02 серпня 2022 року м. Кропивницький Справа № 340/3352/22
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Кармазиної Т.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною та скасувати постанову від 22.06.2022 року про повернення виконавчого документа стягувачу старшого державного виконавця Красної Ангеліни Олександрівни відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) при примусовому виконанні виконавчого листа №340/3456/20 виданого 29.01.2021 року Кіровоградським окружним адміністративним судом у виконавчому проваджені №65100312;
- зобов'язати Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) поновити виконавче провадження №65100312 з примусового виконання виконавчого листа №340/3456/20 виданого 29.01.2021 року Кіровоградським окружним адміністративним судом.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 по справі №340/3456/20 задоволено частково його позов та зобов'язано ГУ ПФУ в Кіровоградській області виплатити позивачу 100% суми підвищення пенсії за період з 01.01.2018 по 31.12.2019, з урахуванням виплачених сум. Рішення набрало законної сили 02.03.2021 та ним отримано виконавчий лист, який пред'явлено до виконання до відповідача. Державним виконавцем відкрито виконавче провадження №65100312. Зазначав, що 09.07.2022 на його адресу надійшла постанова від 22.06.2022 про повернення виконавчого документа стягувачу, яка мотивована тим, що відсутні відповідні бюджетні призначення для виплати боржником заборгованості, а також тим, що виконавець не може вжити до боржника заходи передбачені Законом України «Про виконавче провадження». Позивач вважає таку постанову відповідача незаконною та такою, що підлягає скасуванню, а виконавче провадження поновленню.
Ухвалою судді Кіровоградського окружного адміністративного суду від 25.07.2022 року відкрито провадження у справі та розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (а.с.21).
Представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву (а.с.24-26), в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. При цьому, заперечуючи проти позову зазначив мотиви з яких він не погоджується з позовними вимогами, які за змістом відповідають змісту оскаржуваної постанови.
Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.
Судом встановлено, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 29.01.2021 року в адміністративній справі №340/3456/20 задоволено частково позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області щодо виплати ОСОБА_1 з 05 березня 2019 року по 31 грудня 2019 року 75% суми підвищення пенсії, перерахованого та визначеного станом на 01 березня 2018 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виплатити ОСОБА_1 100% суми підвищення пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року, з урахуванням виплачених сум. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Вказане рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалося та 02.03.2021 набрало законної сили.
08.04.2021 року Кіровоградський окружний адміністративний суд видав Зіборову В.М. виконавчий лист №340/3456/20 про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виплатити ОСОБА_1 100% суми підвищення пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року, з урахуванням виплачених сум. (а.с.6-7)
Цей виконавчий лист 09.04.2021 року пред'явлений позивачем для виконання до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро). (а.с.27-28)
Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) від 09.04.2021 року відкрито виконавче провадження №65100312 з виконання виконавчого листа №340/3456/20 та зобов'язано боржника - Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області - виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. (а.с.30-31)
Постановою відповідача від 22.06.2022 виконавчий лист повернуто позивачеві на підставі п.9 ч.1 ст.37 Закону України “Про виконавче провадження” від 02 червня 2016 року № 1404-VIII (а.с.38-39).
Не погодившись з цією постановою старшого державного виконавця, позивач звернуся до суду з даним позовом.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статей 14, 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Частинами 2 та 4 статті 372 КАС України встановлено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VІІІ (далі за текстом - Закон №1404-VІІІ).
Згідно зі ст.1 Закону №1404-VІІІ, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VІІІ).
Згідно ст.5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами (частина перша статті 13 Закону №1404-VIII).
За приписами ч.1 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону №1404-VIII ).
Відповідно до пп.1, 10, 16 ч.3 ст.18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Отже, виконавець зобов'язаний вжити усіх необхідних заходів щодо своєчасного і в повному обсязі виконання судового рішення.
Стаття 26 Закону №№1404-VIII визначає початок примусового виконання рішення, зокрема, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої).
Відповідно до ч.ч.5, 6 ст.26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).
Порядок та процедура виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення визначені статтею 63 Закону №1404-VІІІ.
Відповідно до частин першої та другої вказаної статті за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Пунктом 9 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавчий документ повертається стягувачу, якщо законом встановлено заборону щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо в нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
За правилами частини 5 вказаної статті повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону
Учасниками справи не заперечується той факт, що рішення суду від 29.01.2021 року у справі №340/3456/20 про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області виплатити ОСОБА_1 100% суми підвищення пенсії за період з 01 січня 2018 року по 31 грудня 2019 року, з урахуванням виплачених сум, виконано частково.
Невиконання рішення суду мотивоване відсутністю бюджетних коштів.
За правовим регулюванням ст.ст. 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.
Так, суд погоджується, що фактичне та у повному обсязі виконання судового рішення можливе лише за наявності відповідних бюджетних асигнувань на відповідні цілі за рахунок коштів Державного бюджету України.
