Єдиний унікальний номер справи 333/2546/21
Номер провадження 2/333/248/22
Іменем України
30 червня 2022 року місто Запоріжжя
Комунарський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого - судді Стоматова Е.Г., за участю: секретаря судового засідання Курочкіної І.С., позивача ОСОБА_1 , третьої особи ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Комунарського районного суду м.Запоріжжя, в загальному позовному провадженні, цивільну справу №333/2546/21 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), Шевченківський районний у місті Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (пр. Моторобудівників, буд. 64, м. Запоріжжя, 69068) про визнання батьківства, -
26 квітня 2021 року, позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати позивача, батьком дитини ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 ; виключити з актового запису № 299 про народження дитини ОСОБА_4 , виданий Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) 23.04.2021 року, відомості про ОСОБА_3 , як про батька дитини; внести зміни в актовий запис № 299 про народження ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,складеного 23 квітня 2021 року Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного межрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро), вказавши батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , громадянина України, змінити дитині прізвище з " ОСОБА_5 " на " ОСОБА_6 ", та по-батькові з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ».
В обґрунтування позову зазначено, що з травня 2020 року позивач знаходиться у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_2 . З цього часу вони проживають разом, мають спільний бюджет, ведуть спільне господарство, пiдтримують інтимні стосунки. Вiд фактичних шлюбних відносин у них народився син ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Дитина народжувалась у пологовому будинку АДРЕСА_4 , ОСОБА_1 особисто оплачував пологи, та відвідував і забирав дружину і сина з пологового будинку, за місцем мешкання на АДРЕСА_5 , де вони разом проживають і зараз.
Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 , актовий запис № 299, батьком дитини записаний - ОСОБА_3 , а матір'ю дитини - ОСОБА_2 . Тобто запис про народження сина зроблений у відповідності до ст. 122 СК України, батьком був записаний відповідач по справі, оскільки шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 було розірвано рішенням Шевченківського районного суду м.Запоріжжя 27.01.2021 року. Вiдповiдач по справі з січня 2020 року постійно знаходиться і проживає на території ОСОБА_10 і ніяким чином не може бути біологічним батьком ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Крім того, згідно до договору № 20-19/ВМД вiд 21.12.2019 року ОСОБА_2 перебуваючи у шлюбі із відповідачем, у зв'язку з вчиненням останнім насилля у родині, була змушена 6 місяців проживати в Комунальному закладі «Центру соціальної підтримки дітей та сімей «Затишна Домівка». У зв'язку із зазначеним позивач бажає офіційно встановити своє батьківство, бо він є біологічним батьком ОСОБА_11 .
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 29 квітня 2021 року провадження у цій справі відкрито, справу призначено до розгляду. Одночасно вирішено проводити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 15 вересня 2021 року провадження по справі зупинено, у зв'язку з призначенням судово-генетичної експертизи; проведення експертизи доручено експертам Запорізького науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України.
26 листопада 2021 року на адресу суду надійшов висновок експерта від 18 листопада 2021 року № СЕ-19/108-21/12265-БД за результатами судової молекурно-генетичної експертизи.
Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02 грудня 2021 року поновлено провадження по справі.
Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 30 червня 2022 року було закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду.
У судовому засіданні позивач позовні вимоги та доводи зазначені в обгрунутування підтримав в повному обсязі та росив їх задовольнити.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином. Причини неявки суду не відомі. Заяв, клопотань, які б перешкоджали розгляду справи надано не було.
У судовому засіданні третя особа - ОСОБА_2 підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
У судове засідання третя особа - Шевченківський районний у місті Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) не з'явилась, але її представник надав суду заяву про розгляд справи без їх участі, не заперечують, щодо задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч.1ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться.
Відповідно до ч.3ст.131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Таким чином, згідно з вимогами ст.ст.128,131 ЦПК України, відповідач повідомлений про час та місце слухання справи за адресою його місця проживання чи місця перебування, зареєстрованого у встановленому законом порядку та не з'явився у судове засідання без поважних причин.
