Провадження № 11-кп/803/1871/22 Справа № 199/13/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 липня 2022 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого судді-доповідача ОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 червня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпропетровськ, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.187 КК України, -
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 червня 2022 року задоволено клопотання прокурора ОСОБА_8 ..
Продовжено дію раніше застосованого у відношенні ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань № 4» на строк до 12 серпня 2022 року.
Відмовлено у задоволенні клопотань ОСОБА_7 і його захисника ОСОБА_6 про заміну обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який.
Роз'яснено, що ОСОБА_7 підлягає звільненню з під варти у разі внесення застави у розмірі 49620 (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять) гривень з покладенням на нього обов'язків протягом двох місяців: не відлучатися із м. Дніпро без дозволу суду; повідомляти суд про зміну свого місця проживання; зобов'язавши ОСОБА_7 прибувати за кожною вимогою до суду.
Попереджено ОСОБА_7 , що в разі внесення застави та невиконання таких обов'язків до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід та на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування прийнятого рішення судом першої інстанції зазначено, що тримання під вартою обвинуваченого на будь-який інший, не пов'язаний з позбавленням волі, або його продовження, суд взяв до уваги ті обставини, що ОСОБА_7 обвинувачуються у вчиненні групою осіб тяжкого умисного корисливого злочину, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 7 до 10 років. Крім цього, ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні такого злочину у час, коли він згідно ухвали слідчого судді від 10 листопада 2021 року у межах іншого кримінального провадження перебував під цілодобовим домашнім арештом.
Суд першої інстанції розглядаючи можливість застосування альтернативних запобіжних заходів, врахував характер пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, відповідно до приписів ст. 183 КПК України та вважав їх такими, що не здатні забезпечити належну процесуальну обвинуваченого.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі адвокат ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , просить скасувати ухвалу суду та застосувати до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
На її думку висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, та при розгляді справи судом не було прийнято до уваги те, що заявлене прокурором клопотання не містить підтвердження заявлених ним ризиків.
Вважає, що судом першої інстанції не було враховані обставини, передбачені ст. 178 КПК України. Вказує, що обвинувачений має постійне місце мешкання. Проживає та зареєстрований з батьками: ОСОБА_9 і ОСОБА_10 , тобто має міцні соціальні зв'язки.
Адвокат посилається, що судом в повній мірі не було враховано, що відповідно до ч.1 і ч.2 ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд, зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчинені підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча би один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України, я на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Адвокат вважає, що під час розгляду клопотання про продовження строку запобіжного заходу ОСОБА_7 прокурором не було доведено наявність всіх обставин передбачених ч.1 ст.194 КПК України, у зв'язку з чим, на думку адвоката, суд був зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в продовженні застосуванні запобіжного заходу- тримання під вартою.
Позиція учасників апеляційного перегляду.
Згідно ч.4 ст.422-1 КПК, розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Повідомлений про дату, час та місце апеляційного розгляду адвокат та прокурор в судове засідання апеляційного суду не з'явились, клопотань чи заяв з цього приводу до суду не подавали.
Тому, враховуючи вимоги ч.4 ст.422-1 КПК України (в редакції Закону України № 1027-ІХ від 02.12.2020 р.) розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, колегія суддів вважає за можливе здійснювати без участі сторін кримінального провадження, а саме без прокурора, адвоката та обвинуваченого ОСОБА_7 ..
Мотиви апеляційного суду.
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали провадження, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу.
За вимогами ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є винятковим, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Згідно з вимогами ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду; знищення, схову або спотворення будь-яких речей чи документів, що мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконного впливу на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином та вчиняти інше кримінальне правопорушення або продовжити правопорушення, в якому підозрюється.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
В силу вимог ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно із ч. 3 ст. 199 КПК України, клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
На переконання апеляційного суду суд першої інстанції, вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 , дотримався вказаних вимог кримінального процесуального закону.
