03 серпня 2022 року № 320/260/22
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щавінського В.Р., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з вимогами:
- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору №47853976 винесену 25.05.2015 державним виконавцем Старовит-Сидорянським Р.О. про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) виконавчого збору в розмірі 104881,40 грн., в дохід держави;
- визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору №47853976 винесену 25.11.2021 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прохацьким Русланом Олександровичем про стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) виконавчого збору в розмірі 119378,82 грн., в дохід держави.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 19.01.2022 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі.
На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідач не здійснював фактичного виконання судового рішення. Стверджує, що стягнення виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника призведе до подвійного стягнення суми виконавчого збору або стягнення без реального виконання рішення суду. Стягнення виконавчого збору залежить від розміру фактично стягнутого, повернутого або переданого майна при примусовому виконанні виконавчого документа. Вимога частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» може бути застосована у випадку хоча б часткового стягнення заборгованості, а не в будь-якому випадку повернення виконавчого документа стягувачу.
Вказав, що відповідач прийняв постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки надійшла заява стягувача від про повернення виконавчого документа без виконання.
При примусовому виконанні одного і того самого виконавчого документу в межах одного виконавчого провадження № 47853976 винесено дві постанови про стягнення виконавчого збору на різні суми без фактичного виконання рішення суду.
Наголосив на тому, що відповідно до частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження, з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною 9 статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Проте, зауважив, що постанова про стягнення виконавчого збору №47853976 винесена 25.11.2021 тобто через 9 місяців після повернення виконавчого документа стягувачу, що є грубим порушенням Закону України «Про виконавче провадження».
Вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору ВП №47853976 від 25.05.2015 та постанова про стягнення виконавчого збору ВП №47853976 від 25.11.2021 винесені з порушенням чинного законодавства України, є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечував. Зазначив, що на виконані у Відділі державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №47853976 з виконання виконавчого листа №2/357/77/14 виданого 27.02.2015 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про з стягнення ОСОБА_1 на користь ТОВ «Вердикт Капітал» боргу в сумі 44333,75 доларів США та 1048814,00 грн.
Зауважив, що боржнику був наданий семиденний термін для добровільного виконання рішення суду, однак, в наданий строк боржник рішення суду не виконав, у зв'язку з чим до нього були застосовані заходи примусового виконання рішення, передбаченні Законом України «Про виконавче провадження».
Вказав, що у подальшому, від стягувана ТОВ «Вердикт Капітал» надійшла письмова заява про повернення виконавчого листа №2/357/77/14 виданого 27.02.2015 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області без виконання. Державним виконавцем 05.02.2021 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п. 1 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Зазначив, що постанови про стягнення з боржника виконавчого збору ВП №47853976 від 25.05.2015 та ВП №47853976 від 25.11.2021 винесенні у зв'язку з примусовим виконанням рішення, а тому оскаржувані постанови є правомірними та прийнятими відповідально до вимог чинного законодавства.
Позивач про час, дату та місце проведення судового засідання призначеного на 27.01.2022 належним чином повідомлений, у судове засідання не з'явився та/або явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідач про час, дату та місце проведення судового засідання призначеного на 27.01.2022 належним чином повідомлений, у судове засідання явку свого уповноваженого представника не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.
Дослідивши наявні у матеріалах справи докази та з'ясувавши обставини справи, суд вважає, що даний адміністративний позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконані у Відділі державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувало виконавче провадження №47853976 з виконання виконавчого листа №2/357/77/14 виданого 27.02.2015 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про з стягнення ОСОБА_1 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» боргу 44333,75 доларів та 1048814,00 грн.
Відповідачеві, 18.09.2020 надійшла заява від ТОВ «Вердикт Капітал» про повернення виконавчого листа №2/357/77/14 виданого 27.02.2015 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» боргу 44333,75 доларів та 1048814,00 грн.
Надалі, на підставі ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 01.11.2019 по справі №357/9893/13-ц, постановою від 05.02.2021 у виконавчому провадженні №47853976 про заміну сторони виконавчого провадження замінено стягувача ПАТ «РОДОВІД БАНК» на його правонаступника ТОВ «Вердикт Капітал».
05.02.2021 головний державний виконавець Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Прохацький Р.О. виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження».
Постанову про стягнення виконавчого збору ВП № 47853976 від 25.05.2015 та постанову про стягнення з боржника витрат ВП № 47853976 від 05.02.2021 вивів в окремі провадження.
25.11.2021 державний виконавець виніс постанову про стягнення виконавчого збору ВП №47853976, якою постановив стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір в розмірі 119378,82грн., в дохід держави.
