02 серпня 2022 року Чернігів Справа № 620/3263/22
Чернігівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скалозуба Ю. О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області
про визнання протиправною та скасування вимоги, зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Чернігівській області (надалі також - ГУ ДПС у Чернігівській області, відповідач) про визнання дій протиправними та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-8650-17 від 17.05.2019 в розмірі 21030,90 грн, №Ф-8650-17 від 18.11.2020 в розмірі 32588,74 грн; зобов'язання відповідача привести у відповідність облік сплаченого єдиного внеску та ск5асувати всі нарахування, які відбулись внаслідок винесення оскаржуваних вимог та які були нараховані а автоматичному режимі в сумі 37788,74 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що він підприємницьку діяльність фактично не здійснював та доходи від цієї діяльності не отримував, а тому у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування єдиного внеску. Окрім того, позивач зазначає, що в позивач отримував заробітну плату в 4 кварталі 2020 року та в січні 2021 року за основним місцем роботи в ТОВ «Міськжитлобуд» та за нього роботодавцем було сплачено страхові внески встановлені законом. Також позивач звертає увагу на те, що відповідач, всупереч норм податкового законодавства, вимогу про сплату боргу не надіслав рекомендованою кореспонденцією за його адресою реєстрації, оскільки з 2007 року позивач був знятий з реєстрації за адресою АДРЕСА_1 . Враховуючи вказане, ОСОБА_2 вважає, що вимоги податкового органу є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідач у встановлений судом строк направив на адресу суду відзив на позов, в якому зазначив, що з позовними вимогами не погоджується, в їх задоволенні просить відмовити в повному обсязі та зазначає, що позивач з 2005 року є фізичною особою - підприємцем, та вказаного статусу останній позбавився лише 06.05.2022 згідно із рішенням про припинення підприємницької діяльності. Таким чином, станом на 18.11.2020 (дату формування вимоги) ФОП ОСОБА_1 у державного реєстратора не припинив свою підприємницьку діяльність, в інформаційній картці платника ІС «Податковий блок» по платежу єдиний соціальний внесок було нараховано суму єдиного внеску: за 2017 рік по ІІІ квартал 2020 року, що в загальному становить 35588,74 грн (8448,00 грн за 2017 рік; 9828,72 грн за 2018 рік; 11016,72 грн за 2019 рік та 6295,30 грн за І-ІІІ квартал 2020 року. Вказана сума залишається не сплаченою. Враховуючи вимоги чинного законодавства, позивач з 2017 року не припинивши діяльність повинен сплачувати єдиний соціальний внесок незалежно від фінансового стану платника.
Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 02.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративний справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 13.05.2005 зареєстрований Чернігівською районною державною адміністрацією Чернігівської області в якості фізичної особи підприємця, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця (а.с. 15).
24.05.2005 ФОП ОСОБА_1 взято на податковий облік, що підтверджується довідкою податкового органу №218 від 25.05.2005 (а.с. 18).
Відповідно до наданих ідентифікаційних відомостей платника, 06.05.2022 проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням (а.с. 49).
Згідно відомостей про джерела і суми доходів ОСОБА_1 у спірний період отримував доходи від ТОВ «Біокарт-Агро» та ТОВ «Міськжитлобут» в 4 кварталі 2020 року, в ТОВ «Міськжитлобут» в 4 кварталі 2020 року - січень 2021 року (а.с. 21-22). Вказане також підтверджується довідкою форми ОК-7 (а.с. 58).
Головним управлінням ДПС в Чернігівській області сформовано вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-8650-17 від 17.05.2019 в розмірі 21030,90 грн, №Ф-8650-17 від 18.11.2020 в розмірі 35588,74 грн (а.с. 19, 20).
Зазначені вище вимоги направлені позивачеві на адресу: АДРЕСА_1 та вимоги від 17.05.2019 вручена 25.07.2019 (а.с. 19 зворот), поштова кореспонденція із вимогою від 18.11.2020 повернута 28.12.2020 відправнику із зазначенням причин повернення «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 20 зворот).
Вважаючи зазначені вимоги протиправними позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Надаючи нормативно-правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Між сторонами виникли правовідносини щодо забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, які підпадають під правове регулювання Закону України №2464-VI від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон №2464-VІ).
Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI, єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 6 Закону №2464-VI, платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Порядок обчислення та строки сплати єдиного внеску передбачені статтею 9 Закону №2464-VІ, зокрема, абзацом 3 частини 8 зазначеної статті передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 3 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ).
Відповідно до абзацу 2 пункту 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VІ у разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Особи, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або за вислугу років, або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (частина п'ята статті 4 Закону №2464-VI).
