79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
21.07.2022 Справа № 914/373/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Петрашка М.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія"
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спиртовий завод "Лопатин"
про стягнення 5811897,94 грн.
за участю представників:
від позивача Шевчик О.І.
від відповідача Ширков В.В.
Суть спору: Позовні вимоги заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спиртовий завод "Лопатин" про стягнення 5811897,94 грн., з яких 5496706,23 грн. - основний борг, 20002,09 грн. - 3% річних, 122578,78 грн. - пеня та 172610,84 грн. - штраф.
Хід розгляду справи викладено в ухвалах суду та відображено у протоколах судового засідання.
Представник позивача в судовому засіданні 21.07.2022р. позовні вимоги за виключенням вимоги про стягнення 700000,00 грн. основного боргу, які були сплачені відповідачем після відкриття провадження у даній справі, підтримав та просив позов задовольнити, з підстав, що наведені у позовній заяві та у відповіді на відзив, за виключенням вказаної частини позовних вимог.
Представник відповідача в судовому засіданні 21.07.2022р. проти позову заперечив, у задоволенні позовних вимог просив відмовити з підстав, що наведені у відзиві на позовну заяву та у доповненні до відзиву на позовну заяву, а також підтримав подане клопотання про зменшення 3% річних, пені та штрафу.
Також представник відповідача в судовому засіданні підтримав подане клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 10 (десять) календарних місяців.
Представник позивача в судовому засіданні проти клопотання відповідача про зменшення 3% річних, пені та штрафу, а також проти розстрочення виконання рішення суду заперечив з підстав, що наведені у поданих раніше запереченнях щодо вказаних клопотань.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд встановив таке.
12.01.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Йе Енергія" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спиртовий завод "Лопатин" (споживач) укладено договір №41АР167-60-21 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, відповідно до пунктів 1.1.-1.3. якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2021 році природний газ (далі - газ), а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах строки та порядку, що визначені договором. Річний плановий обсяг постачання газу - до 7000 куб. м. Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в додатку №1, що є невід'ємною частиною цього договору.
Найменування оператора газорозподільної системи (далі - оператор ГРМ), з яким споживач уклав договір розподілу природного газу: АТ Львівгаз. Договір розподілу природного газу між споживачем та оператором ГРМ укладено на підставі заяви приєднання №42GP790-66-21 від 01.01.2021р.
Крім того, між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 12.01.2021р., додаткову угоду №2 від 26.02.2021р., додаткову угоду №3 від 24.03.2021р., додаткову угоду №4 від 29.04.2021р., додаткову угоду №5 від 28.05.2021р., додаткову угоду №6 від 30.06.2021р., додаткову угоду №7 від 29.07.2021р., додаткову угоду №8 від 31.08.2021р., додаткову угоду №9 від 30.08.2021р., додаткову угоду №10 від 29.10.2021р. та додаткову угоду №11 від 30.11.2021р., якими частково вносилися зміни та доповнення до договору №41АР167-60-21 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 12.01.2021р. Зокрема вказаними додатковими угодами узгоджувалися ціни та вносилися зміни щодо вартості природного газу у відповідні періоди постачання газу.
Відповідно до пунктів 2.4. та 2.5. договору, обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі +/- 10% від підтвердженого обсягу природного газу у відповідну газову добу. Визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:
2.5.1. за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об'єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між оператором ГРМ та споживачем відповідно до вимог Кодексу ГРМ;
2.5.2. на підставі отриманих від споживача даних та/або даних оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність";
2.5.3. споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, що підписаний уповноваженим представником споживача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу;
2.5.4. у випадку відмови від підписання акту приймання-передачі газу споживачем, обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку на підставі даних оператора ГРМ чи оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішенням законної сили обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника. У випадку не повернення споживачем підписаного оригіналу акту приймання-передачі газу або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних постачальника;
2.5.5. сторони домовилися, що до моменту обміну оригіналами актів приймання-передачі газу, скановані копії підписаних сторонами актів приймання-передачі газу надіслані сторонами одна одній по електронній пошті за адресами, які зазначені в розділ 10 договору, мають сипу оригіналу.
Ціна постачання газу передбачена розділом 3 (пункти 3.1.-3.6. договору).
Відповідно до пунктів 4.1. та 4.2. договору, розрахунковий період за договором становить один календарний місяць. Оплата газу за договором здійснюється споживачем виключно грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку - оплата з розмірі 100% (ста відсотків) здійснюється споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця наступного за звітним.