Прийнявши до уваги заяву позивача, суд ухвалою від 30 червня 2022 року постановив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у сукупності з іншими матеріалами справи, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд приходить до наступного.
Згідно зі ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).
У відповідності з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Згідно зі статтею 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 перебували в зареєстрованому шлюбі та 27 січня 2021 року рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя шлюб було розірвано.
Згідно з копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого Шевченківським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції (м. Дніпро) 23 квітня 2021 року, батьками дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .
Згідно зі ст. 121 СК України права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Отже, юридичною підставою відносин між батьками та дітьми є кровне походження дітей від певних осіб (матері та батька), яке засвідчене державним органом реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому нормами СК України.
Відповідно до ст. 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається за заявою матері та батька дитини, за рішенням суду.
Згідно зі ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини. Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 128 СК України, за відсутності заяви, право на подання якої встановлено ст. 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду.
За положеннями ст. 134 СК України, на підставі заяви осіб, зазначених у статтях 26, 127 СК України, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до Книги реєстрації народжень та видає нове Свідоцтво про народження.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 травня 2018 року у справі № 591/6441/14-ц (провадження № 61-6030св18) зазначено, що: «доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі частини другої статті 128 Сімейного кодексу України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи. Судово-генетична та судово-імунологічна експертизи у цій справі не проведені, проте, встановлено з підтвердженням належними і допустимими доказами походження дитини від позивача: сумісне проживання відповідача разом із позивачем без реєстрації шлюбу до і на момент народження дитини у квартирі батьків позивача, визнання позивачем дитини своєю».
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 07 травня 2009 року у справі «Калачова проти Російської Федерації», заява № 3451/05, § 34, зауважив, що на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства.
Отже, підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути висновок судово-генетичної або судово-імунологічної експертизи.
Судово-медичні експертизи і дослідження з використанням ДНК-аналізу проводяться відповідно до «Правил проведення судово-медичних експертиз у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи», затверджених наказом Міністерства охорони здоров'я України № 6 від 17 січня 1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 липня 1995року за № 252/788, і виконуються лікарями та судово-медичними експертами-імунологами.
При проведенні експертних досліджень керуються Методичними рекомендаціями «Використання ДНК аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей), розробленими фахівцями Національної бюро судово-медичної експертизи МОЗ України».
Згідно із пунктом 3 Методичних рекомендацій батьківство вважається доведеним, якщо його ймовірність складає не менше 99,99%.
Ухвалою Комунарського районного суду міста Запоріжжя від 15 вересня 2021 року було призначено судово-генетичну експертизу.
Відповідно до висновку експерта № СЕ-19/108-21/12265-БД від 18 листопада 2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , не є біологічним батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Так, судом в ході розгляду справи не встановлено даних, які б викликали сумніви у правильності висновку експерта, його обґрунтованості або наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, в тому числі, які б призвели до обмеження прав будь-яких осіб. Таких даних не надано й позивачем, тому суд вважає вказаний експертний висновок таким, що відповідає положенням ЦПК України, і є належними і допустимим доказом.
Аналізуючи зібрані у справі докази у їх сукупності, суд вважає не доведеним той факт, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , може бути біологічним батьком дитини - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Оцінивши в сукупності зібрані у справі та досліджені судом докази, суд приходить до висновку, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявність кровного споріднення із зазначеною дитиною, у зв'язку з чим, позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 353, 354 ЦПК України, суд -
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ), треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 ), Шевченківський районний у місті Запоріжжі відділ державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (пр. Моторобудівників, буд. 64, м. Запоріжжя, 69068) про визнання батьківства - відмовити.
Сторонам, які не з'явилися в судове засідання, направляється копія заочного рішення в порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Запорізького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ст.284 ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.
Повний текст судового рішення складено 06 липня 2022 року.
Суддя Комунарського районного суду
міста Запоріжжя Е.Г.Стоматов