Справа № 462/1040/21 Головуючий у 1 інстанції: Румілова Н.М.
Провадження № 22-ц/811/3084/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І.
01 серпня 2022 року м.Львів
Справа № 462/1040/20
Провадження № 22ц/811/3084/21
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Приколоти Т.І.,
суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В.
секретар Іванова О.О.
розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Залізничного районного суду м. Львова, ухвалене у м.Львові 23 липня 2021 року у складі судді Румілової Н.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства Львівський державний завод «ЛОРТА» про стягнення ненарахованої та невиплаченої заробітної плати і компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати,-
встановив:
23 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона з 1 листопада 2016 року працювала бухгалтером першої категорії центральної бухгалтерії, а з 2 січня 2018 року - провідним бухгалтером центральної бухгалтерії Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» та звільнена з роботи за згодою сторін на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України 13 травня 2020 року відповідно до наказу №157-к від 15 травня 2020 року. Відповідач протягом 2016 - 2020 років порушував її право на заробітну плату, встановивши їй посадовий оклад, який був значно нижчим, ніж гарантований галузевою угодою. Зазначає, що з вересня 2016 року на ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» діє Міжгалузева угода у сферах машинобудування, металообробки, електротехніки, радіоелектроніки, приладобудування, суднобудування, деревообробної та паперової, легкої та текстильної промисловості України на 2016 - 2020 роки. ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» створено відповідно до наказу Міністерства промислової політики України від 29 липня 1998 року №261 на базі майна госпрозрахункових структурних підрозділів Державного концерну «ЛОРТА» і виходить до переліку об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації. Оскільки ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» є державним оборонним підприємством, то на нього поширюється дія Галузевої угоди. Відповідно до п. 5.1.1. Галузевої угоди, сторони домовилися: «Установити на підприємствах, на період до законодавчого встановлення реального прожиткового мінімуму, співвідношення між законодавчо встановленою мінімальною заробітною платою та мінімальною тарифною ставкою робітника першого розряду третьої сітки не менше як 1 до 1,5». У п. 5.1.2. Галузевої Угоди зазначено: «Установити мінімальний посадовий оклад техніка без категорії на рівні місячної тарифної ставки робітника третього розряду третьої сітки відповідних галузей». Пунктом 5.1.3. Галузевої угоди передбачено: «Установити мінімальні коефіцієнти міжпосадових співвідношень місячних посадових окладах керівників, професіоналів і фахівців підприємств до посадового окладу техніка згідно з Додатком № 2 до Галузевої угоди». Відповідач не нарахував і не виплатив їй заробітну плату за 2016-2020 роки з урахуванням зазначених пунктів Галузевої угоди згідно її розрахунку в сумі 165 084,18 грн. Просить суд стягнути з відповідача на її користь ненараховану та невиплачену заробітну плату в сумі 165 084,18 грн. та стягнути з відповідача компенсацію за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з листопада 2016 року по травень 2020 року станом на січень 2021 року в розмірі 23 084,77 грн.
Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 23 липня 2021 року у позові відмовлено.
Рішення суду оскаржила ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі посилається на те, що рішення прийнято з порушенням норм процесуального права. Зазначає, що первинна профспілкова організація відповідача є організаційною ланкою Професійної спілки працівників радіоелектроніки та машинобудування України, а ДП ЛДЗ «ЛОРТА» віднесено до сфери управління Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, відтак вважає, що її вимоги та посилання на Міжгалузеву угоду є правомірними і підставними. Звертає увагу, що відповідач не визнає, що наділений повноваженнями підписувати Міжгалузеву угоду, однак ці повноваження належать виключно головному центральному органу виконавчої влади у системі органів виконавчої влади - Міністерству економіки України. Вказує, що на всі підприємства ДК «Укроборонпром» не може поширюватися дія однієї галузевої угоди, так само ДК «Укроборонпром» не може підписувати галузеві угоди у різних галузях, які не стосуються його як окремої юридичної особи. Просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов повністю.
Належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи сторони в судове засідання не зявилися, заяв про відкладення розгляду справи не подали. Суд ухвалив проводити розгляд справи у їх відсутності.
Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Д атою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити частково.
Згідно з ч. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.
Згідно із ст. 97 КЗпП України оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.
Згідно абз. 4 ч. 1 ст.5 Закону України «Про оплату праці» організація оплати праці здійснюється, зокрема, на підставі галузевих (міжгалузевих), територіальних угод.
Відповідно до ч. 1 ст.14 Закону України «Про оплату праці» договірне регулювання оплати праці працівників підприємств здійснюється на основі системи угод, що укладаються на національному (генеральна угода), галузевому (галузева (міжгалузева) угода), територіальному (територіальна угода) та локальному (колективний договір) рівнях відповідно до законів.
Частиною 1 ст. 15 цього Закону передбачено, що форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.
Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.
Відтак, встановлені галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами умови оплати праці є гарантіями для працівників в сфері оплати праці й безпосереднє застосування таких умов є обов'язковим для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії угоди.
Відповідно до ст.22 Закону України «Про оплату праці» суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» визначено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду.
Цим Законом також передбачено, що умови колективних договорів або угод, які погіршують порівняно з чинним законодавством становище працівників, є недійсними, і забороняється включати їх до договорів і угод (ч.2 ст. 5 Закону), а галузева (міжгалузева) угода не може погіршувати становище працівників порівняно з генеральною угодою (ч. 3 ст. 8 Закону).