Згідно із пунктом 4.3. договору, у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду, споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що сторони підтверджують, що ознайомлені з правами та обов'язками для постачальника та споживача, визначеними Кодексом газотранспортної системи, затвердженим Постановою НКРЕКП від 30.09.15 №2493; Кодексом газорозподільних систем, затвердженим Постановою НКРЕКП від 30.09.15 №2494; Правила постачання природного газу, затвердженими Постановою НКРЕКП від 30.09.15 №2496 та гарантують їх безумовне дотримання.
Відповідно до пункту 5.2.1. договору, постачальник має право отримувати від споживача оплату поставленого газу відповідно до умов розділів 3, 4 договору.
Згідно із пунктами 5.5.1., 5.5.2. та 5.5.4. договору, споживач зобов'язується: дотримуватись дисципліни споживання газу, визначеної розділом 2 договору, а також правилами постачання природного газу; оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором; оплачувати постачальнику компенсацію, визначену розділом 8 договору.
Пунктом 6.2.1. договору передбачено, що у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до пункту 6.2.2. договору, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачу газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховуй формулою:
В = (Vф - Vn) х Ц х К
де:
Vф - обсяг фактично поставленого газу споживачу протягом розрахункового періоду за договором;
Vn - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період;
Ц - вартість газу за договором;
К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1 (при цьому, якщо перевищення обсягу газу стало наслідком відмови в доступі до об'єкта споживача, у результаті чого постачальник здійснив пломбування запірних пристроїв на газових приладах споживача, або оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання газу на письмову вимогу постачальника коефіцієнт дорівнює 1).
Згідно із пунктом 6.2.3. договору, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач зобов'язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.
Пунктом 6.2.4. договору передбачено, що у випадку недотримання споживачем щодобового споживання планового обсягу газу у місяці постачання, тобто у разі виникнення добового небалансу, Споживач зобов'язаний не пізніше 18 числа місяця, наступного за місяцем постачання на підставі відповідного рахунку відшкодувати постачальнику:
- у разі позитивного небалансу - суму різниці між вартістю природного газу без урахування компенсації вартості послуги доступу до потужності, визначеною за ціною згідно із пунктом 3.2. цього договору та вартістю природного газу за маржинальною ціною продажу природного газу зазначеною на сайті оператора ГТС;
- у разі негативного небалансу - суму різниці між вартістю природного газу без урахування компенсації вартості послуги доступу до потужності, визначеною за ціною згідно із пунктом 3.2. цього договору та вартістю природного газу за маржинальною ціною придбання природного газу, зазначеною на сайті оператора ГТС.
Відповідно до пункту 6.2.5. договору, у разі збільшення добового обсягу споживання газу у порівнянні з підтвердженим обсягом споживання, постачальник має право вимагати, а споживач сплати компенсації вартості послуги доступу до потужності у вигляді різниці між замовленим та спожитим обсягом, виходячи з подвійного розміру послуги доступу до потужності.
У разі відхилення в сторону зменшення добового обсягу споживання газу у порівнянні з підтвердженим обсягом споживання послуги доступу до потужності виходячи, споживач сплачує компенсацію вартості послуги доступу до потужності, виходячи з вартості замовленого обсягу природного газу на відповідну добу, незалежно від того чи було повністю спожито заявлений обсяг природного газу.
Як зазначено у позовній заяві, відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав, внаслідок чого, за твердженням позивача станом на дату подання позовної заяви заборгованість відповідача за поставлений природний газ становила 5496706,23 грн.
В процесі розгляду справи відповідачем подано клопотання (вх.№14618/22 від 07.07.2022р.) про долучення до матеріалів справи доказів часткового погашення заборгованасті на загальну суму 700000,00 грн. Зокрема відповідачем долучено платіжне доручення №1616 від 16.06.2022р. на суму 200000,00 грн. та платіжне доручення №1587 від 14.06.2022р. на суму 500000,00 грн.
У зв'язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання, позивач на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України нарахував йому 3% річних в розмірі 20002,09 грн.
Крім того, керуючись пунктом 6.2.1. договору, у зв'язку з порушенням відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, позивач нарахував йому пеню в розмірі 122578,78 грн.
Також, керуючись пунктами 6.2.2. та 6.2.3. договору, у зв'язку з перевищенням обсягу постачання газу в березні 2021 року та у зв'язку з недовикористанням обсягу газу в квітні 2021 року, позивач нарахував відповідачу штраф в загальному розмірі 172610,84 грн. (відповідно до пункту 6.2.2. договору: 154713,55 грн. та відповідно до пункту 6.2.3. договору: 17897,29 грн.).
