01 серпня 2022 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 760/25951/20
номер провадження №22-ц/824/6614/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» Власенка Артема Олександровича
на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від Києва від 21 січня 2022 року /суддя Українець В.В./
у справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
АТ КБ «ПриватБанк» звернулося в суд з зазначеним позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості у розмірі 10 293 гривні 16 копійок за кредитним договором № б/н від 26 лютого 2018 року.
Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від Києва від 21 січня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту у розмірі 6 908 гривень 86 копійок та 2 102 гривні судового збору. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено./а.с. 83-86/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник АТ КБ «Приватбанк» Власенко А.О. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити; в іншій частині рішення залишити без змін.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилався на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що з моменту підписання фізичною особою заяви, між банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору. До суду була надана копія анкети-заяви, в якій відповідач особистим підписом засвідчив, згоду з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає між мною та Банком договір про надання банківських послуг і зобов'язався виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг та самостійно знайомитися з їх змінами на сайті ПриватБанку. Укладений договір є договором приєднання і жодного підпису відповідача під публічно розміщеними Умовами та правилами - закон не вимагає. Суд першої інстанції безпідставно дійшов висновку про те, що сторони не обумовили в письмовому вигляді ціну договору у формі сплати процентів, а також відповідальність у вигляді неустойки. На підставі вищевказаної анкети-заяви відповідачу відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку. Відповідач після отримання картки за умовами укладеного з банком договору здійснив дії щодо проведення її активації, користувався карткою, а також отримував кредитні кошти з власної ініціативи. Активація ним картки та користування картковим рахунком свідчать про укладення сторонами кредитного договору. Вказані обставини підтверджуються, зокрема, наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості та випискою по рахунку, яка має статус первинного документу, що міститься в матеріалах справи. Відповідач не спростував жодними належними та допустимими доказами факт укладення кредитного договору та ознайомлення з його умовами, а з матеріалів справи такі обставини не вбачаються. Таким чином, суд першої інстанції безпідставно відмовив у стягненні відсотків за користування кредитом.
ОСОБА_1 про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлений належним чином, з відзивом на апеляційну скаргу не звертався.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що
апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню в частині відмови у стягненні відсотків, на підставі наступного.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції переглядається в частині його оскарження.
Судом встановлено, що 26 лютого 2018 року між АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем укладено кредитний договір б/н, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, відповідно до якої банк відкрив відповідачу картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві.
З розрахунку заборгованості вбачається, що позивачем нараховано 6908 гривень 86 копійок - заборгованість за кредитом, 492 гривні 90 копійок - заборгованість за простроченими відсотками, 2891 гривня 40 копійок - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.
Відмовляючи у стягненні відсотків, суд першої інстанції керувався вимогами ч. 1 ст. 1054 ЦК України про те, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
У ч. 2 цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частинами 1-3 ст. 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з ч. 1 ст. 638 договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Позивач просив стягнути з відповідача 492 гривні 90 копійок заборгованості за простроченими відсотками, 2891 гривня 40 копійок заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.
Банк, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, посилається на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід'ємні частини спірного договору.
Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновків, що матеріали справи не містять підтверджень, що саме з цими документами відповідач був ознайомлений та погодився з ними, підписуючи Анкету-заяву від 26 лютого 2018 року. А також, немає підтвердження того, що зазначені документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів, неустойки (пені, штрафів) та умови щодо конкретних розмірів та порядку їх нарахування. Роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді зазначеної справи.
Суд першої інстанції також вказував, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (26 лютого 2018 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (26 листопада 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви документи у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин, відсутність у Анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком документи на підтвердження нарахування зазначених санкцій не можуть розцінюватись як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного з відповідачем кредитного договору, оскільки не підтверджують зазначених обставин.
Тому, суд першої інстанції дійшов висновків, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з відповідачем АТ КБ «ПриватБанк» дотримало вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками задоволенню не підлягає.
Судом першої інстанції застосовано висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 03 липня 2019 року у цивільній справі № 342/180/17.
Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
Так, висновки Верховного Суду, на які посилається суд першої інстанції стосуються кредитного договору, укладеного у 2011 році, водночас, кредитний договір щодо якого розглядається справа укладено у 2018 році, на інших умовах.
26.02.2018 року відповідачем було підписано Анкету-Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. В тексті анкети-заяви зазначено: «Підписанням цієї анкети-заяви я згідно ст. 634 ЦК України в повному об'ємі приєднуюся до умов та правил надання банківських послуг АТ КБ ''Приватбанк", які розміщені на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, які разом із пам'яткою клієнта та тарифами складають договір банківського обслуговування, екземпляр якого я отримав (отримала) шляхом самостійного роздрукування. Погоджуюся, що зміни вносяться до Умов та правил вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку." /а.с. 12-14/
Також ОСОБА_1 підписано інформацію щодо кредитування. /а.с. 14/
З виписки по кредитному рахунку вбачається користування кредитними коштами. /а.с. 72/
Тобто, сторони при укладенні Кредитного договору належним чином узгодили обставини та відповідний розмір відсоткової ставки.
Підписання відповідачем Анкети-Заяви та інформації щодо кредитування, що містить умови кредитування є належним доказом ознайомлення із умовами кредитування, що підтверджено його особистим підписом. /а.с. 12-14/
Згідно ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході розгляду справи, 492 гривні 90 копійок - заборгованість за простроченими відсотками, 2891 гривня 40 копійок - заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк".
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
неправильне застосування норм матеріального права.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, розподілу підлягають судові витрати, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 3153 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст.ст. 376, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» Власенка Артема Олександровича на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від Києва від 21 січня 2022 року - задовольнити.
Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від Києва від 21 січня 2022 року - скасувати в частині відмови у стягненні 492 грн 90 коп - заборгованості за простроченими відсотками, 2891 грн 40 коп - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) 492 грн 90 коп - заборгованості за простроченими відсотками, 2891 грн 40 коп - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.
Судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції розподілити наступним чином:
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, ЄДРПОУ 14360570) 3153 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: