Справа № 420/297/20
03 серпня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
14 січня 2020 року позивач звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила суд визнати протиправною та скасувати вимогу від 20 травня 2019 року № Ф-7304-53У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 19506,88 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в 2012 р. на протязі 5 місяців вона була зареєстрована фізичною особою-підприємцем, після чого 25.09.2012 припинила займатися підприємницькою діяльністю та подала документи щодо припинення підприємницької діяльності. Однак у 2019 р. від державного виконавця позивач дізналася про існування виконавчого провадження щодо виконання вимоги від 20 травня 2019 року № Ф-7304-53У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 19506,88 грн. Зазначена заборгованість нарахована у періоді 2017 р., 2018 р. та І квартал 2019 р., так як податковим органом не завершено процедуру зняття платника податку з реєстрації за поданими позивачем документами. При цьому відповідач повинен був самостійно звернутися до суду з позовом про припинення підприємницької діяльності ФОПа відповідно до наказу Міністерства фінансів України № 1588 від 09.12.2011, однак не зробив цього. З матеріалів облікової справи платника податків вбачається, що нарахування сум недоїмки по єдиному внеску, про що прийнято оскаржувану вимогу про сплату боргу (недоїмки), здійснено відповідачем без проведення перевірки в порядку, встановленому ПКУ. Таким чином, оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 20.05.2019 № ф-7304-53 прийнята всупереч ст. 9 Закону № 2464-VI та п.п. 3, 4 Розділу VI Інструкції № 449.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року, залишеною без змін постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року, позовну заяву повернуто позивачу без розгляду на підставі частини другої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 07 червня 2022 року ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2020 року та постанову П'ятого апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2020 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до Одеського окружного адміністративного суду.
21.06.2022 справа надійшла до Одеського окружного адміністративного суду та за результатами автоматизованого розподілу справ між суддями головуючим по справі визначено суддю Завальнюка І.В.
Ухвалою судді від 24.06.2022 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі; ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
14.07.2022 до суду від ГУ ДПС в Одеській області надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що з 25.04.2012 по 03.12.2019 позивач перебувала на обліку як платник податків за основним місцем обліку в державній податковій інспекції Головного управління ДПС в Одеській області. За період з 01.01.2017 по 21.10.2019 позивач перебувала на загальній системі оподаткування. За вказаний період платником податків до органів ДПС податкову звітність не подано. Податки (збори) та страхові внески (єдиний внесок) за період з 01.01.2017 по 21.10.2019 не сплачувалися. З огляду на прийняття Закону України від 03.10.2017 №2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" позивачу нараховувався єдиний внесок з 01.01.2017, який позивач не сплачував у зв'язку із чим станом на 31.10.2019 за позивачем обліковувалась недоїмка у сумі 26539,26 грн. У зв'язку із цим, контролюючим органом правомірно сформовано вимогу від 20 травня 2019 року № Ф-7304-53У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 19506,88 грн станом на 30.04.2019.
Відповідь на відзив від позивача до суду не надійшла.
Ухвалою суду від 03.08.22 замінено відповідача по справі з Головного управління ДПС в Одеській області (43142370) на Головне управління ДПС в Одеській області, як відокремлений підрозділ ДПС України (ВП44069166).
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 25.04.2012 зареєстрована державним реєстратором виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області як фізична особа-підприємець, запис № 2 552 000 0000 009096.
26.04.2012 позивач була взята на облік як платник податків у Білгород-Дністровській ДПІ Чорноморського управління ГУ ДПС в Одеській області (1505), номер державної реєстрації 18642 та з 01.05.2012 по 30.09.2012 перебувала на спрощеній системі оподаткування, а з 01.10.2012 по 03.12.2019 - на загальній системі оподаткування.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 перебувала на обліку в Пенсійному фонді як платник внесків з 26.04.2012 по 16.12.2019.
Дата проведення державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - 03.12.2019, стан платника податків « 11-припинено, але не знято з обліку».