Статтею 9 Закону України «Про колективні договори і угоди» передбачено, що положення генеральної, галузевої (міжгалузевої), територіальної угод діють безпосередньо і є обов'язковими для всіх суб'єктів, що перебувають у сфері дії сторін, які підписали угоду. Законодавством не вимагається обов'язковою умовою дії Міжгалузевої угоди її підписання кожним окремим підприємством чи засновником такого підприємства.
Частиною 1 ст. 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Встановлено, що ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» є державним оборонним підприємством, на яке з 2008 року поширювала свою дію Галузева угода між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України, Всеукраїнським об'єднанням обласних організацій роботодавців підприємств машинобудівної та металообробної галузей «Металіндустрія-Україна» та профспілками автомобільного і сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України на 2008-2009 роки, яка була пролонгована до 2015 року. З жовтня 2016 року на нього поширювалась дія Міжгалузевої угоди у сферах машинобудування, металообробки, електротехніки, радіоелектроніки, приладобудування, суднобудування, деревообробної та паперової, легкої та текстильної промисловості України на 2016-2020 роки.
Позивач ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем. З 1 листопада 2016 року працювала бухгалтером першої категорії центральної бухгалтерії, з 2 січня 2018 року - провідним бухгалтером центральної бухгалтерії Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» та звільнена з роботи за згодою сторін на підставі ч.1 ст.36 КЗпП України 13 травня 2020 року відповідно до наказу №157-к.
Рішення суду першої інстанції мотивовано наступним.
17 лютого2010 року було укладено Галузеву угоду на 2010-2011 роки між Міністерством промислової політики України, Фондом державного майна України та профспілками автомобільного та сільськогосподарського машинобудування, машинобудівників та приладобудівників, космічного та загального машинобудування, радіоелектроніки та машинобудування, лісових галузей, машинобудування та металообробки, суднобудування, оборонної промисловості, енергетики та електротехнічної промисловості, атомної енергетики і промисловості України, що об'єднались для ведення колективних переговорів.
Як вбачається з Постанови Кабінету Міністрів України № 1221 від 29 грудня 2010 року «Про утворення Державного концерну «Укроборонпром»,з метою підвищення ефективності функціонування державних підприємств, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами, Кабінет Міністрів України постановив утворити Державний концерн «Укроборонпром» з включенням до його складу державних підприємств, у який увійшло Державне підприємство «Львівський державний завод «Лорта».
17 листопада 2011 року затверджено акт приймання-передачі ДП «ЛДЗ «ЛОРТА» від Міністерства промислової політики України до ДК «Укроборонпром».
Суд першої інстанції прийшов до висновку, що вказана Галузева угода на 2010-2011 роки була підписана до моменту створення ДК «Укроборонпром», тому дія такої угоди не поширюються на діяльність останнього. Те ж саме стосується і Міжгалузевої угоди на 2016-2020 роки, на яку послалась позивач. ДК «Укроборонпром» не було підписантом угоди, відповідач не належить до сфери управління міністерства, яке є підписантом галузевої угоди, відповідач не порушував вимоги КЗпП, реалізуючи право позивача на заробітну плату під час трудових відносин, тому позов є необґрунтованим та не підлягає до задоволення.
Колегія суддів не може в повному обсязі погодитися із висновками суду першої інстанції з урахуванням наступного.
Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що положення міжгалузевої угоди не поширювали свою дію на діяльність відповідача, а тому розрахунок посадового окладу має здійснюватись з урахуванням положень колективних договорів. Колективний договір 2016-2020 років відсилає до Галузевої угоди. У спірний період діяла Галузева угода на 2010-2011 роки.
З наданого відповідачем розрахунку посадового окладу вбачається, що тільки у листопаді і грудні 2016 року було допущено відхилення від посадового окладу позивача в бік зменшення, який розраховано згідно Галузевої угоди 2010-2011 роки, із застосування вірних коефіцієнтів, які відповідають займаній позивачем посаді, та заробітною платою згідно штатного розпису (фактична заробітна плата). За інші періоди роботи позивача їй нараховано та виплачено заробітну плату, яка є вищою, ніж розрахована за умовами Галузевих угод. Цю обставину підтвердила і позивач у своїх додаткових поясненнях.
З наданих сторонами розрахунків, які між собою не відрізняються, вбачається, що в листопаді і грудні 2016 року позивачеві не дораховано 1 680,34 грн., які підлягають стягненню з відповідача. Компенсація за несвоєчасно виплачену заробітну плату за період з листопада 2016 року по травень 2020 року становить 402,36 грн. Відтак, з відповідача на користь позивача належить стягнути 1 680,34 грн. не нарахованої та не виплаченої заробітної плати та 402,36 грн. компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату.
Керуючись: ст. 367, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст. 376, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 23 липня 2021 року скасувати та прийняти нове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства «Львівський державний завод «ЛОРТА» (79040, м.Львів, вул.Патона,1, р/р НОМЕР_1 у ПАТ АБ «УКРГАЗБАНК», МФО: 320478, ЄДРПОУ:30162618, ІПН: 301626113031) в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) не нараховану та не виплачену заробітну плату в розмірі 1 680,34 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят грн. 34 коп.) - (сума вказана без урахування податків та обов'язкових платежів); та 402,36 грн. (чотириста дві грн.36 коп.) компенсації за несвоєчасно виплачену заробітну плату.
В решті позову відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст судового рішення складено 1 серпня 2022 року.
Головуючий______________________Т. І. Приколота
Судді: ___________________ Ю.Р. Мікуш _______________Р.В. Савуляк