відносно ОСОБА_12 негласних слідчих (розшукових) дій від 09.04.2019 року (т.3, а.с.63-66);

Доручення про проведення негласних слідчих (розшукових) дій у порядку ст.35,41 КПК України від 09.04.2019 року (т.3, а.с.67-68)

Вирішуючи питання про винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, суд виходить з того, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому кримінальним процесуальним законодавством порядку, на підставі яких встановлюється наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Надаючи оцінку вказаним доказам з точки зору їх належності, допустимості та достатності, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ст.124 Конституції України, ст.7 КПК України одними з основних засад кримінального провадження є презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Норми ст.22 КПК України визначають, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом, а тому суд не може перебирати на себе функцію обвинувачення або захисту.

За практикою тлумачення Європейським судом з прав людини національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак, суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).

Статтею 91 КПК України визначені обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні:

1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення);

2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення;

3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат;

4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження;

5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання;

6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення;

7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.

Обов'язок доказування зазначених обставин, відповідно до вимог ст.92 КПК України, покладається на слідчого, прокурора.

Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Статтею 370 КПК України передбачено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.

Пунктом 1 ч.3 ст.374 КПК України передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред'явленого особі та вказаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, виходячи з яких суд відкидає докази обвинувачення.

В силу вимог п.2 ч.1 ст.373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченими.

Якщо висунуті обвинувачення у вчинені кримінально караного діяння, то тягар доведення цих звинувачень, тобто обов'язок щодо пошуку, збирання і надання суду доказів вини обвинуваченого, лежить на стороні обвинувачення. Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06 грудня 1998 року (п.146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб, виконуючи свої обов'язки, судді не розпочинали розгляд справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться в вину: обов'язок доказування лежить на обвинуваченні, і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного. (Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain).

Суд, відповідно до ст. 94 КПК України, оцінюючи покази обвинувачених, потерпілого, свідків, які були безпосередньо допитані в судовому засіданні, а також надані письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення та даючи правову оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст.225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне прийняти як доказ показання, які були надані обвинуваченими ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , свідками ОСОБА_9 , ОСОБА_15 , ОСОБА_13 ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_25 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_16 , ОСОБА_18 та ОСОБА_23 , потерпілим ОСОБА_8 , безпосередньо під час судового слідства та досліджені письмові матеріали кримінального провадження.

Суд вважає, що докази, надані стороною обвинувачення та досліджені у судовому засіданні не доводять винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_29 у вчиненні інкримінованих їм кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 190 та ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст.27, ч. 2 ст. 28, ч.3 ст. 369 КК України, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002 року дії службової особи, яка, одержуючи гроші чи матеріальні цінності начебто для передачі іншій службовій особі як хабар, мала намір не передавати їх, а привласнити, належить кваліфікувати не за ст.368 КК України, а за відповідними частинами статей 190 і 364 КК України як шахрайство та зловживання владою чи службовим становищем, а за наявності до того підстав - і за відповідними частинами статей 27, 15 та 369 КК України як підбурювання до замаху надавання хабара (неправомірної вигоди). Особа, яка в такому випадку передала гроші чи цінності, вважаючи, що вона дає хабар, несе відповідальність за замах на давання останнього.

Підбурюванням визнається умовляння, підкуп, погроза, примус або інші дії, якими підбурювач схиляє іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення, а саме до пропозиції чи обіцянки службовій особі надати їй або третій особі неправомірну вигоду, а так само надання такої вигоди за вчинення чи невчинення службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає таку вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Суд також також бере до уваги положення ч.2 ст.28 КК України, згідно з якими кримінальне правопорушення визнається вчиненим за попередньою змовою групою осіб, якщо його спільно вчинили декілька осіб (дві або більше), які заздалегідь, тобто до початку кримінального правопорушення, домовилися про спільне його вчинення. При цьому домовленість про спільне вчинення кримінального правопорушення заздалегідь означає наявність згоди щодо його вчинення до моменту виконання його об'єктивної сторони.

Так, домовленістю осіб про спільне вчинення злочину визнається узгодження об'єкта злочину, його характеру, місця, часу, способу вчинення та змісту виконуваних функцій, яке може відбутися у будь-якій формі - усній, письмовій, за допомогою конклюдентних дій, що висловлені не у формі усної чи письмової пропозиції, а безпосередньо через поведінку, з якої можна зробити висновок про такий намір, на що акцентується в Постанові Касаційного кримінального суду Верховного суду від 14.05.2020 № 405/2648/18).

Суд також виходить з того, що виконавцем (співвиконавцем) кримінального правопорушення зокрема визнається особа, яка своїми діями разом з іншими співучасниками безпосередньо у повному обсязі (чи частково) виконала склад злочину, передбачений певною статтею «Особливої частини» КК, про що зазначено в Постанові Верховного суду №750/5469/18 від 2 березня 2021 року.