Згідно ІКП ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) по платежу КБК 71040000 «для фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, та осіб, які проводять незалежну професійну діяльність» за видом бюджету 70 (цільові фонди), у період з 01.01.2017 по 21.10.2019 в автоматичному режимі проведені операції по нарахуванню єдиного внеску у загальній сумі 26 539,26 грн, в т.ч.: 09.02.2018 - 8448 грн нараховано розрахункову суму єдиного внеску за 2017 рік; 19.04.2018 - 2457,18 грн нараховано ФО-П, на спрощеній системі оподаткування за І квартал 2018 р.; 19.07.2018 - 2457,18 грн нараховано ФО-П, в т.ч. з незалежною професійною діяльністю за ІІ квартал 2018 р.; 19.10.2018 - 2457,18 грн нараховано ФО-П, в т.ч. на спрощеній системі оподаткування за ІІІ квартал 2018 р.; 21.01.2019 - 2457,18 грн нараховано ФО-П, в т.ч. на спрощеній системі оподаткування за ІV квартал 2018 р.; 19.04.2019 - 2754,18 грн нараховано ФО-П, в т.ч. на спрощеній системі оподаткування за І квартал 2019 р.; 19.07.2019 - 2754,18грн нараховано ФО-П, в т.ч. на спрощеній системі оподаткування за ІІ квартал 2019 р.; 21.10.2019 - 2754,18 грн нараховано ФО-П, в т.ч. на спрощеній системі оподаткування за ІІІ квартал 2019 р.
Станом на 31.10.2019 загальна сума боргу ФОП ОСОБА_2 по нарахованому соціальному внеску за 2017 р., 2018 р. та 2019 р. становить 26 539,26 грн.
ГУ ДПС в Одеській області було сформовано направлено на адресу ОСОБА_2 вимогу щодо сплати боргу (недоїмки) від 20.05.2019 № Ф-7304-53 станом на 30.04.2019 у розмірі 19506,88 грн, що підтверджується доданою до відзиву копією конверту поштового відправлення 6504410316005.
Однак позивач стверджує, що не отримувала вказаної вимоги, а про її існування дізналась в результаті ознайомлення її представника 09.12.2019 із матеріалами виконавчого провадження ВП № 60478616 щодо примусового виконання зазначеної вимоги ГУ ДПС в Одеській області.
Не погодившись із вищезазначеною вимогою від 20 травня 2019 року № Ф-7304-53У про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у сумі 19506,88 грн, позивач звернулася до суду із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Законом України від 13.05.2014 р. № 1258-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення процедури державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців за заявницьким принципом» внесено зміни до Закону України від 08.07.2010 р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».
Зняття з обліку платників єдиного внеску - фізичних осіб-підприємців, здійснюється контролюючими органами на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором, після проведення передбачених законодавством перевірок платників та проведення остаточного розрахунку (абз. 7 ч. 1 ст. 5 Закону №2464).
У разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем (ч. 4 ст. 6 Закону №2464).
При цьому останнім звітним періодом є період з дня закінчення попереднього звітного періоду до дня державної реєстрації припинення підприємницької діяльності такої фізичної особи (ч. 8 ст. 9 Закону №2464).
Платник єдиного внеску (фізична особа-підприємець) знімається з обліку після проведення перевірки та здійснення остаточного розрахунку зі сплати єдиного внеску.
До реєстру страхувальників вносяться відповідні записи із зазначенням дати та причини зняття з обліку платника єдиного внеску. Датою зняття з обліку платника єдиного внеску є дата внесення запису до реєстру страхувальників.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464-VІ) під єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування розуміють консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно пункту 3 частини 1 статті 1 Закону № 2464-VІ застрахованою особою є фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.
Відповідно до частини 1 статті 12 Закону № 2464-VІ завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску.
Пунктом 3 частини 2 статті 12 Закону України № 2464-VІ передбачено, що Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.
Статтею 4 Закону №2464-VІ визначено перелік платників єдиного соціального внеску, серед яких фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування (пункт 4 частини 1).
У частині 4 статті 4 Закону №2464-VІ визначено перелік осіб, які звільняються від сплати за себе єдиного внеску, зокрема такими є особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Частиною 2 статті 6 Закону №2464-VІ визначені обов'язки платника єдиного внеску, серед яких обов'язок своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1), подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Згідно частини 3 цієї ж статті Закону №2464-VІ обов'язки, передбачені частиною другою цієї статті, поширюються на платників, зазначених у пунктах 1, 4, 5, 5-1 та 16 частини першої статті 4 цього Закону.
