20 липня 2022 року 12 год. 10 хв.Справа № 280/990/22 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Чернової Ж.М.,
за участю секретаря судового засідання - Севериненко К.Р.,
представника позивача - Хілько А.В.,
представника відповідача - Смикової А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДОНОВАТ» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
19 січня 2022 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДОНОВАТ» (далі - позивач, ТОВ «Торговий дім «ДОНОВАТ») до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Запорізькій області), в якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.10.2021 №0140930705 прийняте відповідачем.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що товариство мало господарські взаємовідносини з ТОВ «СПРІНГ ПРОМ», ТОВ «ФАРМЕР ЛАЙТ», ПАТ «УКРПРОМОБЛАДНАННЯ», ТОВ «ЕЛІКС ЛЮКС», відповідачем при перевірці було зроблено висновок про неріальність господарських операцій між вказаними підприємствами та позивачем. Останнім на перевірку надавались оригінали первинних бухгалтерських та податкових документів, однак ГУ ДПС у Запорізькій області зробило висновок про нереальність господарських взаємовідносин з контрагентами-постачальниками, з огляду на те, що конгтрагентами позивача не використовувалася праця фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або чисельність працівників є незначнною. За контрагнентами не зареєстровано нерухоме майно, та як наслідок, невідповідність первинних документів фактичним обставинам здійснення господарських операцій. На думку позивача, інформація стосується виключно контрагентів і ніяк не вказує на наявність протиправних дій платника податків. Порушення юридичними особами-контрагентами вимог законодавства про оподаткування не може призводити до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої юридичної особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові та видаткові накладні. Отже, платник податків, який придбав товари, роботи, послуги в особи, що порушує вимоги податковою законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Щодо висновку, зробленого в акті про те що, надані до перевірки первинні документи не опосередковуються реальним рухом товарів, а є свідченням набуття товарів без наявності будь-яких первинних документів стверджує, що дана обставина не відповідає дійсності, оскільки до перевірки контролюючому органу було надано всі первинні документи, що вказують на подію, яка викликала зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі як позивача, так і його контрагентів, та на подібні зміни вказує списання коштів з поточного рахунку позивача та зарахування їх на поточні рахунки підприємств-контрагентів. Ураховуючи викладене, вважає, що в акті не міститься жодних обґрунтувань, що базуються на належних доказах, того, що правочин між позивачем та його контрагентами укладено з порушенням норм ст. 203 Цивільного кодексу України, не надано обґрунтувань щодо нікчемності правочину, а також не надано посилань на будь-які рішення суду, а тому просить скасувати оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідача, як протиправне.
Відповідач позов не визнав, у відзиві на позовну заяву зазначив, що позивачем не підтверджена реальність проведених господарських операцій, в результаті чого встановлено порушення пп. 14.1.36, пп. 14.1.181, пп. 14.1.231, п.14.1 ст.14, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України на загальну суму ПДВ 286184 грн. Зазначає, що позивачем не надано документів щодо того, чи наявний рух товару, що в свою чергу, не дає можливості достовірно перевірити задекларований податковий кредит на придбання товарів. Таким чином, вважає, що відсутність реально вчиненої господарської операції та, як наслідок, юридична дефектність відповідних документів за змістом пункту 44.1 Податкового кодексу України не дозволяє формувати дані податкового обліку незалежно від спрямованості умислу платників податку - учасників відповідної операції, у зв'язку із чим просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у якій останній додатково наголошує, що наказ №2412-п від 09.08.2021 «Про проведення документальної позапланової виїздної перевірки» є протиправним, оскільки призначення та проведення перевірки у період дії карантину, що введено постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2», суперечить вимогам діючого податкового законодавства, тому підлягає скасуванню. Щодо зробленого висновку в акті та у відзиві на позов про нереальність операцій з огляду на те, що контрагентами позивача не використовувалася праця фізичних осіб на умовах трудового договору або на інших умовах, передбачених законодавством, або чисельність працівників є незначною, за контрагентами не зареєстровано нерухоме майно, та як наслідок, невідповідність первинних документів (ТТН) фактичним обставинам здійснення господарської операції в частині пункту навантаження зазначає, що такі обставини, як відсутність у контрагента трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортного та торгівельного обладнання, відсутність працівників не можуть спростовувати фактичне виконання операції, оскільки специфіка підприємницької діяльності полягає у тому, що підприємство не завжди має мати значну кількість працівників, наявність основних засобів та транспорт для виконання взятих на себе зобов'язань, звичаями ділового обороту визначені й інші можливості залучення ресурсів для поставки товарів/робіт/послуг, як от на підставі цивільно-правових договорів. Висновок про відсутність активів та неможливість здійснення господарської діяльності не можна зробити на підставі інформації з податкової справи та баз даних контролюючого органу у зв'язку із тим, що чинним законодавством України надано суб'єктам господарювання право мати складські приміщення, транспортні засоби, устаткування тощо у тому числі на підставах відмінних від права власності (оренда та інших), що не створює обов'язку для суб'єкта господарювання подавати таку інформацію до контролюючого органу інакше, як на його відповідний запит. З урахуванням викладеного, просить адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду (суддя Лазаренко М.С.) від 24.01.2022 відкрито загальне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання на 21.02.2022.
Протокольною ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду (суддя Лазаренко М.С.) від 21.02.2022 продовжено строк підготовчого провадження, наступне підготовче заідання призначено на 19.04.2022.
Відповідно до розпорядження керівника апарату суду призначено повторний автоматизований розподіл адміністративної справи.
Після повторного перерозподілу справи, проведеного в порядку КАС України, справу передано судді Запорізького окружного адміністративного суду Черновій Ж.М. на розгляд.
Ухвалою від 13.06.2022 адміністративну справу прийнято до провадження та призначено підготовче засідання на 22.06.2022.
22.06.2022 закрито підготовче провадження та розпочато судовий розгляд справи по суті, в судовому засіданні оголошено перерву до 20.07.2022
В судовому засіданні 20.07.2022 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Вислухавши пояснення представника позивача, заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «ТД «ДОНОВАТ» (код ЄДРПОУ 42775590) є суб'єктом господарювання. Основним видом економічної діяльності позивача є: 46.90 неспеціалізована оптова торгівля.
На підставі наказу від 09.08.2021 №2412-п та направлення від 09.08.2021 №3852 фахівцями ГУ ДПС у Запорізькій області була проведена документальна позапланова виїзна перевірка позивача з питань дотримання податкового законодавства України при декларуванні за травень 2021 року відїємного значення з податку на додану вартість, з урахуванням періодів декларування від'ємного значення (січень-квітень 2021 року) та поданих уточнюючих розрахунків (арк.спр.139-140), за результатами якої складений відповідний акт від 20.08.2021 №7758/08-01-07-05/42775590 (арк.спр.7-29).
Як зазначено у висновку акту перевірки, перевіркою встановлено порушення ТОВ «ТД «ДОНОВАТ» п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 ПК України, оскільки ним завищено суму від'ємного значення з податку на додану вартість, що зараховується до складу наступного звітного періоду, на суму 286184 грн.
Вказані висновки податкового органу обґрунтовані тим, що проведеною перевіркою документально не підтверджено реальність здійснення господарських операцій:
- з ТОВ «СПРІНГ ПРОМ» укладено договір поставки №2021/03.1 від 16.03.2021, згідно якого постачальник (ТОВ «СПРІНГ ПРОМ») зобов'язаний передати у власність покупця товар (кавоварка, електронагрівач, вимикач, скотч пакувальний, лічильник холодної води), а покупець зобов'язаний прийняти та оплатити його на умовах, визначених договором. На підтвердження умов виконання договору позивачем долучено наступні документи: рахунки на оплату, видаткові накладні, ТТН №109 від 16.03.2021, платіжне доручення №23 від 13.04.2021 на часткову оплату товару у розмірі 10298 грн. Відповідачем встановлено, що ТОВ «СПРІНГ ПРОМ» зареєстроване 11.11.2020 та має основний вид діяльності: 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Відповідно до податкової інформації ГУ ДПС у Донецькій області, ТОВ «СПРИНГ ПРОМ» відсутнє за місцем знаходження, з якого мало бути проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи та здійснюватися управління та облік. В ТТН підпис водія відсутня, відомості щодо вантажно-розвантажувальних операцій не вказано. Пунктом навантаження вказано м.Київ, вул.Автозаводська, 76. Відповідно до відомостей щодо об'єктів оподаткування за формою №20-ОПП, ТОВ «СПРІНГ ПРОМ» має склад за вказаною адресою, в той же час, згідно реєстру речових прав на нерухоме майно, власність об'єкту нерухомого майна за цією адресою належить ТОВ «Компанія «Форсаж», АТЗТ «Агро» та ТОВ «Вангард». Відповідачем встановлено, що у ТОВ «СПРІНГ ПРОМ» нерухоме майно відсутнє. Також, аналізом ЄРПН, не встановлено проведення фінансово-господарських операцій з набуття в оренду нежитлових приміщень. Згідно додатку 4ДФ до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2021 року, штат підприємства у січні 2021 року складав 11 осіб, у т.ч. за цивільно-правовими договорами - 0 осіб з нарахованою мінімальною заробітною платою (6010 грн.) та виплаченою заробітною платою тільки 2 особам.