18.02.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №64402936 по примусовому виконанню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №47853976 винесену 25.05.2015 державним виконавцем Старовит-Сидорянським Р.О. про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 104881,40 грн.
25.11.2021 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження по примусовому виконанню постанови про стягнення з боржника виконавчого збору №47853976 видану 25.11.2021 державним виконавцем про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у розмірі 119378,82 грн.
Постанова про стягнення виконавчого збору № 47853976 від 25.05.2015 та постанова про стягнення виконавчого збору № 47853976 від 25.11.2021 винесені в рамках одного виконавчого провадження №47853976 по примусовому виконанню виконавчого листа №2/357/77/14 виданого 27.05.2015 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області, про стягнення з ОСОБА_1 боргу 44333,75 доларів США та 1048814,00 грн. на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК».
Вважаючи протиправними постанови державного виконавця про стягнення з боржника виконавчого збору, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
Основним законом, що регламентує порядок примусового виконання рішень, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (з наступними змінами і доповненнями, в редакції, чинній на час виникнення між сторонами спірних відносин, далі по тексту - Закон №1404-VIII).
За приписами статті 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII встановлено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України;
Відповідно до частини 1 статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Згідно статті 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення (пункт 1 частини першої). У заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати (частина третя). Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону (абзаци перший, другий частини п'ятої).
Відповідно до статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України (частина перша).
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (частина друга).
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (частина тертя).
Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) (абзац 1 частини 4).
Також, положеннями вказаної статті визначено виключний перелік підстав, за яких виконавчий збір не стягується, а саме: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом (частина п'ята).
Аналіз наведених вище положень статей 26, 27 Закону №1404-VIII дає підстави для висновку, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Останнє розпочинається з прийняттям постанови про відкриття виконавчого провадження, разом з якою, з-поміж іншого, державний виконавець зобов'язаний винести постанову про стягнення виконавчого збору.
При цьому в Законі №1404-VIII передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується, а також умову, за якої виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від його сплати).
Так, згідно частини дев'ятої статті 27 Закону №1404-VIII, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до статті 37 Закону №1404-VIII, виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа (пункт 1 частини 1).
Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина 5).
Питання про закінчення виконавчого провадження, та, відповідно, про стягнення виконавчого збору (постанова про стягнення якого є окремим виконавчим документом), державний виконавець вирішує під час виконавчого провадження, якщо з'ясує, що для цього є відповідні підстави.
Відповідно до частини 3 статті 40 Закону №1404-VІІІ, у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Суд звертає увагу, що Закон №1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, водночас, більш розширено дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентовано Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5 (далі - Інструкція), розробленою відповідно до Законів №1403-VIII і №1404-VIII, якою визначено окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону №1404-VIII підлягають примусовому виконанню.
Так, положення частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII зобов'язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом.
Наведені приписи частини 3 статті 40 Закону №1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції.
Відповідно до пункту 21 розділу ІІІ Інструкції, у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону №1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною 1 статті 40 вказаного Закону.
При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця.
Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою.
Таким чином, у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору.
Тобто, законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом.
Пунктом 20 розділу ІІІ Інструкції визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу здійснюється за наявності підстав та в порядку, визначеному в статті 37 Закону №1404-VIII. У постанові про повернення виконавчого документа стягувачу обов'язково роз'яснюється порядок повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що при стягненні виконавчого збору відповідно до частини третьої статті 40 Закону №1404-VIII без реального стягнення суми боргу з боржника у разі повернення виконавчого документа стягувачу за його заявою створюються умови для стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору або ж стягнення його без реального виконання рішення суду.
Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18, а також у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №400/4023/19, відповідно до якої обов'язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання виконавчого документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень.
За своїм змістом виконавчий збір є винагородою виконавцю за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення.
Згідно пункту 4 Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016 №643 (далі - Порядок), фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково в порядку, встановленому Законом №1404-VIII, якщо за таким документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
Отже, у разі фактичного виконання виконавчого документа майнового характеру у повному обсязі або частково державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення.
Судом встановлено, постановою головного державного виконавця Білоцерківського міського відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) Прохацьким Р.О. від 05.02.2021 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №47853976 виконавчий лист №2/357/77/14, виданий 27.02.2015 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області про стягнення боргу з ОСОБА_1 на користь ПАТ «РОДОВІД БАНК» боргу 44333,75 доларів США та 1048814,00 грн., повернуто стягувачу на підставі його письмової заяви відповідно до пункту 1 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII.
