03 серпня 2022 року м. ПолтаваСправа № 440/15360/21
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головка А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанов,
18 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), у якій просив: 1. визнати протиправними дії державного виконавця Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) щодо стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, накладенням штрафів і арештів в межах виконавчих проваджень № 61537312, № 64528803, № 64542396, № 64529245, № 64529439; 2. скасувати: - постанову про накладення штрафу ВП № 61537312 від 14.07.2020 у розмірі 1 700,00 грн.; - постанову про накладення штрафу ВП № 61537312 від 28.07.2020 у розмірі 3400,00 грн.; - постанову про відкриття виконавчого провадження № 64528803 від 17.02.2021 щодо примусового виконання постанови № 6153 73 12 від 28.07.2020 про стягнення штрафу на користь держави в розмірі 3400,00 грн.; - постанову про арешт майна боржника ВП № 64528803 від 18.10.2021 щодо накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно; - постанову про арешт коштів боржника ВП № 64528803 від 06.10.2021 щодо накладення арешту на грошові кошти; - постанову про арешт коштів боржника ВП № 64528803 від 06.10.2021 щодо накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунку НОМЕР_1 ; - постанову про відкриття виконавчого провадження № 64542396 від 17.02.2021 щодо примусового виконання постанови № 6153 7312 від 14.07.2020 про стягнення штрафу на користь держави в розмірі 1 700,00 грн.; - постанову про відкриття виконавчого провадження № 64529245 від 17.02.2021 щодо примусового виконання постанови № 6153 7312 від 17.03.2020 про стягнення витрат в розмірі 162,00 грн.; - постанову про відкриття виконавчого провадження № 64529439 від 17.02.2021 щодо примусового виконання постанови № 61537312 від 17.03.2020 про стягнення виконавчого збору в розмірі 9446,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що державний виконавець виніс спірні постанови діючи неправомірно, з порушенням вимог Закону України "Про виконавче провадження", позивач наполягає на тому, що матеріали справи не містять доказів ухилення боржником від вчинення дій спрямованих на виконання судового рішення.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.12.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/15360/21, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача ОСОБА_2 , розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), витребувано докази від відповідача.
14 лютого 2022 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що відомості щодо виконання судового рішення боржником державному виконавцю не надано, у зв'язку із чим наполягав на дотриманні держаним виконавцем вимог законодавства при винесенні спірних постанов.
Третя особа не скористалася своїм правом на надання письмових пояснень щодо позову.
Відповідно до приписів частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.
На виконанні у Подільському відділі державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) перебувало виконавче провадження № 61537312 з примусового виконання виконавчого листа № 553/3704/16-ц від 06.09.2019, виданого Ленінським районним судом м. Полтави, про зобов'язання ОСОБА_1 вчинити дії щодо внесення запису до технічного паспорта автомобіля Great Wall Hover, 2006 року випуску, колір сірий, шасі НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , про спільну часткову власність на вказаний автомобіль разом із ОСОБА_2 .
Державним виконавцем 17.03.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження в якій зазначено про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів.
17.03.2020 винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 9446 грн.
Також цього дня винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 162 грн.
У відповідності до вимог ст. ст. 63, 75 Закону державним виконавцем 14.07.2020 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн.
На підставі вимог ст. ст. 63, 75 Закону державним виконавцем 28.07.2020 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 3400,00 грн.
17.02.2021 державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень:
- № 64542396 з виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1700,00 грн., копію якої направлено сторонам виконавчого провадження за вихідним № 4227 від 17.02.2021.
- № 64528803 з виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3400,00 грн., копію якої направлено сторонам виконавчого провадження за вихідним № 4224 від 17.02.2021.
- № 64529439 з виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 9446 грн., копію якої направлено сторонам виконавчого провадження за вихідним № 4234 від 17.02.2021.
- № 64529245 з виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 162,00 грн., копію якої направлено сторонам виконавчого провадження за вихідним № 4230 від 17.02.2021.
Державним виконавцем 06.10.2021 винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено до АТ "Укрексімбанк", м.Київ, вул. Антоновича, 127 за вихідним № 37639 від 06.10.2021.
Цього ж дня у ході проведення виконавчих дій, в межах виконавчого провадження № 64528803 винесена постанова про арешт коштів боржника яку разом із накладенням ЕЦП направлена до відповідних банківських установ згідно переліку в АСВП, а саме: АТ КБ «Приватбанк», АТ "Універсал Банк", АТ "ОКСІ банк", АТ "ТАСкомбанк", ПАТ КБ "Індустріалбанк", ПАТ "Банк Восток", АТ "ПроКредит Банк", АТ "Акціонерно-комерційний банк "Львів", АТ «Райффайзен Банк», АТ «КРЕДОБАНК», АТ "ОТП БАНК", АТ "Ідея Банк", АТ "АГРОПРОСПЕРІС БАНК", АТ "УКРСИББАНК".
18.10.2021 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, яку внесено до відповідних реєстрів.
Не погоджуючись із вказаними рішеннями відповідача ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку оскаржуваним діям та постановам державного виконавця, суд дійшов таких висновків.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовано Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII.
Згідно статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі постанов державних виконавців про накладення штрафу (пункт 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження").
Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів.
Частиною 1 статті 13 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
В силу приписів частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 6 статті 26 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Державним виконавцем 17.03.2020 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження в якій зазначено про необхідність виконання боржником рішення · протягом 10 робочих днів.
Згідно ч. 3 та ч. 4 ст. 27 Закону передбачено, що за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Державним виконавцем 17.03.2020 винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 9446 грн.
