Вирок від 02.08.2022 по справі 215/412/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 11-кп/803/1904/22 Справа № 215/412/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 серпня 2022 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

Головуючого, судді - доповідача ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

за участю:

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12021046760000240 від 27.07.2021 року, за апеляційною скаргою першого заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_8 на вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2022 року щодо

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Усть-Кивда Бурейського району Амурської області Російської Федерації, громадянина України, не працюючого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржуваний вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, виключити з мотивувальної частини вироку посилання на вчинення незакінченого замаху, тобто вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого за попередньою змовою з ОСОБА_9 , та зазначити, що вказаний злочин ОСОБА_7 скоєно за попередньою змовою з особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження. Виключити з мотивувальної частини вироку посилання на наявність обставини, яка пом'якшує покарання обвинуваченого - щирого каяття.

Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання:

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки;

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців;

- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 1 місяць.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 року, та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців.

В решті вирок залишити без змін.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, прокурор вказує, що рішення суду є незаконним, необгрунтованим і таким, що підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам справи та істотним порушенням норм кримінального процесуального закону.

Вказує, що судом не вмотивовано призначення мінімального покарання за вчинені злочини, передбачені ч. 2 ст. 186, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, при цьому в повній мірі не враховано відомості про особу обвинуваченого, який раніше шість разів засуджувався за вчинення тяжких злочинів та злочинів середньої тяжкості, неодноразово звільнявся від відбуття покарання умовно - достроково та вчиняв нові корисливі злочини, при цьому зазначає, що всі судимості у встановленому порядку не погашені.

Зазначає, що обвинувачений після відбуття покарання за попередніми вироками на шлях виправлення не став, активно продовжує злочинну діяльність, що свідчить про схильність до вчинення нових злочинів та стійку антисоціальну спрямованість його особи.

Вказує, що судом безпідставно визнано обставиною, що пом'якшує покарання, щире каяття обвинуваченого, оскільки останній не виявив бажання виправити ситуацію, а шкоду, заподіяну злочинами, частково відшкодовано лише поверненням викраденого майна.

Одночасно зазначає, що судом в мотивувальній частині було безпідставно здійснене посилання на вчинення ОСОБА_7 незакінченого замаху на таємне викрадення чужого мана за попередньою змовою з ОСОБА_9 , оскільки матеріали кримінального провадження стосовно останнього в ході досудового розслідування постановою слідчого від 23.09.2021 року, були виділені в окреме провадження та його вину у встановленому порядку не доведено, обвинувального вироку щодо нього не ухвалено, що у свою чергу тягне необхідність зазначення у вироку, що вказаний злочин ОСОБА_7 вчинено за попередньою змовою з особою, матеріали відносно якої виділено в окреме провадження.

Оскаржуваним вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, та призначене покарання:

- за ч.1 ст.263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки;

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік 6 місяців;

- за ч.2 ст.186 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки;

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань, призначено ОСОБА_7 покарання у виді 4 (чотирьох) років 1 місяця позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднано невідбуте покарання за вироком Криворізького районного суду м. Кривого Рогу Діпропетровської області від 08.09.2020 року за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України у вигляді 1 місяця позбавлення волі, та остаточно призначено ОСОБА_7 до відбуття покарання у виді 4 (чотирьох) років 2 місяців позбавлення волі у кримінально-виконавчій установі.

Строк відбуття покарання ОСОБА_7 вирішено обчислювати з 12.05.2022 року. Вирішено питання про долю речових доказів.

ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що останній за обставин, встановлених судом першої інстанції та детально викладених у мотивувальній частині оскаржуваного вироку, які в апеляційному порядку не оскаржуються, 16.08.2021 приблизно о 12:10 годин, проходив поблизу КЗОШ №116, що розташована по вул. Маршака, буд. 19 в Тернівському районі м. Кривого Рогу. На шляху свого слідування біля дерева, розташованого поряд з парканом вищевказаної школи, останній на землі помітив предмет, який він візуально визначив для себе як вогнепальну зброю, а саме пістолет, в магазині якого знаходилося три набої, який підібрав та почав зберігати, і який у нього було виявлено під футболкою та вилучено в присутності понятих.

Дії ОСОБА_7 у цій частині вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 263 КК України за ознаками придбання, носіння вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу.

