Справа № 420/25518/21
02 серпня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні Рішення» до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області як територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,-
14.12.2021 року до суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНСПОРТНІ РІШЕННЯ” до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі територіального підрозділу Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови №321124 від 29.11.2021 року.
Ухвалою суду від 20.12.2021 року залишено без руху позов товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНСПОРТНІ РІШЕННЯ”.
04.01.2022 року (вх.№ЕП/93/22) від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків разом із позовом товариства з обмеженою відповідальністю “ТРАНСПОРТНІ РІШЕННЯ” до Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки про визнання протиправною та скасування постанови №321124 від 29.11.2021 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач, з покликанням на фактичні обставини справи, вказує, що ТОВ «Транспортні Рішення» не погоджується із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № 321124 вiд 29 листопада 2021 року через її протиправність, безпідставність, необґрунтованість, необ'єктивність та невідповідність фактичним обставинам й нормам діючого законодавства України, що призвело до безпідставного накладення на ТОВ «Транспортні Рішення» адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 грн.
Як стверджує позивач, необхідність використання та перевірки тахографу залежить виключно від виду перевезення. 17.10.2021 р. (у день здійснення перевірки), відповідно до CMR № 721, транспортний засіб марки DAF/Krone номерний знак: НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 здійснював перевезення вантажів з м. Одеса до м. Тернопіль (пункти водія навантаження та розвантаження), що згідно географічній карті, знаходяться на території однієї держави Україна, а тобто, здійснював внутрішнє, а не мiжнародне перевезення. Таким чином, беручи до уваги те, що старший державний інспектор Тараненко В.В. був ознайомлений з CMR № 721, вiн, під час проведення зазначеної перевірки, не мав правових підстав для перевірки наявності встановленого тахографу, а отже і для складення відповідного акту, з огляду на відсутність будь-яких правопорушень та взагалі підстав використання тахографу.
У позові вказано, що твердження в акті посадової особи відповідача про відсутність на момент перевірки встановленої в тахографi iндивiдуальноп контрольної картки водія, передбаченої п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв, спростовуються тим, що автомобіль DAF/Krone номерний знак: НОМЕР_2 на час проведення перевірки здійснював внутрішнє перевезення та не був обладнаний цифровим тахографом, і саме тому, під час перевірки водій ОСОБА_1 не міг надати інспектору встановлену в тахографі індивідуальну контрольну картку водія та їм було надано для огляду інспектору індивідуальну контрольну книжку водія, в якій присутні відмітки режиму праці і відпочинку водія за 17.10.2021 р., що насамперед, спростовує порушення позивачем статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та свідчить про безпідставність складення посадовою особою відповідача - старшим державним інспектором Тараненком В.В. відповідного акту, який і став підставою для винесення оскаржуваної постанови № 321124 від 29.11.2021 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 17 000 грн. до ТОВ «Транспортні Рішення».
Також, позивач зазначає, що в оскаржуваній постанові № 321124 в 29.11.2021 р. відповідачем було накладено на ТОВ «Транспортні Рішення» адміністративно-господарський штраф у розмірі 17 000 грн., що є грубим порушенням абзацу 3 частини 1 ст. 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме накладення більшого за розміром адміністративно-господарського штрафу передбаченого відповідною норм закону, та дає підстави вважати таку постанову про застосування адміністративно господарського штрафу № 321124 вiд 29.11.2021 р. такою, що суперечить чинному законодавству. Водночас, на думку позивача, зі змісту оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень вбачається, що воно не відображає складу правопорушення.
Ухвалою суду від 17.01.2022 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження по справі.
Ухвалою суду від 28.04.2022 року замінено відповідача справі №420/25518/21 - Південне міжрегіональне управління Укртрансбезпеки на правонаступника - Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області як територіальний орган Державної служби України з безпеки на транспорті, розпочато розгляд справи спочатку.
17.05.2022 року (вх.№16585/22) від представника Г.А.Кучеренко надійшла заява про заміну відповідача Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки на Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області.
Зважаючи на те, що ухвалою суду від 28.04.2022 року вже замінено відповідача по справі №420/25518/21, вказана заява судом не розглядається.
25.05.2022 року (вх.№ЕП/14317/22, вх.№ЕП/14318/22) від представника відповідача до суду надійшло клопотання про продовження строку для подання відзиву на позовну заяву та відзив на позов.
Ухвалою суду від 02.08.2022 року задоволено клопотання представника відповідача шляхом поновлення Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області строку на подання відзиву та доказів
Так, відповідачем у відзиві вказано, що Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області вважає адміністративний позов не обґрунтованим, таким, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідач вважає, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського стягнення є законною та прийнятою з дотриманням норм чинного законодавства на підставі акту перевірки та транспортної накладної СМ саме до організатора перевезень автомобільного перевізника - позивача. Таким чином, як вказано у відзиві, відповідачем було виконано всі вимоги передбачені законодавством, з огляду на що, визнання його дій протиправними, як щодо складення матеріалів перевірки так i застосування штрафу с безпідставним.