Отже, враховуючи наведене, позивач звернувся з позовною заявою до Господарського суду Львівської області, в якій просить стягнути з відповідача 5811897,94 грн., з яких 5496706,23 грн. - основний борг, 20002,09 грн. - 3% річних, 122578,78 грн. - пеня та 172610,84 грн. - штраф.
Відповідач проти позову заперечив, подавши відзив на позовну заяву та доповнення до відзиву на позовну заяву. Зокрема Товариство з обмеженою відповідальністю "Спиртовий завод "Лопатин" зазначає, що додатковою угодою №2 було змінено порядок здійснення розрахунків за договором, з огляду на що відповідач вважає, що позивачем не доведено належним чином невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань.
Також, відповідач посилається на те, що у грудні 2021р. сторонами не було погоджено ціну газу, про що свідчить відсутність поданих відповідачем заявок на виділення ліміту на поставку газу у листопаді та грудні 2021р.
З огляду на вказане, відповідач вважає, що позивачем не доведено наявність у відповідача основного боргу в розмірі 5496706,23 грн.
Щодо здійснених позивачем нарахувань відповідач також заперечив, посилаючись на те, що додатковою угодою №2 було змінено порядок здійснення розрахунків за договором, з огляду на що, на думку відповідача, позивач невірно визначив періоди нарахування.
Щодо нарахування штрафу відповідач заперечив з тих підстав, що позивач виставивши відповідачу додатковий рахунок на оплату, фактично погодив перевищення обсягів постачання газу, у зв'язку з чим відповідач вважає, що нарахування штрафу в даному випадку є безпідставним.
У доповненні до відзиву відповідач зазначив, що невиконання зобов'язання щодо сплати боргу за спожитий природний газ перед позивачем мало ряд об'єктивних причин. Зокрема відповідач зазначає, що за період вересень, жовтень, листопад, грудень 2021 року ціна на газ від постачальника ТзОВ "Йе Енергія" у порівнянні з попередніми місяцями 2021 року зросла на 250-300%.
Також відповідач зазначив, що позивач поставляв відповідачу газ протягом всього 2021 року за значно вищими цінами, ніж інші постачальники природного газу за аналогічний період.
Разом з тим, як вказано у доповненні до відзиву, ТзОВ "Спиртовий завод "Лопатин" з січня 2021 року по даний час сплачує АТ "Укрбудінвестбанк" кредит, і при цьому на даний час сума заборгованості за тілом кредиту становить 42300000,00 гривень, а щомісячний платіж на даний час по погашенню кредиту перед банком становить 3000000,00 гривень - тіла кредиту і відсотків за користування кредитом. Як зазначає відповідач, збитки Товариства за підсумками звітного періоду за 2021 рік становили 22590107,00 гривень.
З огляду на вказані у доповненні до відзиву обставини, відповідач зазначає, що він не мав можливості виконати грошове зобов'язання перед позивачем за поставлений ним газ за договором на постачання природного газу через незалежні від нього обставини.
Посилаючись на вищезазначені обставини, відповідач просить зменшити заявлені до стягнення позивачем штраф, пеню та 3% річних на 98%, а також просить розстрочити виконання рішення на 10 (десять) календарних місяців.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників сторін, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково з огляду на таке.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Пунктом 1 частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Згідно з статтею 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За умовами статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Як встановлено судом, 12.01.2021р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Йе Енергія" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Спиртовий завод "Лопатин" (споживач) укладено договір №41АР167-60-21 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів.
Крім того, як встановлено судом, між сторонами було укладено додаткову угоду №1 від 12.01.2021р., додаткову угоду №2 від 26.02.2021р., додаткову угоду №3 від 24.03.2021р., додаткову угоду №4 від 29.04.2021р., додаткову угоду №5 від 28.05.2021р., додаткову угоду №6 від 30.06.2021р., додаткову угоду №7 від 29.07.2021р., додаткову угоду №8 від 31.08.2021р., додаткову угоду №9 від 30.08.2021р., додаткову угоду №10 від 29.10.2021р. та додаткову угоду №11 від 30.11.2021р., якими частково вносилися зміни та доповнення до договору №41АР167-60-21 постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 12.01.2021р.
