03 серпня 2022 року № 320/1606/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправною та скасування постанови,
Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради звернулось до суду з позовом до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з вимогою скасувати постанову старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нікітіної М.О. від 06.12.2021 ВП №67767797.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 09.02.2022 позовну заяву залишено без руху.
До суду 23.05.2022 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання.
Позовні вимоги мотивовані тим, що виплата нарахованої недоплаченої грошової допомоги до 5 травня стягувачу відбувається у порядку черговості, в межах наявних бюджетних призначень, про що було повідомлено державного виконавця. Позивач вважає, що невиконання рішення суду в частині виплати нарахованих сум з підстав відсутності бюджетних призначень є поважною причиною невиконання рішення суду, що виключає накладення штрафу державним виконавцем.
Відповідач своїм правом на надання відзиву на позовну заяву не скористався.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, суд дійшов висновку, що в задоволенні даного адміністративного позову слід відмовити, виходячи з наступного.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 20.08.2021 у справі №320/10863/20 адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії задоволено. Визно протиправними дії Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік в розмірі 1390 грн. Зобов'язано Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову щорічну допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі визначеному ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з врахуванням вже виплаченої суми.
На виконання вказаного рішення, Київський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист.
Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нікітіною М.О. від 06.12.2021 відкрито виконавче провадження №67767797 з виконання вказаного вище виконавчого листа.
Також, постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у місті Києві та Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Нікітіною М.О. від 06.12.2021 стягнуто з боржника виконавчий збір у розмірі 24000,00 грн.
Не погоджуючись з винесеною постановою про стягнення виконавчого збору, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (з наступними змінами і доповненнями, в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин, далі - Закон №1404-VIII).
За приписами частин 5 та 6 статті 26 вказаного Закону виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом десяти робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).
Відповідно до ч. 1 ст. 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.
Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10% суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості зі сплати аліментів (ч. 2 ст. 27 Закону №1404-VIII).
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч. 3 ст. 27 Закону №1404-VIII).
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (ч. 4 ст. 27 Закону №1404-VIII).
Частиною 5 ст. 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 ст. 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі п. 17 ч. 1 ст. 39 цього Закону (ч. 9 ст. 27 Закону №1404-VIII).
Стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку з імовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд в постанові від 28.04.2020 по справі №480/3452/19.
З аналізу вказаних правових норм можна дійти висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання рішення; про стягнення виконавчого збору державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження, при цьому одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем приймається постанова про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.
При цьому стягнення виконавчого збору є дією, яку вчиняє державний виконавець у межах виконавчого провадження, незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Таким чином, стягнення виконавчого збору зумовлюється лише фактом початку примусового виконання (відкриттям виконавчого провадження) та не ставиться у залежність від фактично вчинених дій щодо примусового виконання. Стягнення виконавчого збору є не правом, а обов'язком державного виконавця при відкритті виконавчого провадження. Крім того, на момент відкриття виконавчого провадження державний виконавець не зобов'язаний самостійно з'ясовувати будь-яку інформацію щодо виконання судового рішення боржником, оскільки вчинення будь-яких дій до відкриття виконавчого провадження Законом №1404-VIII не передбачено.
Така правова позиція також наведена у постановах Верховного Суду від 26.06.2020 у справі №360/3324/19 та від 23.12.2020 у справі №620/334/20.
З матеріалів справи вбачається, що 06.12.2021 відповідачем прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №320/10863/20, виданого Київським окружним адміністративним судом 18.11.2021.
Одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження державним виконавцем прийнято постанову від 06.12.2021 про стягнення з позивача виконавчого збору в розмірі 24000 грн. у виконавчому провадженні ВП №67767797.
При цьому, доказів, які б підтверджували виконання Управлінням соціального захисту населення Білоцерківської міської ради у повному обсязі рішення суду №320/10863/20, на момент винесення відповідачем постанови про відкриття виконавчого провадження №67767797, в матеріалах справи немає.
Суд наголошує, що згідно з усталеною практикою Верховного Суду стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. Водночас стягнення з боржника виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Щодо посилання позивача про порушення державним виконавцем вимог п. 7, 8 розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція №512/5) та необґрунтованого розміру виконавчого збору, суд звертає увагу на таке.
Згідно з пунктами 7, 8 розділу І Інструкції №512/5 постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити, зокрема мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову.
Розрахунок нарахування виконавчого збору обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження.
Розмір виконавчого збору згідно положень ч. 2 та 3 ст. 27 Закону №1404-VIII визначається виходячи з характеру вимог, за якими ухвалено судове рішення та яке підлягає виконанню за виконавчим документом.
Тобто, якщо це рішення «майнового характеру», то розмір виконавчого збору становить 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. А якщо ж виконується рішення немайнового характеру, виконавчий збір з боржника - юридичної особи стягується в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати.
Розміри мінімальної заробітної плати на 2021 рік встановлений Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" від 15.12.2020 №1082-IX, у місячному розмірі з 01.01.2021 - 6000,00 грн., з 01.12.2021 - 6500,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця про стягнення виконавчого збору, вирішено стягнути з відповідача виконавчий збір в сумі 24000 грн., тобто виходячи із чотирьох розмірів мінімальної заробітної плати (4х6000 грн.) як за виконання рішення немайнового характеру.
Аналізуючи правову природу рішення, яке підлягало виконанню у рамках виконавчого провадження на предмет того, чи можна його вважати рішенням «майнового характеру», суд зважає на те, що за рішенням Київського окружного адміністративного суду по справі №320/10863/20, на підставі якого видано виконавчий лист зобов'язано Управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоплачену грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік у розмірі визначеному ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням раніше виплачених сум.
Враховуючи, що у вказаному рішенні суб'єкта владних повноважень лише зобов'язано вчинити певні дії, суд вважає, що ним вирішено немайновий спір.
Наведене кореспондується з положеннями статті 63 Закону №1404-VIII, за змістом якої немайновими рішеннями є рішення, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматись від їх вчинення.
Отже, державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови вірно оцінив заявлені у виконавчому листі вимоги як вимоги немайнового характеру.
Постанова про відкриття виконавчого провадження від 06.12.2021 №67767797 відповідає Закону №1404-VIII.
Крім того, постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про стягнення виконавчого збору є пов'язаними, оскільки оскаржувана у цій справі постанова від 06.12.2021 про відкриття виконавчого провадження №67767797 за своєю правовою природою має похідний характер від постанови про стягнення виконавчого збору, яка не є предметом оскарження у цій справі, а тому посилання позивача на відсутність мотивувальної частини із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову.
За сукупністю вищевикладеного, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення позову, адже спірна постанова є обґрунтованою та законною в частині стягнення виконавчого збору.
Згідно із частиною 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Виходячи з заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.
Беручи до уваги положення статті 139 КАС України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255, 287 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Щавінський В.Р.