Справа № 420/3585/22
02 серпня 2022 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними рішення та дій і зобов'язання вчинити певні дії,-
15.02.2022 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому позивач просить суд:
- визнати незаконними рішення посадової особи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заступника начальника управління обслуговування громадян - начальника відділу обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян (сервісний центр) Лариси Яснюк щодо відмови ОСОБА_1 , дружині померлого пенсіонера ОСОБА_2 , у виплаті суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців ОСОБА_2 , і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, у розмірі 97786,88 грн;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за рахунок держави, моральну шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при здійсненні ними своїх повноважень, у розмірі 97786, 88 грн;
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови дружині померлого пенсіонера ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , яка проживала разом із пенсіонером на день його смерті, щодо виплати їй суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців ОСОБА_4 , і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, у розмiрi 1773,52 грн та 97786, 88 грн (всього 99560,40 грн);
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплатити ОСОБА_1 , дружині померлого пенсіонера ОСОБА_2 , яка проживала разом 13 пенсіонером на день його смерті, щодо виплати їй суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців ОСОБА_4 , і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, у розмiрi 1773,52 грн. та 97786,88 грн. (всього 99560,40 грн.).
Підстава звернення до суду - позивач вважає, що суб'єкт владних повноважень порушив її права прийняттям вищевказаного рішення .
Ухвалою суду від 15.02.2022 року позов залишено без руху та роз'яснено позивачу, що виявлені недоліки повинні бути усунені, шляхом надання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 1984,80 грн. та уточненого позову (з копіями для учасників справи).
05.04.2022 року (вх.№13222/22) від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків разом із уточненою позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій позивач просить суд:
- визнати незаконними рішення посадової особи Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заступника начальника управління обслуговування громадян - начальника в обслуговування військовослужбовців та деяких інших категорій громадян (сервісний центр) Лариса Яснюк (лист від 24.01.2022 (вих. 1733-26278/К-02/8-1500/22) щодо відмови ОСОБА_1 , дружині померлого пенсіонера ОСОБА_5 , у виплаті суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців ОСОБА_4 , і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, у розмірі 97786,88 грн та, у відповідності до ст. 56 Конституції України, стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за рахунок держави, моральну шкоду, завданої незаконними рішеннями, діями посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при здійсненні ними своїх повноважень, у розмірі 97786,88 грн;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області сплатити ОСОБА_3 , дружині померлого пенсіонера ОСОБА_5 , яка проживала разом із пенсіонером на день його смерті, виплатити їй суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців ОСОБА_4 , i залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, у розмірі 1773,52 грн та 97786,88 грн.
У заяві позивач просила суд звільнити її від сплати судового збору.
Так, в обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 , який отримував пенсію від Головного Управління пенсійного фонду України в Одеській області. За життя ОСОБА_2 22.09.2021 року Одеський окружний адміністративний суд ухвалив рішення по справі №420/8346/21, де задовольнив його позовні вимоги до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо перерахунку пенсії. Рішення суду набуло чинності 22.10.2021 року. Згідно вказаного рішення суду Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повинно було провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 з урахуванням довідки ІНФОРМАЦІЯ_3, яка була надана до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області відповідно до рішення суду. 02.11.2021 ОСОБА_2 надав до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області заяву щодо перерахунку йому пенсії у відповідності до рішення суду. На заяву ОСОБА_2 наданої до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області 02.11.2021, 20.12 2021 була отримана відповідь, де вказано, що розмір його пенсії з 01.11.2021 становить 6627,48 грн., а виплата нарахованої доплати пенсії за період з 01.04.2019 по 31.10.2021 в сумі 97786,88 грн. буде здійснена після виділення відповідних коштів на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду з Державного бюджету України.
У позові вказано, що як визнало Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області ОСОБА_2 мав право за життя, у відповідності до рішення Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 по справі №420/8346/21, на отримання перерахованої пенсії з 01.11.2021 та виплату нарахованої доплати пенсії за період з 01.04.2019 по 31.10.2021 в сумі 97786,88 грн.