Відповідно до частини 4 статті 6 Закону №2464-VІ у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця така фізична особа користується правами, виконує обов'язки та несе відповідальність, що передбачені для платника єдиного внеску, в частині діяльності, яка здійснювалася нею як фізичною особою - підприємцем.
Згідно пункту 2 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ (в редакції зі змінами внесеними Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України від 06.12.2016 №1774-VІІІ) єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5- 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Приписами пункту 3 частини 1 статті 7 Закону №2464-VІ встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини 1 статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Під мінімальним страховим внеском Закон № 2464-VІ розуміє суму єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця (пункт 5 частини 1 статті 1), тоді як під максимальною величиною бази нарахування єдиного внеску розуміється максимальна сума доходу застрахованої особи на місяць, що дорівнює п'ятнадцяти розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом, на яку нараховується єдиний внесок (пункт 4 частина 1 статті 1 Закону №2464-VІ).
Відповідно до частини 5 статті 8 Закону №2464-VІ єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.
У разі якщо база нарахування єдиного внеску не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід, сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який отримано дохід (прибуток), та ставки єдиного внеску.
Відповідно до частини першої статті 4 Закону №755 в редакції від 16.12.2012 державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців - засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.
Позивач стверджує, що припинила підприємницьку діяльність і не отримувала доходи від здійснення підприємницької діяльності із вересня 2012 року, - тобто після п'ятьох місяців упродовж 2012 року впровадження господарської діяльності у кіоску в смт. Затока Білгород-Дністровського району Одеської області.
Водночас, відповідач стверджує, що позивач обліковувалася до 03.12.2019 як платник ЄСВ, оскільки її реєстрація як ФОП не припинена у встановлений законом спосіб в 2012 р.
Тобто, спірним є питання наявності у позивача статусу платника єдиного внеску відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону №2464, як наслідок, наявності обов'язку сплачувати єдиний внесок у мінімальному розмірі за період з 2017 по 2020 роки відповідно до оскаржуваної вимоги за відсутності доходу від здійснення підприємницької діяльності.
При цьому згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з проведенням адміністративної реформи» № 406-VII від 04.07.2013 адміністрування єдиного соціального внеску було передано з 01.10.2013 до Державної фіскальної служби України (Міністерства доходів і зборів).
З огляду на матеріали справи, 25.09.2012 ОСОБА_2 подала державному реєстратору виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради заяву про припинення підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем вх. № 469 (а.с. 74).
У листі від 17.12.2019 № 3828/05-8 Білгород-Дністровський відділ обслуговування громадян (сервісний центр) Управління обслуговування громадян ГУ ПФУ в Одеській області повідомив представнику позивача, що проведення працівниками головного управління ліквідаційної перевірки ФОП ОСОБА_2 у зв'язку з прийняттям рішення про припинення підприємницької діяльності відбувається в загальному порядку, що визначений Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Враховуючи те, що до ЄДРПОУ 16.12.2019 внесений запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 , для здійснення позапланового заходу державного нагляду (контролю) немає законодавчих підстав. Актом прийому-передачі залишки зі сплати суми єдиного соціального внеску 1524,02 грн були передані на облік до Білгород-Дністровської державної фіскальної служби.
Відповідно до повідомлення про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ОСОБА_2 Білгород-Дністровської ОДПІ ГУ Міндоходів в Одеській області від 25.06.2014 № 14386/2701, у відповідності до наказу № 380 від 25.06.2014 фахівцем управління доходів і зборів розпочата документальна позапланова невиїзна перевірка ОСОБА_2 з питань дотримання податкового законодавства, однак позивач заперечує факт отримання копій вказаних повідомлення та наказу, а відповідач доказів вручення останніх до суду не надав.
