79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
27.07.2022 Справа № 914/738/22
За позовом: Приватної агрофірми “Дністер”, м. Миколаїв Львівської області
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вікнабуд”, м. Новояворівськ Львівської області
про стягнення 279 561, 70 грн
Суддя Галамай О.З.
Секретар судового засідання Полюхович Х.М.
За участю представників:
від позивача: Думич Н.Б. - представник;
від відповідача: не з'явився
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватної агрофірми “Дністер” до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Вікнабуд” про стягнення 279 561, 70 грн за невиконання умов договору поставки № 55 від 01.04.2021.
Хід розгляду справи.
Ухвалою суду від 25.04.2022 відкрито загальне позовне провадження, підготовче засідання призначено на 25.05.2022.
Протокольною ухвалою від 25.05.2022 підготовче засідання відкладено на 22.06.2022.
Ухвалою суду 22.07.2022 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 27.07.2022.
У судовому засіданні 27.07.2022 представник позивача надала пояснення по справі, зокрема, ствердила, що рахунки-фактури не виставлялись, оплати зараховувались в рахунок погашення найдавнішої заборгованості. Позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.
Відповідач явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча про час, дату та місце розгляду спору повідомлений належним чином.
Крім того, зазначила, що докази понесених витрат на професійну правничу допомогу будуть подані впродовж 5 днів після ухвалення рішення суду.
Аргументи сторін.
Позовна заява обґрунтована невиконанням укладеного сторонами договору поставки № 55 від 01.04.2021 в частині оплати за поставлений товар на суму 240 643, 70 грн. Також за прострочення виконання зобов'язання позивач заявив до стягнення 21 368, 00 грн неустойки, 12 603, 00 грн інфляційних втрат та 4 947, 00 грн 3% річних.
Відповідач відзиву на позовну заяву не подав, щодо позову в установленому порядку не заперечив.
Обставини справи.
01 квітня 2021 року Приватна агрофірма «Дністер» (Постачальник) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Вікнабуд» (Покупець) уклали договір поставки № 55 (далі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого Постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, передати у власність, а Покупець зобов'язується в порядку та на умовах, визначених у цьому Договорі, прийняти та оплатити товар. Найменування, кількість та асортимент товару вказані у видаткових накладних Постачальника або у специфікаціях (надалі «Товар»), що при потребі додаються до Договору.
Згідно з пунктом 2.1 договору ціни на товар, що поставляються за цим Договором, вказані у відповідних специфікаціях, або можуть визначатися у видаткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.
Покупець здійснює оплату відповідної партії Товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника на умовах та у порядку, визначених у відповідній Специфікації чи рахунку-фактурі та видатковій накладній до цього договору (пункт 4.1. договору).
Відповідальність сторін погоджена у розділі 7 договору, зокрема, у пункті 7.2. передбачено, що у випадку порушення строків оплати Товару встановлених цим Договором та Специфікацією поставки, Покупець сплачує Постачальнику неустойку розмірі подвійної облікової ставки НБУ від розміру неоплаченої вартості Товару за кожен день прострочення.
На виконання умов договору позивач поставив відповідачу за період 10.04.2021-26.06.2021 товар (з доставкою) на загальну суму 723 661, 20 грн, що підтверджується видатковими накладними, а саме: від 10.04.2021 на загальну суму 23 017, 50 грн; від 13.04.2021 на загальну суму 11 250, 00 грн; від 14.04.2021 на загальну суму 12 352, 50 грн; від 15.04.2021 на загальну суму 48 025, 50 грн; від 22.04.2021 на загальну суму 49 483, 50 грн; від 23.04.2021 на загальну суму 38 902, 50 грн; від 23.04.2021 на загальну суму 40 551, 00 грн; від 28.04.2021 на загальну суму 13 440, 00 грн; від 30.04.2021 на загальну суму 30 172, 50 грн; від 02.05.2021 на суму 12 052, 80 грн; від 08.05.2021 на загальну суму 18 517, 50 грн; від 12.05.2021 на загальну суму 37 743, 00 грн; від 18.05.2021 на загальну суму 24 592, 50 грн; від 21.05.2021 на загальну суму 38 362, 50 грн; від 22.05.2021 на загальну суму 33 682, 50 грн; від 25.05.2021 на загальну суму 25 639, 20 грн; від 26.05.2021 на загальну суму 24 649, 20 грн; від 02.06.2021 на загальну суму 25 231, 50 грн; від 03.06.2021 на загальну суму 39 757, 50 грн; від 12.06.2021 на загальну суму 18 742, 50 грн; від 15.06.2021 на загальну суму 12 870, 00 грн; від 16.06.2021 на загальну суму 12 420, 00 грн; від 18.06.2021 на загальну суму 11 632, 50 грн; від 19.06.2021 на загальну суму 36 309, 00 грн; від 24.06.2021 на загальну суму 16 632, 00 грн; від 25.06.2021 на загальну суму 53 637, 00 грн; від 26.06.2021 на загальну суму 13 995, 00 грн.
