03 серпня 2022 року м. Київ
Унікальний номер справи № 753/18073/21
Апеляційне провадження 22-ц/824/5650/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Махлай Л.Д.,
суддів Немировської О.В., Ящук Т.І.
сторони
позивач Комунальне підприємство виконавчого органу КИЇВРАДИ (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго», подану через представника Качкурову Світлану Володимирівну, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Каліушка Ф.А., у справі за позовом Комунального підприємства Виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
у вересня 2021 року КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просило суд стягнути з відповідачки заборгованість за спожиті до 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 9 737,53 грн; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги з централізованого опалення у розмірі 3 690 грн; заборгованість за спожиті
з 01.05.2018 послуги з централізованого постачання гарячої води у розмірі 2 224,87 грн; заборгованість за спожиті з 01.05.2018 послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 3 556,28 грн; витрати, пов'язані з отриманням інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно у розмірі 33 грн.
В обґрунтування позову зазначало, що розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради від 10.04.2018 №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам, у зв'язку із чим КП «Київтеплоенерго» здійснює з 01.05.2018 надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та КП «Київтеплоенерго» укладено договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії), за яким набув права вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, отриманих кредитором за період з 01.08.2018 до дати укладення цього договору. За цим договором набув права вимоги заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та/або централізованого постачання гарячої води у розмірі 9 737,53 грн., згідно якого новий кредитор має право на отримання замість кредитора від споживачів, визначених у Додатку № 1 та/або Додатку № 2 до Договору цесії сплати заборгованості.
Споживачем вищевказаних послуг являється власник квартири АДРЕСА_1 , проте своєчасно не сплачувала за спожиті послуги з централізованого опалення та/або постачання гарячої води, в результаті чого утворилася заборгованість, яка станом на 01.04.2021 складає 7 246,28 грн (заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 3 690 грн; заборгованість за спожиті послуги централізованого постачання гарячої води у розмірі 3 556,28 грн).
Надання послуг здійснювалось на підставі Договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, затвердженого Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору, нарахування за спожиті відповідачем послуги здійснювалось на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 14.12.2021 позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» заборгованість за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 01.07.2021 у сумі 7 246,28 грн. Вирішено питання судових витрат.
Не погоджуючись з даним рішенням суду, КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» через представника подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити. Посилається на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи. А саме, вважає суд першої інстанції не правильно застосував строки позовної давності. Суд не врахував, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово - комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Зобов'язання відповідача з оплати наданих послуг виникали щомісяця. Суд не взяв до уваги, що обчислення строків позовної давності щодо стягнення заборгованості з оплати спожитих до 01.05.2018 починається з моменту укладення договору відступлення прав вимоги. Вважає, що вони звернулись до суду в межах строку позовної давності. Суд також не врахував, що відповідно до пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України продовжено на строк дії карантину. Вважає, що всупереч вимогам ст.. 20 Закону України «Про житлово - комунальні послуги» та вимогам 509, 525, 526 ЦПК України, суд першої інстанції позбавив права стягнення грошової вимоги відповідно до умов договорів (цесії) про відступлення прав вимоги.
Колегія суддів відхиляє клопотання позивача про розгляд апеляційної скарги з викликом сторін з огляду на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомленням учасників справи.
Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Таким чином, питання повідомлення (виклику) учасників справи у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб вирішується апеляційним судом з урахуванням конкретних обставин справи.
У даній справі ціна позову становить 19 208,68 грн, що менше ста розмірів прожиткового мінімуму і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Суд апеляційної інстанції надає учасникам процесу у даній справі належні умови для ознайомлення з рухом справи. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час розгляду і доводів і міркувань інших осіб відповідно до вимог ЦПК України.
Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників.
КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» детально виклало свою позицію у позовній заяві, відповіді на відзив та апеляційній скарзі, а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про розгляд апеляційної скарги за їх участі.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 .
11.10.2018 між ПАТ «Київенерго» та Комунальним підприємством (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було укладено Договір № 602-18 про відступлення права вимоги (цесії) (далі Договір цесії), за яким ПАТ «Київенерго» відступило право вимоги, а КП «Київтеплоенерго» набуло право вимоги до юридичних осіб, фізичних осіб, фізичних осіб-підприємців щодо виконання ними грошових зобов'язань перед Кредитором з оплати спожитих до 01.05.2018 послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання станом на 01.08.2018 з урахуванням оплат, що отримані Кредитором за період 01.08.2018 року до дати укладення цього договору. Перелік договорів (особових рахунків), споживачів та сум грошових зобов'язань (основний борг), право вимоги яких відступається за цим договором, зазначається у додатку № 1 та додатку № 2 до цього договору.
Відповідно до додатку № 1 до договору, позивач набув право вимоги щодо стягнення заборгованості з відповідачки за спожиті послуги з централізованого опалення у розмірі 9 737,53 грн. за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно п. 3.4.2 договору новий кредитор має право на отримання замість кредитора споживачів, визначених у додатку № 1 та додатку № 2 до договору цесії сплати заборгованостей, право вимоги до яких відступлене за цим договором.