Особи, зазначені у пунктах 4 і 5 частини першої цієї статті, які мають основне місце роботи або уклали гіг-контракт з резидентом Дія Сіті в порядку та на умовах, передбачених Законом України "Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні", звільняються від сплати за себе єдиного внеску за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі не менше мінімального страхового внеску. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску за умови самостійного визначення ними бази нарахування за місяці звітного періоду, за які роботодавцем (резидентом Дія Сіті) сплачено страховий внесок за таких осіб у розмірі менше мінімального страхового внеску. Самостійно визначена такими особами база нарахування не може перевищувати максимальну величину бази нарахування єдиного внеску, встановлену цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (частина шоста статті 4 Закону №2464-VI).
Метою встановлення розміру мінімального страхового внеску та обов'язку сплачувати його незалежно від наявності бази для нарахування є забезпечення у передбачених законодавством випадках мінімального рівня соціального захисту осіб шляхом отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 27.11.2019 (справа №160/3114/19).
Наведене правове врегулювання дає підстави для висновку, що, з урахуванням особливостей форми діяльності осіб, які зареєстровані як фізичні особи-підприємці, проте фактично не здійснюють та не ведуть господарську діяльність та доходи не отримують, саме задля досягнення вищевказаної мети збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування законодавством встановлено обов'язок сплати особами мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу від їх діяльності.
З огляду на предмет спору у даній справі та вищевикладені висновки, суд зазначає, що особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.
Інше тлумачення норм Закону №2464-VI щодо необхідності сплати єдиного внеску особами, які перебувають на обліку в органах ДФС і зареєстровані як фізичні особи-підприємці (однак господарську діяльність не здійснюють і доходи не отримують), та які одночасно перебувають у трудових відносинах, спричиняє подвійну його сплату (безпосередньо особою та роботодавцем), що суперечить меті запровадженого державою консолідованого страхового внеску.
Вказана позиція узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 04.12.2019 (справа №440/2149/19).
Водночас, матеріалами справи встановлено, що оскаржувані вимоги винесені податковим органом щодо наявності боргу (недоїмки) з єдиного внеску за період 2017, 2018, 2019 та І-ІІІ квартал 2020 років.
В той же час, відповідно із відомостей про фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 , 06.05.2022 проведена державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем за її рішенням (а.с. 49).
Отже в оскаржуваний період позивач у встановленому порядку не припинив свою підприємницьку діяльність, був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, а відтак належав до кола платника єдиного внеску, передбачених пунктом 4 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI.
Стосовно посилання позивача на сплату роботодавцем єдиного внеску за позивача, як найманого працівника, суд зауважує, що матеріалами справи не підтверджено сплата таких внесків роботодавцями ОСОБА_1 у спірний період.
Стосовно посилання позивача на те, що спірні вимоги не були отримані боржником, оскільки останній не перебував за адресою, на яку відповідачем надсилалась кореспонденція, суд зазначає таке.
Відповідно до п. 70.2 ст. 70 Податкового кодексу України до облікової картки фізичної особи - платника податків вноситься така інформація, зокрема, місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство.
Своєю чергою, відповідно до п. 70.2 ст. 70 Податкового кодексу України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
За таких обставин, позивач, змінивши свою юридичну адресу, повинен був повідомити про контролюючий орган, про що той внести відповідні зміни до облікових даних фізичної особи - підприємця.
Згідно із п. 4 ст. 25 Закону №2464-VI податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена за результатами документальної перевірки, надсилається (вручається) платнику в порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Вимога про сплату недоїмки з єдиного внеску, винесена з метою стягнення недоїмки з єдиного внеску у разі його несплати платником у визначені цим Законом строки, надсилається податковим органом платнику в паперовій та/або електронній формі у порядку, визначеному статтею 42 Податкового кодексу України.
Так, відповідно до п. 42.2 ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Зважаючи на викладене вище в сукупності, вимоги контролюючого органу правомірно надіслані за податковою адресою позивача.
Згідно з пунктом 38.1 статті 38 Податкового кодексу України, виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
За наведених обставин, враховуючи несплату позивачем єдиного внеску за 2017-ІІІ квартал 2020 року, суд доходить висновку, що спірні вимоги прийняті контролюючим органом у межах компетенції. Відтак, в контексті наведених вище норм, відсутні правові підстави вважати, що вимоги є протиправними, відповідно, відсутні підстави для їх скасування.
Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно із частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов висновку, що відповідач, який є суб'єкт владних повноважень, при прийнятті оскаржуваних вимог діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та Законами України, відтак підстави для задоволення позову відсутні.
Судові витрати відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідач: Головне управління Державної податкової служби у Чернігівській області, вул. Реміснича, буд. 11, м. Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ ВП44094124.
Дата складення повного рішення суду - 02.08.2022.
Суддя Ю. О. Скалозуб