П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
03 серпня 2022 р.м.ОдесаСправа № 540/5460/21
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Лук'янчук О.В., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року (м.Херсон, дата складання повного тексту судового рішення - 01.12.2021р.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Мегаоптстрой» до Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі про визнання протиправним та скасування рішення, -
У вересні 2021р. ТОВ «Мегаоптстрой» звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Митниці в Херсонській області, АР Крим і м.Севастополі, якому просило суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 06.09.2021р. №UA508040/2021/000212/1 про коригування митної вартості товарів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час декларування товарів, позивачем було подано повний пакет документів необхідний для їх митного оформлення за основним методом. Однак, відповідач необгрунтовано відмовив та прийняв оскаржуване рішення, яким скориговав зазначену декларантом ціну, внаслідок чого, останній був змушений сплатити додаткові митні платежі. На думку позивача, обставини на які вказує відповідач у спірному рішенні, жодним чином не спростовують заявлену позивачем в декларації митну вартість товарів.
Представник відповідача надав до суду першої інстанції письмовий відзив, у якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року адміністративний позов ТОВ «Мегаоптстрой» - задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано рішення Митниці в Херсонській області, АР Крим і м.Севастополі від 06.09.2021р. №UA508040/2021/000212/1 про коригування митної вартості товарів. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ТОВ «Мегаоптстрой» судовий збір у сумі 3854 грн.
Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, представник митниці 23.12.2021р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення порушено норми матеріального та процесуального права, у зв'язку із чим просив скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01.12.2021р. та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
02.02.2022р. матеріали даної справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.02.2022р. вказана вище апеляційну скаргу відповідача залишено без руху з підстав несплати апелянтом судового збору.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.02.2022р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача, та призначено справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судом 2-ї інстанції можуть бути розглянуті в порядку письмового провадження.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.
Позивач - ТОВ «Мегаоптстрой» (код ЄДРПОУ 41690023) зареєстровано як юридична особа 27.10.2017р. ТОВ здійснює різні види діяльності, основний - за КВЕД: 46.90 «Неспеціалізована оптова торгівля».
06.03.2020р. між ТОВ «МЕГАОПТСТРОЙ» та компанією «HOMA APPLIANCES CO.LTD) укладено контракт №СН-UA-20/03/06 на поставку "холодильного устаткування" на умовах СIF ODESSA/CHORNOMORSK/YUZHNIY, відповідно до правил «Інкотермс 2010».
Відповідно до умов вказаного контракту, специфікації від 10.07.2021р. №54, пакувального листа від 10.07.2021р., рахунку-фактури (комерційного інвойсу) №ВІН21070995 від 10.07.2021р. та транспортних документів, позивач отримав товар згідно переліку, наведеного в зазначених документах.
06.09.2021р. з метою здійснення митного оформлення товару, митним брокером фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було подано до митного органу митну декларацію №UA508040/2021/006862, в якій митна вартість товару була визначена «за ціною контракту» - 35006,40 доларів США.
Разом із вказаною митною декларацією, митним брокером до митного оформлення також було подано наступні документи: пакувальний лист від 10.07.2021 року, рахунок-фактура (інвойс) від 10.07.2021 року №ВІН21070995; коносамент від 31.07.2021 року №211788243, автотранспортна накладна №076328 від 03.09.2021 року, №076329 від 03.09.2021, №076330 від 04.09.2021, №076331 від 04.09.2021; декларацію про походження товару від 10.07.2021 року №ВІН21070995; зовнішньоекономічний договір (контракт) № СН-UA-20/03/06 від 06.03.2020 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору №54 від 10.07.2021 року, без номеру від 10.06.2020 року, без номеру від 20.08.2020 року та без номеру від 07.12.2020 року; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про відсутність озоноруйнуючих речовин у товарах від 06.09.2021; інші некласифіковані документи.