Відповідач сплатив позивачу 483 017, 50 грн впродовж 13.04.2021-11.02.2022, що підтверджено банківськими виписками про рух коштів.
Сторони підписали акти звірки взаємних розрахунків, в яких станом на 31.08.2021 відображено кінцеве сальдо на суму 285 643, 70 грн, а станом на 08.12.2021 - 250 643, 70 грн.
Також до позову долучено акт звірки станом на 04.04.2022 з кінцевим сальдо - 240 643, 70 грн, який підписано лише позивачем.
Таким чином позивач просив стягнути залишок основної заборгованості на суму 240 643, 70 грн, 21 368, 00 грн неустойки (пені), 12 603, 00 грн інфляційних втрат та 4 947, 00 грн 3% річних.
Норми права та мотиви, якими суд керувався при прийнятті рішення, висновки суду.
Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з частиною 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Сторони належним чином оформили видаткові накладні на загальну суму 723 661, 20 грн. Жодних зауважень такі не містять.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 Цивільного кодексу України ).
У договорі сторони зазначили, що порядок та умови оплати повинні відображатись у специфікаціях, рахунках-фактурах та видаткових накладних.
Позивач ствердила, що специфікації сторони не укладали, рахунки-фактури не виставлялись.
Суд встановив, що ні в договорі, ні в видаткових накладних сторони не погодили строк оплати поставленого товару. Протилежного відповідач не довів.
Тому у цьому випадку слід керуватись частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України, в якій визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Тобто строк оплати настав наступного дня після кожної поставки товару.
Проте відповідач свої зобов'язання виконав частково, оплативши 483 017, 50 грн. Доказів оплати на суму 240 643, 70 грн матеріали справи не містять.
Враховуючи викладене, позивач підтвердив, а відповідач не спростував наявність основної заборгованості на суму 240 643, 70 грн.
Тому позовні вимоги в частині заявленого до стягнення основного боргу підлягають задоволенню.
Щодо заявлених до стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач заявив до стягнення 21 368, 00 грн пені, 12 603, 00 грн інфляційних втрат та 4 947, 00 грн 3% річних, враховуючи оплати відповідача та строк нарахування штрафної санкції.
Перевіривши розрахунки за допомогою калькулятору «ЛІГА.ЗАКОН», суд встановив, що фактично пеня становить більше ніж заявлено, нараховані 3% річних та інфляційні втрати також становлять більше, оскільки позивач заокруглив суми до гривні (не сумував копійки).
Проте враховуючи межі позовних вимог, до стягнення підлягає 21 368, 00 грн пені, 4 947, 00 грн 3% річних та 12 603, 00 грн інфляційних втрат.
Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 77 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Щодо судового збору.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 73, 74, 129, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Вікнабуд” (місцезнаходження: 81053, Львівська обл., Яворівський р-н, місто Новояворівськ, вул. Привокзальна, будинок 3, ідент. код: 30328888) на користь Приватної агрофірми “Дністер” (місцезнаходження: 81600, Львівська обл., Миколаївський р-н, місто Миколаїв, вул.Володимира Великого, будинок 4; ідент. код: 03762064) 279 561, 70 грн з яких: 240 643, 70 грн основного боргу, 21 368, 00 грн пені, 4 947, 00 грн 3% річних, 12 603, 00 грн інфляційних втрат та 4 193, 43 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в строки, визначені статтею 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 03.08.2022.
Суддя Галамай О.З.