Отже, посилання органу досудового розслідування на наявність умислу та фактичного заволодіння ОСОБА_6 та ОСОБА_7 майном ОСОБА_8 у розмірі 44000 грн. шляхом обману за попередньою змовою групою осіб та підбурювання у будь-якій формі, поряд з доведенням інших елементів складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 27, ч.2 т. 15, ч.3 ст. 369 КК України складають основу обвинувачення і мають бути підтверджені в ході судового розгляду справи належними і достатніми доказами.

Разом з тим стороною обвинувачення не надано жодного з доказів існування такої змови між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 .

Так, як слідує з показань самого потерпілого ОСОБА_8 , йому не відомо про те чи знайомі між собою ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , адже ОСОБА_6 , в розмові ніколи не згадував ОСОБА_7 , як і ОСОБА_7 ОСОБА_6 .

Обвинувачений ОСОБА_7 засвідчив, що він познайомився з ОСОБА_6 під час затримання, в його підпорядкуванні не перебував.

Обвинувачений ОСОБА_6 вказав, що з ОСОБА_7 він особисто не був знайомий, де працював останній на той момент йому невідомо, жодних владних повноважень чи керівництва структурним підрозділом, де працював ОСОБА_7 він не здійснював, бачив ОСОБА_7 в райвідділі, але познайомився особисто з ним тільки після затримання.

Свідок ОСОБА_12 пояснив суду, що саме ОСОБА_7 було надано доручення допитати ОСОБА_8 з приводу діяльності ТОВ «Іріда».

Свідок ОСОБА_9 пояснив, що йому подзвонив особисто ОСОБА_7 та попросив забрати гроші у ОСОБА_8 .

Показання інших свідків не містять жодної інформації щодо підтвердження чи спростування цього факту. Отже в матеріалах кримінального провадження не міститься жодної інформації, яка би підтверджувала узгодженість та послідовність, тобто конклюдентність дій ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , характерну для співвиконавців та виконання об'єктивної сторони інкримінованих їм кримінальних правопорушень.

Тому, аналізуючи вищезазначені письмові докази, досліджені в суді за клопотанням сторони обвинувачення, та показання потерпілого й свідків суд доходить до висновку про відсутність належних та переконливих доказів існування (змови) зговору між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 на підбурювання ОСОБА_8 до надання неправомірної вигоди особі, яка займає відповідальне становище за невчинення цією особою в інтересах того, хто надає таку вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища в сумі 44000 грн. та подальшого заволодіння цими коштами шляхом обману.

Даючи правову оцінку обставинам кримінального провадження щодо обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в заволодінні шляхом обману з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб грошовими коштами у сумі 8000 грн, що належать ОСОБА_8 , вчиненому 23 березня 2019 року по вул. Чумаченко у м. Запоріжжя та закінченого замаху на підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище в сумі 8000 грн, враховуючи письмові докази та показання свідків, суд виходить з того, що факти (інформація) зафіксовані в протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю за ОСОБА_6 під час зустрічі з ОСОБА_8 (кількість та зміст яких підтвердив і сам обвинувачений ОСОБА_6 під час розгляду справи в суді) не підтверджують поза розумним сумнівом вину ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у підбурюванні до надання неправомірної вигоди особі, яка займає відповідальне становище, вчинене за попередньою змовою групою осіб та заволодінні грошовими коштами в сумі 8000 грн. шляхом обману за попередньою змовою групою осіб, оскільки по-перше не містять інформації, яка би вказувала на виконання об'єктивної сторони підбурювання до замаху на надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого службового становища. В матеріалах кримінального провадження відсутнє документальне підтвердження факту підбурювання, а саме схиляння ОСОБА_8 до надання неправомірної вигоди з боку ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7 у будь-якій формі (умовляння, підкупу, погрози, примусу тощо).

Факти такого підбурювання, начебто здійсненого ОСОБА_6 20 березня 2019 року, за адресою м. Запоріжжя, вул. Північно-Кільцева, 10а, під час зустрічі з ОСОБА_8 , під час якої він повідомив про необхідність передачі 44 000 гривень та у подальшому щомісячної передачі неправомірної вигоди в сумі 10 000 гривень, за нібито не вчинення дій підлеглими йому працівниками поліції направлених на перешкоджання законній підприємницькій діяльності ТОВ «ІРІДА» на двох майданчиках з прийому кольорових та чорних металів за адресами: АДРЕСА_4 та АДРЕСА_7 та повідомлення ОСОБА_8 21 березня 2019 року засобами телефонного зв'язку про зміну умов попередньої домовленості у частині суми грошових коштів не підтверджено в судовому засіданні, жодними з наданих стороною обвинувачення письмових доказів та показаннями свідків.

