01 серпня 2022 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 757/640/20-ц
номер провадження №22-ц/824/4189/2022
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року /суддя Волкова С.Я./
у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку суброгації, -
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 132 800,61 грн шкоди.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Страхова компанія «Уніка» шкоду у розмірі 132 800,21 грн./т. 1 а.с. 243-247/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила рішення скасувати, відмовивши у задоволенні позовних вимог.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що відшкодовується вартість матеріального збитку, і що до моменту дтп, застрахований транспортний засіб вже потрапляв в інше дтп, а отже, кузовні деталі зазнавали відновлення та фарбування, що є підставою для застосування коефіцієнту фізичного зносу при розрахунку матеріального збитку. Вартість відновлювального ремонту судом першої інстанції не встановлювалась. Рахунок СТО від 15.05.2019 р. не є доказом дійсної вартості матеріального збитку та реально понесених витрат на ремонт. Доказів фактично проведеного ремонту матеріали справи не містять, відсутні і дані щодо перерахування коштів за ремонтні роботи, акти виконаних робіт. Помилковими також є висновки експерта КНІСЕ, викладені у висновку експерта №CE-19/111-21/14474-АВ, які підтверджують відновлення транспортного засобу. Клопотання про виклик експерта судом першої інстанції безпідставно відхилено. Також клопотала перед судом апеляційної інстанції щодо призначення повторної судової авто товарознавчої експертизи для визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля та матеріального збитку.
Також апелянт звернулась з заявою про відкладення розгляду справи у зв'язку з веденням воєнного стану в Україні, у зв'язку з чим вона виїхала за кордон України і не може повернутись у зв'язку з відсутністю виготовлених документів на новонароджену дитину. Доводи апеляційної скарги підтримала у повному обсязі.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, а клопотання про відкладення розгляду залишається без задоволення у зв'язку з тим, що суд створив учасникам процесу у цій справі належні умови для ознайомлення з рухом справи, з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України, а сторони у справі вже надали свої аргументи, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що 20.04.2016 р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Уніка» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» був укладений договір добровільного страхування № 245001/4098/0002265, відповідно до якого забезпеченим транспортним засобом є Volkswagen Jetta, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 .
15.05.2019 р. в місті Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю вказаного автомобіля під керуванням ОСОБА_3 та транспортного засобу ВАЗ 217130, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням відповідача ОСОБА_1 .
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 15.10.2019 р. № 757/27530/19-п вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_1 Правил дорожнього руху України.
У відповідності до умов договору страхування Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка» на підставі сертифікату від 13.06.2019 р., страхового акту № 00301582 від 26.06.2019 р. платіжним дорученням № 095048 від 26.06.2019 р. здійснило виплату страхового відшкодування у розмірі 231 800,61 грн шляхом перерахування авторизованому сервісному центру, як про це просив власник майна Товариство з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» листом від 21.06.2019 р.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції вірно керувався вимогами статті 27 ЗУ «Про страхування» та статті 993 ЦК України про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.
Перехід права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика називається суброгацією. При суброгації нового зобов'язання із відшкодування збитків не виникає - відбувається заміна кредитора: потерпілий (а ним є страхувальник або вигодонабувач) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Внаслідок цього страховик виступає замість потерпілого.
У спірному зобов'язанні відбулася заміна кредитора - страхувальник передав страховикові, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних виплат право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічна позиція міститься у постанові Верховного Суду України № 6-112ц13 від 25.12.2013 р.
При таких обставин від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов'язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування у межах загального строку позовної давності та у межах фактичних витрат незалежно від коефіцієнту зносу, ПДВ, оцінки транспортного засобу тощо, право вимоги переходить до особи, яка відповідальна за завдані страхувальнику збитки. Отже позивач Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Уніка», виплативши страхове відшкодування відповідно до умов договору страхування, набув права зворотної вимоги до відповідача ОСОБА_1 та його страховика у межах страхової суми із вирахуванням франшизи.
Щодо встановлення розміру збитків, суд першої інстанції вірно вказував на те, що збитками є втрати, який особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт перший частини другої статті 22 ЦК України).
Так, зокрема, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_1 була застрахована Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» за полісом № АМ 007370980, за умовами якого страхова сума за шкоду майну - 100 000,00 грн, франшиза - 1 000,00 грн. Страхова компанія визнала подію 15.05.2019 р. із застрахованим транспортним засобом Volkswagen Jetta, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 страховим випадком та виконала взяті на себе зобов'язання в межах страхової суми за вирахуванням франшизи, або у сумі 99 000,00 грн, отже залишок невідшкодованої суми складає 132 800,61 грн.
Згідно ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», який регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування (підпункт 9.1. статті 9 Закону). Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту (частина друга підпункту 12.1. статті 12 Закону). У разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю майну третьої особи (частина перша підпункту 22.1. статті 22 Закону). Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентованої виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою (останнє речення частини першої підпункту 36.1, статті 36 Закону). Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (підпункт 36.6. статті 36 Закону).
Згідно статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача 132 800,61 грн шкоди.
Доводи апеляційної скарги про те, що стягувати кошти по рахунку СТО є неправомірним, доказів ремонту не надано а задля встановлення дійсного розміру відновлювального ремонту необхідне призначення експертизи, про що подане відповідне клопотання, апеляційним судом відхиляються з огляду на таке.
Так, в інтересах потерпілого Товариства з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» було здійснено оплату вартості відновлювального ремонту, що підтверджується платіжним дорученням № 095048 від 26.06.2019 р.
Таким чином, судом першої інстанції вірно визначено збитки як витрати, які особа мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (пункт перший частини другої статті 22 ЦК України).
Клопотання про призначення повторної експертизи з огляду на те, що експертом зазначено про підтвердження ремонту автомобіля, відхиляється з огляду на положення ч. 2 ст. 113 ЦПК України про те, що якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Так, експертом вказано на відновлення автомобіля в контексті визначення вартості нормо-годин на спеціалізованому підприємстві, жодних обґрунтованих доводів що висновок експерта є необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, апелянтом не зазначено.
Так, за висновком експерта, вартість відновлювального ремонту Volkswagen Jetta, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на 15.05.2019 р. могла становити 220 385, 31 грн /т. 1 а.с. 193/, гроші, перераховані на сто склали 196 975, 42 грн без пдв/т. 1 а.с. 70/, таким чином, встановлено вартість відновлювального ремонту, що підтверджується матеріалами справи - перерахунком коштів для здійснення відновлення автомобіля та висновком експерта.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2021 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: