Справа № 161/10329/22
Провадження № 2-о/161/253/22
03 серпня 2022 року Луцький міськрайонний суд Волинської області
у складі:
головуючого судді - Рудської С.М.
при секретарі - Чигринюк В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України,
02.08.2022 року заявник ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаною заявою на обґрунтування якої зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьку Донецької області, тобто на тимчасово окупованій території України, помер її батько ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зважаючи на обставини смерті батька, факт його смерті вона може підтвердити лише довідкою про причину смерті та свідоцтвом про смерть виданим органом окупаційних формувань. Згідно довідки про причину смерті ОСОБА_2 , причиною смерті є наслідки перенесеного інфаркту головного мозку, гіпертонічна хвороба, церебральний атеросклероз. Разом з тим, свідоцтво про смерть не було видано державним органом України, а видано органами незаконного утворення окупаційних сил, які знаходяться на тимчасово окупованій території України, а тому таке є недійсним і не створює правових наслідків. Як наслідок, відомості про смерть батька не можуть бути внесені до єдиного реєстру. Враховуючи наведене, просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, який номер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Донецьку Донецької обл. на тимчасово окупованій території України.
Заявниця в судове засідання не з'явилася, просила розгляд справи здійснювати за її відсутності (а.с. 6).
Представник заінтересованої особи - Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив, про день, час, місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом направлення листа на офіційну електронну адресу. Заява про відкладення розгляду справи, пояснення по суті справи, від заінтересованої особи на адресу суду не надходили.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з наступних підстав.
Суд установив, що заявник ОСОБА_3 є дочкою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження заявниці серії НОМЕР_1 (а.с. 12) та копією свідоцтва про шлюб, відповідно до якого остання внаслідок укладення шлюбу з ОСОБА_4 змінила своє прізвище на прізвище чоловіка (а. с. 13).
З копії паспорта гр. України серії НОМЕР_2 встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в селі Мойсинці Іркліївського району Полтавської області (а. с. 17).
Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується копією лікарського свідоцтва про смерть № 4832, яке видане 24.06.2022 року «Республіканським бюро медичної експертизи ДНР» та довідкою про причину смерті, відповідно до змісту яких ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Донецьк Донецької області, причина смерті є наслідки перенесеного інфаркту головного мозку, гіпертонічна хвороба, церебральний атеросклероз (а. с. 16).
В матеріалах справи також наявне свідоцтво про смерть ОСОБА_2 серії НОМЕР_3 , яке видане 27.06.2022 року «відділом записів актів цивільного стану Київського відділу РАЦС Донецького МУЮ Міністерства юстиції ДНР» (а.с. 14).
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Пунктом 8 ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.
Згідно ч. 1 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Тимчасово окупована російською федерацією територія України (далі - тимчасово окупована територія) є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Правовий статус тимчасово окупованої території, а також правовий режим на тимчасово окупованій території визначаються цим Законом, іншими законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, принципами та нормами міжнародного права.
Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження, смерті, реєстрації (розірвання) шлюбу особи на тимчасово окупованій території, які додаються до заяви про державну реєстрацію відповідного акта цивільного стану.
Разом із тим, під час вирішення питання щодо оцінки доказів у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, суд бере до уваги практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до українського законодавства має застосовуватись судами при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду згаданої категорії справ необхідно враховувати висновки ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Loizidou v. Turkey», «Cyprus v. Turkey»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Mozer v. the Republic o f Moldova and Russia», «Ila§cu and Others v. Moldova and Russia»), де, ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.
Окремі території України, що входять до складу Донецької та Луганської областей, є окупованими російською федерацією (у тому числі окупаційною адміністрацією російської федерації) починаючи з 07.04.2014 року. Межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях з цієї дати, визначено Президентом України за поданням Міністерства оборони України, підготовленим на основі пропозицій Генерального штабу Збройних Сил України (ч. 2 ст. 1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»).
Відповідно до п. 1 Постанови Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» від 17.03.2015 року № 254-VIII визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до ЗУ «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
У відповідності до Указу Президента України «Про межі та перелік районів, міст, селищ і сіл, частин їх територій, тимчасово окупованих у Донецькій та Луганській областях» № 32/2019 від 07.02.2019 року, м. Донецьк Донецької області, визнано тимчасово окупованою територією.
Таким чином, оскільки свідоцтво про смерть ОСОБА_2 було видано установою, яка знаходиться на тимчасово окупованій території України, то таке свідоцтво не вважається документом, виданим державним органом України.
За приписами ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті здійснюється на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою.
Форма та порядок видачі документа про смерть, на підставі якого здійснюється державна реєстрація смерті, встановлена Інструкцією про порядок заповнення та видачі лікарського свідоцтва про смерть, затвердженої наказом МОЗ України 08.08.2006 року № 545 (далі - Інструкція).
Відповідно до положень Інструкції лікарське свідоцтво про смерть видається лікарем медичного закладу, що лікував померлого, на підставі спостережень за хворим і запису в медичній документації, які відображали стан хворого до його смерті, або патологоанатомом на підставі вивчення медичної документації та результатів розтину.
Розділом 1 п. 3 Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5 передбачено, що за заявами громадян України, які проживають на тимчасово окупованій території України або переселилися з неї, державну реєстрацію актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання здійснюють відділи державної реєстрації актів цивільного стану за місцем звернення заявника.
За приписами розділу 5 п. 1 Правил державної реєстрації актів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18.10.2000 року № 52/5, підставою для державної реєстрації смерті є лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 року № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 року за № 1150/13024.
Відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 року рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв'язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту цивільного стану орган державної реєстрації актів цивільного стану проводить відповідний запис на підставі рішення суду.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 317 ЦПК України заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 є громадянкою України, а її батько помер на території України, яка є тимчасово окупованою, то після його смерті, заявниця не може отримати свідоцтво про смерть відповідного зразку для реєстрації факту смерті на території України.
Разом з тим, будь-яких доказів того, що смерть ОСОБА_2 мала місце 27.06.2022 року матеріали справи не містять, а тому правові підстави для задоволення вимог ОСОБА_1 в даній частині відсутні.
З метою захисту законних прав та інтересів заявника, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та вважає за необхідне встановити даний факт із внесенням уточнення щодо дати смерті останнього, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Донецьку Донецької області.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
На підставі ст.ст. 3, 9, 18 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», ст. 17 ЗУ «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 263-265, 315-317 ЦПК України, суд
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України - задовольнити частково.
Встановити факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_6 в місті Донецьк, Донецької області, Україна, причина смерті: наслідки перенесеного інфаркту головного мозку, гіпертонічна хвороба, церебральний атеросклероз.
В іншій частині заявлених ОСОБА_1 вимог - відмовити.
Рішення підлягає негайному виконанню.
Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі складення рішення відповідно до ч. 6 ст. 259 ЦПК України - з дня складення рішення в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на рішення суду всіма учасниками справи. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Заявник: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
Заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів), про встановлення факту смерті на тимчасово окупованій території України, адреса місцезнаходження 43026, Волинська обл., м. Луцьк, пр-т Соборності, 18, код ЄДРПОУ: 26038916.
Повний текст рішення складений 03 серпня 2022 року.
Суддя Луцького міськрайонного
суду Волинської області С.М. Рудська