Однак, митний орган, діючи відповідно до вимог ч.3 ст.53 МК України, дійшов висновку, що надані декларантом до митного оформлення документи не містять всіх даних відповідно до обраного методу визначення митної вартості товару, а тому необхідно подати додаткові відомості: 1) якщо здійснювалося страхування - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість навантаження, пакування, страхування; 2) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) копію митної декларації країни відправлення; 4) висновки про якісні та вартісні характеристики тора вів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідь на дане повідомлення митного органу стосовно надання додаткових документів, позивачем додатково були надані наступні документи: прайс-лист від постачальника (продавця); комерційну пропозицію.
Проте, 06.09.2021р. уповноваженою особою Митниці було прийнято рішення №UA508040/2021/000212/1 - про коригування митної вартості товарів, згідно якої митна вартість товарів відкоригована у бік збільшення: 1) товару №1 до загальної суми 53127,36 дол. США.; 2) товару №2 до загальної суми 18565,80 дол. США.
Далі, ТОВ "МЕГАОПТСТРОЙ" сплатило додаткові суми держмита для випуску товарів у вільний обіг та не погоджуючись із вказаним вище рішеннями відповідача, звернулось до суду із даним позовом.
Вирішуючи справу по суті та повністю задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із обґрунтованості та доведеності позовних вимог та, відповідно, з неправомірності дій та спірного рішення відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Згідно з визначенням, наведеним у ч.1 ст.4 МК України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), «митним контролем» - є сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.
Як вбачається зі змісту приписів ст.246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Як передбачено вимогами ст.248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування ж, згідно із ст.257 МК України, здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.
Відповідно до положень ст.318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів та зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Як слідує зі змісту положень ст.ст.49,50 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Так, як загально відомо, система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Згідно з ч.2 статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Фактично аналогічні положення містяться і в нормах ч.ч.4,5 ст.58 МК України, якими, зокрема, передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Як передбачено ст.51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
А відповідно до вимог ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати з органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно із ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Так, частиною 2 ст.53 МК України чітко визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у ч.ч.5,6 ст.52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
А як передбачено ч.3 ст.53 МК України, у разі, якщо документи, зазначені у ч.2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Отже, з системного аналізу приписів ч.ч.1,2 ст.53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів та зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Це також відповідає і стандартним правилам, встановленим п.п.3.16 та 6.2 «Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Як вбачається зі змісту положень ч.4 ст.53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Однак, разом з тим, ч.5 ст.53 МК України чітко та імперативно визначено, що митним органом забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до вимог ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч.1 ст.58 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим, витребувати необхідно лише ті документи, які дають реальну можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації, про що вказано в постанові Верховного Суду від 07.11.2018р. по справі №826/18258/13-а.
У відповідності до ч.1 ст.55 МКУ, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, як ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формi пiд час здiйснення контролю правильностi визначення митної вартості цих товарів як до, так i після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених ч.6 ст.54 МКУ, виявлено, що заявлено неповнi та/або недостовірні відомості про митну вартість товарiв, у тому числі невiрно визначено митну вартість товарів.
Зокрема, статтею 58 МК України також передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно лише тільки за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Враховуючи вищевикладені обставини, аналіз положень ч.3 ст.53, ч.1, 2 та 5 ст. 54, ст. 58 МК України дає підстави для висновку про те, що орган доходів та зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, адже такі вади не дозволяють органу доходів та зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості, здійсненої декларантом.
Відповідно до норм ч.ч.3,4 ст.53 МК України, право митного органу на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно ч.2 ст.53 МК України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв'язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.
Так, процедура витребування органом доходів та зборів додаткових документів з урахуванням вимог чинного законодавства має визначені умови та послідовність - витребування додаткових документів має місце виключно з підстав існування у контролюючого органу обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів. У свою чергу, митниця має вказати, які саме відомості у поданих документах викликають сумнів. Витребування додаткових документів за переліком ч. 3 ст. 53 МК України можливе за умови зазначення митницею того, який саме документ є необхідним та які конкретно відомості такий документ має підтвердити. Тобто витребування всіх документів, передбачених ч.3 статті 53 МК України, можливе за умови надання митницею пояснень щодо кожного з документів.
Митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Тобто, наведені приписи діючого митного законодавства чітко зобов'язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Крім того, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, Митниця також повинна ще вказати, які ж саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому саме з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
У свою чергу, не наведення відповідачем в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція з цього спірного питання неодноразово була висловлена як Верховним судом України, зокрема, у постановах від 31.03.2015р. у справі №21-127а15, від 30.06.2015р. у справі №21-591 аі5 (№814/283/14), так і Верховним Судом, зокрема, постановах від 20.02.2018р. № 826/997/16, від 17.04.2018р. №815/329/17, від 14.09.2018р. №821/1617/17.
Як встановлено з матеріалів справи, на переконання судової колегії, декларант надав відповідачу усі необхідні документи, які давали змогу митному органу визначити митну вартість товару, надані документи підтверджують числове значення митної вартості товару та не містять розбіжностей, а відповідач, в свою чергу, в даному випадку, не навів жодного обґрунтування наявності підстав вважати, що ці надані позивачем документи містять якісь суттєві розбіжності, або наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості.
Так, як вбачається з оскаржуваного рішення Херсонської митниці про коригування митної вартості товарів та вже зазначалося вище, фактичною підставою для витребування додаткових документів став факт наявності розбіжностей та невідповідностей, а саме: у наданому до митного оформлення інвойсі від 10.07.2021р. №ВІН21070995 відсутнє посилання на контракт на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця; в наданому коносаменті по вантажним послугам не вказано, що здійснено передоплату (у відповідній графі наявний напис Collect замість Prepaid), при цьому, декларантом не надано інформації і про вартість цих послуг або про їх оплату; також не наведено хто саме здійснює оплату цих послуг, тоді як по іншим витратам наведено - «HOMA APPLIANCES CO.LTD». Також, відповідно до наявної в митниці вартість доставки одного 40-футового контейнера значно більший ніж сама фактурна вартість товару, що ставить під сумнів включення у фактурну вартість товару будь яких витрат понесених продавцем.
Так, як вбачається з протоколу обробки №33004 від 06.09.2021р., відповідачем були витребувані додаткові документи (т.б. страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість навантаження, пакування, страхування; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики тора вів, підготовлені спеціальними експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини), проте жодних зазначень про наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом документів та відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, ні цей протокол, ні спірне рішення, не містять.
Т.б. встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна була конкретно вказати, які ж саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому саме з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Як вже зазначалося вище, позивачем при митному оформленні товару та на вимогу митного органу було надано повний пакет документів, які містили усі необхідні числові показники ціни товару.
Так, на підтвердження митної вартості товару декларант, зокрема, надав наступні документи: пакувальний лист від 10.07.2021 року, рахунок-фактура (інвойс) від 10.07.2021 року №ВІН21070995; коносамент від 31.07.2021 року №211788243, автотранспортна накладна №076328 від 03.09.2021 року, №076329 від 03.09.2021, №076330 від 04.09.2021, №076331 від 04.09.2021; декларацію про походження товару від 10.07.2021 року №ВІН21070995; зовнішньоекономічний договір (контракт) № СН-UA-20/03/06 від 06.03.2020 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору №54 від 10.07.2021 року, без номеру від 10.06.2020 року, без номеру від 20.08.2020 року та без номеру від 07.12.2020 року; заява декларанта або уповноваженої ним особи, у вигляді внесення коду до митної декларації, про відсутність озоноруйнуючих речовин у товарах від 06.09.2021; інші некласифіковані документи; прайс-лист від постачальника, комерційну пропозицію.
Проте, як вже вказувалося вище, митний орган, не зважаючи на подання декларантом повного пакету документів, дійшов висновку, що надані позивачем документи, в т.ч. і витребувані на запит додаткові документи, не усувають виявлених під час перевірки недоліків та не підтверджують заявлену митну вартість товару.