Також 03.08.2021 близько 07:00 годин ОСОБА_7 у невстановленому місці зустрів свого знайомого - особу, щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, то в нього виник прямий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, а саме майна ПрАТ «ПІВНГЗК», що знаходилось на охоронюваній території підприємства, та останній запропонував вказаній особі вчинити крадіжку майна, належного ПрАТ «ПІВНГЗК», на що той надав свою добровільну згоду. В цей же день ОСОБА_7 разом з особою, щодо якої матеріали виділені у самостійне провадження, перелізли через огорожу, тим самим проникли на охоронювану територію ПрАТ «ПІВНГЗК», звідки викрали 2 електрогенератори загальною вагою 10 кг (лом чорного металу 9 кг, лом міді 1 кг), крім цього, лом підшипника у кількості 3 штуки, загальною вагою 24 кілограми, та, утримуючи викрадене майно, намагалися покинути територію складу № 48 ГТЦ-2 ПрАТ «ПІВНГЗК», однак 03.08.2021 приблизно о 08.55 годині були помічені та зупинені працівниками охорони ТОВ ОХ «Кривбас», які здійснюють функцію охорони на зазначеній території.

Вартість лому чорного металу вагою 33 кілограми складає 184,25 грн.. Вартість 1-го кілограму міді складає 161,11 грн.. Загальна сума 345,36 грн.

Ці дії ОСОБА_7 вірно кваліфіковано за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України за ознаками незакінченого замаху на скоєння крадіжки, тобто вчинення особою з прямим умислом діяння, безпосередньо спрямованого на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у сховище, не доведеного до кінця з причин, що не залежали від її волі, якщо особа не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця.

Також 26.07.2021 року, приблизно о 15:30 год., ОСОБА_7 проходив поблизу дитячого майданчику, що розташований за адресою: м. Кривий Ріг вул. А.Головка буд. 15 в Тернівському районні м. Кривого Рогу, де помітив належну неповнолітньому ОСОБА_10 чоловічу сумку чорного кольору, яка висіла на огорожі дитячого майданчику. Діючи з прямим умислом, шляхом вільного доступу, ОСОБА_7 зняв з огорожі дитячого майданчика сумку чорного кольору, всередині якої знаходився мобільний телефон «Xiaomi» моделі «Redmi Note 8T» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 , який належить потерпілому ОСОБА_11 , вартість якого складає 3566,67 гривень, після чого з місця вчинення злочину зник.

Таким чином, ОСОБА_7 своїми злочинними діями спричинив потерпілому ОСОБА_11 матеріальний збиток на суму 3566,67 гривень.

Ці дії ОСОБА_7 вірно кваліфіковано за ч. 2 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно.

Також 05.08.2021 року, приблизно о 18:00 годин, ОСОБА_7 , перебуваючи на літньому майданчику у кафе «Ласощі» по вул. Петлякова в Тернівському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, підійшов до ОСОБА_12 , який сидів за столом та вживав алкогольні напої, та почав спілкуватися з останнім, та у подальшому вихопив в нього з лівого переднього карману штанів мобільний телефон Motorola G9 Play 4/64 GB Sapphire Blue ІМЕІ-1: НОМЕР_3 ІМЕІ-2: НОМЕР_4 , після чого зник з місця вчинення злочину, обернувши викрадене майно на свою користь.

Своїми умисними діями ОСОБА_7 спричинив ОСОБА_12 матеріальний збиток на суму 2594,26 гривень.

Ці дії ОСОБА_7 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 186 КК України за ознаками відкритого викрадення чужого майна (грабіж), вчиненого повторно.

Крім того ОСОБА_7 в період часу з 05.08.2021 року по 19.08.2021 року перебував поблизу ГБК «Медик» в Тернівському районі м. Кривого Рогу, де в нього виник умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене повторно, а саме майна, що знаходиться у гаражі № НОМЕР_5 блоку № НОМЕР_6 ГБК «Медик», реалізуючи який, обвинувачений проник до гаражу № НОМЕР_5 блоку № НОМЕР_6 ГБК «Медик» в Тернівському районі м. Кривого Рогу, де побачив чотири заводських литих диски R-16 марки Renault від автомобіля Renault моделі «Megane» 2010 року випуску, що були у використанні з моменту початку експлуатації автомобіля, вартість яких складає 5062,50 грн. (п'ять тисяч шістдесят дві гривні 50 копійок).

Далі обвинувачений виніс через отвір у стіні вищезазначене майно та, утримуючи його при собі, з місця вчинення злочину зник, обернувши його в подальшому на свою користь.

