справа №380/4799/22
02 серпня 2022 року місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А. Г.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Львівській області код ЄДРПОУ 43968090, місцезнаходження: 79003, м.Львів, вул.Стрийська, 35 (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправними дії відповідача щодо нарахування та виплати грошового забезпечення (в тому числі посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, відпускних та лікарняних, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення) за період проходження служби з 28.07.2020 по 31.08.2021, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького окладу та деяких інших осіб № 704 від 30.08.2017;
- зобов'язання провести перерахунок та здійснити виплату належного позивачу грошового забезпечення з врахуванням всіх його складових (в тому числі посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, відпускних та лікарняних, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення) за період з 28.07.2020 по 31.08.2021 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (у 2020 році), на 01.01.2021 (у 2021 році), та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017, та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум.
Ухвалою від 09.03.2022 суддя прийняв справу до провадження та відкрив провадження у справі.
Ухвалою від 06.06.2022 суд виправив описку в ухвалі суду.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що грошове забезпечення (посадовий оклад та оклад за спеціальним званням) як працівнику податкової міліції встановлене згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704), за змістом пункту 4 якої у первинній редакції передбачалось, що посадові оклади осіб начальницького складу податкової міліції головних управлінь ДФС в областях будуть пов'язані із розміром прожиткового мінімуму для працездатних осіб чи розміром мінімальної заробітної плати, встановлених Законами України Про державний бюджет України на 1 січня кожного календарного року, які щорічно змінюються в сторону збільшення. Однак пунктом 6 постанови Кабінет Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі Постанова № 103) пункт 4 Постанови № 704 викладено у новій редакції, якою посадові оклади осіб начальницького складу податкової міліції головних управлінь ДФС розраховуються із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018 року (1762,00 грн).
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови №103, а тому з 29 січня 2020 року посадові оклади, оклади за спеціальним званням розраховуються у порядку, визначеному пунктом 4 Постанови № 704 до зазначених вище змін. При цьому згідно з пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», із змінами, внесеними згідно із Законом від 19 грудня 2019 року № 410-ІХ, мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.
З наведених підстав позивач вважає, що з 29.01.2020 розрахунковою величиною для визначення розміру посадового окладу та окладу за спеціальним званням є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2020 року, що становить 2102,00грн, а з 01 січня 2021 року 2270,00грн. Проте, відповідач увесь цей час протиправно продовжує нарахування та виплату грошового забезпечення відповідно до положень пункту 4 Постанови № 704 в редакції згідно зі змінами, внесеними Постановою № 103, які з 29.01.2020 скасовані. У зв'язку із цим щомісячні та одноразові додаткові види грошового забезпечення, грошове забезпечення за час тимчасової непрацездатності також виплачуються у заниженому розмірі.
Відповідач правом на подання відзиву не скористався, що згідно з частиною 6 статті 162 КАС України не перешкоджає розгляду та вирішенню справи за наявними матеріалами.
Всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, дослідивши та об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для вирішення спору, суд встановив наступне.
Позивач з 28.07.2020 проходив службу в органах податкової міліції на посаді старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу власної безпеки Головного управління ДФС у Львівській області.
Наказом Голови ДФС України від 21.10.2020 №АТО-18-ос/ДСК позивача звільнено з вказаної посади для подальшого проходження служби.
Наказом Голови ДФС України від 25.02.2021 №189-о позивача відряджено до Головного управління ДФС у Львівській області та наказом від 17.03.2021 №370-о призначено на посаду старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ відділу власної безпеки Головного управління ДФС у Львівській області.
Наказом голови комісії з реорганізації ДФС від 31.08.2021 №1249-о позивача звільнено з посади.
Головне управління ДФС у Львівській області видало наказ від 03.09.2021 №138-о «Про оголошення наказу ДФС України від 31.08.2021 №1249 «Про звільнення співробітників податкової міліції».
Позивач вважає, що з 28.07.2020 по 31.08.2021 відповідач неправильно обраховував розмір його грошового забезпечення без урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за спеціальним званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького окладу та деяких інших осіб № 704 від 30.08.2017.
З огляду на протиправну бездіяльність відповідача позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд виходив з такого.
Відповідно до пункту 357.1 статті 357 Податкового кодексу України форми та розмір матеріального забезпечення осіб начальницького і рядового складу податкової міліції, включаючи грошове утримання, встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Механізм нарахування та виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції визначає Порядок виплати грошового забезпечення особам рядового та начальницького складу податкової міліції, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 17 липня 2018 року № 616 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 року за № 928/32380 (далі Порядок № 616).