Як встановлено апеляційним судом у судовому засіданні та що знайшло своє підтвердження і у відповідних матеріалах провадження 14 червня 2022 року в судовому засіданні Амур-Нижньодніпровським районним судом м.Дніпропетровська в порядку ст.331 КПК України було розглянуто клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, що виразилось у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному з погрозою застосування насильства, вчиненому за попередньою змовою групою осіб.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ретельно перевірив доводи прокурора про доцільність продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 та доводи обвинуваченого та захисника щодо зміни ОСОБА_7 запобіжного заходу на більш м'який.
Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 судом встановлено, що процесуальні ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України, не зменшилися й виправдовують тримання обвинуваченого під вартою.
ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.187 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років з конфіскацією майна, злочин вчинено за попередньою змовою групою осіб із застосуванням насильства, а отже, будучи обізнаним про ступінь тяжкості інкримінованого йому злочину та покарання, яке загрожує йому у разі визнання його винуватим, існує реальний ризик того, що обвинувачений може переховуватися від суду.
Також, є доведеним в повній мірі ризик того, що перебуваючи на свободі ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілого та свідків з метою зміни показів на його користь.
В контексті практики ЄСПЛ ризик втечі обвинуваченого оцінюється не лише на основі суворості можливого вироку, а має досліджуватися з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі, або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.
На підставі наведеного, апеляційний суд погоджується з рішенням суду щодо необхідності задоволення клопотання прокурора, оскільки він довів обставини, які виправдовують подальше обмеження права обвинуваченого перебувати на волі. Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
Матеріали провадження не містять інших переконливих даних про застереження, які б унеможливлювали перебування обвинуваченого ОСОБА_7 під вартою, захисником в апеляційній скарзі не доведені.
Доводи захисника про відсутність доказів щодо наявності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, апеляційний суд вважає необґрунтованими, оскільки при розгляді клопотання прокурора встановлено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання під вартою ОСОБА_7 , та встановлена наявність ризиків, визначених ч.1 ст.177 КПК України, а будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стороною захисту не наведено.
Приймаючи рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_7 строку тримання під вартою, суд першої інстанції повно та об'єктивно дослідив усі обставини, з якими закон пов'язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, врахував ступінь тяжкості інкримінованого обвинуваченому кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, дані про особу обвинуваченого, при цьому дослідив належним чином матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Висновки районного суду узгоджуються і з практикою Європейського Суду з прав людини, який неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Оцінюючи вищевказані обставини, апеляційний суд також зважає на практику ЄСПЛ, зокрема, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Слід зазначити, що на стадії судового розгляду кримінального провадження на підставі обвинувального акту апеляційний суд позбавлений права вирішувати питання щодо обґрунтованості та доведеності обвинувачення, які повинен вирішити суд першої інстанції по суті висунутого обвинувачення особі, а тому твердження обвинуваченого в апеляційній скарзі про те, що наявними в матеріалах провадження доказами доводять злочинні дії у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_7 чи обставини їх вчинення, суперечать основним засадам практики ЄСПЛ, оскільки на цій стадії вони не повинні носити такий обсяг і достатність, які враховуються під час пред'явлення обвинувачення та вирішення питань про доведеність або недоведеність вини особи.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є вмотивованим і обґрунтованим, та ухвалене у відповідності до вимог кримінального процесуального закону, та на підставі об'єктивно з'ясованих обставин провадження, які підтверджені достатніми доказами, ретельно дослідженими та оціненими судом.
Ухвала за своїм змістом є належно вмотивованою, обґрунтованою та законною.
Порушень вимог чинного КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали суду або її зміни, не встановлено.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції, як законну, - без змін.
Керуючись ст. ст. 303, 376, 404, 405, 407, 419, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 , яка діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 ,- залишити без задоволення.
Ухвалу Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 14 червня 2022 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.187 КК України, - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.
Судді:
_____________ ____________ _____________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4