Відповідно до п. 1.3 договору цесії кредитор відступає, а новий кредитор набуває право вимоги також будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань (неустойка, штраф, пеня), 3 % річних, інфляційні нарахування, судові витрати, витрати пов'язані з отриманням боргу та примусовим стягненням та будь-які без виключень та обмежень, що нараховані кредитором та/або виникли до дати укладення договору у зв'язку з неналежним виконанням споживачем (споживачами) зобов'язань з послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання за договорами та споживачами, які зазначені у додатку № 1 та додатку № 2 до договору цесії.
Таким чином, позивач прийняв право вимоги до відповідача заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та прийняв право вимоги до відповідача будь-яких інших передбачених договорами та чинним законодавством додаткових грошових зобов'язань у зв'язку з неналежним виконанням зобов'язань з оплати за спожиті послуги.
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001», укладеної між Київською міською державною адміністрацією та Акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго». За розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 №591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
З 01.05.2018 надання послуг з центрального опалення та постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго».
На підтвердження надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинок за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем надано акт прийняття теплового вузла обліку, акти готовності вузла комерційного обліку споживача до роботи, корінці нарядів про включення та відключення будинку, відомості спожитої теплової енергії, копія свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювання техніки.
Підключення будинку до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води свідчить про надання послуг позивачем.
Рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь КП ВО Київради (КМДА) «Київтеплоенерго» заборгованості за спожиті послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води за період з 01.05.2018 по 01.07.2021 у сумі 7 246,28 грн не оскаржується, а відтак в апеляційному порядку не перевіряється.
Відмовляючи в задоволенні позову в частині стягнення заборгованості до 01.05.2018, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, про застосування якого просила відповідачка.
Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Відповідно ч. 3, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до ст. 262 ЦК України зміна кредитора у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Разом з тим, суд не врахував, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS - CоV - 2» на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020, дія якого постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641 (з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956), від 09.12.2020 № 1236 продовжена до 30.06.2021.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, п. п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені Постановою КМ України від 21.07.2005 № 630, споживач зобов'язаний оплачувати комунальні послуги у встановлені строки. Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настав за розрахунковим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 та п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII праву споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів кореспондує обов'язок оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього ж Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Відтак відповідачка зобов'язана була вносити плату за користування послугами з тепло та водо - постачання щомісячно, а тому перебіг позовної давності починається з наступного дня після закінчення строку внесення щомісячного платежу.
Враховуючи, що попередній кредитор достовірно знав, з якого часу відповідачка перестала сплачувати щомісячний платіж, як для попереднього кредитора, так і для нового кредитора (позивача) початок перебігу позовної давності починається з часу, коли відповідачка не сплатила черговий щомісячний платіж за надання послуг з тепло- чи водопостачання.
Доводи апеляційної скарги про те, що позивач дізнався про порушене право лише після укладення договору відступлення права вимоги, а тому перебіг позовної давності починається з дати укладення договору суперечать ст. 262 ЦК України.
З урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року.
Разом з тим, позивачем не надано розрахунку заборгованості по щомісячним платежам до 01.05.2018, та у позовній заяві позивач навіть не вказує за який період він просить стягнути заборгованість, яка виникла перед попереднім кредитором.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Не вказавши період, за який позивач просить стягнути заборгованість, яка виникла до 01.05.2018, та не надаючи розрахунку такої заборгованості по щомісячним платежам, позивач тим самим не довів розмір заборгованості, яка дійсно виникла перед попереднім надавачем послуг, та яка знаходиться у межах позовної давності.
Обов'язок же доведення цих обставин лежить на позивачеві.
Відповідач через відсутність будь - якого розрахунку заборгованості до 01.05.2018 була позбавлена можливості перевірити такий розрахунок та висунути свої заперечення щодо нього чи надати свій контрозрахунок.
Суд також позбавлений можливості перевірити розрахунок заборгованості та визначити суму боргу, яка знаходиться у межах позовної давності.
Недоведеність позовних вимог в цій частині є підставою для відмови у позові.
Наданий до апеляційної скарги розрахунок заборгованості з викладенням інформації по щомісячним платежам за період з серпня 2016 року по жовтень 2021 року не може бути прийнятий апеляційним судом.
Відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Позивач не надав докази неможливості подання такого розрахунку до суду першої інстанції.
Посилання як на причину неможливості подання доказів, а також додаткових пояснень, клопотань, на те, що судом першої інстанції справа розглянута без виклику сторін, незважаючи на подане позивачем клопотання, є безпідставним, оскільки розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження не був перешкодою для подання доказів разом з позовом, або разом з відповіддю на відзив, з відповідним клопотанням про поновлення строків для подання доказів. Відтак не існувало причин, що об'єктивно не залежали від позивача, які унеможливлювали подання до суду першої інстанції розрахунку, який наданий до апеляційної скарги.
За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів відмови у позові про стягнення заборгованості до 01.05.2018.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд
апеляційну скаргу Комунального підприємства виконавчого органу КИЇВРАДИ (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» задовольнити частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 14 грудня 2021 року в частині відмови у позові про стягнення заборгованості до 01.05.2018 змінити, виклавши мотивувальну частину рішення в редакції цієї постанови.
Постанова набирає законної сили з дня прийняття і оскарженню у касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Постанова складена 03.08.2022.
Головуючий Л. Д. Махлай
Судді О. В. Немировська
Т. І. Ящук