Провадження № 11-сс/803/1100/22 Справа № 803/70/22 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
28 липня 2022 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5 ,
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,(в режимі відеоконференції)
захисника ОСОБА_8 ,(в режимі відеоконференції)
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі, матеріали з кримінального провадження № 42022131610000321, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2022 року, про продовження строку застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , солдата, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
підозрюваного за ч.4 ст. 402 КК України,
Ухвалою слідчого судді від 11 липня 2022 року продовжено застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06 серпня 2022 року і визначено заставу в сумі 198 480 грн.
Приймаючи рішення слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри стосовно ОСОБА_7 , а також зазначив про продовження існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, що останній може: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; впливати на свідків у кримінальному провадження, врахувавши вагомість доказів, тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, віднесений до категорії тяжкого кримінального правопорушення, суворість покарання за вказаною статтею у разі визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі, дані про особу підозрюваного, відсутніть відомостей про наявність хвороб, які б виключали застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою. Разом з цим, слідчий суддя врахував доводи клопотання слідчого про необхідність проведення слідчих дій в даному кримінальному провадження. Визначаючи розмір застави слідчий суддя взяв до уваги дані про особу підозрюваного, обставини кримінального правопорушення, ризики, встановлені під час розгляду клопотання, розмір грошового забезпечення військовослужбовців, які задіяні до відбиття збройної агресії Російської Федерації станом на час розгляду клопотання.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що рішення суду незаконне, оскільки викладене обґрунтування в клопотання слідчого не підтверджується доказами. При цьому, близько 30 діб орган досудового розслідування не проводить слідчі дії, тому не має підстав тримати ОСОБА_7 під вартою. Разом з цим, у клопотанні не дотримано принципу призначення альтернативного запобіжного заходу. Захисник вказує, що ОСОБА_7 має родину, на утримані трьох дітей, є врівноваженим, дотримується норм моралі та етичної поведінки, є добровольцем, має місце реєстрації та проживання, міцні соціальні зв'язки, що виключає наявність ризиків. Крім цього, захисник вказує, що тяжкість покарання не може бути підставою для утримування особи під вартою. Прокурором під час розгляду клопотання не доведено обґрунтованість підозри та необхідність застосування виключного запобіжного заходу. Також, захисник вважає визначений розмір застави необґрунтованим, без врахування сімейного та майнового стану підозрюваного. Окрім цього, ОСОБА_7 тримається в нелюдських умовах, з відсутністю свіжого повітря, гігієнічних умов, недостатнім природнім освітленням, та іншими необхідними умовами. Апелянт вказує, що ОСОБА_7 не повинен утримуватися в умовах СІЗО, так як є військовослужбовцем.
В суді апеляційної інстанції захисники та підозрюваний підтримали вимоги апеляційної скарги.
Прокурор в апеляційному суді заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши головуючого суддю, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги та клопотання про продовження строку тримання під вартою, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Висновки слідчого судді про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_7 , апеляційний суд вважає правильними.
Так, клопотанням слідчого підтверджується, що Другим СВ (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Краматорську здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, яке внесене до ЄРДР під № 42022131610000321, за ознаками злочинів, передбачених ст. 429, ч.2 ст. 402 КК України.(а.с.9-10). 06 червня 2022 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України(а.с. 12-14), а 08 червня 2022 року повідомлено про підозру за ч.2 ст. 402 КК України.(а.с. 34-41). 13 червня 2022 року стосовно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу у вигляді 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.(а.с.63-67)
Обґрунтованість підозри стосовно ОСОБА_7 була встановлена під час застосування до останнього міри запобіжного заходу. При цьому, апеляційний суд вважає необґрунтованими доводи апеляційної скарги захисника щодо необґрунтованої підозри стосовно його підзахисного, оскільки зважаючи на усталену практику Європейського суду з прав людини, де у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", в якій зазначено термін "обґрунтована підозра", який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, N 182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі "Мюррей проти Об'єднаного Королівства" від 28 жовтня 1994 року, "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року). На переконання апеляційного суду додані до клопотання слідчого матеріали на даній стадії досудового розслідування можуть переконати об'єктивного спостерігача, що ОСОБА_7 міг вчинити злочин.