Факт поставки позивачем природного газу відповідачу підтверджується такими актами приймання-передачі природного газу: від 31.01.2021р. на суму 12414,54 грн., від 28.02.2021р. на суму 17636,39 грн., від 31.03.2021р. на суму 1573212,31 грн., від 30.04.2021р. на суму 279348,32 грн., від 31.05.2021р. на суму 1966736,34 грн., від 30.06.2021р. на суму 3148798,88 грн., від 31.07.2021р. на суму 4387035,35 грн., від 31.08.2021р. на суму 4275054,46 грн., від 30.09.2021р. на суму 6000281,75 грн., від 31.10.2021р. на суму 8071661,20 грн., від 30.11.2021р. на суму 5915131,61 грн. та від 31.12.2021р. на суму 2400647,29 грн.
Як вбачається із розрахунку позовних вимог, сума основного боргу відповідача за поставлений йому позивачем природній газ станом на дату пред'явлення позову становила 5496706,23 грн. Розмір основного боргу належними доказами відповідачем не спростований.
Однак, як встановлено судом, в процесі розгляду даної справи відповідачем було частково погашено заборгованість на суму 700000,00 грн. Так, відповідно до платіжного доручення №1616 від 16.06.2022р. відповідачем сплачено 200000,00 грн., а відповідно до платіжного доручення №1587 від 14.06.2022р. - 500000,00 грн.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Отже враховуючи те, що під час розгляду даної справи відповідачем було частково погашено заборгованість на суму 700000,00 грн., суд дійшов висновку на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України в цій частині позовних вимог закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору.
Докази сплати решта основної заборгованості, а саме 4796706,23 грн. основного боргу в матеріалах справи відсутні.
У відповідності із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності із статті 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається із розрахунку позовних вимог, 3% річних в розмірі 20002,09 грн. та пеня в розмірі 122578,78 грн. нараховані позивачем за невиконання відповідачем грошових зобов'язань за березень 2021р. (з 11.04.2021р. по 18.04.2021р.), за липень 2021р. (з 11.08.2021р. по 12.08.2021р.), за жовтень 2021р. (з 11.11.2021р. по 24.11.2021р.), за листопад 2021р. (з 11.12.2021р. по 01.02.2022р.) та за грудень 2021р. (з 11.01.2022р. по 01.02.2022р.).
Щодо нарахування штрафу на підставі пунктів 6.2.2. та 6.2.3. договору слід зазначити, що його розмір у зв'язку з перевищенням обсягу постачання газу в березні 2021р. становить 154713,55 грн. (пункт 6.2.2. договору), а у зв'язку з недовикористанням обсягу газу у квітні 2021р. - 17897,29 грн. (пункт 6.2.3. договору).
Враховуючи встановлені судом обставини та наведені норми законодавства, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 4796706,23 грн. - основного боргу, 20002,09 грн. - 3% річних, 122578,78 грн. - пені та 172610,84 грн. - штрафу є обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, у зв'язку з чим ці вимоги підлягають задоволенню.
Щодо заперечень відповідача про те, що додатковою угодою №2 було змінено порядок здійснення розрахунків за договором слід зазначити, що незважаючи на таку зміну умов договору, остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця наступного за звітним (пункт 4.2. договору). При цьому як вбачається із розрахунку позовних вимог, позивачем дотримано вказану умову договору.
Твердження відповідача про неузгодженість вартості газу у грудні 2021р. спростовуються підписаною між позивачем та відповідачем додатковою угодою №11 від 30.11.2021р., відповідно до пункту 1 якої, згідно із пунктом 3.3. договору сторони домовились про узгодження ціни на газ, починаючи з 01 грудня 2021р.
Щодо твердження відповідача про відсутність поданих споживачем заявок на виділення ліміту на поставку газу у грудні 2021р. слід зазначити, що воно спростовується тим фактом, що споживач відповідно до умов договору та Правил постачання природного газу повинен самостійно контролювати власне газоспоживання для недопущення перевищення обсягу споживання газу та самостійно і завчасно обмежити власне газоспоживання.
Щодо клопотання відповідача про зменшення заявлених до стягнення 3% річних, пені і штрафу на 98% слід зазначити, що чинним законодавством передбачена можливість зменшення штрафних санкцій, а не 3% річних.
Так, частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до частини 1 статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Зазначені норми законодавства ставлять право суду на зменшення неустойки в залежність від співвідношення її розміру і збитків.
При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
При цьому слід враховувати, що правила статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником.
Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р., про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 01.08.2019р. у справі № 922/2932/18, від 08.10.2019р. у справі № 922/2930/18, від 08.10.2019р. у справі №923/142/19, від 09.10.2019р. у справі №904/4083/18).
