19 липня 2022 року м. Дніпросправа № 160/6619/21
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Прокопчук Т.С. (доповідач),
суддів: Щербака А.А., Шлай А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року (головуючий суддя: Дєєв М.В.) по адміністративній справі № 160/6619/21, розглянутої у спрощеному провадженні
за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач ОСОБА_1 26.04.2021 року звернувся до суду із позовом до відповідача військової частини НОМЕР_1, в якому просить
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації на оздоровлення за 2021 рік та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію на оздоровлення за 2021 рік;
визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі 50% грошового забезпечення при звільненні за кожний повний прослужений календарний рік служби в повному обсязі; та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити грошову допомогу в розмірі 50% грошового забезпечення при звільненні за кожний повний прослужений календарний рік служби, врахувавши календарну вислугу років станом на 22.01.2021 року: 18 років 05 місяців 02 дні;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової щомісячної грошової винагороди за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, під час участі в ООС під час проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_1 в 2020 році та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу зазначену додаткову щомісячну грошову винагороду;
визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні з військової служби у запас грошової компенсації вартості за неотримане речове майно та стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у розмірі 12877,37 грн.;
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням його прав та законних інтересів при звільненні з військової служби.
У відзиві на позов відповідач зазначає про безпідставність заявлених позивачем вимог, оскільки належні йому виплати здійснені при звільненні, грошова компенсація за не отримане речове майно 07.06.2021 року зарахована на картковий рахунок позивача у сумі 12 684,21 грн., просить у задоволенні позову відмовити.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року позов задоволено частково, визнана протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової щомісячної грошової винагороди за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, під час його участі в ООС під час проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_1 в 2020 році, та зобов'язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 зазначену додаткову щомісячну грошову винагороду під час проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_1 в 2020 році. В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення скасувати з підстав порушення норм матеріального права, та задовольнити позов в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надійшов.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, а також правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.01.2021 року №14 позивач звільнений з військової служби у запас за п."й" п.2 ч.5 ст.26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку із закінченням строку контракту, виключений зі списків особового складу, та усіх видів забезпечення.
Матеріали справи свідчать, що після звільнення з військової служби позивач звернувся до суду із позовом до військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату йому невиплачених, за його думкою, відповідачем при звільненні належних йому грошової компенсації на оздоровлення за 2021 рік; грошової допомоги в розмірі 50% грошового забезпечення при звільненні за кожний повний прослужений календарний рік служби, за 18 років 05 місяців 02 дні та додаткової щомісячної грошової винагороди за створення безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров'я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії РФ у Донецькій та Луганській областях, під час участі в ООС під час проходження військової служби в військовій частині НОМЕР_1 в 2020 році, та стягнути з відповідача на його користь грошову компенсацію вартості не отриманого речового майна у розмірі 12 877, 37 грн.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місце-вого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах пов-новажень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наказом МВС України від 15.03.2018 року №200 затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам (далі Інструкція №200), яка визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в ГУ Національної гвардії України, територіальних управліннях, з'єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров'я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини).
Відповідно до п.1,2 розділу XIX Інструкції №200, особам офіцерського складу, особам рядового, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення за їх рапортом за місцем штатної служби на підставі наказу командира військової частини. Допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям, які вибувають у щорічну основну відпустку повної тривалості або другу її частину (у тому числі у дозволених випадках за невикористану відпустку за минулий рік), якщо військовослужбовці раніше не скористалися правом на отримання цієї допомоги.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач протягом 2021 року у відпуску не відбував, до відповідача з рапортом про надання йому матеріальної допомоги на оздоровлення не звертався, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність дій відповідача щодо не виплати позивачу матеріальної допомоги для оздоровлення за 2021 рік.
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на ту обставину, що він перед звільненням звертався з рапортом про надання йому матеріальної допомоги на оздоровлення, який не був командуванням військової частини прийнятий, не підтверджений належними та допустимими доказами.
За приписами п.1 ч.1 ст.3, ч.2 ст.15 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-XII) дія Закону №2011-ХІІ поширюється, зокрема, на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, та членів їх сімей.
військовослужбовцям у разі звільнення з військової служби, зокрема, у зв'язку із закінченням строку контракту, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Аналогічні приписи містяться у п. 10 Постанови КМ України від 17.07.1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» (далі Порядок №393).
Здійснивши аналіз чинного законодавства, суд першої інстанції вірно зазначив, що положеннями ст. 15 Закону №2011-ХІІ та п.10 Порядку №393 встановлено ,що за умови повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби.
При цьому, обов'язковою умовою для такої виплати є наявність у військовослужбовця вислуги 10 років з дня його останнього зарахування на службу, оскільки саме від наявності вислуги у зазначеній кількості років та підстав звільнення військовослужбовця залежить розмір одноразової грошової допомоги, яка підлягає до виплати при повторному звільненні зі служби.
З огляду на викладене, у разі якщо особа, при попередньому звільненні набула право на отримання такої допомоги, такий період не враховується при виплаті грошової допомоги при наступному звільненні.
Із матеріалів справи вбачається, і зазначені обставини не заперечуються сторонами, що при звільненні зі служби за наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 22.01.2021 року № 14 позивачу здійснена виплата грошової допомоги в розмірі 50% грошового забезпечення за 4 календарних роки служби, при цьому загальна календарна вислуга років позивача станом на 22.01.2021 року становить: загальна 23 років 10 місяців 02 дні, пільгова 05 років 05 місяців 00 днів, календарна 18 років 05 місяців 02 дні.
Викладене свідчить, що позивач набув право на отримання грошової допомоги при попередньому звільненні, так як на той час мав календарну вислугу більше 10 років, у зв'язку з чим цей період відповідачем правомірно не врахований при виплаті грошової допомоги при наступному звільненні.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Судом апеляційної інстанції в іншій частині правомірність рішення суду першої інстанції не перевірялася, оскільки не оскаржена позивачем.
Викладене свідчить, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстави для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись ст. 12, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 01 жовтня 2021 року по адміністративній справі № 160/6619/21- залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати винесення і касаційному оскарженню не підлягає відповідно п. 2 ч. 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя Т.С. Прокопчук
суддя А.А. Щербак
суддя А.В. Шлай