По-друге, письмових доказів, наданих стороною обвинувачення на підтвердження заволодіння ОСОБА_6 грошовими коштами ОСОБА_8 в розмірі 8000 грн шляхом обману за попередньою змовою з ОСОБА_7 не існує. Так використання для опису події словосполучення «ймовірно передає» в протоколі про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 15.04.2019 року (т.3, а.с. 75-82,) трактується судом таким чином, що цей факт можна тільки припускати, на відміну від факту вірогідного, тобто такого, що є цілком правдивим, достеменним, перевіреним і який не викликає сумніву.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, відповідно до ч.3 ст. 373 КПК обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Щодо висновку експерта № 90 від 09.10.2019 року, згідно з яким у записі «2019, 23 Март 10:30:17-10:59:56» присутній голос та мовлення ОСОБА_6 , то факт розмови ОСОБА_6 з ОСОБА_8 обвинуваченим ОСОБА_30 не заперечується, водночас зміст цієї розмови не містить будь-якої інформації щодо вчинення інкримінованих ОСОБА_6 кримінальних правопорушень, а тільки підтверджує факт домовленості про зустріч, яка відбулась 23 березня 2019 року, що також не заперечується обвинуваченим ОСОБА_6 .

Інших доказів на підтвердження факту передачі грошових коштів у сумі 8000 грн. ОСОБА_6 як неправомірної вигоди для службової особи, яка займає відповідальне становище, за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища та подальшого заволодіння останнім цими коштами шляхом обману за попередньою змовою з ОСОБА_7 стороною обвинувачення не надано.

У формулюванні обвинувачення органом досудового розслідування вказано, що підбурювання здійснювалося обвинуваченими у формі умовляння.

Так, умовлянням визнається переконування кого-небудь, схиляння до чогось. Умовляння як спосіб підбурювання означає систематичне або одноразове настійливе прохання (переконування) особи у необхідності вчинення кримінального правопорушення.

Дослідження всієї сукупності доказів та оцінка всіх фактичних обставин кримінального провадження не дозволяє зробити суду мотивований висновок, що дії обвинувачених ОСОБА_6 та ОСОБА_7 за своїм характером об'єктивно були спрямовані саме на збудження у потерпілого ОСОБА_8 бажання на зміцнення рішучості наміру надати неправомірну вигоду.

Такий висновок суду ґрунтується на проаналізованих даних протоколу про результати контролю за вчиненням злочину, де зафіксована розмова між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , оцінці змісту розмови та поведінці її учасників, в контексті інших фактичних обставин справи.

Крім того, в матеріалах кримінального провадження відсутні дані, які би свідчили, що своїми діями ОСОБА_6 за попередньою змовою з ОСОБА_7 намагалися схилити ОСОБА_8 до надання неправомірної вигоди не просто невідомій останньому службовій особі чи службовим особам, а службовій особі, яка займає відповідальне становище.

Отже в ході судового розгляду винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в підбурюванні до замаху на надання неправомірної вигоди в розмірі 8000грн службовій особі, яка займає відповідальне становище, за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища та подальшого заволодіння цими коштами шляхом обману за попередньою змовою 23 березня 2019 року стороною обвинувачення не доведена.

Даючи правову оцінку обставинам кримінального провадження щодо обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в заволодінні шляхом обману з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб грошовими коштами в сумі 24000грн, що належать ОСОБА_8 , та замаху на підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище в сумі 24000 грн, вчинених 06 квітня 2019 року суд виходить з того, що в матеріалах кримінального провадження органом досудового розслідування вказано, що підбурювання здійснювалося у формі вимоги.

Відповідно до ч.4 ст.27 КК України підбурювачем є особа, яка умовлянням, підкупом, погрозою, примусом або іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення. Отже безпосередньо серед способів умовляння вимога законом не виділяється. Зокрема вимогою визнається побажання, прохання, висловлене так, що не припускає заперечень. Тому, орган досудового розслідування, відносячи вимогу до форми «іншим чином схилила іншого співучасника до вчинення кримінального правопорушення» мав описати та конкретизувати у чому саме полягає вимога, у якій формі і ким конкретно вона була висловлена ОСОБА_8 .

Дослідження всієї сукупності доказів та оцінка всіх фактичних обставин кримінального провадження не дозволяє зробити належним чином мотивований висновок, що дії обвинувачених за своїм характером об'єктивно були спрямовані саме на збудження в іншої особи бажання або на зміцнення рішучості її наміру надати неправомірну вигоду.