У відповідності до ч.3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Апеляційний суд також вважає обґрунтованими висновки слідчого судді про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч.1 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_7 може: переховуватися від органів досудового розслідування або суду; впливати на свідків у кримінальному провадження, враховуючи вагомість доказів, тяжкість кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 402 КК України, який відповідно до ст. 12 КК України, віднесений до категорії тяжкого кримінального правопорушення, суворість покарання за вказаною статтею у разі визнання ОСОБА_7 винуватим у вчиненні злочину, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі, дані про особу підозрюваного, відсутніть відомостей про наявність хвороб, які б виключали застосування такого запобіжного заходу як тримання під вартою. А також, ОСОБА_7 знає свідків пояснення яких беруться до уваги судом І інстанції під час судового розгляду кримінального провадження.
Крім того, у рамках розслідування даного кримінального провадження ще не виконані всі слідчі (розшукові) дії, спрямовані на обґрунтування вини підозрюваного, та в клопотанні слідчого зазначено про обставини, яку перешкоджають завершенню досудового розслідування, а саме таких, як отримання актів службового розслідування, отримання матеріалів щодо призову ОСОБА_9 , допитати свідків та вчинити інші дії.
У зв'язку з чим, висновки слідчого судді, що більш м'які запобіжні заходи не зможуть забезпечити належну поведінку ОСОБА_7 є обґрунтованими, тому продовження строку тримання під вартою підозрюваному відповідає вимогам ст. 199 КПК України.
На переконання апеляційного суду характеризуючі дані, передбачені ст. 178 КПК України, стосовно ОСОБА_7 не дають підстави для обрання більш м'якого запобіжного заходу за наявності обґрунтованої підозри та встановлених ризиків.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтований розмір застави, яку визначив слідчий суддя є безпідставні, оскільки відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, закріплені межі розміру застави залежно від ступеня тяжкості вчиненого особою злочину, зокрема розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Слідчий суддя визначив розмір застави ОСОБА_7 врахував вказані норми закону, а також врахував дані про особу підозрюваного, обставини кримінального правопорушення, ризики, встановлені під час розгляду клопотання, розмір грошового забезпечення військовослужбовців(а.с.11), які задіяні до відбиття збройної агресії Російської Федерації станом на час розгляду клопотання, тому визначив заставу відповідно до п.3 ч.5 ст.182 КПК України, в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що узгоджується з вимогами зазначених положень КПК України, якими передбачено обов'язок слідчого судді визначити розмір застави достатньої для виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, що також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, в частині того, що застава повинна достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Доводи захисника на неприпустимість того, що підозрюваний в теперішній час тримається в неналежних умовах, оскільки він є військовослужбовцем, проте знаходиться в ДУ “Дніпровська УВП № 4”, не є прийнятними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про попереднє ув'язнення”, установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання. Відповідно до ст. 5 вказаного закону, забезпечення порядку тримання під вартою осіб у місцях попереднього ув'язнення покладається на адміністрацію місць попереднього ув'язнення, яка діє відповідно до цього Закону та інших актів законодавства. Тобто, спосіб виконання ухвали, а саме визначення місця утримання підозрюваного не відноситься до компетенції суду.
Крім того, посилання захисника на неналежні умови у установі попереднього ув'язнення, не підтверджуються матеріалами справи, і даних, які б свідчили, що дані умови як наслідок застосування є насильством до підозрюваного, які б давали підстави для реагування в порядку ст. 206 КПК України, колегією суддів у даному кримінальному провадженні не встановлено.
Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді без змін.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 липня 2022 року, якою продовжено застосування стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 06 серпня 2022 року і визначено заставу в сумі 198 480 грн.- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4