Рівненський апеляційний суд
Іменем України
26 липня 2022 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Рівненського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача ? ОСОБА_1 ,
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
з участю: секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
прокурора - ОСОБА_5 ,
засудженого - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівне в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 14 грудня 2021 року у справі за клопотанням в.о. начальника ДУ "Полицька ВК (№ 76)" про приведення у відповідність постанов начальника виправної колонії № 3 управління Департаменту виконання покарання МВС по Вітебській області, республіки Білорусь, до чинного законодавства України відносно
засудженого ОСОБА_6 , українця, громадянина України, уродженця та жителя с.Залісся, Шацького району Волинської області, до арешту працювавшого слюсарем в РУП «Брестенерго» м. Брест, одруженого, раніше не судимого.
Засудженого 18.04.2019 року судом Московського району м. Брест Республіки Білорусь за ч.3 ст.207 КК Республіки Білорусь - до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Зараховано у строк відбування покарання строк перебування під вартою з 09.02.2012 р. по 08.05.2012 р. з розрахунку день за день.
Ухвалою Шацького районного суду Волинської області від 26.12.2019 вирок суду Московського району м. Брест від 18.04.2019, з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Брестського обласного суду від 28.06.2019 р., приведено у відповідність із законодавством України, визначено ОСОБА_6 покарання за ч.4 ст.187 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 09.02.2012 р. по 08.05.2012 р. включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі, -
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 14 грудня 2021 року у задоволенні клопотання в.о. начальника ДУ «Полицька виправна колонія (№ 76)» про приведення у відповідність постанов начальника виправної колонії №3 управління Департаменту виконання покарання МВС по Вітебській області, республіки Білорусь, до чинного законодавства України відносно засудженого ОСОБА_6 - відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_6 покликається на порушення норм матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, Договору між Україною та Републікою Білорусь та неповноту судового розгляду, чим, на думку захисника, погіршено становище засудженого, винісши ухвалу від 14.12.2021 року.
Просить ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 14 грудня 2021 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою задовольнити подання в.о. начальника ДУ "Полицька ВК (№ 76)" про приведення у відповідність постанов начальника виправної колонії № 3 управління Департаменту виконання покарання МВС по Вітебській області республіки Білорусь, до чинного законодавства України відносно засудженого ОСОБА_6 та визначити остаточну міру покарання засудженому з урахуванням зазначених постанов.
Заслухавши суддю-доповідача, захисника та засудженого ОСОБА_6 , які підтримали апеляційну скаргу захисника в інтересах засудженого, прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги захисника, перевіривши ухвалу суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника в інтересах засудженого не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно вимог ч.1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно ст.9 Конституції України та ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Україна є стороною кількох багатосторонніх міжнародних договорів, що регулюють питання визнання і виконання вироків іноземних держав, зокрема Європейської конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року, до якої Україна приєдналася згідно із Законом України від 22 вересня 1995 року № 337/95-ВР.
Крім того, питання визнання і виконання вироків іноземних держав на території України регулюється Європейською конвенцією про міжнародну дійсність кримінальних вироків 1970 року, що ратифікована Україною із заявами та застереженнями Законом України від 26 вересня 2002 року № 172-IV.
Глава 46 КПК України визначає порядок здійснення провадження щодо визнання та виконання вироків судів іноземних держав та передачі засуджених осіб.
Нормою ст.602 КПК України визначено, що вирок суду іноземної держави може бути визнаний і виконаний на території України у випадках і в обсязі, передбачених міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
Разом із цим, правовою підставою для приведення вироку Республіки Білорусь у відповідність до законодавства України, окрім визначеного КПК України порядку, слугує Договір між Україною та Республікою Білорусь про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання від 12 червня 2009 року, який ратифікований Законом України від 17 лютого 2010 року № 1904-VI, оскільки згадані Конвенції не є чинними для Республіки Білорусь.
Статтею 612 КПК України передбачено, що будь-які питання, пов'язані з переглядом вироку суду іноземної держави, вирішуються судом держави, в якій ухвалено вирок. В разі зміни або скасування судом іноземної держави вироку питання про виконання такого рішення розглядається в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно з ч.3 ст.611 КПК України до особи, переданої в Україну для подальшого відбування покарання, може бути застосовано умовно-дострокове звільнення, амністію або здійснено помилування у порядку, передбаченому законом.