Позивачем до перевірки та до суду, в якості доказів на виконання умов договору, надано рахунок на оплату №109 від 16.03.2021, видаткова накладна №109 від 16.03.2021, рахунок №110 від 16.03.2021, видаткова накладна №110 від 16.03.2021, ТТН №109 від 16.03.2021, платіжне доручення №23 від 13.04.2021.
- між позивачем та ТОВ «ФАРМЕР ЛАЙТ» укладено договір поставки товару №2021/01.2 від 22.01.2021, згідно якого постачальник зобов'язаний передати у власність покупця товар (контактор-вимикач), а покупець прийняти та оплатити його на умовах договору. На підтвердження умов виконання договору позивачем долучено рахунок на оплату, видаткова накладна, ТТН №62 від 29.01.2021, платіжне доручення №521 від 19.02.2021 ТТН підписана від підприємства позивача без розшифрування, від водія підпис відсутній. Відомості щодо вантажно-розвантажувальних операцій не вказано. Пунктом навантаження вказано м.Маріуполь, Запорізьке шосе, 1. Відповідно до повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язанні з оподаткуванням або через які провадиться діяльність підприємством ТОВ «ФАРМЕР ЛАЙТ» зазначено адреса складу в м.Києві, але пунктом навантаження - м.Маріуполь. Інформація, що свідчить про наявність будь-якого зв'язку між ТОВ «ФАРМЕР ЛАЙТ» та або його «Контрагентами» та власниками нерухомого майна - пунктом навантаження товару - відсутня. Штат підприємства у січні 2021 року складав 11 осіб, згідно додатку 4ДФ, при цьому, відповідно до повідомлення щодо допущення помилок у поданих розрахунках, по 10 особам наявна помилка.
- між позивачем та ПАТ «УКРПРОМОБЛАДНАННЯ» оформлені фінансово-господарські операції з придбання втулки, прокладки, шайби та кільця. Письмового договору постачання товару до перевірки та до суду позивачем не надано. На підтвердження реальності вищезазначеної господарської операції позивачем надано рахунок на оплату від 10.02.2021, видаткова накладна від 29.04.2021, ТТН №Р456 від 29.04.2021, платіжні доручення №512 від 11.02.2021 на суму 35424 грн. та №574 від 30.04.2021 на суму 35424 грн. та сертифікат якості на товар. Відповідач звертає увагу, що згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчудження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна встанловлено, що у ПАТ «Укрпромобладнання» нерухоме майно відсутнє. ПАТ «Укрпромобладнання» оформлено придбання/продаж товару, первинне введення введення в обіг (первинний продаж) якого не підтверджується фактом (законим джерелом)реального походження цих товарів у попередніх ланках ланцюга.