30.01.2022 року позивач отримала відповідь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якій, з посиланням на ст. 19 Конституції України, вказано, що ОСОБА_1 не є стягувачем по справі № 420/8346/21, тому для виплати недоотриманої доплати пенсії за зазначеним рішенням суду правові підстави відсутні.
З покликанням на положення ст.61 Закону України №2263, позивач вказує, що вона як дружина пенсіонера ОСОБА_2 , яка проживали разом із пенсіонером на день його смерті, має право на одержання недоодержаних у зв'язку з його смертю пенсійних виплат.
Ухвалою суду від 12.05.2022 року прийнято до розгляду позову заяву та відкрито провадження по справі.
Вказаною ухвалою судом звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання позовної заяви по справі №420/3585/22.
Судом вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) відповідно до ст.262 КАС України.
31.05.2022 року від представника Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до суду надійшов відзив на позовну заяву разом із додатками згідно переліку, який у ньому зазначено.
У відзиві відповідач зазначає, що Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 по справі № 420/8346/21, яке набрало законної сили 23.10.2021 року, ОСОБА_2 25.10.2021 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3, наданої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 року по справі № 420/8986/20. Розмір пенсії ОСОБА_2 з 01.11.2021 року становив 6627,48 грн. Інформація про виконання рішення по справі № 420/8346/21 Головним управлінням внесена до реєстру судових рішень. Відповідно до розрахунку на доплату пенсії ОСОБА_2 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 року по справі № 420/8346/21 за період з 01.04.2019 року по 31.10.2021 року позивачу була нарахована доплата в сумі 97786,88 грн.
Як вказує відповідач, безпідставною є вимога позивача стосовно виплати недоотриманої пенсії за померлого чоловіка, оскільки ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що було зареєстровано актовим записом, складеним Болградським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Болградському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). З покликанням на ч. 1 ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», ч. 5 ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження", ст. 1219 Цивільного кодексу України та правові висновки, викладені в ухвалі ВАС України від 08.05.2012 № К/9991/8624/11, відповідач зазначає, що спірні правовідносини не допускають правонаступництва, щодо виконання рішення суду в частині зобов'язання Головного управління здійснити перерахунок та виплату пенсії.
Також, у відзиві вказано, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 по справі № 420/8346/21 зобов'язано Головне управління провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 який перебував на обліку у Головному управлінню і отримував пенсію згідно до Закону №2262. ОСОБА_1 на обліку Головного управління не перебуває і пенсію не отримує, тому вимоги, на думку відповідача, викладені в позовній заяві є необґрунтованими та незаконними. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. Оскільки ОСОБА_1 не є стягувачем по справі № 420/8346/21, тому для виплати недоотриманої доплати пенсії за зазначеним рішенням суду правові підстави відсутні.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позовну заяву, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено наступні факти та обставини.
Згідно наявного в матеріалах справи свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.8) позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 про що 26.11.2021 року складено відповідний запис №956 (а.с.9).
Як стверджує відповідач ОСОБА_1 на обліку Головного управління не перебуває і пенсію не отримує.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Одеській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
На виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 року по справі №420/8986/20, ІНФОРМАЦІЯ_3 надано до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області оновлену довідку від 17.12.2020 року №ЮО108963 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 станом на 05.03.2019 року для перерахунку та виплати з 01.04.2019 року пенсії.
ОСОБА_2 17.02.2021 року звернувся до ГУ ПФУ в Одеській області із заявою про проведення перерахунку пенсії з 01.04.2019 року на підставі оновленої довідки. Проте, лист ГУ ПФУ в Одеській області ОСОБА_2 на свою адресу не отримав та засобами телефонного зв'язку дізнався про відмову у проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.04.2019 року на підставі оновленої довідки, оскільки відсутні правові підстави для здійснення такого перерахунку.