Пунктом 3 ст. 9 Конвенції про передачу засуджених осіб 1983 року передбачено, що виконання вироку регулюється законодавством держави, яка виконує вирок, і тільки ця держава має право приймати всі відповідні рішення.
Відповідно до статті 11 Договору між Україною та Республікою Білорусь про передачу осіб, засуджених до позбавлення волі, для подальшого відбування покарання держава виконання вироку повинна забезпечити виконання вироку у повному обсязі, а також забезпечити продовження відбування покарання відповідно до свого законодавства, не погіршуючи становища засудженої особи.
Як витікає з норми статті 12 Договору кожна Договірна Сторона відповідно до свого законодавства має право застосовувати до переданої засудженої особи помилування або амністію.
Разом тим, відповідно до ст.3 ЗУ «Про застосування амністії в Україні», рішення про застосування чи незастосування амністії приймається судом стосовно кожної особи індивідуально після ретельної перевірки матеріалів особової справи та відомостей про поведінку засудженого за час відбування покарання.
Так, судом першої інстанції встановлено, що з 15.01.2021 року в державній установі «Полицька виправна колонія (№76)» відбуває покарання ОСОБА_6 , який засуджений 18.04.2019 року судом Московського району м. Брест Республіки Білорусь за ч.3 ст.207 КК Республіки Білорусь - на 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Зараховано у строк відбування покарання строк перебування під вартою з 09.02.2012 р. по 08.05.2012 з розрахунку день за день.
Ухвалою Шацького районного суду Волинської області від 26.12.2019 вирок суду Московського району м. Брест від 18.04.2019, з урахуванням змін, внесених апеляційною ухвалою Брестського обласного суду від 28.06.2019 р., приведено у відповідність із законодавством України, визначено ОСОБА_6 покарання за ч.4 ст.187 КК України - 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Зараховано у строк відбування покарання строк попереднього ув'язнення з 09.02.2012 р. по 08.05.2012 р. включно, з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.
Постановою начальника виправної колонії №3 управління Департаменту виконання покарання МВС по Вітебській області, республіки Білорусь від 19.11.2019 року на підставі абзацу 3 ч. 1 статті 8 Закону Республіки Білорусь від 19.07.2019 року №230-3 «Про амністію в зв'язку з 75-річчям звільнення Білорусі від німецько-фашистських загарбників» засудженого ОСОБА_6 , звільнено від покарання у виді позбавлення волі частково строком на 1 рік.
Постановою начальника виправної колонії №3 УДВП МВС по Вітебській області від 16.06.2020 року на підставі абзацу 3 ч. 1 статті 7 Закону Республіки Білорусь від 18.05.2020 року № 17-3 «Про амністію в зв'язку з 75-річчям Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941-1945 років» засудженого ОСОБА_6 , звільнено від покарання у виді позбавлення волі частково строком на 1 рік.
За наведеного, суд першої інстанції прийшов до переконливого висновку про відмову в задоволенні клопотання про приведення у відповідність постанов начальника виправної колонії до чинного законодавства України, якими засудженого ОСОБА_6 звільнено від покарання у виді позбавлення волі частково строком на 2 роки, оскільки таке скорочення строку покарання не відповідає правовому порядку застосування амністії, встановленому в Україні.
За таких обставин, на думку колегії суддів, ухвала суду першої інстанції стосовно засудженого ОСОБА_6 є законною, обґрунтованою та вмотивованою, а тому підстав для її скасування та задоволення поданої стороною захисту апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст. ст. 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, ?
Ухвалу Володимирецького районного суду Рівненської області від 14 грудня 2021 року, якою у задоволенні клопотання в.о. начальника ДУ «Полицька виправна колонія (№ 76)» про приведення у відповідність постанов начальника виправної колонії №3 управління Департаменту виконання покарання МВС по Вітебській області, республіки Білорусь, до чинного законодавства України відносно засудженого ОСОБА_6 відмовлено, залишити без зміни, а апеляційну скаргу захисника в інтересах засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3