Досліджені в судовому засіданні речові докази та показання свідків не доводять вину ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в інкримінованих їм кримінальних правопорушеннях.

Так, згідно з протоколом про результати аудіо-, відеоконтролю за особою від 16.04.2019 року встановлено, що на ній зафіксовано телефонну розмову ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , яка відбулась 05.04.2019 року, тобто напередодні перерахування коштів в сумі 24000 грн, в ході якої ОСОБА_6 відмовляє в будь-якій допомозі ОСОБА_8 щодо з'ясування обставин кримінального провадження, порушеного за фактом незаконних операцій з металобрухтом, закриття майданчиків та припинення роботи площадок. При цьому він неодноразово акцентує увагу на тому факті, що ця справа не входить в його компетенцію і ніяких питань він не вирішує (т.3, а.с.84-87). В зазначеному доказі не міститься інформація про факт підбурювання в будь-якому вигляді ОСОБА_6 . ОСОБА_8 до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище за не вчинення в інтересах того, хто надає таку неправомірну вигоду будь-яких дій з використанням службового становища.

Допитані в суді свідки ОСОБА_28 , ОСОБА_18 , ОСОБА_23 , ОСОБА_13 , ОСОБА_15 , ОСОБА_12 , ОСОБА_24 , ОСОБА_26 та ОСОБА_27 не повідомили будь якої значущої інформації, яка би стосувалася цього факту (епізоду) обвинувачення.

Надані стороною обвинувачення протокол огляду копій квитанцій на переказ грошових коштів в розмірі 14900 грн. (квитанція № 17992-42826-42733) та 9100 грн. (квитанція №17992-42826-44389), отримувачем яких зазначений ОСОБА_18 (т.2, а.с.16-19), протокол про результати контролю за вчиненням злочину від 11.04.2019 року 06.04.2019 року (т.3, а.с. 69-70), протокол огляду рахунку № фоп-000115 від 05.04.2019 р. від 6.04.2019 р. (т.3 а.с. 123-124) та показання свідка ОСОБА_23 не свідчать з належною достовірністю, що вказані кошти в розмірі 24000 грн. передавались в якості неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище, за не вчинення в інтересах того, хто надає таку правомірну вигоду, дій з використанням службового становища, оскільки ці грошові кошти були перераховані на рахунок приватного підприємства ОСОБА_18 , а не на рахунок відповідної службової особи (зокрема ОСОБА_15 ) чи на рахунок ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Відповідно до показів свідків ОСОБА_18 , ОСОБА_15 , ОСОБА_28 заявок з поліції на придбання будматеріалів не надходило, проведення ремонтних робіт у приміщенні відділу поліції проводилось лише за рахунок профспілкової організації ГУНП в Запорізькій області, яка виділяла грошові кошти та закуповувала будівельні матеріали на проведення ремонтних робіт.

Отже, стороною обвинувачення не встановлено та не підтверджено факту передачі вказаних будівельних матеріалів, сплачених ОСОБА_8 , до відділу поліції.

Стороною обвинувачення також не надано належних доказів, які би свідчили про заволодіння ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_31 грошовими коштами у розмірі 24000 грн., оскільки вказані грошові кошти були перераховані на рахунок приватного підприємства ОСОБА_18 , а не на рахунок ОСОБА_7 чи ОСОБА_6 , що підтверджується відповідними фінансовими документами.

Також докази, надані стороною обвинувачення не містять інформації про факт отримання ОСОБА_29 або ОСОБА_6 будівельних матеріалів, вартість яких сплатив ОСОБА_8 .

Відповідно до ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, відповідно з ч.3 ст. 373 КПК обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.

Інших доказів на підтвердження факту підбурювання до замаху ОСОБА_7 за попередньою змовою з ОСОБА_6 . ОСОБА_8 до надання неправомірної вигоди в розмірі 24000 грн. особі, яка займає відповідальне становище за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб та заволодіння грошовими коштами у розмірі 24000 грн. шляхом обману за попередньою змовою групою осіб, стороною обвинувачення не надано.

Отже в ході судового розгляду винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в підбурюванні до замаху на надання неправомірної вигоди в розмірі 24000 грн службовій особі, яка займає відповідальне становище, за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища та подальшого заволодіння цими коштами шляхом обману за попередньою змовою 6 квітня 2019 року стороною обвинувачення не доведена.