Своїми умисними діями ОСОБА_7 спричинив потерпілому ОСОБА_13 матеріальний збиток на загальну суму 5062,50 грн. (П'ять тисяч шістдесят дві гривні 50 копійок.

Ці дії ОСОБА_7 , вірно кваліфіковані за ч. 3 ст. 185 КК України за ознаками таємного викрадення чужого майна (крадіжка), поєднаного з проникненням у інше приміщення, вчиненого повторно.

Заслухавши суддю-доповідача; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з викладених у ній підстав; обвинуваченого, який просив апеляційну скаргу зашити без задоволення, а вирок суду залишити без змін; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів з урахуванням положень ст. 404 КПК України, згідно яким суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, приходить до наступного.

Так, висновки суду першої інстанції про фактичні обставини кримінального провадження, правильність кваліфікації дій ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та доведеність його вини ніким з учасників судового розгляду в апеляційному порядку не оспорюються, а тому судом апеляційної інстанції не переглядаються.

Що стосується доводів апелянта про те, що при призначенні обвинуваченому покарання суд не в повній мірі врахував ступінь суспільної небезпеки і фактичні обставини вчинення кримінальних правопорушень, особу останнього, а тому необгрунтовано призначив йому м'яке покарання, то вони заслуговують на увагу.

Так, згідно ч. 2 ст. 370 КПК України законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Суд при призначенні покарання враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що помякшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи роз'яснення, які містяться в п.п. 1, 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов'язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

Відповідно до наведеного, призначаючи покарання винному, суд повинен урахувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про винну особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення такої особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого злочину.

Колегія суддів приходить до висновку, що при призначенні ОСОБА_7 остаточного покарання судом вказані вимоги закону про кримінальну відповідальність не виконано та без достатніх підстав призначено покарання за вчинені злочини, передбачені ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, у мінімальному розмірі, передбаченому санкціями вказаних статей, частин статей закону України про кримінальну відповідальність, без наведення у вироку переконливого мотивування такого рішення.

При цьому судом першої інстанції було встановлено, втім не враховано достатньою мірою, що ОСОБА_7 , діючи самостійно, протягом незначного проміжку часу вчинив низку кримінальних правопорушень, а саме злочин пов'язаний із незаконним поводженням з вогнепальною зброєю, а також із корисливих мотивів низку однотипних кримінальних правопорушень проти власності - таємно заволодів чужим майном; вчинив таємне викрадення чужого майна із проникненням у житло, інше приміщення чи сховище; вчинив повторно відкрите викрадення чужого майна (грабіж); за попередньою змовою з іншою особою, матеріали стосовно якої виділено в окреме провадження, здійснив незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна із проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, - будучи при цьому особою, раніше неодноразово судимою за вчинення корисливих посягань на чуже майно, і маючи не зняті і не погашені судимості за умисні злочини, що у вироку було ґрунтовно визнано обставиною, яка обтяжує його покарання, - рецидивом злочинів, - втім не дістало належної оцінки.

Що стосується визнання обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, щирого каяття, то це рішення суду першої інстанції колегія суддів, погоджуючись із доводами апелянта, вважає передчасним.

Так, щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані злочином збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.

Разом із тим, у матеріалах провадження відсутні дані на підтвердження вчинення ОСОБА_7 зазначених дій, а також відсутні підстави вважати, що процесуальна позиція обвинуваченого виходить за межі визнання своєї вини в умовах її очевидної доведеності.

Крім того, щире каяття саме по собі не може бути визнано фактором, що істотно знижує суспільну небезпеку скоєного, або вказує на можливість виправлення цього обвинуваченого з призначенням покарання на рівні мінімальної межі, передбаченої санкцією відповідної статті, частини статті закону про кримінальну відповідальність, з огляду на проаналізовані в своїй сукупності матеріали кримінального провадження та дані про його особу.

Суд фактично не навів у вироку переконливих міркувань щодо достатності застосування до ОСОБА_7 мінімального покарання за вчинені злочини, передбачені ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, яке вочевидь не є співрозмірним тяжкості вчинених злочинів, кількості епізодів злочинної діяльності, особі обвинуваченого, а посилання у вироку на те, що суд враховує характер і ступінь тяжкості вчинених правопорушень, є формальним.

Під час апеляційного перегляду встановлено, що обвинувачений ОСОБА_7 раніше багаторазово судимий, останній раз вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 року, за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 357 КК України, із призначенням остаточного покарання, за сукупністю злочинів, у виді позбавлення волі на строк 3 роки.