- між позивачем та ТОВ «ЕЛІКС-ЛЮКС» укладено договір поставки товару №2021/04.2 від 12.04.2021, згідно якого постачальник зобов'язаний передати у власність позивача товар (писець, поводок малої шестерні, конденсатор, перемикач), а покупець прийняти та оплатити його на умовах договору. На підтвердження умов виконання договору позивачем по справі долучено рахунок на оплату №98 від 16.04.2021, видаткова накладна №98 від 16.04.2021, платіжне доручення №50 від 14.05.2021, рахунок на оплату №22 від 05.05.2021, видаткова накладна №22 від 05.05.2021, платіжне доручення №73 від 25.05.2021, рахунок на оплату №23 від 05.05.2021, видаткова накладна №23 від 05.05.2021, ТТН №22 від 05.05.2021, платіжне доручення №616 від 29.07.2021. Відповідач зазначає, що позивачем не надано документу, який би підтверджував поставку писця ЗСЛ. Проте, в судовому засіданні представник позивача зазначив, що це маленькі деталі та не потребують окремого транспорту для їх перевезення, що ці деталі було перевезено легковим транспортом робітника позивача. Відповідачем зазначено, що аналізом ТТН встановлено, що пунктом навантаження товару є м.Київ, вул.Інженерна, 1а. відповідно до повідомлення про об'єкти оподаткування або об'єкти, пов'язані з оподаткуванням або через які провадиться діяльність (форма 20-ОПП) підприємством ТОВ «ЕЛІКС-ЛЮКС» зазначено цю адресу. В той же час, згідно реєстру речових прав на нерухоме майно, власність об'єкту нерухомого майна за цією адресою належить іншому підприємству. У ТОВ «ЕЛІКС-ЛЮКС» нерухоме майно відсутнє. Проведеним відповідачем аналізом ЄРПН не встановлено придбання або імпорт ТОВ «ЕЛІКС-ЛЮКС» вищенаведеної номенклатури товарів.
Позивач 09.09.2021 вих.№2021/09-025 звернувся до відповідача з запереченням на акт перевірки. У відповіді на заперечення до акту від 27.05.2021 за №3181/12/0801.07.05.07 ГУ ДПС у Запорізькій області зазначено, що комісія визначила висновки акту такими, що відповідають вимогам законодавства.
На підставі акту перевірки та вказаних порушень відповідачем 04 жовтня 2021 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0140930705 форми «В4» на суму завищення від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 286184 грн.
Вважаючи прийняте відповідачем рішення протиправним, позивач звернувся до суду із даним позовом про його скасування. При цьому, суд зауважує, що спір щодо правомірності дій під час призначення та проведення перевірки, яка стала підставою для винесення оскаржуваного рішення, між сторонами відсутній. Хоча, позивачем у відповіді на відзив є посилання на те, що відповідачем наказ «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки» прийнято всупереч вимогам податкового законодавства України, тому він є протиправним та таким, що підлягає скасуванню. Суд не бере до уваги вказане, оскільки позивач окремих позовних вимог стосовно цього не заявляв.
Судом досліджено й інші документи надані учасниками справи у дану справу.
При вирішенні спору по суті суд виходить з зазначеного вище та викладеного нижче.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України № 2755-VI від 02.12.2010 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, далі - Податковий кодекс України).
Відповідно до положень п.14.1.36 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
За правилами п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.
Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.
У відповідності до п. 135.1 ст. 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.
Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ 16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 №318.
Пунктом 6 П(С)БУ 16 встановлено, що витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов'язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.
У пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України надано визначення «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.
Пунктом 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу; ґ) ввезення товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
Згідно з п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.
Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи); ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.
За правилами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п. 200.3 ст. 200 ПКУ).
За приписами п.201.1, 201.10 ст.201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.
Зміст цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.
Відповідно до п. 1 та 2 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.
Пунктами 2.1 та 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704; в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин; далі - Положення №88), визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Отже, фінансовий результат до оподаткування визначається платником податку на прибуток у фінансовій звітності відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням відповідних коригувань.
При цьому, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту з податку на додану вартість та від'ємного значення фінансового результату (витрат) виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.
Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв'язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування витрат та податкового кредиту, зокрема, це: не пов'язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.
Наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.
Необґрунтована податкова вигода характеризується відсутністю фактичного виконання господарських операцій, здійсненням операцій без ділової мети та обліком операцій безвідносно до їх реального економічного змісту, узгодженістю дій покупця та постачальника для штучного створення умов бюджетного відшкодування.
Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених документами. Разом із цим, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податкові зобов'язання, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи.
При цьому, судом враховано, що договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тобто, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Виконання господарської операції пов'язане не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу.
Досліджуючи зміст фінансово-господарських операцій позивача з контрагентами, податкові наслідки яких контролюючий орган поставив під сумнів, судом встановлено наступне.