Даючи правову оцінку обставинам кримінального провадження щодо обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до замаху на підбурювання до надання неправомірної вигоди службовій особі, яка займає відповідальне становище в сумі 8000 грн., вчинених 19 квітня 2019 року, оцінюючи покази потерпілого, свідків, надані письмові та речові докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність - з точки зору достатності та взаємозв'язку, та даючи правову оцінку діям обвинуваченого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 прийшов до висновку, що стороною обвинувачення не надані достатні та переконливі докази на підтвердження вини ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у підбурюванні ОСОБА_8 до замаху до надання неправомірної вигоди службовій особі, що займає відповідальне становище, за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища вчинене за попередньою змовою групою осіб, зокрема за те, що відповідна службова особа не вчинить дій, направлених на блокування здійснення законної підприємницької діяльності ТОВ «ІРІДА».

Окремі дані з оцінених письмових доказів свідчать суто про факти зустрічей ОСОБА_6 з ОСОБА_8 виключно за ініціативи останнього, які ним чи будь-якою іншою з вказаних осіб не заперечуються і зміст цих розмов інкримінованого злочину не стосується.

В протоколі про результати аудіо -, відеоконтролю за особою від 18.06.2019 року, де зафіксовано факт прибуття ОСОБА_8 до Пологівського ВП та його розмову з ОСОБА_7 (т.3, а.с.89-95) відсутні докази, які би свідчили про підбурення у будь-якій формі (умовляння, погрози тощо) ОСОБА_8 з боку ОСОБА_7 до замаху на надання службовій особі, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди за не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища. Така позиція суду ґрунтується на детальному аналізі змісту розмови, що відбулася між ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . В розмові ОСОБА_32 не повідомляє з якою метою мають бути передані грошові кошти в розмірі 8000 грн. і кому саме, адже на момент розмови між ОСОБА_7 та ОСОБА_33 кримінальне провадження по факту незаконних операцій з металобрухтом було закрите, документи щодо діяльності ТОВ «Іріда» повернуті ОСОБА_8 .

Суд виходить з того, що зі змісту цієї розмови не слідує, що повідомлення ОСОБА_34 про те, що гроші в сумі 8000 грн., які він має передати через його знайомого в Запоріжжі, є достовірним доказом підбурювання у будь-якій формі до замаху на надання службовій особі, яка займає відповідальне становище неправомірної вигоди за не вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища.

У відповідному протоколі, який покладений в основу обвинувачення, відсутня будь-яка інформація про причетність ОСОБА_6 до події, яка відбулась 17.04.2019 року, що зафіксована на електронному носії інформації, та взагалі ОСОБА_6 не був присутній під час відповідної зустрічі.

Інших доказів, які б безпосередньо стосувалися винуватості ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у інкримінованому їм злочині (показання свідків, речові докази, матеріали негласних слідчих (розшукових) дій тощо), суду не надано.

Отже в ході судового розгляду винуватість ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в підбурюванні до замаху на надання неправомірної вигоди в розмірі 8000 грн службовій особі, яка займає відповідальне становище, за невчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища 19 квітня 2019 року стороною обвинувачення не доведена.

Даючи правову оцінку обставинам кримінального провадження щодо обвинувачення ОСОБА_6 у заволодінні шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_8 в розмірі 8000грн. за попередньою змовою групою осіб 19 квітня 2019 року суд виходить з того, що досліджені в судовому засіданні речові докази та показання свідків не доводять поза розумним сумнівом вину ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Жоден з наданих органом досудового розслідування письмових доказів та показань свідків не містить інформації, яка би підтверджувала винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а саме заволодіння шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_21 в розмірі 8000 грн. 19 квітня 2019 року за попередньою змовою групою осіб.

Отже в ході судового розгляду винуватість ОСОБА_6 у заволодінні грошовими коштами ОСОБА_21 в розмірі 8000 грн. шляхом обману за попередньою змовою групою осіб, вчиненому 19 квітня 2019 року органом досудового розслідування не доведена.

Враховуючи недоведеність вини ОСОБА_6 у вчиненні заволодіння грошовими коштами ОСОБА_21 в розмірі 8000 грн. шляхом обману за попередньою змовою групою осіб, вчиненому 19 квітня 2019 року, суд вважає, що відсутні підстави для кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 190 КК України, а саме за такою кваліфікуючою ознакою, як за попередньою змовою групою осіб.

Відповідно до вимог ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. У відповідності до ч. 4 цієї статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь цієї особи.

Статтею 368 КПК України встановлено, що суд ухвалюючи вирок, повинен вирішити низку питань, до яких зокрема, віднесені питання, чи містять діяння, у якому обвинувачується особа, склад злочину, чи винен обвинувачений у вчиненні цього злочину.

Відповідно до ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.

Положенням ч.1 ст.373 КПК України встановлено, що виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 ч. 1 ст. 284 цього Кодексу.

Згідно до роз'яснень, що містяться в п.19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1996 року «Про застосування Конституції при здійсненні правосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.

За змістом ч.3 ст.62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.

У відповідності з ч.3 ст.374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються: у разі визнання особи виправданою - формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення.

