79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
30.08.07 Справа № А-19/362
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :
головуючого -судді Галушко Н.А.
суддів Процика Т.С.
Юрченка Я.О.
розглянувши апеляційну скаргу Калуської об'єднаної державної податкової інспекції, м. Калуш № 3370/10/100 від 05.03.2007 року (далі Калуська ОДПІ, м. Калуш)
на постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2007 року
у справі № А-19/362
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатнафтохім», с. Мостище Калузького району (далі ТзОВ «Карпатнафтохім», с. Мостище)
до відповідача: Калуської ОДПІ, м. Калуш
про визнання нечинним податкового повідомлення - рішення
за участю представників:
від позивача: Бойко Р.Б. -представник, Кульбанська Л.С. -заступник головного бухгалтера
від відповідача: Брич В.Д. -старший державний податковий інспектор, Струс А.Я. - головний державний податковий інспектор.
Права та обов'язки представникам сторін відповідно до ст.ст. 49, 51 КАС України роз'яснено.
Постановою Господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2007 року у справі № А-19/362 задоволено позовні вимоги ТзОВ «Карпатнафтохім», с. Мостище: визнано нечинним податкове повідомлення -рішення Калуської ОДПІ № 0002612302/0 від 20.11.2006 року.
Постанова суду першої інстанції мотивована нормами пп. 7.7.1. пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та тим, що у відповідача не було достатніх підстав для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за серпень 2006 року.
Калуська ОДПІ, м. Калуш не погоджуючись з постановою господарського суду першої інстанції подала апеляційну скаргу № 3370/10/100 від 05.03.2007 року, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Зокрема, скаржник зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а саме порушено норми Закону України «Про податок на додану вартість»та Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд апеляційної інстанції, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне:
Калуською ОДПІ проведено виїзну позапланову перевірку ТзОВ «Карпатнафтохім»з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за серпень 2006 року, про що складено акт № 1119/23-2/33129683 від 17.11.2006 року.
На підставі даного акту перевірки, податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення - рішення № 0002612302/0 від 20.11.2006 року, згідно якого позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування за серпень 2006 року на суму 3988095,00 грн.
При проведенні перевірки податковою інспекцією встановлено порушення позивачем норм Закону України «Про податок на додану вартість», а саме в рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування передбачено відображення суму податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачену отримувачем товарів (послуг) у передньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг). Отже, в рядку 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування позивачу необхідно було відобразити суму податкового кредиту попереднього податкового періоду (липень 2006 року), фактично сплачену отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді (липні 2006 року) постачальникам таких товарів (послуг). Однак, згідно з представленими до перевірки журналами -ордерами, платіжними документами, а також реєстрами отриманих податкових накладних за липень 2006 року ТзОВ «Карпатнафтохім»в липні 2006 року оплачено податок на додану вартість, який віднесено до складу податкового періоду в сумі 8074091,00 грн. Отже, позивачем завищено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за серпень 2006 року на 3988095,00 грн.
Як встановлено судом першої інстанції, 20 вересня 2006 року до Калуської ОДПІ позивачем подана податкова декларація з податку на додану вартість за серпень 2006 року, розрахунок суми бюджетного відшкодування та заява про повернення бюджетного відшкодування в сумі 3988095,00грн.
Згідно з п. 1.8 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість»бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.
Відповідно до пп. 7.7.1 та пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додані вартість»в редакції, що регулювала спірні правовідносини, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту Закону така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, так сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податковою періоду.
Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»цього пункту, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг); б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що з наведених вище положень Закону України «Про податок на додану вартість»вбачається, що платник податків має право на бюджетне відшкодування тієї суми податку на додану вартість, яку він фактично сплатив у попередньому податковому періоді.
Відповідно до пп. 4.1.1, 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації. Податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі при сплаті місячних авансових внесків), - протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Форми обов'язкової податкової звітності (податкові декларації чи податкові розрахунки), визначені центральним (керівним) органом контролюючого органу, повинні відповідати нормам та змісту відповідного податку, збору (обов'язкового платежу).
Відповідно до пп. 5.12.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затв. наказом ДПА України від 30.05.1997р. № 166 в редакції, що була чинна на момент спірних правовідносин, бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).
В рядку № 3 Розрахунку суми бюджетного відшкодування, що є додатком № 3 до податкової декларації одночасно додатком до вищеназваного Порядку наведене наступне формулювання: «Сума податкового кредиту попереднього податкового періоду, фактично сплачена отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг)». Судом першої інстанції вірно зазначено, що таке формулювання у формі розрахунку суми бюджетного відшкодування не відповідає положенням пп. 7.7.2 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки значно звужує дію вищевказаної норми Закону зобов'язуючи включати суми податку на додану вартість з податкового кредиту тільки одного попереднього (а не одного з попередніх) звітного періоду, фактично сплачені.
Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правових актів суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Оскільки норми Закону України «Про податок на додану вартість»мають вищу юридичну силу в порівнянні із підзаконним нормативним актом, яким є Порядок заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затв. наказом ДПА України від 30.05.1997р. №166 із наступними змінами та доповненнями, тому при наявності згаданої суперечності підлягають застосуванню норми вказаного Закону. А отже, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що обґрунтування висновку відповідача про зменшення бюджетного відшкодування на підставі суперечливого формулювання рядка № 3 Розрахунку є безпідставним.
Згідно ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Скаржником не подано судовій колегії доказів, які стали б підставою для скасування судового рішення.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що постанова Господарського суду Івано-Франківської області прийнята з дотримання норм податкового законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для її зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 69, 71, 86, 198, 200, 205, 206 КАС України, -
Львівський апеляційний господарський суд У Х В А Л И В:
1. Залишити без змін постанову Господарського суду Івано-Франківської області від 13.02.2007 року у даній справі, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку, згідно із ст. 212 КАС України.
Головуючий-суддя Галушко Н.А.
Суддя Процик Т.С.
Суддя Юрченко Я.О.