[1]
28 липня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_5 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2022 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, до 23 липня 2022 року, з визначенням розміру застави у виді 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 99 240 гривень 00 копійок,
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2022 року задоволено клопотання прокурора та продовженоОСОБА_6 строк тримання під вартою до 23 липня 2022 року.
Цією ж ухвалою визначено ОСОБА_6 заставу, у розмірі, достатньому для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених КПК України, у виді 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 99 240 гривень 00 копійок.
Рішення суду мотивовано наявністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, зокрема тим, що обвинувачений ОСОБА_6 може переховуватись від суду, вчинити інше (зокрема аналогічне) кримінальне правопорушення, а тому застосування більш м'якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, на даний час, не забезпечить дотримання обвинуваченим процесуальних обов'язків під час судового розгляду.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2022 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора та застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
В обґрунтування апеляційної скарги захисник зазначає, що ухвала є незаконною, необґрунтованою, неналежно вмотивованою та такою, яка виходить за межі повноважень суду.
Так, в порушення вимог ч. 2 ст. 184, п. 3 ч. 3 КПК України, копія клопотання та матеріали, якими обґрунтовується необхідність продовження запобіжного заходу, не були надані обвинуваченому ОСОБА_6 , а також стороною обвинувачення не додано доказів на підтвердження їх надання.
Проте, суд, проігнорувавши доводи сторони захисту щодо неможливості розгляду клопотання прокурора, поданого із порушенням вимог КПК, продовжив його розгляд та виніс оскаржувану ухвалу.
Окрім того, оскаржувана ухвала не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки взагалі не містить обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам.
Також, прокурор під час оголошення клопотання навів ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, але ніяким чином стороною обвинувачення дані ризики не доведені, що було проігноровано судом при постановленні оскаржуваної ухвали.
Апелянт звертає увагу на те, що ризик переховування, ухилення від правосуддя, перешкоджання кримінальному провадженню ОСОБА_6 не доведений, оскільки судом не взято до уваги, що обвинувачений має місце проживання в м. Києві, раніше не судимий.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, яка набрала чинності 14.01.2021, у зв'язку з відсутністю клопотання захисника про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали за апеляційною скаргою захисника та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.
Висновок, викладений в ухвалі Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2022 року щодо підстав для продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 ґрунтується на матеріалах провадження та відповідає вимогам закону.
Так, суд, розглядаючи питання про продовження запобіжного заходу щодо обвинуваченого у виді тримання під вартою, врахував наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу згідно з вимогами ст. 178 КПК України.
Доводи захисника про порушення прокурором та судом вимог ст. 184 КПК України, є безпідставними, оскільки у даному провадженні розглядалось питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 за процедурою, встановленою ч. 3 ст. 331 КПК України, якою передбачено, що суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого до спливу строку тримання під вартою, незалежно від наявності клопотань.
Доводи захисника про те, що стороною обвинувачення не доведено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, є безпідставними, оскільки суд прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
При цьому суд врахував дані про особу обвинуваченого в їх сукупності, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому ОСОБА_6 в разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, характер протиправних дій, які ставляться у провину обвинуваченому, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Наведені в ухвалі ризики щодо можливості обвинуваченого переховуватися від суду, вчинити інше (зокрема аналогічне) кримінальне правопорушення, ґрунтується на досліджених у суді матеріалах провадження і є підставою для продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого.
Посилання захисника на те, що оскаржувана ухвала не відповідає вимогам процесуального закону, оскільки взагалі не містить обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам є неспроможними, позаяк з ухвали суду убачається, що суд розглядав питання щодо можливості застосування більш м'якого запобіжного заходу і прийшов до висновку не лише про продовження строку тримання під вартою, а й про можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави з визначення конкретного розміру застави.
Доводи захисника про те, що ухвала судді взагалі не містить належного мотивувального рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 , є неспроможними, оскільки оскаржувана ухвала суду містить відповідні мотиви, якими керувався суд, продовжуючи строк тримання під ватрою обвинуваченому.
Доводи апелянта на те, що ризик переховування, ухилення від правосуддя, перешкоджання кримінальному провадженню ОСОБА_6 не доведений, оскільки судом не взято до уваги, що обвинувачений має місце проживання в м. Києві та є раніше не судимий є безпідставними, оскільки наявність місця проживання та відсутність судимості самі по собі не нівелюють ризику переховування від суду, враховуючи обставини, на які послався суд, пов'язані із зазначених ризиком, враховуючи покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Також суд, розглядаючи питання щодо доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому, врахував дані про його особу, те що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, пов'язаного з незаконним обігом наркотичних засобів та психотропних речовин з метою збуту, що свідчить про істотний рівень суспільної небезпеки таких дій, відсутність у обвинуваченого стійких соціальних зв'язків, офіційного місця працевлаштування, тобто стабільного джерела прибутку, та, на думку колегії суддів, прийшов до обґрунтованого висновку, що існують реальні ризики, що обвинувачений, з метою уникнення кримінальної відповідальності, може переховуватись від суду, а також вчинити інше (зокрема аналогічне) кримінальне правопорушення.
Посилання захисника на незаконність, необґрунтованість та невмотивованість ухвали суду, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки суд дійшов правильного висновку про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на час обрання запобіжного заходу і при розгляді питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_6 не зменшились.
Таким чином, колегія суддів, вважаючи законною і обґрунтованою ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2022 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , не вбачає підстав для її зміни чи скасування.
Враховуючи викладене, керуючись ст. 422-1 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 26 травня 2022 року про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, до 23 липня 2022 року, з визначенням розміру застави у виді 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 99 240 гривень 00 копійок, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа №761/39225/21
Провадження №11-кп/824/2476/2022 Категорія КК: ч. 2 ст. 307
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_7
Доповідач ОСОБА_1