Надаючи оцінку всім доказам у пред'явленому обвинуваченню ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 та ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27,ч. 2 ст. 28, ч.3 ст. 369 КК України, у їх сукупності, суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої необхідно оцінювати докази керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Федорченко та Лозенко проти України»). Також має враховуватись якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення у справі «Вєренцов проти України»).

За таких обставин, суд, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умов для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, оцінивши докази в їх сукупності приходить до висновку, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів причетності обвинуваченого ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190 та ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27,ч. 2 ст. 28, ч.3 ст. 369 КК України.

Отже, враховуючи наведене в мотивувальній частині вироку, з урахуванням вимог ст. 94 КПК України, тобто оцінивши за своїм внутрішнім переконанням кожний доказ окремо з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, суд дійшов до висновку, що стороною обвинувачення не доведено у пред'явленому обвинуваченні вину ОСОБА_6 та ОСОБА_32 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст.27,ч. 2 ст. 28, ч.3 ст. 369 КК України.

Крім того, суд звертає увагу, що органом досудового розслідування ОСОБА_6 та ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні закінченого замаху на підбурювання до надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, вчиненого за попередньою змовою групою осіб з наступною формулою кваліфікації ч.2 ст.15, ч.27, ч.2 ст. 28, ч.3 ст. 369 КК України.

Водночас відповідно до ч.2 п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про хабарництво» № 5 від 26.04.2002 року дії службової особи, яка, одержуючи гроші чи матеріальні цінності начебто для передачі іншій службовій особі як хабар, мала намір не передавати їх, а привласнити, належить кваліфікувати не за ст.368 КК України, а за відповідними частинами статей 190 і 364 КК України як шахрайство та зловживання владою чи службовим становищем, а за наявності до того підстав - і за відповідними частинами статей 27, 15 та 369 КК України як підбурювання до замаху надавання хабара (неправомірної вигоди).

Згідно з позицією, поширеною в доктрині кримінального права та судовій практиці Верховного суду, якщо винний отримує від іншої особи гроші чи інші цінності нібито для передачі службовій особі як хабар (неправомірна вигода), маючи намір не передавати їх, а привласнити, вчинене належить розцінювати як шахрайство і кваліфікувати за відповідною частиною ст. 190 КК України. Однак якщо при цьому винний сам схилив хабародавця до передачі йому цінностей, його дії належить також кваліфікувати як підбурювання до закінченого замаху на дачу неправомірної вигоди (хабара), тобто ще за ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 15 і відповідною частиною ст. 369 КК України (Постанова ВС від 13.11.2019 року № № 51-864км18, Постанова ККС ВС від 13.11.2019 у справі № 727/5252/15-к та інші).

Виходячи з цього, суд вважає, що кримінальні правопорушення, які інкримінуються обвинуваченим ОСОБА_6 та ОСОБА_7 мають бути кваліфіковані не за ч.2 ст.190, ч.2 ст.15, ч.4 ст.27, ч.2 ст.28, ч.3. ст.369 КК як заволодіння чужим майном шляхом обману за попередньою змовою групою осіб та закінчений замах на підбурювання до надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб, а за ч.2 ст.190 та ч.4 ст. 27, ч.2 ст.15, ч.3 ст.369 КК України як заволодіння чужим майном та підбурювання до закінченого замаху на надання службовій особі, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за не вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає таку вигоду будь-якої дії з використанням наданого службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

Мотиви суду щодо доводів сторони захисту.

Окрім позиції сторони захисту, яка зводиться до невинуватості обвинуваченого ОСОБА_6 з огляду на те, що на їх переконання в діях обвинуваченого відсутні будь-який склад інкримінованого правопорушення, дослідженні в судовому засіданні докази зі сторони обвинувачення не підтверджують обставини, про які зазначено в обвинувальному акті, а певні докази здобуті з грубим порушенням норм чинного законодавства, а саме протокол вручення коштів заявнику, складений 23.03.2019 року (не вказано сума грошових коштів) та протокол вручення коштів заявнику від 19.04.2019 року (долучені з порушенням процесуального порядку, оскільки в протоколі від 23.03.2019 року не вказано загальну суму грошових коштів, а в протоколі від 19.04.2019 року не вказано реквізити постанови прокурора про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

Водночас недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст.87 КПК України). Такі перераховані в частинах 2 та 3 цієї статті та не є виключенням.

Отже недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини. Всі інші - допустимі, якщо отримані в порядку, встановленому КПК України.

Тому, суд оцінюючи зміст відповідних процесуальних документів дійшов висновку, що вони в належній мірі відповідають вимогам ст.ст.251,252,271,273 КПК України, тобто є належними та допустимими доказами.

Обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Мотиви призначення покарання.

При ухваленні вироку відповідно до вимог статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику ЄСПЛ як джерела права.

Суд враховує, що практика Європейського суду з прав людини вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (Рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» п. 43). Також має братися до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (Рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» - п.86)

Частина 2 ст.61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до вимог ст.ст. 50,65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до ст. 66 КК України, судом не встановлено.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 відповідно до ст.67 КК України, не встановлено.

При призначення покарання ОСОБА_7 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є кримінальним проступком, вину у вчинені якого він не визнав, щиро не розкаявся, поведінку обвинуваченого під час та після скоєння кримінального правопорушення, а також те, що ОСОБА_7 на обліку в нарколога та психіатра не перебуває, має постійне місце проживання, одружений, офіційно працевлаштованний, раніше не судимий, відсутність обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання, суд приходить до висновку, що доцільним та справедливим покаранням, яке має досягти цілей виправлення та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень щодо ОСОБА_7 буде покарання у виді обмеження волі, передбачене санкцією ч.1 ст.190 КК України і таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

При призначенні покарання суд ураховує положення ст.68 КК. Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_7 судом не встановлено підстав для застосування ст.69,75 КК України.

Водночас суд зауважує, що призначене покарання відповідає позиції ЄСПЛ, викладеної у рішеннях по справах «Бакланов проти Росії» від 09.06.2015 року та «Фрізен проти Росії» від 24.03.2015 року, в яких ЄСПЛ зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних свобод особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним». У рішенні по справі «Ізмайлов проти Росії» від 16.10.2008 року ЄСПЛ вказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистого надмірного тягаря для особи».

Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку

Ухвалою Мелітопольського міськрайсуду Запорізької області від 21 квітня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з визначенням розміру застави як альтернативного запобіжного заходу в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 115260 грн. у національній грошовій одиниці, яка була внесена 22 квітня 2019 року ОСОБА_35 на спеціальний рахунок ТУ ДСА в Запорізькій області №37319085001205

Ухвалою Мелітопольського міськрайсуду Запорізької області від 21 квітня 2019 року обвинуваченому ОСОБА_36 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з одночасним визначенням запобіжного заходу у виді застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 153680 грн. у національній грошовій одиниці, яка була внесена 22 квітня 2019 року ОСОБА_37 на спеціальний рахунок ТУ ДСА в Запорізькій області № 37319085001205.

Процесуальні витрати за залучення експертів на проведення судової експертизи згідно обвинувального акту у кримінальному провадженні складають 5966,38грн. з яких 2826,18грн. витрати на проведення судової фоноскопічної експертизи та 3140,20 грн. витрати на проведення судової технічної експертизи.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Враховуючи, що процесуальні витраті, зазначені в обвинувальному акті документально підтверджені матеріалами кримінального провадження, тому суд вирішує про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 зазначених витрат на користь держави.

Відповідно до п.п.4,6 ч.9 ст.100 КПК України питання про долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.100,369-371,373,374,376,395 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч.1 ст.190 КК України за епізодом від 19.04.2019 року та призначити йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі,

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_7 в строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 19 квітня 2019 року до 22 квітня 2019 року включно, із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі.

На підставі положень ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_7 від відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 49 КК України.

ОСОБА_7 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369 КК України та виправдати у зв'язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_7 кримінального правопорушення.

ОСОБА_6 визнати невинуватим у пред'явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 190, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 3 ст. 369 КК України та виправдати у зв'язку з недоведеністю вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення.

Сягнути з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати у розмірі 5966,38 грн. за залучення експертів на проведення судової технічної та фоноскопічної експертизи.

Запобіжний захід ОСОБА_7 у вигляді застави в розмірі 115 260 грн. у національній грошовій одиниці, яка була внесена 22 квітня 2019 року ОСОБА_35 на спеціальний рахунок ТУ ДСА в Запорізькій області №37319085001205 після набрання вироком законної сили скасувати та повернути за належністю заставодавцю.

Запобіжний захід ОСОБА_6 у вигляді застави в розмірі 153 680 грн. у національній грошовій одиниці, яка була внесена 22 квітня 2019 року ОСОБА_37 на спеціальний рахунок ТУ ДСА в Запорізькій області №37319085001205 після набрання вироком законної сили скасувати та повернути за належністю заставодавцю.

