03 серпня 2022 року № 320/15411/21
Суддя Київського окружного адміністративного суду Леонтович А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Державної податкової служби у Київській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
I. Зміст позовних вимог.
До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у Київській області, в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0192220707 від 28.08.2021, винесене Головним управлінням ДПС України у Київській області за результатами проведення фактичної перевірки та складання акту №12627/10/36/07/ НОМЕР_1 від 29.07.2021 повністю.
II. Позиція позивача та заперечення відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані недодержанням відповідачем вимог законодавства при проведенні фактичної перевірки, висновки про реалізацію алкогольної та тютюнової продукції без відповідних дозвільних документів, а також взагалі реалізації згаданої продукції базуються на припущеннях, доводи податкового органу не підтверджені належними та допустимими доказами, а тому акт перевірки підлягає скасуванню, відповідно і податкове повідомлення-рішення, винесене на підставі акту.
Відповідач надав відзив, у якому просив у задоволенні позову відмовити, стверджує, що працівники ГУ ДПС при перевірці діяли в межах наданих їм повноважень та на підставі норм законодавства. Факти порушень, зазначені в акті, підтверджуються доказами, підстав для скасування податкового повідомлення-рішення немає.
III. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 30.11.2021 відкрито спрощене позовне провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд без повідомлення (виклику) учасників справи.
Частиною 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
З клопотаннями про розгляд справи у судовому засіданні учасники справи не звертались.
Згідно з частиною 2 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів.
З огляду на завершення 30-ти денного терміну для подання заяв по суті справи, суд вважає можливим розглянути та вирішити справу по суті за наявними у ній матеріалами.
IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини
Судом встановлено, що наказом Головного управління Державної податкової служби у Київській області №1478-п від 20.07.2021 заплановано провести з 20.07.2021 по 31.07.2021 фактичні перевірки суб'єктів господарювання та об'єктів. Згідно витягу - перевірка магазину-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », дата початку перевірки 23.07.2021.
Перевіркою встановлено, що в магазині-кафе « ІНФОРМАЦІЯ_1 », яке належить ФОП ОСОБА_1 , факт реалізації підакцизних товарів без отримання відповідних ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, а також не забезпечення ведення обліку за місцем їх реалізації та зберігання.
Під час здійснення працівниками контрольно-розрахункової операції, ФОП ОСОБА_2 було реалізовано горілку «Златогор чиста сльоза плоска» (250 мл) та тютюнові стіки для нагрівання «твен Fliirt», підтверджується фіскальним чеком №166, 192 від 23.07.2021, виданим ФОП ОСОБА_2 .
Станом на 23.07.2021 у ФОП ОСОБА_2 відсутня ліцензія на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами.
Факт порушення підтверджується поясненнями ФОП ОСОБА_2 від 23.07.2021, у яких зазначається, що ФОП ОСОБА_2 здійснює діяльність з реалізації товарів загального вжитку в магазині «Фреш Фуд», про те, станом на 23.07.2021 перебуває в процесі оформлення ліцензій на право торгівлі підакцизними товарами.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт №12627/10/36/07/ НОМЕР_1 від 29.07.2021 та складено протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з реалізацією тютюнових виробів та алкогольних напоїв без відповідних дозвільних документів щодо ФОП ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП.
В подальшому, відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення №0192220707 від 28.08.2021 на суму 160 007,22 грн.
Вважаючи таке рішенням відповідача протиправним, позивач звернулась з позовом до суду про його оскарження.
V. Норми права.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, суд зазначає таке.
Згідно з ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Підпунктами 19-1.1.1, 19-1.1.13-19-1.1.17, 19-1.1.54 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України визначено, що контролюючі органи виконують такі функції, крім особливостей, передбачених для державних податкових інспекцій статтею 19-3 цього Кодексу: здійснюють адміністрування податків, зборів, платежів, у тому числі проводять відповідно до законодавства перевірки та звірки платників податків; здійснюють ліцензування діяльності суб'єктів господарювання з виробництва спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, оптової торгівлі спиртом, оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами і рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та контроль за таким виробництвом; здійснюють контроль у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечують міжгалузеву координацію у цій сфері; забезпечують контроль за прийняттям декларацій про максимальні роздрібні ціни на підакцизні товари (продукцію), встановлені виробником або імпортером, та узагальненням відомостей, зазначених у таких деклараціях, для організації роботи та контролю за повнотою обчислення і сплати акцизного податку; здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; проводять роботу щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального; здійснюють інші функції, визначені законом.
Контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, зокрема мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення (пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України).
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (п.75.1 ст.75 ПК України).
Згідно з пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Порядок проведення фактичних перевірок регламентує ст.80 ПК України, відповідно до якої фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи) (п.80.1).
