Справа № 420/2740/22
03 серпня 2022 року
м.Одеса
Суддя Одеського окружного адміністративного суду Харченко Ю.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву відповідача - Офісу Генерального прокурора (від 27.07.2022 року за вхід.№ 24042/22) про залишення позову без розгляду по справі №420/2740/22, -
ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просить суд визнати протиправним дії посадових осіб Офісу Генерального прокурора щодо засвідчення 31.05.2021 р. копій матерiалiв співбесiди прокурора Тіори Ю. П. у вигляді: скарги ОСОБА_2 , звернення Громадської спілки “Консультативна рада по дотриманню законодавства” та роздруківки публікацій з сайту “Котовськi партизани”, які не створювалися в органах прокуратури, та які були направлені до Одеського адміністративного суду на виконання ухвали суду від 05.05.2021 р. в рамках справи № 420/6029/21.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2022 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання щодо звільнення від сплати судового збору. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, - залишено без руху.
Ухвалою суду від 27.06.2022 р. продовжено позивачеві - ОСОБА_1 , строк для усунення недоліків. Повідомлено позивача - ОСОБА_1 , про необхідність протягом п”яти днів, з дня отримання даного судового рішення, усунути недоліки позовної заяви.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 04 липня 2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі № 420/2740/22 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправними дій.
27.07.2022 року до суду від відповідача - Офісу Генерального прокурора надійшла Заява (вхід.№24042/22) про залишення позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора без розгляду на підставі ч.3 ст.123, п.8 ч.1 ст.240 КАС України, у зв'язку з тим, що позивач отримав відзив від Офісу Генерального прокурора на позовну заяву у справі №420/6029/21 та копії документів щодо атестації, зокрема, 10.06.2021, а отже, саме з цієї дати він дізнався чи повинен був дізнатись про порушення своїх прав.
01.08.2022 року до суду від ОСОБА_1 надійшла письмові пояснення (вхід.№ЕС/2813/22) на Заяву про залишення позову без розгляду у справі № 420/2740/22, відповідно до яких позивач не заперечує той факт, що отримав відзив на позов у справі №420/6029/21, та додатки до нього ще 10.06.2021. Однак, вказані додатки, як і зазначено у клопотанні відповідачем, були отримані позивачем 10.06.2021 у вигляді копій, без будь-яких засвідчень посадовими особами Офісу Генерального прокурора. Однак, про порушення своїх прав він дізнався лише 09.09.2021 року під час чергових судових засідань по вказаній судовій справі при дослідженні наданих Офісом Генеральної прокуратури до суду матеріалів співбесід прокурора Тіори Ю.П., де позивачем було зафіксовано, що посадові особи Офісу Генеральної прокуратури 31.05.2021 засвідчили копії вищевказаних документів.
Відповідно до ч.6 ст.7 КАС України у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).
Згідно з п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, та зважаючи, що дана адміністративна справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), розгляд заяви відповідача - Офісу Генерального прокурора (від 27.07.2022 року за вхід.№ 24042/22) про залишення позовної заяви без розгляду по справі №420/2740/22, здійснюється в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Зокрема, згідно змісту позовної заяви позивач просить визнати протиправним дії посадових осіб Офісу Генерального прокурора щодо засвідчення 31.05.2021 р. копій матерiалiв співбесiди прокурора ОСОБА_1 у вигляді: скарги ОСОБА_2 , звернення Громадської спілки “Консультативна рада по дотриманню законодавства” та роздруківки публікацій з сайту “Котовськi партизани”, які не створювалися в органах прокуратури, та які були направлені до Одеського адміністративного суду, на виконання ухвали суду від 05.05.2021 р., в межах розгляду справи №420/6029/21.
Так, частиною 3 статті 120 КАС України - «Обчислення процесуального строку», встановлено, що строк, що визначається місяцями, закінчується у відповідне число останнього місяця цього строку.
Відповідно до ч. 1 ст. 168 КАС України, позов пред'являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції, де вона реєструється та не пізніше наступного дня передається судді.
Згідно з ч. 9 ст. 120 КАС України, строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали або грошові кошти здано на пошту чи передані іншими відповідними засобами зв'язку.
Відповідно, днем подання позову є день безпосереднього подання позовної заяви в суд першої інстанції або здачі його на пошту чи передачі іншими відповідними засобами зв'язку.
Зокрема, даний позов до Одеського окружного адміністративного суду позивачем - ОСОБА_1 подано - 07.02.2022 року.
Так, суд зазначає, що при визначенні початку перебігу строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи суд має з'ясувати момент, коли особа фактично дізналась або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, або бездіяльності), а не коли така особа з'ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.
Зокрема, згідно змісту позовної заяви позивач просить визнати протиправним дії посадових осіб Офісу Генерального прокурора щодо засвідчення 31.05.2021 р. копій матерiалiв співбесiди прокурора Тіори Ю. П. у вигляді: скарги ОСОБА_2 , звернення Громадської спілки “Консультативна рада по дотриманню законодавства” та роздруківки публікацій з сайту “Котовськi партизани”, які не створювалися в органах прокуратури, та які були направлені до Одеського адміністративного суду, на виконання ухвали суду від 05.05.2021 р., в межах справи № 420/6029/21.
Як з'ясовано судом, зазначено у позовній заяві, та не спростовано жодним письмовим доказом відповідачем, про наявність підстав для звернення до суду ОСОБА_1 стало відомо лише 09.09.2021 року - під час чергових судових засідань у справі №420/6029/21 - при дослідженні наданих Офісом Генеральної прокуратури матеріалів співбесід прокурора Тіори Ю.П., де позивачем було зафіксовано, що посадові особи Офісу Генеральної прокуратури 31.05.2021 засвідчили копії вищевказаних документів, що власне і є предметом спору в межах розгляду даної адміністративної справи.
При цьому, судом критично сприймаються окреслені у Заяві Офісу Генерального прокурора про залишення позову без розгляду по справі №420/2740/22, посилання на те, що позивач отримав від Офісу Генерального прокурора відзив на позовну заяву у справі №420/6029/21, та копії документів щодо атестації 10.06.2021, а отже, саме починаючи з цієї дати він достеменно знав про їх засвідчення службовими особами Офісу Генерального прокурора, та відповідно дізнався чи мав дізнатись про порушення своїх прав, оскільки, жодного належного доказу на підтвердження означених тверджень, до заяви про залишення позову ОСОБА_1 без розгляду, відповідачем не додано.
Відповідно до правових висновків Європейського суду з прав людини у рішенні по справі “Мельник проти України” від 28.03.2006 року, де вказано, що право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду (рішення у справі “Golder v.the United Kingdom” від 21.02.75p.), не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак, право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями (рішення “Guerin v. France” від 29.07.98p.) Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно має на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані. У той же час, такі правила в цілому або їх застосування не повинні перешкоджати сторонам використовувати доступні засоби захисту (рішення "Perez de Rada Cavanilles v. Spain від 28.10.98 року).
Відтак, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що заява відповідача - Офісу Генерального прокурора (від 27.07.2022 року за вхід.№ 24042/22) про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 , по справі №420/2740/22, не є обґрунтованою, а отже задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 120, 122, 240, 242, 241-243, 248, 256, 294 КАС України, суд -
У задоволенні заяви відповідача - Офісу Генерального прокурора (від 27.07.2022 року за вхід.№ 24042/22) про залишення позову без розгляду по справі №420/2740/22, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст.256 КАС України.
Ухвала окремо від кінцевого рішення суду, оскарженню не підлягає.
Суддя Харченко Ю.В.
03.08.2022р.