Речові докази:

- мобільний телефон iPhone 7 у корпусі чорного кольору з чохлом, мобільний телефон iPhone 6 у корпусі сірого кольору з чохлом, мобільний телефон SAMSUNG E-1282T у корпусі чорного кольору, банківська картка VISA Індустріал Банк НОМЕР_8 , банківська картка MC Gold ПриватБанк НОМЕР_9 , банківська картка MC A-Банк НОМЕР_10 , flash носій Apacer у корпусі білого кольору, купюри номіналом 500 грн. у кількості 22 штук, купюра номіналом 200 грн., купюра номіналом 100 грн., купюра номіналом 50 грн., купюра номіналом 20 грн., купюра номіналом 10 грн., купюра номіналом 5 грн., купюра номіналом 2 грн., купюра номіналом 1 грн. у кількості 2 шт., купюра номіналом 5 євро, купюра номіналом 2 долари США, купюра номіналом 1 долар США у кількості 3 шт., купюри номіналом 500 грн. у кількості 16 штук - повернути з належністю;

- рахунок №фоп-000115 від 05.04.2019 року, папір формату А-4 з рукописним текстом, «журнал обліку доставлених, відвідувачів та запрошених до Пологівського ВП ГУНП в Запорізькій області» на 101 арк., матеріали кримінального провадження № 12016080320000313 від 09 березня 2016 року - залишити в матеріалах кримінального провадження;

- чотири блокноти з рукописними записами, два блокноти з рукописними записами, іменна банківська картка банку «Альфа-Банк» НОМЕР_11 на ім'я ОСОБА_13 , банківська картка банку «ПриватБанк» НОМЕР_5 , два блокноти з чорновими записами, два блокноти з рукописними записами, мобільний телефон марки «Samsung» IMEI НОМЕР_6 , мобільний телефон марки «Nokia» IMEI НОМЕР_7 , два блокноти з рукописними текстами, флеш-картка пам'яті у корпусі чорного кольору, сім-картка оператора мобільного зв'язку «Київстар», мобільний телефон «Samsung» IMEI1 НОМЕР_12 ; IMEI 2 НОМЕР_13 , флеш-носій Verbatim у корпусі чорного кольору, банківська картка A-Банк НОМЕР_14 , банківська картка ПриватБанк НОМЕР_15 , банківська картка ПриватБанк НОМЕР_16 , банківська картка ПриватБанк НОМЕР_17 , банківська картка ПриватБанк НОМЕР_18 , банківська картка ПриватБанк НОМЕР_19 , банківська картка ОТР - Банк НОМЕР_20 , візитна картка з написом «Металоискатели 066-588-33-11 Александр», картка Київстар без чипа з номером НОМЕР_21 , картка МТС без чипа з серійним номером №5246, картка Vodafone без чипа з серійним номером №6309, сім картка МТС - повернути за належністю.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду області через Комунарський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, які перебувають під вартою, в той же строк з моменту вручення вироку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок суду не набрав законної сили.

Суддя ОСОБА_1

Попередній документ

105563354

Наступний документ

105563356

Інформація про рішення:

№ рішення:	105563355
№ справи:	333/6273/19
Дата рішення:	04.08.2022
Дата публікації:	23.01.2023
Форма документу:	Вирок
Форма судочинства:	Кримінальне
Суд:	Комунарський районний суд м. Запоріжжя
Категорія справи:	Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	(03.06.2024)
Результат розгляду:	Приєднано до провадження
Дата надходження:	31.05.2024

Розклад засідань:

Минулі засідання (48)

31.12.2025 23:51	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
31.12.2025 23:51	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
31.12.2025 23:51	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
31.12.2025 23:51	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
31.12.2025 23:51	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
31.12.2025 23:51	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
31.12.2025 23:51	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
31.12.2025 23:51	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
31.12.2025 23:51	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
22.01.2020 10:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
13.02.2020 09:30	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
17.02.2020 15:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
18.03.2020 11:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
22.04.2020 16:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
04.06.2020 14:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
07.07.2020 12:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
01.10.2020 14:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
06.10.2020 15:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
24.11.2020 14:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
08.12.2020 10:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
25.01.2021 12:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
28.01.2021 14:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
04.02.2021 14:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
16.02.2021 10:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
24.02.2021 10:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
10.03.2021 10:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
24.03.2021 10:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
19.04.2021 14:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
28.04.2021 14:04	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
17.05.2021 14:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
24.05.2021 10:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
24.06.2021 10:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
30.06.2021 10:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
07.07.2021 10:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
14.07.2021 10:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
21.07.2021 14:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
16.09.2021 10:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
22.09.2021 14:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
05.10.2021 10:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
19.10.2021 10:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
28.10.2021 10:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
23.11.2021 14:30	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
25.01.2022 15:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
24.03.2022 16:00	Комунарський районний суд м.Запоріжжя
08.12.2022 15:00	Запорізький апеляційний суд
16.02.2023 14:00	Запорізький апеляційний суд
20.04.2023 14:15	Запорізький апеляційний суд
18.05.2023 14:15	Запорізький апеляційний суд