Правомірність дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_2 проведення з 01.04.2019 року перерахунку основного розміру пенсії на підставі оновленої довідки про його грошове забезпечення з урахування додаткових видів грошового забезпечення станом на 05.03.2019 для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії, наданої ІНФОРМАЦІЯ_3 12.03.2021 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопаду 2020 року по справі № 420/8986/20 була предметом розгляду по справі №420/8346/21.
Так, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 22.09.2021 року по справі №420/8346/21 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_2 з проведення з 01.04.2019 року перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_2 на підставі оновленої довідки про його грошове забезпечення з урахування основних та додаткових видів грошового забезпечення станом на 05.03.2019 для здійснення обчислення та перерахунку з 01.04.2019 основного розміру пенсії, наданої ІНФОРМАЦІЯ_3 12.03.2021 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопаду 2020 року по справі № 420/8986/20 та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести з 01.04.2019 перерахунок та виплату основного розміру пенсії ОСОБА_2 на підставі нової довідки про розмір грошового забезпечення ОСОБА_2 , станом на 05.03.2019, наданої ІНФОРМАЦІЯ_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12 листопаду 2020 року по справі № 420/8986/20.
Як вказує відповідач, Головним управлінням на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 по справі № 420/8346/21, яке набрало законної сили 23.10.2021 року, ОСОБА_2 25.10.2021 проведено перерахунок пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3, наданої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 12.11.2020 року по справі № 420/8986/20.
На підтвердження здійснення відповідачем вказаного перерахунку до суду надано копію відповідного протоколу (а.с.15).
Розмір пенсії ОСОБА_2 з 01.11.2021 року становив 6627,48 грн.
Як стверджує відповідач, інформація про виконання рішення по справі № 420/8346/21 Головним управлінням внесена до реєстру судових рішень.
Відповідно до розрахунку на доплату пенсії ОСОБА_2 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2021 року по справі № 420/8346/21 за період з 01.04.2019 року по 31.10.2021 року позивачу була нарахована доплата в сумі 97786,88 грн (а.с.16).
Так, як вже встановлено судом ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 про що 26.11.2021 року складено відповідний запис №956.
28.12.2021 року позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області із заявою, в якій просила передати їй як дружині померлого ОСОБА_2 нараховану суму доплати пенсії за період з 01.04.2019 року по 31.10.2021 року, яка складає 97786,88 грн, які ОСОБА_2 не отримав за життя (а.с.11).
У відповідь на вказану заяву Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області складено листа №1733-26278/К-02/8-1500/22 від 24.01.2022 року (в.с.12), в якому вказано, що оскільки ОСОБА_1 не є стягувачем по справі № 420/8346/21, тому для виплати недоотриманої доплати пенсії за зазначеним рішенням суду правові підстави відсутні.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Статтею 52 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім'ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім'ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.
Члени сім'ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
У разі звернення кількох членів сім'ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.
У разі відсутності членів сім'ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв'язку з його смертю, входить до складу спадщини.
За приписами пункту 1 частини 2 статті 26 цього Закону непрацездатними членами сім'ї вважаються: чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, та деяких інших осіб визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-XII (далі по тексту - Закон №2262-ХІІ).
Згідно з частиною 2 статті 55 Закону №2262-ХІІ нараховані суми пенсії, не отримані пенсіонером з вини органу Пенсійного фонду України, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Відповідно до статті 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
За змістом частини 3 статті 61 Закону №2262-ХІІ зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
З аналізу статті 61 Закону № 2262 суд робить висновок, що законодавець чітко розмежує осіб, які мають право на отримання суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. До вказаних осіб законодавцем віднесено, по-перше, членів сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника (стаття 30 Закону № 2262), по-друге, члени сім'ї, які не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника: 1) батьки і дружина (чоловік); 2) члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
На думку суду, законодавець не вимагає щодо батьків і дружини (чоловіка) такої умови, а також членів сім'ї, як проживання разом із пенсіонером на день його смерті, для набуття права на отримання суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю.
Постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 затверджений Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку заява про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім'ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.
Отже, згідно наведених приписів чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника, або члена сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера. При цьому дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
Пенсійним органом 25.10.2021, тобто за життя пенсіонера ОСОБА_2 , було нараховано останньому доплату пенсії за вислугу років за період з квітня 2019 року по жовтень 2021 року включно в сумі 97786,88 грн.
ГУ ПФУ в Полтавській Одеській не надано до суду належних та допустимих доказів на підтвердження виплати ОСОБА_2 заборгованості з виплати пенсії, яка виникла внаслідок перерахунку пенсії на виконання рішення суду за період з квітня 2019 року по жовтень 2021 року включно в сумі 97786,88 грн., а отже, пенсійний орган має заборгованість з виплати пенсії перед пенсіонером ОСОБА_2 в сумі 97786,88 грн.
З огляду на викладене вище та враховуючи те, що позивач є дружиною померлого пенсіонера ОСОБА_2 звернулася до пенсійного органу за відповідними виплатами не пізніше шести місяців після смерті пенсіонера, позивач має право на одержання суми пенсії, яка підлягала виплаті померлому ОСОБА_2 , але не була виплачена пенсійним органом у зв'язку з його смертю.
Таким чином, суд вважає, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоодержаної пенсії її померлим чоловіком ОСОБА_2 в сумі 97786,88 грн є протиправними.
Вирішую позов в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, за рахунок держави, моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями посадових осіб Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області при здійсненні ними своїх повноважень у розмірі 97786,88 грн, суд зазначає.
Загальні підстави відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України.
Суд зазначає, що положеннями статті 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Порядок відшкодування моральної шкоди визначений в статті 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні.
Згідно зі статтею 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.
Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 р. №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз'яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
За приписами пункту 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з'ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.
При цьому, обов'язок доказування в адміністративному процесі встановлений статтею 71 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов'язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, але не виключно, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.
Подібні висновки містяться в постановах Верховного Суду від 25.04.2019 у справі № 818/1429/17, від 12.11.2019 року у справі №818/1430/17.
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.
Разом з тим, до суду позивачем не надано доказів настання втрат майнового чи немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ у зв'язку з діями відповідача, які у розумінні ст.23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди.
Суд звертає увагу на те, що позивачем не зазначено конкретних фактів, які б у системному зв'язку з вчиненням спірних дій утворювали підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди.
Позивачем не надано жодних доказів заподіяння їй душевних страждань відповідачами по справі, зокрема, доказів погіршення здоров'я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок таких дій відповідача.
При цьому, суд вважає необхідним зазначити, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Крім зазначеного, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Суд зауважує на тому, що позивач належним чином не обґрунтовує заявлений розмір моральної шкоди.
Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факти заподіяння відповідачами моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру вчиненням спірних дій, а також не зазначено, з чого позивач виходив при оцінюванні заподіяної йому шкоди, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача моральної шкоди є необґрунтованою, недоведеною, а отже не підлягає задоволенню.
Таким чином, зважаючи на вищевказані висновки суду, суд вважає, що позовні вимог є такими, що підлягають частковому задоволенню шляхом:
- визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоодержаної пенсії її померлим чоловіком ОСОБА_2 в сумі 97786,88 грн;
- зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 недоодержану пенсію її померлим чоловіком ОСОБА_2 в сумі 97786,88 грн (дев'яносто сім тисяч сімсот вісімдесят шість гривень вісімдесят вісім копійок).
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними рішення та дій і зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 недоодержаної пенсії її померлим чоловіком ОСОБА_2 в сумі 97786,88 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплатити ОСОБА_1 недоодержану пенсію її померлим чоловіком ОСОБА_2 в сумі 97786,88 грн (дев'яносто сім тисяч сімсот вісімдесят шість гривень вісімдесят вісім копійок).
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П'ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п. НОМЕР_2 );
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).
Суддя С.М. Корой