Саме у зв'язку із вказаними обставинами, відповідачем, за результатами проведеної консультації, і було прийнято спірне рішення про коригування (визначення) митної вартості товарів, що імпортуються, із застосуванням «резервного» методу визначення митної вартості.
Відповідно до положень статті VII Генеральної Угоди з тарифів і торгівлі, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості товару (під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умови повної конкуренції).
Здійснивши порівняння митної вартості товару з рівнем митної вартості податних товарів, що імпортуються в Україну та інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби - можна встановити, що заявлений рівень вартості морозилки типу «скриня» місткістю 290л виробника «HOMA APPLIANCES CO. LTD» значно нижчий від рівня вартості аналогічних товарів, що імпортуються в Україну.
Так, як зазначалося вище, товар, в даному випадку, постачався на умовах поставки CIF Cost, Insurance and Freight To (…named port of destination), т.б. вартість, страхування і фрахт (…назва порту призначення). Тобто, як вбачається з самої назви «умов поставки», у вартість товару на цих умовах включається вартість фрахту (перевезення) та вартість страхування товару. За наявною в митниці інформацією вартість доставки одного 40-футового контейнера підвищеної місткості до митного кордону України з порту Китаю становить 321318,18 грн., що в доларах США складає приблизно 11800 (рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг №ЛГ000001004 від 19.07.2021 р.).
Тоді як, загальна фактурна вартість комбінованих холодильників - морозильників побутових місткістю 206 л та 448 л з включенням у неї продавцем витрат на транспортування та страхування (вантаж переміщується в 40-футовому контейнера підвищеної місткості) становить 35006,40 доларів США (Invoice №ВІН21070995 від 10.07.2021р.).
Отже, зазначені обставини фактично ставлять під сумнів включення у фактурну вартість товару вказану в Invoice №ВІН21070995 від 10.07.2021р. будь - яких витрат понесених продавцем відповідно до умов товару CIF «PINDENNYI».
Необгрунтованість сумнівів щодо повноти заявлення фактурної вартості також, в свою чергу, підтверджуються п.4.2 контракту №CH-UA-20/03/06 від 06.03.2020р., де ціна, вказана в цьому контракті включає себе вартість пакування, в якому постачається товар та нанесеного на ньому маркування.
Також, у митниці наявна інформація про декларування іншими імпортерами подібних товарів додаткових витрат понесеними продавцем «HOMA APPLIANCES CO. LTD» на умовах поставки CIF «Південний» на транспортування та страхування вантажів «холодильники побутові» окремими складовими фактурної вартості (МД №UA401160/2021/018869 від 22.06.2021р., Invoice №ВІН21041598 від 19.04.2021р.).
Провівши системний аналіз наданих для здійснення митного оформлення документів встановлено, що Invoice ВІН21070995 від 10.07.2021р. не містить посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця.
Додатково наданий позивачем прайс-лист має адресний характер та суб'єктивну спрямованість, що суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції необмеженій кількості потенційних покупців…».
Однак, як вже зазначалося вище, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, не погоджується з такими висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають якісь суттєві розбіжності, зважаючи на наступне.
Так, з приводу посилання митного органу на відсутність в рахунку-фактурі №ВІН21070995 від 10.07.2021р. посилання на контракт, на виконання якого він виданий, а також банківські реквізити продавця, суд звертає увагу, що п.1.1. контракту №CH-UА-20/03/06 передбачено, що покупець має оплатити та прийняти "Товар" - холодильне устаткування в номенклатурі, кількості та цінах, зазначених у супровідних документах. Так, позивачем при митному оформленні товарів, окрім рахунку-фактури від ВІН21070995 від 10.07.2021р., що не містить посилання на контракт, подано, зокрема, специфікацію №54 від 10.07.2021 року, яка, в свою чергу, містить відповідне посилання на контракт та ціни, які повністю відповідають цінам, зазначеним в рахунку-фактурі.