Разом з тим, суд зазначає, що приймаючи постанову про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.06.2022 року у ВП №65100312, на підставі листа Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області №1100-0802-8/17315 від 19.04.2022 державним виконавцем зроблено висновок про наявність обставин, які виключають можливість вчинення державним виконавцем виконавчих дій в порядку статей 63, 75 Закону №1404-VIII, якими визначено умови і порядок виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії, та встановлена відповідальність за невиконання таких рішень. Фактично державний виконавець без будь яких належних доказів, які б містили інформацію щодо бюджетних призначень, прийняв позицію боржника про те, що бюджетних асигнувань для нарахування та виплати позивачу заборгованості з виплати перерахованої пенсії недостатньо і дійшов висновку, що застосування заходів, передбачених Законом №1404-VIII, буде не результативним.
Крім того, спірна постанова не містить жодного обґрунтування наявності підстав для повернення виконавчого документа, з якими пункт 9 частини першої статті 37 Закону №1404-VIII пов'язує можливість повернення виконавчого документу стягувачу. Зазначена норма передбачає існування декількох обставин, як умову її застосування. Проте постанова відповідача не містить обґрунтування жодної з них.
Отже, оскільки в матеріалах виконавчого провадження, крім листа ГУ ПФУ в Кіровоградській області, відсутні будь-які документи, які б вказували на відсутність фінансового ресурсу для виплати стягувачу заборгованості, нарахованої за рішенням суду, то постанова держаного виконавця не може вважатися мотивованою та обґрунтованою і не дає підстав погодитися з відповідачем, що відсутні підстави для вжиття заходів примусового виконання рішення суду.
Крім того, суд зазначає, що сам факт неможливості виконати рішення суду боржником, у зв'язку з відсутністю бюджетного фінансування, не є підставою для повернення виконавчого документа стягувачу. Також обставина, що державним виконавцем встановлено новий строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання не може слугувати підставою для підтвердження правомірності спірної постанови відповідача, оскільки це буде суперечити принципу обов'язковості судових рішень, згоду на яке надано у встановленому законом порядку. За наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця, рішення суду залишилось невиконаним в повному обсязі, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі №287/1/17-а та від 22.08.2019 року у справі №1140/3479/18.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 20.01.2021 року у справі №619/562/18 належним доказом вжиття усіх передбачених законом заходів з примусового виконання рішення суду, що набрало законної сили, що свідчить про повноту виконавчих дій, є повне виконання рішення суду. Невиконання рішення суду, що набрало законної сили, свідчить про неповноту виконавчих дій, що є недопустимим з огляду на статтю 129-1 Конституції України.
Відкривши 09.04.2022 року виконавче провадження ВП №65100312, державний виконавець був зобов'язаний вчинити, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", дії, спрямовані на примусове виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду в адміністративній справі №340/3456/20 на підставі виконавчого листа виданого 08.04.2021.
Відсутність бюджетних коштів, що, як зазначалось вище, не може бути причиною невиконання судового рішення, яке набрало законної сили. У зв'язку з цим, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню положення пункту 9 частини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки боржником у виконавчому провадженні є державний орган, діяльність якого не пов'язана з отриманням прибутку, що виключає можливість наявності права власності на майно, на яке, у тому числі, може бути звернуто стягнення.
З огляду на те, що Законом №1404-VIII примусове виконання рішень покладено на органи державної виконавчої служби (державних виконавців), повернення стягувачу виконавчого листа без виконання його з причин, наведених у спірній постанові (відсутність бюджетного фінансування) та підстав - пункт 9 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII, не може вважатись правомірним. Суд вважає, що постанова про повернення виконавчого документу без виконання порушує права позивача, як стягувача.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку, що постанова державного виконавця прийнята необґрунтовано та без урахування усіх обставин, що мають значення для її прийняття. Тому позов про визнання її протиправною та скасування необхідно задовольнити.
Зважаючи на те, що скасування постанови від 22.06.2022 року про повернення виконавчого документа стягувачу не має наслідком автоматичне відновлення виконавчого провадження, суд, з метою ефективного захисту прав позивача, вважає за необхідне зобов'язати відповідача поновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №340/3456/20 виданого 08.04.2021 Кіровоградським окружним адміністративним судом.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, здійснені позивачем витрати на оплату судового збору у сумі 992,40 грн., слід стягнути на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст.132, 139, 143, 242-246, 255, 287, 293, 295-297 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (25014, м. Кропивницький, вул.Дворцова, 6/7, ЄДРПОУ 43314918) про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Красної Ангеліни Олександрівни від 22.06.2022 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №65100312.
Зобов'язати Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) поновити виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №340/3456/20, виданого 08.04.2021 року Кіровоградським окружним адміністративним судом.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на сплату судового збору в сумі 992,40 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Управління забезпечення примусового виконання рішень у Кіровоградській області Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (ЄДРПОУ 43314918).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення до Третього апеляційного адміністративного суду за правилами, встановленими ст.ст.287, 293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду Т.М. Кармазина