02.08.2022 р. Справа№ 914/1514/22
Господарський суд Львівської області у складі судді Горецької З.В., розглянувши
позовні матеріали: ОСОБА_1 , м. Львів,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Латориця”, м. Львів,
предмет позову: зобов'язання вчинити дії щодо надання документів товариства за 2013 - 2015 роки,
11.07.2022 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Латориця” про зобов'язання вчинити дії щодо надання документів діяльності товариства за 2013 - 2015 роки.
Ухвалою суду від 18.07.2022 позов залишено без руху та встановлено ОСОБА_1 строк 10 днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви у спосіб надання доказів сплати судового збору у встановлених порядку і розмірі - 2 481,00 грн; надання доказів на підтвердження зазначених у позовній обставин щодо протоколу № 6 зборів учасників товариства, доказів проведення державної реєстрації змін в реєстрі про юридичну особу, рішення Господарського суду Львівської області від 02.08.2011 у справі № 13/188, постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.10.2011 у справі № 13/188; надання належних чином засвідчених копій документів, що є додатками до позовної заяви уповноваженою особою.
Ухвала про залишення позову без руху відправлення позивачу 25.07.2022.
28.07.2022 позивачем подано клопотання щодо виконання вимог ухвали суду про залишення позову без руху та клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Позивач виконав частину вимог зазначених в ухвалі про залишення без руху, однак не виконаною є вимога суду щодо сплати судового збору за подання відповідної позовної заяви в розмірі 2 481,00 грн. Натомість позивач подав клопотання про звільнення від сплати судового збору. Позивач зазнає, що сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті права, а розмір судового збору (визначений самостійно позивачем у клопотанні в розмірі 7 524,00 грн., без урахування ухвали суду від 18.07.2022) є надмірним тягарем для позивачки у цій справі.
Судом в ухвалі про залишення без руху встановлено, що судовий збір за одну вимогу немайнового характеру становить 2 481,00 грн. Дана ухвала є обов'язковою для позивача в силу ст. 18 ГПК України.
Так, відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати регламентовано ст. 8 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Згідно з довідкою про дохід позивача за 2021 рік такий становить 49 854,30 грн, тоді як судовий збір у даній справі - 2 481,00 грн., який не перевищує 5% від річного доходу позивача (2 492,715 грн, що зазначає і позивач у клопотанні).
Відповідно, передбачених законом підстав для звільнення позивача від сплати судового збору у цій справі немає.
Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 18.02.2022 у справі № 910/11027/18в казала, що необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).
У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року у справі «Креуз проти Польщі» (заява № 28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60).
Особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення, розстрочення, чи зменшення сплати судового збору повинна навести доводи того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.
Скрутне матеріальне становище - це умови існування фізичної особи, які проявляються перш за все при відсутності грошових коштів та інших майнових засобів, що необхідні для задоволення потреб фізичної особи та придбання речей першої необхідності продуктів харчування, медичних ліків, житла, одягу тощо). Окрім того, незадовільний матеріальний стан залежить і від відсутності у особи нерухомості, депозитів, акцій, активів у фінансових установах, документів про відсутність доходів членів сім'ї, довідки про склад сім'ї, відсутність чи наявність виплат соціальної допомоги, тощо.
Таким чином, єдиною підставою для вчинення судом у зазначених вище нормах дій є врахування ним майнового стану сторони. При цьому обґрунтування пов'язаних з цим обставин, які свідчать про неможливість оплати судового збору у встановлених законом розмірах і в строки, покладається на заінтересовану сторону, тобто в даному випадку на заявника.
Судом вище встановлено, що позивачем не доведено наявності у нього законних підстав для звільнення від сплати судового збору.
На даний час відсутні як підстави для звільнення від сплати судового збору, так і підстави для відкриття провадження у справі за відсутності доказів сплати судового збору, визначеного судом в ухвалі від 18.07.2022.
Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Наслідки невиконання вимог ухвали суду передбачені ч. 4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 4, ч. ч. 6-8 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу, яку може бути оскаржено. Копія позовної заяви залишається в суді. Повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.
Водночас, суд звертає увагу сторони та її представника, що безпідставне неврахування роз'яснень суду, наданих в ухвалі про залишення позовної заяви без руху від 18.07.2022, в частині розміру та порядку сплати судового збору, та повторне обґрунтування своєї позиції з урахуванням доводів, що відхилені судом, може призвести до визнання таких дій як зловживання процесуальними правами.
Враховуючи встановлені вище обставини не усунення позивачем недоліків, допущених при поданні позовної заяви у даній справі, невиконання вимог ухвали суду в частині сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн, відсутності підстав для звільнення від сплати судового збору, суд зазначає, що позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Латориця» про зобов'язання вчинити дії щодо надання документів діяльності товариства за 2013 - 2015 роки вважається не поданою, що має наслідком повернення позовної заяви позивачу.
Керуючись ч. 4 ст. 174, ст. 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. У задоволенні клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору від 22.07.2022 відмовити.
2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Латориця» про зобов'язання вчинити дії щодо надання документів діяльності товариства за 2013 - 2015 роки у справі № 914/1514/22 повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвалу про повернення позовної заяви може бути оскаржено в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.
Суддя Горецька З.В.