Зважаючи на вищевикладене, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні Рішення».
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї доказами, відзиву дослідивши обставини, якими обґрунтовуються вимоги та перевіривши їх наданими доказами, суд встановив.
Відповідно до CMR №721 (а.с.13), товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортні рішення» здійснювало перевезення вантажу за напрямком м.Одеса - м.Тернопіль, вага вантажу - 10248 кг.
Посадовими особами Південного міжрегіонального управління Укртрансбезпеки проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, про що складено акт №316287 від 17.10.2021 (а.с.10), відповідно до якого перевірка була проведена на автодорозі М-14 «Одеса-Мелітополь» 21 км+-434м. відповідно до направлення на перевірку №026519 від 12.10.2021.
Перевірка здійснена щодо транспортного засобу марки DAF KRONE, реєстраційний номер НОМЕР_3 , реєстраційний номер НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 та НОМЕР_7 , що належить ТОВ «Транспортні Рішення»; водій ОСОБА_1 .
Під час перевірки було встановлено порушення: ст. 34 ЗУ «Про автомобільний транспорт», п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом МТЗУ № 385 від 24.06.2010 р., під час перевезення вантажів перевізник не забезпечив водія індивідуальною карткою, чим порушено ст. 48 цього Закону, у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме абз. 3 ч. 1 перевезення вантажів за відсутності на момент перевірки документів, визначених ст. 48 цього Закону, а саме: встановленої в тахографі індивідуальної контрольної картки водія, передбаченої п. 3.3. Інструкції з використання контрольних пристроїв.
На підставі порушень, викладених у акті перевірки від 17.10.2021 року №316287, Південним міжрегіональним управлінням Укртрансбезпеки прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №321124 від 29.11.2021 (а.с.12), відповідно до якої у зв'язку з допущенням товариством з обмеженою відповідальністю «Транспортні рішення» порушення, відповідальність за яке передбачена ч.1 абз.3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», постановлено стягнути адміністративно-господарський штраф у сумі 17000 гривень.
Вважаючи спірну постанову протиправною, позивач звернувся до суду з позовною заявою.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено обов'язок органів держаної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закон України «Про дорожній рух», відповідно до частини 2 статті 29 якого, з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається в порядку встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту, і за плату, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 р. № 1567 (далі - Порядок № 1567), згідно з пунктами 3, 4 якого державний контроль на автомобільному транспорті здійснюється посадовими особами органу державного контролю шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Відповідно до п.12 та 13 Порядку № 1567, рейдова перевірка додержання суб'єктом господарювання вимог, визначених пунктом 15 цього Порядку, здійснюється на підставі щотижневого графіка.
Графік проведення рейдових перевірок складається та затверджується керівником Укртрансбезпеки або її територіального органу з урахуванням стану аварійності, періоду, що пройшов від попередньої перевірки, забезпечення належного рівня транспортного обслуговування в окремих регіонах, інформації про діяльність осіб, що незаконно надають послуги з перевезень, перевірки дотримання умов перевезень, визначених дозволом (договором) на перевезення, та інших обставин.
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Статтею 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначено, що автомобільний перевізник повинен:
виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;
утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону;
забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут;
забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв;
організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод;
забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства;
забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту;
забезпечувати безпеку дорожнього руху;
забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
Автомобільні перевізники з кількістю транспортних засобів десять і більше зобов'язані організовувати підвищення кваліфікації керівників і спеціалістів автомобільного транспорту, діяльність яких пов'язана з наданням послуг автомобільного транспорту, у термін один раз на п'ять років, а з питань безпеки перевезень, охорони праці та пожежної безпеки - у термін один раз на три роки в порядку, який визначає центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.48 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Порядок установлення, технічного обслуговування та використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільних транспортних засобах (крім таксі), які використовуються для надання послуг з перевезення пасажирів та вантажів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №385 від 24.06.2010 (далі - Інструкція №385).
Відповідно до п. 1.4 Інструкції №385 контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв;
тахокарта - бланк, призначений для внесення й зберігання зареєстрованих даних, який вводять в аналоговий контрольний пристрій (тахограф) та на якому маркувальні пристрої останнього здійснюють безперервну реєстрацію інформації, що підлягає фіксуванню відповідно до положень ЄУТР.
Згідно з положеннями п.3.3 Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом:
- забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа;
- своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання;
- використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом;
- має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
- у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв);
- у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Відповідно до п.3.5. Інструкції №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.
Згідно п.3.6. Інструкції №385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його гину згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ. внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа: дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (тут і далі - у редакції, чинній на дату проведення перевірки).
Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядок його обліку.
Підпунктом 4 пункту 5 Наказу №340 від 07.06.2010 року визначено Державній службі України з безпеки на транспорті забезпечити здійснення перевірок щодо наявності встановлених тахографів виключно на транспортних засобах, якими здійснюються міжнародні автомобільні перевезення.
Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).
Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами (пункт 6.1 Положення №340).
Згідно з пунктами 6.2, 6.3 та 6.4 Положення №340 облік робочого часу водіїв здійснюється на основі табеля обліку використання робочого часу. Перевізник, який використовує водіїв за наймом, щомісяця складає графік змінності водіїв, веде відомість обліку робочого часу та відпочинку водія (додаток 2), у якій щодо кожної робочої зміни зазначаються планові та фактичні дані щодо маршруту, початок та кінець робочої зміни.
Водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3).
Графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.
У відповідності до п. «а» ч. 1 ст. 10 Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті (ратифікованої Україною у 2008 році) компетентні власті чи органи в кожній країні передбачають ведення індивідуальної контрольної книжки та визначають умови її видачі, її зміст і спосіб її заповнення водіями.
Згідно ч. 3 ст. 10 даної Конвенції традиційні засоби контролю, зазначені в пунктах 1 та 2 цієї статті, якщо це потрібно для деяких категорій транспорту, заміняються або доповнюються, наскільки це можливо, сучасними засобами, такими, наприклад, як тахографи згідно з правилами установленими компетентними властями чи органами в кожній країні.
Приписи п. «а» ч. 1 ст. 10 вказаної Конвенції, на думку суду, є універсальними для будь - якого транспортного засобу, на якому використовується наймана праця водія.
В той же час, ведення тахографу передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі таких, протяжність маршруту яких становить понад 50 км.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що водії, які здійснюють перевезення на вантажних автомобілях з повною масою понад 3,5 тонн, зобов'язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо ТЗ не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.03.2020 року у справі №823/1199/17, від 04 липня 2019 року у справі №823/328/17.
Суд відхиляє доводи позивача про відсутність обов'язку ведення та пред'явлення під час рейдової перевірки встановленої в тахографі індивідуальної контрольної картки водія до транспортного засобу під час здійснення внутрішнього перевезення вантажу для власних потреб транспортним засобом вагою понад 3,5 тонни, оскільки такі доводи суперечать нормам Положення № 340.
При цьому суд зазначає, що посадовими особами Укртрансбезпеки в даному випадку фактично не здійснювалася перевірка наявності встановленого тахографу на транспортному засобі позивача та він не притягувався до відповідальності за відсутність тахографа чи протоколу перевірки та адаптації тахографа.
Таким чином, суд робить висновок, що позивач надавав послуги з перевезення вантажів без оформлення усіх документів, які передбачені для автомобільного перевізника статтею 48 Закону №2344-III, а тому допустив порушення законодавства про автомобільний транспорт і до нього правомірно на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-III застосована санкція у вигляді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 17000 грн.
При вирішенні даної справи, суд відхиляє доводи позивача про те, що оскаржувана постанова є протиправною внаслідок того, що позивачем забезпечено контроль за умовами праці і відпочинку водія шляхом ведення індивідуальної контрольної книжки.
Як вже вказано судом, згідно з пунктом 6.3 Положення № 340 ведення індивідуальної контрольної книжки передбачено для водіїв, які керують транспортними засобами, що не обладнані тахографами. Проте, в силу приписів пункту 6.1 Положення № 340 норма пункту 6.3. цього Положення не є застосовною до транспортного засобу позивача, який має повну вагу понад 3,5 тонни, що зумовлює обов'язковість обладнання такого транспортного засобу діючим та повіреним тахографом.
Одночасно з цим суд враховує, що згідно з диспозицією абзацу третього частини першої статті 60 Закону № 2344 штраф в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян застосовується до автомобільного перевізника за перевезення вантажів за відсутності документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, на момент проведення перевірки.
Надаючи суду разом із позовною заявою копію індивідуальної контрольної книжки водія позивач в позовній заяві не заперечує, що таку індивідуальну контрольну книжку не було надано посадовій особі відповідача на момент проведення перевірки.
Надання вказаної індивідуальної контрольної книжки суду не доводить наявності такої книжки на момент перевірки та не спростовує правомірності накладеного на позивача адміністративно-господарського штрафу.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 18.03.2020 у справі № 826/2239/16.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 та ч. 2 ст. 73 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку, що відповідач діяв в межах наданих йому повноважень та у спосіб, що передбачені законами України, протиправності у його діях підчас проведення рейдової перевірки та прийняття спірної постанови судом не встановлено, відтак, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Решта доводів та заперечень висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «Транспортні Рішення» до Відділу державного нагляду (контролю) в Одеській області як територіального органу Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови- відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «Транспортні Рішення» (вул.Академіка Корольова, буд.3А , м.Одеса, 65101, ЄДРПОУ 37060484);
Відповідач - Відділ державного нагляду (контролю) в Одеській області (вул.Успенська, буд.4, м. Одеса, 65014).
Суддя С.М.Корой
.