Відповідно до п.80.2 ст.80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності підстав, визначених у підпунктах 80.2.1 80.2.7.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України від 19.12.1995 за №481/95-ВР "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального" (далі - Закон №481/95-ВР).
VІ. Оцінка суду.
Так, з матеріалів справи встановлено, що 23.07.2021 ГУ ДПС у Київській області здійснено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі порядку ведення обліку товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, ведення касових операцій, наявності свідоцтв, ліцензій, у тому числі про виробництво, обіг та зберігання підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Суд зазначає, що до функцій контролюючих органів, відповідно до ст. 19 ПК України віднесено здійснення контролю у сфері виробництва, обігу та реалізації підакцизних товарів, контроль за їх цільовим використанням, забезпечення міжгалузевої координації у цій сфері (п.п.19-1.1.14.); здійснення заходів щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п. 19-1.1.16.); проведення роботи щодо боротьби з незаконним виробництвом, переміщенням, обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів та пального (п.п.19-1.1.17) та ін.
Отже, з урахуванням наведених норм законодавства, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України фактично визначає дві підстави для проведення перевірки: 1) у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства та 2) здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
Тому здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Аналогічна правова позиція, відображена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12 серпня 2021 року у справі №140/14625/20, від 22 квітня 2021 року у справі №805/3809/16-а.
Наведене вказує на безпідставність доводів позивача про відсутність підстав для проведення фактичної перевірки на підставі виданого Головним управлінням ДПС у Київській області наказу про проведення фактичної перевірки, оскільки, видача наказу і проведення перевірки обумовлені здійсненням відповідачем функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального і це є самостійною обставиною, з якою законодавець пов'язує право контролюючого органу проводити фактичні перевірки суб'єктів господарювання та не вимагає наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства.
Згідно з пунктом 80.5 статті 80 Податкового кодексу України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів:
- направлення на проведення такої перевірки;
- копії наказу про проведення перевірки;
- службового посвідчення осіб.
Податкове законодавство надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення фактичної перевірки за умови виконання вимог законодавства щодо ознайомлення платника податків в особі його керівника або уповноваженого представника, або особи, яка фактично проводить розрахункові операції, у встановлений законом спосіб з наказом про перевірку та направленнями на проведення перевірку до початку проведення перевірки.
Судом встановлено, що посадові особи відповідача при проведенні фактичної перевірки пред'явили службові посвідчення та відповідні направлення на перевірку, а також вручили копію наказу №1478-п від 20.07.2021 про проведення фактичної перевірки, про що свідчать відмітки керівника підприємства проставлені в направленнях. У зв'язку з чим доводи позивача, що нею не отримано наказ про проведення перевірки та не було відомо про підстави перевірки, суд вважає необґрунтованими.
Крім того, суд зазначає, що позивач, фактично допустивши посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, тим самим втратив своє право на оскарження наказу про проведення перевірки, скасування якого за вказаних обставин не може призвести до відновлення порушених прав позивача, оскільки права останнього можуть порушити лише наслідки проведення такої перевірки та винесені за її наслідками відповідні рішення.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у справах №820/9191/13-а, №826/13963/16, №808/1641/15.
Щодо оцінки підставам позову, які наведені позивачем, суд зазначає таке.
Відповідно до абзацу першого преамбули Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" від 19.12.1995 №481/95-ВР (далі - Закон №481/95) цей Закон визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
Статтею 1 Закону №481/95-ВР розкрито, серед інших, наступні поняття: ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання (у тому числі іноземного суб'єкта господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку; місце зберігання пального - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або ємності, що використовуються для зберігання пального на праві власності або користування; зберігання пального - діяльність із зберігання пального (власного або отриманого від інших осіб) із зміною або без зміни його фізико-хімічних характеристик; Єдиний державний реєстр суб'єктів господарювання, які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним (далі - Єдиний реєстр ліцензіатів та місць обігу пального) - перелік суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які отримали ліцензії на право виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним, та місць виробництва, зберігання, оптової та роздрібної торгівлі пальним у розрізі суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва), які здійснюють діяльність на таких місцях на підставі виданих ліцензій.
Порядок здійснення імпорту, експорту, оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями, тютюновими виробами, пальним та зберігання пального встановлено ст.15 Закону №481/95-ВР.
Згідно з приписами статті 15 Закону №481/95-ВР імпорт, експорт алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності без наявності ліцензії. Оптова торгівля на території України алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється за наявності у суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності ліцензії на оптову торгівлю алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах. Оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб'єктами господарювання (у тому числі іноземними суб'єктами господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) всіх форм власності за наявності ліцензії.
Ст. 17 Закону №481/95-ВР, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим,алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновим виробами без наявності ліцензій.
За результатами проведеної перевірки контролюючим органом складено акт №12627/10/36/07/ НОМЕР_1 від 29.07.2021 та складено протокол про адміністративне правопорушення, пов'язане з реалізацією тютюнових виробів та алкогольних напоїв без відповідних дозвільних документів щодо ФОП ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 164 КУпАП та прийнято податкове повідомлення-рішення №0192220707 від 28.08.2021 на суму 160 007,22 грн.
Доказів на спростування вказаних обставин під час розгляду справи позивачем не надано.
Отже, відповідачем правомірно винесено податкове повідомлення - рішення №0192220707 від 28.08.2021.
Щодо посилань позивача на постанову Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26.10.2021, якою закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене частиною першою статті 164 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору в попередніх судових інстанціях) вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.
Диспозиція наведеної правової норми прямо вказує на те, що постанова суду у справі про адміністративний проступок є обов'язковою для суду, який розглядає справу.
Разом з тим, вказане положення встановлює межі обов'язковості зазначеного різновиду судових рішень для адміністративного суду, що розглядає конкретну адміністративну справу.
Така обов'язковість поширюється лише на те питання, чи мало місце певне діяння та чи вчинене воно особою, щодо якої прийнято відповідну постанову.
Отже, обов'язковими для врахування адміністративним судом є факти, наведені в постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі.
У постанові Васильківського міськрайонного суду Київської області від 26.10.2021 встановлено факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною першої статті 164 КУпАП, при цьому суд зазначив про відсутність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності з огляду на відсутність у діях порушника вини у несвоєчасному отриманні дозвільного документа.
На думку суду, така правова оцінка у справі про адміністративне правопорушення не може бути єдиною і безумовною підставою для задоволення позовної заяви у цій справі, оскільки не можна вважати обов'язковими обставини щодо діяння фізичної особи, встановлені під час розгляду справи про її адміністративний проступок, при оцінці правомірності поведінки цієї особи як суб'єкта господарювання.
Обов'язковими для врахування судом є факти, наведені у вироку в кримінальній справі чи постанові у справі про адміністративний проступок, щодо часу, місця та об'єктивного характеру відповідного діяння тієї особи, правові наслідки, дій чи бездіяльності якої є предметом розгляду в адміністративній справі. Суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм (постанова Верховного Суду від 09.07.2021 у справі №821/1254/16).
З вищевикладеного суд зауважує, що відносини, які склались між сторонами з приводу застосування до позивача як фізичної особи-підприємця фінансової санкції за порушення вимог Закону №481-ВР, регулюються нормами податкового законодавства. Натомість, предметом розгляду Білоцерківського міськрайонного суду Київської області було вчинення особою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164-5 КУпАП, відображене у протоколі про адміністративне правопорушення. Постановою встановлені обставини щодо адміністративного правопорушення, наслідком якого є передбачена КУпАП адміністративна відповідальність.
Тобто, за своєю правовою природою фінансова та адміністративна відповідальність є різними видами відповідальності, які не стосуються одних і тих самих правовідносин.
Вказане свідчить, що обставини, встановлені у постанові Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, для вирішення даної справи не мають преюдиціального значення в розумінні статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України.
Крім того, стаття 17 Закону №481/95-ВР розрізняє відповідальність посадових осіб та громадян і відповідальність суб'єктів господарювання за порушення вимог цього Закону.
В першому випадку мова йде про адміністративну відповідальність на підставі Кодексу України про адміністративні правопорушення за правопорушення, суб'єктом яких є фізична особа, яка безпосередньо вчинила протиправну дію, а в другому - відповідальність суб'єкта господарювання (юридичну особу, фізичну особу-підприємця) у вигляді фінансових санкцій, передбачених в ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР.
При цьому, відповідальність суб'єкта господарювання не звільняє громадян, які безпосередньо вчинили правопорушення, від відповідальності відповідно до ч.1 ст. 17 Закону №481/95-ВР та кодексу України про адміністративні правопорушення. І одночасно з відповідальністю громадянина, який вчинив правопорушення, відповідальність несе суб'єкт господарювання.
Отже, відсутність в діях особи події та складу правопорушення у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, не виключає відповідальності позивача як суб'єкта господарювання.
Враховуючи те, що факт відсутності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами ФОП ОСОБА_1 було доведено належними та допустимими доказами, а також враховуючи той факт, що в матеріалах справи є пояснення позивача, в яких підтверджується те, що позивач знаходиться в процесі отримання ліцензії, суд доходить висновку про правомірність дій відповідача під час проведення перевірки та відповідно винесення податкового повідомлення-рішення, а отже позовні вимоги є необґрунтовані.
VIІ. Висновок суду.
За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Положеннями статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов не підлягає задоволенню.
VIІI. Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністратвиного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
У зв'язку із відмовою у позові підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Леонтович А.М.
Дата підписання та виготовлення повного тексту рішення - 03.08.2022