За визначенням статті 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Здійснивши оцінку обставин справи та наведених відповідачем обґрунтувань щодо необхідності зменшити розмір штрафних санкцій, зважаючи на статтю 42 Господарського кодексу України, а також беручи до уваги розмір заявлених позивачем штрафних санкцій, керуючись засадами справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку, що в даному випадку відповідачем не доведено наявність виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких судом міг би зменшити неустойку.
Отже з огляду на вказане суд дійшов висновку відмовити відповідачу у задоволенні клопотання про зменшення заявлених до стягнення 3% річних, пені і штрафу на 98%.
Щодо клопотання про розстрочення виконання рішення на 10 (десять) календарних місяців слід зазначити, що його відповідач обґрунтовує зростанням вартості природного газу на 250-300% порівняно із попередніми місяцями минулого року, наявністю у відповідача кредитних зобов'язань та форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили), а саме військовою агресію російської федерації проти України.
Відповідно до частини 1 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.
Частиною 3 статті 331 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Відповідно до частини 4 статті 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:
1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;
2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан;
3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Відстрочка - це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Наприклад, відстрочка може надаватись за рішенням, у якому господарським судом визначено певний строк звільнення приміщення, повернення майна тощо.
Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо) (пункти 7.1.1. та 7.1.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №9 від 17.10.2012р. “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України”).
В пункті 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. №9 “Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України” зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, ГПК не вимагає.
Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо надання відстрочки (розстрочки) виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.
Особа, яка подала заяву про відстрочку (розстрочку) виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у даній справі.
Розглянувши клопотання про розстрочку виконання рішення суду, оцінивши подані докази, суд зазначає, що відповідачем не доведено те, що фінансовий стан Товариства з обмеженою відповідальністю "Спиртовий завод "Лопатин" є дійсно таким, що перешкоджає виконанню рішення суду у даній справі, а обставини в умовах воєнного стану є для нього особливими та винятковими в порівнянні з іншими суб'єктами господарювання. Відповідачем не доведено відсутність коштів на його банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення з метою виконання рішення суду, а також не доведено наявну загрозу його банкрутства внаслідок виконання рішення суду. Також судом беруться до уваги матеріальні інтереси не лише відповідача, але й також позивача.
Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 № 5-пр/2013 вказав, що підставою для застосування відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є наявність обставин, які ускладнюють або роблять неможливим застосування загального порядку примусового виконання рішень. Розстрочка або відстрочка виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувача і боржника.
У постанові Верховного Суду від 15.06.2018р. у справі №917/138/16 зазначено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи. При цьому, господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, але перш за все повинен враховувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення та не допускати їх настання.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004р. у справі «Шмалько проти України» зазначено, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Відповідно до абзацу 2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012р. у справі №1-12/2012 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_1 щодо офіційного тлумачення положень пункту 20 частини першої статті 106, частини першої статті 111-13 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 Конституції України, невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в абзаці одинадцятому підпункту 3.3 пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 11 березня 2011 року № 2-рп/2011, посилаючись на позицію Європейського суду з прав людини, зазначив, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежене державою, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
Так, в силу приписів частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, враховуючи матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, суд дійшов висновку, що в даному випадку відсутні підстави для задоволення клопотання про розстрочку виконання рішення суду у даній справі.
При зверненні до суду із позовною заявою позивачем було сплачено судовий збір в розмірі 87178,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням №8101 від 08.02.2022р.
Таким чином, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку стягнути з відповідача на користь позивача 76678,47 грн. витрат по сплаті судового збору, оскільки позов у даній справі слід задовольнити частково.
Керуючись статтями 2, 13, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю "Спиртовий завод "Лопатин" (80261, Львівська область, Радехівський район, селище міського типу Лопатин(з), вулиця Заводська, будинок 11, ідентифікаційний код 43412336) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЙЕ Енергія" (01010, місто Київ, вулиця Московська, будинок 32/2, ідентифікаційний код 38863790) 4796706,23 грн. - основного боргу, 20002,09 грн. - 3% річних, 122578,78 грн. - пені, 172610,84 грн. - штрафу та 76678,47 грн. - витрат по сплаті судового збору.
3. В частині позовних вимог про стягнення 700000,00 грн. основного боргу закрити провадження у справі.
4. У задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення суду - відмовити.
5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили, відповідно до статті 327 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку у строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 01.08.2022р.
Суддя Петрашко М.М.