Пунктом 4 статті 42 Закону зазначено, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Також цього ж дня винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в сумі 162 грн.
Вищевказані постанови разом із постановою про відкриття виконавчого провадження направлені рекомендованим листом ОСОБА_1 за адресою вказаною у виконавчому документі, а саме: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією списку № 496 згрупованих поштових відправлень рекомендованих листів.
Відповідно до п. 1 та п. 2 статті 63 Закону за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів та попередження про кримінальну відповідальність.
14.07.2020 державним виконавцем складено акт щодо не виконання боржником зобов'язання.
У відповідності до вимог ст. ст. 63, 75 Закону державним виконавцем 14.07.2020 винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 1700,00 грн.
15.07.2020 державним виконавцем до Територіального сервісного центру направлено запит, щодо виконання боржником зобов'язання.
Відділом 23.07.2020 одержано листа Територіального сервісного центру МВС № 5341 згідно якого було встановлено, що станом на 23.07.2020 року в свідоцтві про реєстрацію ТЗ відсутній запис про спільну часткову власність на автомобіль Great Wall Hover, 2006 року випуску, № шасі НОМЕР_2 , із ОСОБА_2
28.07.2020 державним виконавцем складено акт щодо не виконання боржником зобов'язання.
Згідно статті 75 Закону у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.
Згідно п. 2 статті 75 Закону у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.
У відповідності до вимог ст. ст. 63, 75 Закону державним виконавцем 28.07.2020 - винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 3400,00 грн.
Згідно ч. 3 ст. 63 Закону у разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення.
15.02.2021 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 11 частини першої статті 39 Закону.
16.02.2021 за вихідним № 3882 до Головного управління національної поліції у Полтавській області направлено повідомлення про притягнення боржника до кримінальної відповідальності.
Згідно розділу ІХ п. 13 Інструкції з організації примусового виконання рішень, при виконанні рішення немайнового характеру у разі, якщо боржник самостійно не сплачує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на нього штрафи, у передбачених Законом випадках виконавець примусово стягує виконавчий збір, витрати виконавчого провадження та накладені на боржника штрафи одночасно із виконанням такого рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 1 частини першої статті 3 7 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2., 1, 2. (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11 частини першої статті 39 Закону, якщо штрафи, накладені на боржника, не стягнуто, постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.
17.02.2021 державним виконавцем винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень: - № 64542396 з виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1700,00 грн.; - № 64528803 з виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 штрафу в розмірі 3400,00 грн.; - № 64529439 з виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 9446 грн.; - № 64529245 з виконання постанови про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій в розмірі 162,00 грн.
Державним виконавцем 06.10.2021 винесено постанову про арешт коштів боржника, яку направлено до АТ "Укрексімбанк", м.Київ, вул. Антоновича, 127 за вихідним № 37639 від 06.10.2021.
06.10.2021 в межах виконавчого провадження № 64528803 винесена постанова про арешт коштів боржника яку разом із накладенням ЕЦП направлена до відповідних банківських установ згідно переліку в АСВП, а саме: АТ КБ «Приватбанк», АТ "Універсал Банк", АТ "ОКСІ банк", АТ "ТАСкомбанк", ПАТ КБ "Індустріалбанк", ПАТ "Банк Восток", АТ "ПроКредит Банк", АТ "Акціонерно-комерційний банк "Львів", АТ «Райффайзен Банк», АТ «КРЕДОБАНК», АТ "ОТП БАНК", АТ "Ідея Банк", АТ "АГРОПРОСПЕРІС БАНК", АТ "УКРСИББАНК".
Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.
Також, 18.10.2021 державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника, яку внесено до відповідних реєстрів.
Згідно ч. 1 ст. 18 Закону передбачено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Пунктом 6 ч. 3 вказаної статті Закону передбачено, що державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.
При цьому ст. 10 Закону передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони · перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; З) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до ч.1 ст. 48 Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Разом з тим, за приписами ч. 5 ст. 48 вказаного Закону у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Згідно з ч. 1 ст. 56 цього ж Закону арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
За приписами ст. 59 Закону особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Частинами 4-5 статті 59 Закону передбачено, що підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду. Отже, відповідно до пункту 7 частини 4 статті 59 Закону, підставою для зняття арешту з майна боржника державним виконавцем є погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов'язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України”, заява № 60750/00, від 20.07.2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України” від 07.06.2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України” від 20.07.2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України” від 15.10.2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia” від 28.11.2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Відповідно до ст. 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в ст. 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, статтями 14, 370 КАС України.
Разом з цим, рішення Ленінського районного суду м. Полтави у справі № 553/3704/16-ц боржником ОСОБА_1 не виконано, а саме: не внесено запису до технічного паспорта автомобіля Great Wall Hover, 2006 року випуску, колір сірий, шасі НОМЕР_2 , державний номерний знак НОМЕР_3 , про спільну часткову власність на вказаний автомобіль разом із ОСОБА_2 .
При цьому, боржником не наведено обставин та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження поважності причин невиконання рішення суду.
У свою чергу, пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Отже, державний виконавець має встановлений законом обов'язок здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і Законом України "Про виконавче провадження".
Таким чином, приймаючи спірні рішення державний виконавець діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, та обґрунтовано.
Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні у зв'язку з відмовою у задоволенні адміністративного позову.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 3, 6-10, 139, 241-245, 262, 271, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 до Подільського відділу державної виконавчої служби у місті Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми), третя особа: ОСОБА_2 про визнання дій протиправними та скасування постанов.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення рішення в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених підпунктом 15.5 підпункту 15 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя А.Б. Головко