Крім того, з дослідженої судами обох інстанцій додаткової угоди до контракту №CH-UА-20/03/06 від 10.07.2020р., теж вбачається наявність усіх банківських реквізитів продавця - компанії «HOMA APPLIANCES CO.LTD».
Таким чином, з огляду на викладене, судова колегія, як і окружний суд вважає, що відповідачем не наведено обґрунтованих доводів, яким чином такий недолік оформлення рахунку-фактури №ВІН21070995 від 10.07.2021р. може свідчити на користь його твердження про заявлення ТОВ «МЕГАОПТСТРОЙ» не повних відомостей про митну вартість.
Окрім зазначеного, на думку суду, наявність чи відсутність у рахунку-фактурі певних відомостей (реквізитів), зокрема, посилання на контракт та банківських реквізитів продавця, не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі дані.
Аналогічний правовий висновок з цього спірного питання викладено у постановах Верховного Суду від 18.07.2019р. по справі №821/829/18 та від 14.08.2018р. по справі №821/1617/17.
Посилання ж представника митного органу на ту обставину, що позивач зобов'язаний разом із митними деклараціями надати страхові документи, суд також вважає безпідставним, з огляду на наступне.
Так, як зазначає позивач, ним не було надано на вимогу митного органу страхових документів, які б визначали витрати на страхування товару у зв'язку з тим, що додатковою угодою передбачено постачання товару на умовах CIF «PIVDENNYI/CHORNOMORSK/ODESSA», за якими саме постачальник поніс витрати на страхування товару і ці витрати включені до наданої Постачальником ціни.
Як загально відомо, на теперішній час діють Офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, видання МТП №560, в редакції з 01.01.2011р. «Інкотермс-2010», за змістом яких, посилання на Інкотермс-2010 в договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов'язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Метою Інкотермс є забезпечення єдиного набору міжнародних правил для тлумачення найбільш уживаних торговельних термінів у зовнішній торгівлі.
Так, відповідно до Інкотермс-2010 CIF (Cost, Insurance and Freight (... named port of destination) - вартість, страхування і фрахт (... назва порту призначення). Термін "вартість, страхування та фрахт" означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте, ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця. Однак, за умовами терміну CIF на продавця покладається також обов'язок забезпечення морського страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення. Отже, продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески. Покупець повинен мати на увазі, що за умовами терміну CIF від продавця вимагається забезпечення страхування лише з мінімальним покриттям. У випадку, якщо покупець бажає мати страхування з більшим покриттям, він повинен або прямо та недвозначно домовитися про це з продавцем, або самостійно вжити заходів до забезпечення додаткового страхування.
У разі укладання контракту за умовами поставки - CIF, на продавця покладається обов'язок забезпечення страхування на користь покупця проти ризику втрати чи пошкодження товару під час перевезення, а також сплати страхових внесків та вартості перевезення вантажу до порту відвантаження.
Зважаючи на те, що перевезення товарів здійснювалося морем на умовах поставки CIF, суд вважає, що в даному випадку підприємство позивача не повинно додатково страхувати товари та нести витрати на транспортування вантажу до порту PIVDENNYI.
Отже, за таких обставин, судова колегія, як і суд 1-ї інстанції, вважає помилковим твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товарів за відсутності документів, що містять відомості про вартість страхування вантажу та про оплату послуг транспортування, оскільки такі документи у даному випадку не вимагаються.
Аналогічний правовий висновок з цих питань викладений у постанові Верховного Суду від 14.08.2018р. у справі №821/1617/17.