Пунктом 3 розділу І Порядку № 616 визначено, що грошове забезпечення осіб начальницького складу податкової міліції (крім курсантів навчального закладу ДФС) складається з: 1) посадового окладу; 2) окладу за спеціальним званням; 3) щомісячних додаткових видів грошового забезпечення: надбавок за вислугу років, за особливості проходження служби, за спортивне звання, за почесне звання, за виконання функцій державного експерта з питань таємниць, за службу в умовах режимних обмежень; доплати за науковий ступінь доктора філософії (кандидата наук) або доктора наук; доплати за вчене звання; премій; 4) одноразових додаткових видів грошового забезпечення: матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань; допомоги для оздоровлення.
За змістом пункту 1 розділу ІІ Порядку №616 посадові оклади особам начальницького складу податкової міліції встановлюються залежно від займаних ними посад у розмірах, установлених додатками 9-11 до Постанови № 704 та визначених у штатних розписах відповідних органів ДФС, з дня призначення на відповідну посаду.
Пунктом 1 розділу ІІ Порядку № 616 передбачено, що оклади за спеціальним званням особам рядового та начальницького складу податкової міліції встановлюються у розмірах, визначених додатком 14 до Постанови № 704 (з урахуванням пункту 4 постанови № 704), з дня присвоєння спеціального звання Указом Президента України або наказом органу ДФС, або наказом навчального закладу ДФС відповідно до Указу Президента України від 21 березня 2002 року № 277 "Про переліки посад військовослужбовців і працівників правоохоронних органів, що підлягають заміщенню особами вищого офіцерського (начальницького) складу, та граничних військових і спеціальних звань за цими посадами" та Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року № 114.
Постановою № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Додатком 1 до Постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Згідно з пунктом 4 Постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Також додатки 1, 12, 13, 14 до Постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.
На момент набрання чинності Постанови № 704 (1 березня 2018 року) пункт 4 було викладено в редакції пункту 6 Постанови № 103, а саме:
« 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Отже, станом на 1 січня 2018 року пункт 4 Постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».
Суд встановив, що постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою позов до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України, про визнання протиправним та скасування пункту постанови задоволено, а саме: визнано протиправним та скасовано пункт 6 Постанови № 103. У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 жовтня 2019 року залишено без змін.
Водночас, пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 1 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат .
При цьому, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 11 грудня 2019 року у зразковій справі № 240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.
Також, суд враховує висновки Верховного Суду викладені в постановах від 11 лютого 2021 року справі № 200/3757/20-а та справі № 240/11952/19 щодо застосування положень пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103 та пункту 3 розділу ІІ Закону України від 6 грудня 2016 року № 1774-VІІІ, які полягають у тому, що згідно з Постановою № 704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня 2018 року.
Таким чином, оскільки норма пункту 3 розділу ІІ Закону України від 6 грудня 2016 року №1774-VІІІ не втратила чинності і за юридичною силою є вищою за положення пункту 4 Постанови № 704, у редакції до внесення змін Постановою № 103, суд не вбачає правових підстав обчислення грошового забезпечення з врахуванням всіх його складових (в тому числі посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, відпускних та лікарняних, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення) за період з 28.07.2020 по 31.08.2021, з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (у 2020 році), на 01.01.2021 (у 2021 році).
Аналогічна правова позиція щодо того, що розрахунковою величиною для визначення грошового забезпечення є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 1 січня 2018 року, викладено у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2021 року у справі № 480/5496/20.
Враховуючи викладене, суд висновує про відсутність підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача та зобов'язання його провести перерахунок та здійснити виплату належного позивачу грошового забезпечення з врахуванням всіх його складових (в тому числі посадового окладу, окладу за спеціальним званням, надбавки за вислугу років, надбавки за роботу в умовах режимних обмежень, відпускних та лікарняних, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань та допомоги на оздоровлення) за період з 28.07.2020 по 31.08.2021 з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020 (у 2020 році), на 01.01.2021 (у 2021 році), та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького кладу та деяких інших осіб» № 704 від 30.08.2017, та проведення їх виплати з урахуванням раніше виплачених сум.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини другої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю.
Відповідно до статті 139 КАС України судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
у задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії відмовити повністю.
Судові витрати між сторонами не розподіляються.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя А.Г. Гулик