16 березня 2021 року ТОВ «ТД «Доноват» (покупець) було укладено договір поставки товару №2021/03.1 з ТОВ «Спрінг Пром» (постачальник), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Загальна сума договору складається із вартісних характеристик поставленого товару, зазначених у накладних або рахунках-фактурах, та на момент підписання орієнтовно складає 100000 грн з урахуванням ПДВ. Пунктом 2.2 передбачено, що сплата вартості товару здійснюється покупцем протягом 90 днів після його поставки у безготівковій формі шлчяхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок продавця. Товар поставляється постачальником на умовах EXW (згідно Інкотермс 2010), склад постачальника - м.Київ, вул.Автозаводська, 76.
На підставі вказаного договору позивачем придбано у ТОВ «Спрінг Пром» товар (лічильник холодної води, скотч пакувальний прозорий, гофрокартон 2-х шаровий, вимикач ППК А3794СУЗ, електронагрівач ТЕН 200 Д16/2,5о 220, кавоварка Saego), що підтверджується рахунками на оплату № 109 від 16.03.2021, №110 від 16.03.2021, видатковими накладними №109 від 16.03.2021 на суму 12408,00грн, №110 від 16.03.2021 на суму 85668,00 грн.
Транспортування товару з місця навантаження, розташованого за адресою: м.Київ, вул.Автозаводська, 76 до пункту розвантаження (м.Запоріжжя, вул.Василя Стуса, 8А) здійснювалась за рахунок покупця - ТОВ «ТД «Доноват», що підтверджено товарно-транспортною накладною, долученою до матеріалів справи: №109 від 16.03.2021.
Таким чином, судом встановлено, належно оформлених супроводжуючих документів згідно з вказаного договору, якими, серед інших, були: видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, платіжні документи, що підтверджують оплату приданого позивачем товару у названого контрагента.
22 січня 2021 року ТОВ «ТД «Доноват» (покупець) було укладено договір поставки товару №2021/01.2 з ТОВ «Фармер Лайт» (постачальник), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Постачання товару здійснюється партіями згідно письмових або усних заявок покупця із зазначенням кількості та асортименту товару. Пунктом 3.4 передбачено, що товар поставляється постачальником на умовах EXW (згідно Інкотермс 2010), склад постачальника - м.Маріуполь, Запорізьке шосе, 1.
На підставі вказаного договору позивачем придбано у ТОВ «Фармер Лайт» товар (контактор-вимикач С1F630moCR1F265), що підтверджується рахунком на оплату №62 від 29.01.2021 видатковою накладною №62 від 29.01.2021 на суму 39600,00 грн.
Транспортування товару з місця навантаження, розташованого за адресою: м.Маріуполь, Запорізьке шосе, 1 до пункту розвантаження (м.Запоріжжя, вул.Василя Стуса, 8А) здійснювалась за рахунок покупця - ТОВ «ТД «Доноват», що підтверджено товарно-транспортною накладною, долученою до матеріалів справи: №62 від 29.01.2021.
Таким чином, судом встановлено, наявність належно оформлених супроводжуючих документів згідно з вказаного договору, якими, серед інших, були: видаткова накладна, рахунок на оплату, товарно-транспортна накладна, платіжні документи, що підтверджують оплату приданого позивачем товару у названого контрагента.
Між позивачем та ТОВ «Укрпромобладнання» було укладено усну угоду щодо покупки товару. На вказаного, позивачем придбано у ТОВ «Укрпромобладнання» товар (втулка 8 БС.719.007-01, прокладка 8БС.371.522-01, шайба 8БС.370.483, шайба 8БС.370.482, кольцо 105-115-58-2-2), що підтверджується рахунком на оплату №243 від 10.02.2021, видатковою накладною №456 від 29.04.2021 на суму 70848,00 грн.
Транспортування товару з місця навантаження, розташованого за адресою: м.Харків, майдан Захисників України, 7/8 до пункту розвантаження (м.Запоріжжя, вул.Василя Стуса, 8А) здійснювалась за рахунок покупця - ТОВ «ТД «Доноват», що підтверджено товарно-транспортною накладною, долученою до матеріалів справи: №Р456 від 29.04.2021.
Таким чином, судом встановлено, наявність належно оформлених супроводжуючих документів згідно з вказаного договору, якими, серед інших, були: видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, платіжні документи, що підтверджують оплату приданого позивачем товару у названого контрагента.