Що ж стосується посилань митного органу на ту обставину, що «…за наявною в митниці інформацією вартість доставки одного 40-футового контейнера підвищеної місткості до митного кордону України з порту Китаю становить 321318,18 грн., що в доларах США складає приблизно 11800 (рахунок про надання транспортно-експедиційних послуг №ЛГ000001004 від 19.07.2021р.). Тоді як, загальна фактурна вартість комбінованих холодильників - морозильників побутових місткістю 206 л та 448 л з включенням у неї продавцем витрат на транспортування та страхування (вантаж переміщується в 40-футовому контейнера підвищеної місткості) становить 35006,40 доларів США (Invoice №ВІН21070995 від 10.07.2021р.)…», то судова колегія з цього приводу відмічає, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Оскільки позивачем митна вартість товарів визначена за ціною договору (контракту), митний орган здійснює лише контроль правильності визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів та не може впливати на формування та виставлення продавцем ціни товару.
Окрім того, суд не приймає доводи відповідача і стосовно того, що наявний в матеріалах справи прайс-лист носить адресний характер та має суб'єктивну спрямованість (адресований позивачу), що суперечить суті прайс-листа, як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців, як підставу для здійснення коригування митної вартості, оскільки цей прайс-лист був наданий після запиту митного органу про надання додаткових документів, тоді як, за наведених вище аргументів, сам факт витребування додаткових документів визнано судом неправомірним.
Також, суд вважає безпідставним і посилання відповідача на положення ст. VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, оскільки ним не наведено обставини та докази того, яким чином документи, надані позивачем, порушують чи не відповідають вимогам вказаної статті Угоди. Більш того, відповідно до положень МК України застосування Генеральної угоди з тарифів і торгівлі можливе лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у ст.ст.58-63 цього Кодексу.
Враховуючи викладене, а також відсутність будь-яких належних доказів на підтвердження позиції митного органу, судова колегія, як і окружний суд, вважає, що позивачем для митного оформлення було надано всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованих товарів, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Як встановлено з матеріалів справи, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за «резервним» методом відповідно до ст.64 Митного кодексу України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні ж методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) - відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Як вбачається зі змісту графи 33 рішення, то за результатами проведеної консультації, митну вартість:
- товару №1 скориговано на підставі МД від 29.06.2021 № UА401160/2021/019747, однак товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №1 різні характеристики товару (зокрема ємкість морозильників), різні виробники;
- товару №2 скориговано на підставі МД від 13.07.2021 № UА902080/2021/800234, однак товар в наведеній декларації не є аналогічним товару №2 різні характеристики товару (зокрема ємкість морозильників), різні виробники.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Таким чином суд вважає, що позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованих товарів всі документи, які передбачені ч.2 ст.53 МК України. Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною Контракту №CH-UА-20/03/06 від 06.03.2020р. згідно з вимогами ч.ч.4,5 ст.58 Митного кодексу України.
Висновки ж відповідача про заниження позивачем митної вартості товарів та надання митному органу недостовірних даних, в свою чергу, як вже неодноразово вказувалося вище, не підтверджуються наявними матеріалами справи доказами, а виявлені деякі невідповідності у поданих позивачем документах фактично жодним чином не впливають на ціну товарів.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини, судова колегія, оцінивши наявні у справі докази, приходить до аналогічного, що і суд 1-ї інстанції висновку про те, що відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України, не доведено наявність у нього обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за ціною контракту, так як усі необхідні документи на підтвердження заявленої митної вартості товарів надано.
Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність беззаперечних підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятого митницею рішення про коригування митної вартості товарів № UA508040/2021/000212/1 від 06.09.2021р.
Інші аргументи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими, носять формальний характер і не ґрунтуються ні на фактичних обставинах, ні на вимогах чинного законодавства та спростовуються матеріалами справи.
До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
А згідно з ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, не було відповідним чином реалізовано апелянтом при розгляді справи в судах 1-ї та 2-ї інстанцій.
З огляду на викладене, судова колегія доходить висновку, що суд 1-ї інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Митниці в Херсонській області, Автономній Республіці Крим і м.Севастополі - залишити без задоволення, а рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2021 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 03.08.2022р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: О.В. Лук'янчук
В.О. Скрипченко