Із неодноразового притягнення до кримінальної відповідальності та реального відбування покарання у виді позбавлення волі ОСОБА_7 належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став і на даний час знову засуджується за вчинення низки корисливих злочинів. Крім того, обвинувачений, хоч і має на утриманні малолітню дитину, проте розлучений, а тому даний факт не свідчить про наявність у нього дійсних міцних соціальних зв'язків, при цьому він офіційно не працевлаштований, позитивних характеристик не має, а з огляду на кількість та системний характер вчинення аналогічних злочинів, він становить підвищену небезпеку для суспільства.

На думку колегії суддів, наведені обставини переконливо свідчать про те, що ОСОБА_7 схильний до протиправної поведінки та вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, і антисоціальна спрямованість його особи є стійкою. Більше того, неодноразове реальне відбування покарання у виді позбавлення волі не призвело до позитивних змін в його особистості і не забезпечило його подальшої законослухняної поведінки.

За викладених обставин суд апеляційної інстанції погоджується з доводами прокурора щодо невідповідності вимогам закону покарання, призначеного ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України внаслідок м'якості, оскільки дійсно відсутні достатні підстави для висновку про те, що мета кримінального покарання може бути досягнута відносно цього обвинуваченого шляхом призначення покарання на рівні мінімальних меж, передбачених санкціями вказаних статей КК України, та вважає за необхідне вирок суду в частині призначеного покарання скасувати, з ухваленням у цій частині нового вироку.

При визначенні виду та розміру покарання колегією суддів враховується ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, серед яких згідно ст. 12 КК України є тяжкий умисний корисливий злочин, передбачений ч. 2 ст. 186 КК України; дані про особу обвинуваченого, який є раніше неодноразово судимим, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває; відсутність обставин, що пом'якшують покарання; наявність обставини, що обтяжує покарання, - рецидиву злочинів.

Обговоривши обставини, що підлягають врахуванню відповідно до закону, колегія суддів, погоджуючись з доводами апеляційної скарги прокурора, вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання:

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців;

- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.

На підставі ст. 71 КК України до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 року, та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.

На думку колегії суддів, таке покарання є справедливим, співмірним вчиненим ОСОБА_7 діянням, достатнім для виправлення цього обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Колегія суддів погоджується і з доводами прокурора стосовно необхідності виключення з мотивувальної частини вироку посилання суду на вчинення ОСОБА_7 незакінченого замаху на таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою з ОСОБА_9 , що кваліфіковане за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

Так, відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 7 КПК України до загальних засад кримінального провадження віднесено презумпцію невинуватості та забезпечення доведеності вини.

Згідно ч. 1 ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено у порядку, передбаченому цим Кодексом, і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Всупереч вказаним вимогам кримінального процесуального закону суд першої інстанції, визнавши ОСОБА_7 винуватим у тому числі у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, вказав у вироку, що воно було вчинене цим обвинуваченим разом з ОСОБА_9 , обвинувачення щодо якого у даному провадженні не розглядалося. За таких обставин посилання в судовому рішенні на прізвище особи, яку за вчинення вказаного кримінального правопорушення вироком суду, що набрав законної сили, не засуджено, як таку, що вчинила даний злочин, не грунтується на вимогах закону, а отже апеляційна скарга прокурора в частині усунення цього порушення є обгрунтованою та підлягає задоволенню.

З урахуванням наведеного колегія суддів вважає апеляційну скаргу прокурора такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу заступника керівника обласної прокуратури ОСОБА_14 - задовольнити.

Вирок Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 12 травня 2022 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, - скасувати в частині призначення покарання.

Ухвалити у цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання:

- за ч. 1 ст. 263 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 3 роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки;

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 роки 6 місяців;

- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі строком на 5 років.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом часткового складання призначених покарань, призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 1 місяць.

На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 08.09.2020 року, та остаточно призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років 6 місяців.

Виключити з мотивувальної частини вироку посилання суду на вчинення ОСОБА_7 03.08.2021 року замаху на крадіжку майна, що належить ПрАТ “ПівнГЗК” за попередньою змовою з ОСОБА_9 , вважати, що даний злочин ОСОБА_7 вчинено за попередньою змовою з особою, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження.

Строк відбування покарання ОСОБА_7 рахувати з 12.05.2022 року.

В іншій частині вирок суду - залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та на нього може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4