Втім, відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження факту примусового стягнення з позивача на момент винесення спірних постанов про стягнення виконавчого збору сум на підставі виконавчого листа №2/357/77/14, виданого 27.02.2015 Білоцерківським міськрайонним судом Київської області.
Відтак, на момент винесення оскаржуваних постанов про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору у відповідача була відсутня обов'язкова умова для стягнення виконавчого збору у виді наявності фактично стягненої в примусовому порядку суми згідно виконавчого документа.
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що відповідач при примусовому виконанні одного і того самого виконавчого документу в межах одного виконавчого провадження №47853976 винесено дві постанови від 25.05.2015 від 25.11.2021 про стягнення виконавчого збору на різні суми.
Суд наголошує, що відповідно до частини 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження, з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Як встановлено судом, постанова про стягнення виконавчого збору №47853976 винесена 25.11.2021, тобто через 9 місяців після повернення виконавчого документа стягувачу, що є порушенням Закону №1404-VIII.
Таким чином, суд погоджується з доводами позивача про протиправність прийняття відповідачем постанов про стягнення з позивача виконавчого збору, оскільки жодних заходів з примусового виконання виконавчого документу та фактичного стягнення заборгованості державним виконавцем здійснено не було, відповідно постанову районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління юстиції №47853976 від 25.05.2015 про стягнення виконавчого збору у розмірі 104881,40 грн. та постанову №47853976 від 25.11.2021 Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення виконавчого збору у розмірі 119378,82 грн., слід визнати протиправними та скасувати.
Щодо строку звернення позивача з даним позовом до суду, суд зазначає, що за приписами частини 1 статті 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Пунктом 1 частини 2 статті 287 КАС України встановлено, що позовну заяву може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем оскаржується постанова про стягнення виконавчого збору, яку прийнято 25.05.2015 та постанова про стягнення виконавчого збору, яку прийнято 25.11.2021.
При цьому позивач вказав, що дізнався із реєстру боржників, що він є боржником по виконавчих провадженнях №64402936, №67675504, №47853976, що перебувають на примусовому виконанні у Відділі державної виконавчої служби міста Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). У зв'язку з цим, 02.12.2021 він звернувся до відповідача із заявами про отримання копій матеріалів виконавчого провадження №64402936, №67675504, №47853976. Надалі, 06.12.2021 на його заяви від 02.12.2021 відповідач надав копії матеріалів виконавчих проваджень №64402936, №67675504, №47853976.
Ознайомившись із матеріалами виконавчих проваджень позивач вважає, що відповідачем постанови про стягнення виконавчого збору №47853976 від 25.05.2015 та №47853976 від 25.11.2021 винесені з порушенням законодавства та є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, тому звернувся до суду з даним позовом.
Позивач у своїй позовній заяві вказав, що раніше вказаних постанов від відповідача не отримував.
За приписами пункту 8 Інструкції постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.
Згідно статті 28 Закону №1404-VIII, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.
Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.
Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення (частина 1).
Документи виконавчого провадження державним органам, органам місцевого самоврядування, банкам, іншим фінансовим установам, підприємствам, установам, організаціям, посадовим чи службовим особам можуть надсилатися у формі електронних документів (частина друга).
За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами (частина 3).
У разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувача та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та/або боржнику також електронною поштою.
На підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв'язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку.
Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв'язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами (частина четверта).
Виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження, також адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі - підприємцю під розписку (частина п'ята).
З огляду на ненадання відповідачем суду доказів отримання позивачем спірної постанови раніше та беручи до уваги докази, які наданні позивачем, вбачається, що про оскаржувані постанови позивач дізнався 06.12.2021.
Відтак, зважаючи на звернення позивача з даним позовом до суду 15.12.2021, про що свідчить дата прийняття поштою поштового відправлення з позовною заявою, десятиденний строк звернення до суду з даним позовом позивачем не пропущено.
Крім того, вищевказане не спростоване відповідачем.
Згідно частини 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1816,00 грн. (квитанція №ПН12884 від 14.12.2021). Відтак, враховуючи задоволення позову у повному обсязі на користь позивача слід присудити судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1816,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань призначених для Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 287 КАС України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Визнати протиправною та скасувати постанову районного відділу державної виконавчої служби Білоцерківського міськрайонного управління №47853976 від 25.05.2015 про стягнення виконавчого збору.
3. Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) №47853976 від 25.11.2021 про стягнення виконавчого збору.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1816,00 грн. (одна тисяча вісімсот шістнадцять грн. 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань, призначених Відділу державної виконавчої служби у місті Біла Церква Білоцерківського району Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 34846021).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення .
Суддя Щавінський В.Р.