Єдиний унікальний номер: 378/101/22
Провадження № 2/378/54/22
"03" серпня 2022 р. Ставищенський районний суд Київської області в складі:
головуючого - судді: Гуртовенко Р. В.
за участю секретаря: Мельник Н. Д.,
позивача: ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Ставище Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання такою, що втратила право користування житловим будинком,-
До суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 , з посиланням на те, що 15.04.2002 року між ним та відповідачем зареєстровано шлюб, який розірвано рішенням Ставищенського районного суду Київської області від 02.07.2021 року №378/401/21, яке набрало чинності 03.08.2021 року. Відповідач вселилася у будинок в якості члена сім'ї (невістки) власника житла ОСОБА_3 і набула право користуванням чужим майном, яке по своїй суті є сервітутом. 30.04.2002 року місце проживання відповідача було зареєстровано у вказаному будинку. На підставі договору дарування жилого будинку він є власником житлового будинку АДРЕСА_1 . В серпні 2016 року відповідач вибула на інше постійне місце проживання за невідомою адресою. Періодично відповідач відвідує неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка за взаємною згодою проживає з ним. Він має іншу сім'ю. У належному йому будинку відповідач не проживає з часу вибуття, не перебуває в сімейних стосунках, жодних зобов'язальних відносин щодо оренди житла між ним та відповідачем не існувало та не існує. Між ним, як власником та відповідачем будь-якої домовленості щодо збереження користування житлом не було, витрати по утриманню будинку відповідач не несе і ним не цікавиться. Таким чином, відсутні правові підстави для збереження реєстрації відповідача в будинку та права користування ним. Збереження реєстрації відповідача в будинку без фактичного проживання суперечить вимогам Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та створює йому, як власнику, перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном. Проте, зареєструвати своє нове місце проживання, відповідач наразі не погоджується.
Позивач просить суд визнати відповідача такою, що втратила право користування вказаним житловим будинком.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав, підтвердив обставини викладені в позовній заяві, позов просить задовольнити. Додатково суду пояснив, що відповідач останні шість років не проживає в будинку АДРЕСА_1 . Відповідач проживає та працює за кордоном. В цьому році відповідач на Україну не приїздила, останні два місяці він з нею не спілкується взагалі.
Відповідач в судове засідання не прибула, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини своєї неявки суду не повідомила. Відзив на позовну заяву від неї до суду не надходив.
Свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні показала, що вона проживає неподалік, по сусідству з домоволодінням ОСОБА_1 .. ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 уже не проживає більше п'яти років, тривалий час вона перебуває за кордоном. Кілька разів вона раніше приїздила до місця проживання ОСОБА_1 , але це було давно.
Свідок ОСОБА_6 в судовому засіданні показала, що вона проживає по сусідству з домогосподарством ОСОБА_1 в АДРЕСА_1. Влітку 2016 року ОСОБА_2 виїхала за кордон. В минулому році вона приїздила до ОСОБА_1 , оскільки останній доглядав її матір. Більше ОСОБА_2 вона не бачила. Весною минулого року у ОСОБА_2 померла її мати, проте на її похорони та не приїхала.
Свідок ОСОБА_7 суду показав, що він є сусідом позивача. ОСОБА_2 в будинку АДРЕСА_1 , що належить ОСОБА_1 , не проживає близько 5 - 7 років, оскільки поїхала за кордон на заробітки. За цей період вона приїздила до ОСОБА_1 2 - 3 рази і знову поїхала за кордон. ОСОБА_2 він бачив востаннє 1 - 2 роки назад, точної дати не пам'ятає, на подвір'ї будинку ОСОБА_1 .. Останній у вказаному будинку доглядав її матір до смерті, що сталася в минулому році. На похорони своєї матері ОСОБА_2 не з'явилась.
Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши позивача, допитавши свідків та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги обгрунтовані та підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено слідуючі факти та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до копій: договору дарування житлового будинку від 16.04.2007 (а.с. 8), витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно (а. с. 9) ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1 .
У період з 15.04.2002 по 03.08.2021 позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 (а.с. 10).
Відповідно до акту від 18 лютого 2022 року, у вищевказаному житловому будинку з 30.04.2002 року зареєстрована ОСОБА_2 , проте там з серпня 2016 року не проживає, оскільки вибула на інше місце проживання (а.с. 11).
Відповідно до довідок Ставищенської селищної ради № 5-211 від 21.02.2022 року та №5-430 від 27.05.2022 року у житловому будинку АДРЕСА_1 зареєстрована, але не проживає з серпня 2016 року ОСОБА_2 (а.с. 12, 18).
Збереження реєстрації відповідача в будинку без фактичного проживання суперечить вимогам Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" та створює позивачу, як власнику, перешкоди у здійсненні права користування і розпорядження своїм майном.
Згідно ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
За ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Згідно із положеннями Житлового кодексу України до членів сім'ї власника житлового приміщення віднесено дружину (чоловіка) власника житла (якщо стосовно цього житла у подружжя не виникло право спільної власності), їх дітей та батьків, а також інших осіб, якщо вони постійно проживають спільно з власником житла та ведуть з ним спільне господарство (ч. 2 ст. 64, ч. 3 ст. 156 ЖК України).
Відповідно до статтей 2, 3, 6, 7 Закону "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" реєстрація місця проживання чи місця перебування є юридичною процедурою обліку фізичних осіб за обраним ними місцем проживання, наявність або відсутність якої не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених законами, або підставою для їх обмеження. Громадянин України, а також іноземець чи особа без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, зобов'язані протягом десяти днів після прибуття до нового місця проживання зареєструвати місце проживання. Зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування і розпорядження своїм майном.
Згідно із ч. 2 ст. 167 Житлового Кодексу України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття.
Обставини викладені в позовній заяві та підтверджені позивачем в судовому засіданні, відповідачем спростовані не були.
Враховуючи вищевикладене, беручи до уваги, що відповідач в будинку позивача не проживає понад шість місяців та не веде спільне з позивачем господарство, суд вважає, що відповідач втратила право користування належним позивачу вказаним житловим будинком.
Судові витрати по справі позивач просить покласти на нього.
Керуючись ст. ст. 29, 319, 321, 391, 405 ЦК України, ст. ст. 64, 72, 156, 167 ЖК України, ст. ст. 2, 3, 6, 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 року №1382-IV, ст. ст. 4, 10, 12, 81, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , такою, що втратила право користування житловим будинком АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Р. В. Гуртовенко