Провадження № 22-ц/803/1100/22 Справа № 932/14152/20 Категорія 49 Суддя у 1-й інстанції - Кудрявцева Т. О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
27 липня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Лаченкової О.В.,
при секретарі - Кравченко Р.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргоюОСОБА_1
на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 листопада 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
У грудні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що з 20 вересня 2019 року перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 . Від шлюбу мають малолітню доньку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначає, що після одруження виявилось, що у них зовсім різні характери, погляди на життя та на сімейні стосунки. Починаючи з 24 серпня 2020 року між ними остаточно припинені подружні та сімейні відносини, з того часу спільне господарство не ведеться, спільно вони не проживають, донька проживає з нею та знаходиться на її утриманні, відповідач не виконує належним чином своїх батьківських обов'язків.
Вважає, що їх подальше та спільне життя і збереження шлюбу є неможливим, оскільки всі спроби для примирення вичерпані задовго до подання даного позову, реєстрація шлюбу існує тільки юридично, а не фактично, що суперечить її інтересам та інтересам їх малолітньої доньки, примирення виключається. Зазначає, що відповідач для проведення місця реєстрації проживання їх дитини не з'являється у зв'язку з чим, вона не може самостійно зареєструвати дитину за своїм місцем проживання без письмової згоди на це батька дитини.
Враховуючи зазначене та з урахуванням уточнених позовних вимог, просила розірвати шлюб з відповідачем, визначити місце проживання доньки з нею.
Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 04 червня 2021 року позовну заяву в частині вимог про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів залишено без розгляду.
Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 листопада 2021 року позов ОСОБА_2 задоволено.
Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 20 вересня 2019 року у Чечелівському районному у місті Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис за № 1298 розірвано.
Вирішено питання про судові витрати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити їх інтересам та інтересам їх дитини. Враховуючи, що жоден з подружжя за час знаходження справи у суді не висловив бажання щодо примирення, ОСОБА_2 наполягала на розірванні шлюбу, приймаючи до уваги договірну природу шлюбу та принцип добровільності, суд дійшов висновку, що шлюб підлягає розірванню.
Не погодившись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є необгрунтованим та таким, що ухвалене внаслідок неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи. Зазначає, що суд дійшов помилкового висновку про неможливість примирення між подружжям. Зазначає, що дійсно у нього з дружиною були непорозуміння, однак на даний час вони з дружиною порозумілися та не хочуть руйнувати сім'ю.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.
Судом встановлено, що з 20 вересня 2019 року ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 .
Від шлюбу мають малолітню доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановлено, що причиною розпаду сім'ї ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є те, що після одруження виявилось, що у них різні характери, погляди на життя та на сімейні стосунки.
Починаючи з 24 серпня 2020 року між позивачем та відповідачем остаточно припинені подружні та сімейні відносини, позивач з дитиною переїхала проживати до своїх батьків, з того часу спільне господарство між ними не ведеться, спільно вони не проживають, донька проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні.
У зв'язку із відсутністю згоди відповідача на розірвання шлюбу з позивачем, з урахуванням фактичних взаємин сторін та зазначених позивачем причин розлучення, а також вимог чинного законодавства України, ухвалою суду від 25 червня 2021 року були вжиті заходи щодо примирення подружжя та зберігання їх сім'ї та надано сторонам строк для примирення три місяці.
Судом встановлено, що в період наданого судом строку для примирення в три місяці, позивач з відповідачем не примирилися, відповідач не здійснював ніяких дій, направлених на примирення з позивачем, він їй не телефонував, до неї додому не приїздив, з дитиною не спілкувався, хоча вона не заперечувала проти цього, матеріальну допомогу на утримання дитини не надає і доказів зворотного відповідачем суду не надано. Лише на день народження дитини, який був 20 жовтня 2021 року, він 26 жовтня 2021 року приїхав до них додому, годину поспілкувався з дитиною, подарував подарунковий сертифікат на здійснення покупок в магазині «Антошка».
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається (частина перша статті 24 СК України).
Частинами третьою, четвертою статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною другою статті 104, частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
За змістом частини третьої статті 109 СК України передбачено, що суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до частини першої статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Врахувавши наведені норми права, встановивши, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу буде суперечити інтересам позивача яка наполягала на розірванні шлюбу та під час розгляду справи судом не встановлено бажання подружжя примиритися, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість збереження шлюбу та наявності підстав для його розірвання, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (стаття 51 Конституції України).
Оскільки, судом встановлено, що збереження нормальних сімейних відносин виявилося неможливим, суд дійшов вірного висновку про задоволення вимог позивача про розірвання шлюбу, що відповідає положенням ст.ст. 24, 55, 56 СК України.
Доводи апеляційної скарги стосовно того, що з дружиною знайдено порозуміння, колегія суддів відхиляє з огляду на те, що під час апеляційного перегляду справи, такі обставини не знайшли свого підтвердження.
Не можуть бути прийняті до уваги доводи апеляційної скарги про наявність малолітньої дитини, оскільки законом не передбачено примушення особи до збереження шлюбних відносин проти його волі. Разом з цим, даний факт має правове значення під час вирішення питання про стягнення аліментів, стягнення додаткових витрат на дитину, та жодним чином не впливає на вирішення питання про розірвання шлюбу.
Таким чином, суд першої інстанції правомірно врахував всі обставини справи та дійшов вірного висновку про неможливість збереження сім'ї.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування судового рішення, судом апеляційної інстанції не встановлено.
Згідно статті 141 ЦПК України, судові витрати, у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 04 листопада 2021 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
О.В. Лаченкова