У відповідності до повідомлення від 10.10.2012 Білгород-Дністровською ОДПІ вжито заходів щодо проведення документальної позапланової перевірки, проте станом на 10.10.2012 провести таку перевірку неможливо у зв'язку із несвоєчасним наданням або наданням не у повному обсязі документів та (або) відомостей, а також не веденням податкового та бухгалтерського обліку або відсутністю первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, податкової звітності та інших документів, що пов'язані з обчисленням і сплатою платежів, контроль за справлянням яких здійснюють органи державної податкової служби.
При цьому в матеріалах справи відсутні докази про виклик позивача до податкового органу для проведення позапланової перевірки або витребування доказів від позивача для проведення позапланової перевірки, рівно як вручення такого повідомлення позивачу. В свою чергу, позивач зазначає, що про існування вказаного повідомлення дізналася в 2019 р. в момент отримання від податкового органу на адвокатський запит матеріалів облікової справи платника податків.
Статус фізичної особи-підприємця - це юридичний статус, який засвідчує право особи на заняття підприємницькою діяльністю, а саме: самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Виключно фізична-особа підприємець, зареєстрована в установленому порядку, яка має право здійснювати підприємницьку діяльність і перебуває на загальній або спрощеній системі оподаткування, вважається платником єдиного внеску і зобов'язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу (за умови, що така особа не є найманим працівником).
Вирішуючи спір, суд враховує, що позивач на момент подачі заяви щодо припинення підприємницької діяльності від 25.09.2012 подала «ліквідаційну» звітність підприємця та провела остаточні розрахунки з бюджетом за податками та ЄСВ. Всього за 5 місяців роботи в 2012 р. позивачем перераховано: 14.05.2012 - 379,62 грн, 18.06.2012 - 379,62 грн, 18.07.2012 - 382,39 грн, 30.08.2012 - 382,38 грн, а всього 1524,02 грн. Позивач до податкового органу також здала оригінал свідоцтва платника єдиного податку № 6283 серія НОМЕР_2 та довідки за ф. № 4-ОП.
Одночасно із вказаною заявою позивач подала 25.09.2012 до Білгород-Дністровської ОДПІ Одеської області заяву про відмову від застосування спрощеної системи оподаткування з 01.10.2012 через припинення провадження господарської діяльності.
Таким чином, з огляду на встановлені обставини даної справи, позивач не мала наміру та можливості здійснювати підприємницьку діяльність, оскільки ініціювала процедуру припинення підприємницької діяльності, не маючи заборгованості та очікувала на реальний кінцевий результат у вигляді внесеного запису про припинення підприємницької діяльності. Однак, з незалежних від позивача обставин, припинення підприємницької діяльності відбулося лише у 03.12.2019.
На переконання суду, з урахуванням наведеного відповідач безпідставно проводив в автоматичному режимі відповідні нарахування позивачу мінімальних сум єдиного внеску з 01.01.2017, що свідчить про протиправність та необхідність скасування оскаржуваної вимоги.
На думку суду, суб'єктом владних повноважень також порушено принцип захисту обґрунтованих сподівань (reasonable expectations), який тісно пов'язаний із принципом юридичної визначеності (legal certainty) і є невід'ємним елементом принципу правової держави та верховенства права. Як зазначено у справі Black Clawson Ltd. v. Papierwerke AG, (1975) AC 591 at 638, сприйняття верховенства права як конституційного принципу вимагає того, аби будь-який громадянин, перед тим, як вдатися до певних дій, мав змогу знати заздалегідь, які правові наслідки настануть.
Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах.
Як зазначив Європейський суд у справі Yvone van Duyn v. Home Office, принцип правової визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатись на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, якій загалом не має автоматичної прямої дії.
Така дія названого принципу пов'язана із іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатись на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
На державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок ("Лелас проти Хорватії", заява N 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії", заява N 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах ("Онер'їлдіз проти Туреччини", п. 128, та "Беєлер проти Італії", п. 119).
Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків ("Лелас проти Хорватії", п. 74).
Таким чином, проаналізувавши обставини справи, з урахуванням нормативного регулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку про обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС в Одеській області (вул. Семінарська, 5, Одеса, Одеська область, 65044; ЄДРПОУ 44069166) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки).
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління державної податкової служби в Одеській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-7304-53 вiд 20 травня 2019 року зі сплати єдиного внеску у сумі 19506,88 гривень.
Стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок гривень 80 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк