01 серпня 2022 року Справа № 280/2195/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання Гавриш А.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами, визначеними статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративну справу за позовом
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
до Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (69104, м.Запоріжжя, вул. Європейська, 16, код ЄДРПОУ 35037364)
про визнання неправомірними дій та скасування постанов,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відповідач, Комунарський ВДВС), в якій позивач просить суд визнати протиправними та скасувати:
- визнати неправомірними дії державного виконавця Комунарського ВДВС щодо винесення постанови №59343704, виданої 08.07.2021 року Комунарським ВДВС, про стягнення з позивача на користь Комунарського ВДВС виконавчого збору у розмірі 92 338,85 грн.;
- скасувати постанову №59343704, видану 08.07.2021 року Комунарським ВДВС, про стягнення з позивача на користь Комунарського ВДВС виконавчого збору у розмірі 92 338,85 грн.;
- скасувати постанову Комунарського ВДВС від 21.01.2022 року про відкриття виконавчого провадження №68258413 з виконання постанови №59343704, виданої 08.07.2021 року Комунарським ВДВС, про стягнення з позивача на користь Комунарського ВДВС виконавчого збору у розмірі 92 338,85 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що не погоджується з постановою про стягнення виконавчого збору, оскільки вважає, що підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків фактично стягнутої суми. Однак, державним виконавцем не вчинялись дії з примусового виконання виконавчого листа №333/4292/15-ц, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя, у зв'язку з тим, що стягувачем подано заяву про повернення виконавчого документу. З наведених підстав вважає протиправним відкриття виконавчого провадження №68258413 з примусового виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору. Вказує, що після повернення виконавчого документа стягувачу такий виконавчий документ може бути пред'явлено до виконання повторно, у зв'язку з чим при стягненні виконавчого збору без реального стягнення суми боргу з боржника створюються умови для стягнення подвійної суми виконавчого збору або ж його стягнення без реального виконання рішення суду. Звертає увагу, що постановою приватного виконавця від 20.01.2022 відкрито виконавче провадження №68261737 з примусового виконання виконавчого листа №333/42929/15-ц, виданого Комунарським районним судом м. Запоріжжя, що додатково підтверджує стягнення з боржника подвійної суми виконавчого збору без реального виконання рішення суду. Також посилається на порушення порядку прийняття постанови про стягнення виконавчого збору з огляду на те, що така постанова винесена раніше, ніж виконавчий документ повернуто стягувачу. Також посилається на правові позиції Верховного Суду, висловлені в постановах від 11.03.2020 у справі №2540/3203/18, від 06.04.2020 у справі №260/1261/18, від 22.01.2021 у справі №400/4023/19. Просить позов задовольнити.
Ухвалою суду від 11.02.2022 позовну заяву залишено без руху, надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 12.07.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, призначено судове засідання на 20.07.2022. Витребувано у відповідача: докази направлення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №68258413 від 21.01.2022 та постанови про стягнення виконавчого збору ВП №59343704 від 08.07.2021 на адресу ОСОБА_1 з інформацією про дату отримання, завірені належним чином копії матеріалів виконавчого провадження ВП 68258413, ВП 59343704.
Протокольною ухвалою суду від 20.07.2022 відкладено розгляд справи на 27.07.2022.
27.07.2022 відповідач подав до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 11.07.2022 в частині витребування доказів та «заперечення на позовну заяву», в яких з посиланням на частину 3 статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) вказує, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктом 1,3,4,6 частини 1 статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. З урахуванням вказаної норми державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору та виділено її в окреме виконавче провадження. Вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв у відповідності до вимог Закону №1404-VIII. Просить відмовити у задоволенні позову.
Представники сторін 27.07.2022 подали клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні, без участі сторін.
З урахуванням положень частини 3 статті 194 та частини 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними матеріалами.
На підставі наявних матеріалів судом встановлено такі обставини.
14.06.2019 державним виконавцем Комунарського ВДВС Алімовою Є.А. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №59343704 з примусового виконання виконавчого листа №333/4292/15-ц, виданого 02.12.2015 Комунарським районним судом м.Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Мета Банк» заборгованості у розмірі 43 793,85 дол.США, що за курсом НБУ станом на 02.06.2015 року еквівалентно 923 388,51 грн.
Пунктом 3 резолютивної частини вказаної постанови постановлено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 92 338,85 грн.
08.07.2021 державним виконавцем Комунарського ВДВС Лавровою К.А. в межах виконавчого провадження №59343704 винесено постанову про стягнення виконавчого збору, відповідно до якої постановлено стягнути з ОСОБА_1 виконавчий збір у розмірі 92 338,85 грн.
У зв'язку з надходженням 18.01.2022 до Комунарського ВДВС заяви стягувача про повернення виконавчого документу, постановою державного виконавця Комунарського ВДВС Гринь Я.А. від 19.01.2022 повернуто стягувачу виконавчий документ - виконавчий лист №333/4292/15-ц, виданий 02.12.2015 Комунарським районним судом м.Запоріжжя, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Мета Банк» заборгованості у розмірі 43 793,85 дол.США, що за курсом НБУ станом на 02.06.2015 року еквівалентно 923 388,51 грн., на підставі пункту 1 частини 1 статті 37 Закону №1404-VIII.
21.01.2022 державним виконавцем Комунарського ВДВС Гринь Я.А. винесно постанову про відкриття виконавчого провадження №68258413 з примусового виконання постанови від 08.07.2021 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 92 338,85 грн.
Не погоджуючись з постановою про стягнення виконавчого збору від 08.07.2021 та постановою про відкриття виконавчого провадження від 21.01.2022 №68258413 з примусового виконання постанови про стягнення виконавчого збору від 08.07.2021, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.
Частиною 2 статті 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом 1404-VІІІ.
Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII (тут і надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктами 1 та 5 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
Частиною 1 статті 5 Закону №1404-VІІІ визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
Частиною 5 вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції, після внесення змін Законом України від 3 липня 2018 року № 2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», яка була чинною як на момент відкриття виконавчого провадження №59343704, так і на дату прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 08.07.2021) виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
Частиною 4 статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
За приписами частини 5 статті 27 Закону №1404-VIII виконавчий збір не стягується:
- за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;
- у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;
- якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»;
- за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;
- у разі виконання рішення приватним виконавцем;
- за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Частиною 9 цієї ж статті 27 обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до пункту 1 частини 1, частини 5 статті 37 Закону №1404-VIII (в редакції на момент винесення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу в межах виконавчого провадження №59343704) виконавчий документ повертається стягувачу, якщо стягувач подав письмову заяву про повернення виконавчого документа.
За правилами, передбаченими частиною 5 статті 37 Закону №1404-VIII, Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди.
Приписами статей 40, 42 Закону №1404-VІІІ (в обох випадках редакція зазначених норм не змінювалась від дати відкриття до виконавчого провадження №59343704 до винесення виконавцем рішення про повернення виконавчого документа стягувачу) врегульовано порядок винесення постанови про стягнення виконавчого збору.
Частиною 3 статті 40 Закону №1404-VІІІ встановлено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини 1 статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно з частиною 4 статті 42 Закону №1404-VІІІ на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження (до яких частина перша статті 42 Закону відносить також виконавчий збір) виконавцем виноситься постанова про їх стягнення.
Аналіз наведених норм у сукупності дозволяє дійти висновку, що норми Закону №1404-VIII у редакції, яка діяла на час відкриття виконавчого провадження №59343704 та на дату прийняття постанови про стягнення виконавчого збору від 08.07.2021, не встановлюють залежності між прийняттям постанови про стягнення виконавчого збору та обставинами вчинення державним виконавцем дій по здійсненню примусового стягнення з боржника в межах виконавчого провадження, оскільки законодавчо прямо визначається обов'язок державного виконавця прийняти постанову про стягнення виконавчого збору одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження.
Більше того, на це вказує і та обставина, що розмір виконавчого збору законодавчо поставлений у залежність від суми, що підлягає примусовому стягненню, а не від суми, яка є фактично стягнутою в межах виконавчого провадження.
Правова позиція щодо застосування статті 27 Закону № 1404-VIII у зазначені редакції викладена в постановах Верховного Суду від 19 вересня 2019 року по справі № 420/1373/19, від 20 листопада 2019 року по справі №480/1558/19, від 24 грудня 2021 року по справі 640/4599/21, у яких зазначено, що вказані нормативні положення не ставлять можливість застосування санкцій у вигляді стягнення виконавчого збору в залежність від фактичного вчинення державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду або іншого виконавчого документу.
В даному контексті суд звертає увагу на те, що аналогічне правове регулювання діяло і станом на час відкриття виконавчого провадження №59343704, отже виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, внаслідок чого доводи позивача про те, що виконавчий збір стягується залежно від фактично стягнутої суми є безпідставними.
Посилання позивача на правові висновки, викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі №2540/3203/18 від 06.04.2020 у справі №2540/3203/18, є безпідставними, оскільки правовідносини у цих справах не є подібними. Так, у справах №2540/3203/18 та №2540/3203/18 постанова про відкриття виконавчого провадження та постанова про стягнення виконавчого збору були винесені період до внесення змін до статті 27 Закону №1404-VІІІ Законом України від 3 липня 2018 року №2475-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання», водночас у даній справі на момент відкриття виконавчого провадження №59343704 діяла інша редакція статті 27 Закону №1404-VІІІ.
Також є необґрунтованим посилання позивача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 22.01.2021 у справі №400/4023/19, оскільки спір у цій справі також не є подібним до спору, який виник у даній справі, оскільки у справі №400/4023/19 виконавче провадження було відкрито під час дії статті 27 Закону № 1404-VIII у редакції до 28 серпня 2018 року, а постанову про стягнення виконавчого збору винесено в період дії нової редакції статті 27 Закону № 1404-VIII (у редакції після 28 серпня 2018 року).
Разом із тим, суд зазначає таке.
Суд звертає увагу, що у відповідності до наведених вище норм Закону №1404-VIII державний виконавець визначає суму виконавчого збору у постанові про відкриття виконавчого провадження, а у випадку повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) постанова про стягнення виконавчого збору має бути прийнята не пізніше наступного дня з дня наведених обставин. При цьому, останнє повноваження реалізується державним виконавцем, якщо виконавчий збір ще не стягнуто. Крім того, наведені норми дозволяють державному виконавцю вирішити питання про стягнення виконавчого збору, як у постанові про відкриття виконавчого провадження, так і в окремій постанові, якою вирішується питання про стягнення виконавчого збору.
Отже, частина 3 статті 40 Закону №1404-VIII чітко визначає правовий порядок винесення відповідних постанов, а саме: постанові про стягнення виконавчого збору повинна передувати постанова про повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження). При чому постанова про виконавчий збір приймається не пізніше наступного дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення такого провадження).
За встановленими обставинами справи спірна постанова про стягнення виконавчого збору прийнята відповідачем 08.07.2021, тобто до прийняття постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 19.01.2022.
Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 24 жовтня 2019 року у справі № 580/1328/19, недотримання державним виконавцем при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору положень частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIІI є самостійною підставою для визнання такої постанови протиправною.
Також необхідно зазначити, що адміністративне судочинство, крім іншого, базується на принципі офіційного з'ясування обставин справи, за змістом якого суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі.
Судом витребувано матеріали виконавчого провадження №59343704, з аналізу яких встановлено, що постановою державного виконавця від 04.09.2019 виконавче провадження №59343704 було зупинено згідно ухвали Запорізького апеляційного суду від 29.05.2019 у справі №333/4292/15.
При цьому, поновлення виконавчого провадження відбулось відповідно до постанови про поновлення вчинення виконавчих дій від 07.10.2021.
Отже, постанову про стягнення виконавчого збору від 08.07.2021 було винесено в період, коли виконавче провадження було зупинено, що унеможливлювало вчинення будь-яких виконавчих дій державним виконавцем, які оформлюються в тому числі шляхом винесення відповідної постанови державного виконавця.
Таким чином, судом встановлено, що виконавцем прийнятто постанову про стягнення виконавчого збору з порушенням встановленого порядку, що є самостійною підставою для визнання такої постанови протиправною та її скасування.
Щодо заявлених позивачем вимог про визнання неправомірними дії відповідача щодо винесення постанови про стягнення виконавчого збору від 08.07.2021, суд зазначає, що такі дії відповідача вичерпали свої правові наслідки, оскільки були реалізовані шляхом винесення відповідної постанови, а тому відсутні підстави для судового втручання шляхом визнання таких дій відповідача протиправними.
Оскільки судом встановлено протиправність постанови про стягнення виконавчого збору від 08.07.2021, прийнятої в межах виконавчого провадження №59343704, з примусового виконання якої відкрито виконавче провадження №68258413, отже суд дійшов висновку, що постанова про відкриття виконавчого провадження №68258413 від 21.01.2022 також є протиправною та підлягає скасуванню.
Щодо інших аргументів сторін, суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).и повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах «Beyeler v. Italy» № 33202/96, «Oneryildiz v. Turkey» № 48939/99, «Moskal v. Poland» № 10373/05).
Щодо строку звернення до адміністративного суду з даним позовом, суд зазначає, з метою вирішення питання щодо своєчасності звернення до адміністративного суду з даним позовом ухвалою суду від 12.07.2022 витребувано від відповідача докази на підтвердження направлення спірних постанов на адресу позивача з інформацією про дату їх отримання.
Представником відповідача до суду надані докази направлення позивачу спірних постанов, відповідно до яких направлені відповідачем поштові відправлення повернуті за зворотною адресою з відміткою пошти «не правильно зазначена(відсутня) адреса».
Таким чином, наданими відповідачем письмовими доказами не підтверджено належне вручення позивачу копій оскаржуваних постанов.
За відсутності доказів іншого, суд враховує посилання позивача на те, що про оскаржувані рішення суб'єкта владних повноважень йому стало відомо з Єдиного державного вебпорталу електронних послуг «Портал Дія» 31.01.2022.
З огляду на вказане, у зв'язку з відсутністю доказів належного вручення позивачу копій оскаржуваних постанови, оскільки позивач дізнався про такі постанови 31.01.2022, з урахуванням приписів частини 2 статті 287 КАС України, суд дійшов висновку, що строк звернення до адміністративного суду з даним позовом не пропущений.
Згідно з частинами 1, 2 статті КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Як слідує з матеріалів справи, позивач при зверненні до суду поніс судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1984,80 грн.
Враховуючи часткове задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 992,40 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 77, 139, 143, 194, 243-246, 255, 272, 287 КАС України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною та скасувати постанову про стягнення виконавчого збору від 08 липня 2021 року, винесену державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Лавровою Катериною Анатоліївною в межах виконавчого провадження №59343704.
Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 21 січня 2022 року, винесену державним виконавцем Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Гринь Яною Анатоліївною в межах виконавчого провадження №68258413.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Комунарського відділу державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 992,40 грн. (дев'ятсот дев'яносто дві гривні 40 коп.).
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.
Повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Відповідач - Комунарський відділ державної виконавчої служби у м. Запоріжжі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), місцезнаходження: 69104, м.Запоріжжя, вул. Європейська, 16, код ЄДРПОУ 35037364.
Повне судове рішення складено 01.08.2022.
Суддя М.О. Семененко