12 квітня 2021 року між ТОВ «ТД «Доноват» (покупець) було укладено договір поставки товару №2021/04.2 з ТОВ «Елікс-Люкс» (постачальник), за умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар. Постачальник зобов'язується поставляти товар окремими партіями в кількості і асортименті, визначених у письмових або усних заявках-замовленнях покупця. Ціна товару зазначається у видаткових накладних.
Пунктом 5.2 передбачено, що сплата вартості товару здійснюється покупцем протягом 90 днів після його поставки у безготівковій формі. Товар поставляється постачальником на умовах DDP (згідно Інкотермс), склад покупця - м.Запоріжжя, вул.Василя Стуса, 8А засобами націоналдьних поштових операторів за рахунок постачальника (п.1.4 договору). Додатковою угодою №1 до договору від 05.05.2021, сторони домовились, що поставка товару здійснюється на умовах EXW - склад постачальника - м.Київ, вул.Інженерна, 1а.
На підставі вказаного договору позивачем придбано у ТОВ «Елікс-Люкс» товар (писець 3ЛС-01-00-003 12-70, ЗІП до терміналів (ABB: BIM, BOM, TRM61/6U, TRM121, PSM), перемичка для об'єднання струмових ланцюгів в зірку для терміналів, конденсатор КПС-05-38 О2, поводок малої шестерні ЧС-4Lo86370/а), що підтверджується специфікаціями до договору, рахунками на оплату №98 від 16.04.2021, №22 від 05.05.2021, №23 від 05.05.2021, видатковими накладними №98 від 16.04.2021 на суму 5100,00грн, №22 від 05.05.2021 на суму 813480,00 грн, №23 від 05.05.2021 на суму 648000,00грн.
Транспортування товару з місця навантаження, розташованого за адресою: м.Київ, вул.Інженерна, 1 до пункту розвантаження (м.Запоріжжя, вул.Василя Стуса, 8А) здійснювалась за рахунок покупця - ТОВ «ТД «Доноват», що підтверджено ТТН, долученою до матеріалів справи: №22 від 05.05.2021. Транспортування товару за видатковою накладною №98 від 16.04.2021 здійснювалося за рахунок покупця на особистому транспорті, оскільки це маленькі деталі, які не потребують багато місця, про що було зазначено в судовому засіданні представником позивача. В судовому засіданні, за допомогою мережи інтернет, представником позивача було показано, зазначений вид товару.
Таким чином, судом установлено, належно оформлених супроводжуючих документів згідно з вказаного договору, якими, серед інших, були: видаткові накладні, рахунки на оплату, товарно-транспортні накладні, платіжні документи, що підтверджують оплату приданого позивачем товару у названого контрагента.
Використання продукції, придбаної позивачем, у власній господарській діяльності підтверджують документи з продажу її на адресу ТОВ «Вінерс» (м.Запороіжжя, вул.Залізнична, 2) на підставі укладеного 05 травня 2021 року договору №0505.1 поставки товару, що підтверджується первинними документі, які є в наявності у позивача та оформлені згідно з законодавством України та стандартів бухгалтерського обліку, зокрема це: рахунок на оплату №23 від 06.05.2021, видаткова накладна №15 від 07.05.2021, товарна-транспортна накладна №Р15 від 07.05.2021, платіжне доручення №242 від 02.06.2021 на суму 250000,00 грн., №251 від 08.06.2021 на суму 227000,00 грн. Продаж товару ТОВ СП «Квазар», що підтверджується рахунком на оплату №22 від 30.04.2021, видатковою накладною №14 від 30.04.2021, довіреністю на отримання товару №555 від 30.04.2021. Відповідно до договору поставки №486 (1)20 УК/53-121-08-21-10042 від 12.01.2021 позивачем було продано товар ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі відокремленого підрозділу «Запорізька АЕС», про що свідчать: рахунок на оплату №4 від 01.02.2021, видаткова накладна №2 від 01.02.2021, рахунок на оплату №7 від 18.02.2021, видаткова накладна №12 від 09.04.2021, рахунок на оплату №9 від 10.03.2021, видаткова накладна №8 від 31.03.2021, ТТН №Р8 від 31.03.2021, рахунок на оплату №12 від 18.03.2021, видаткова накладна №7 від 25.03.2021, ТТН №Р7 від 25.03.2021.
Тобто, позивачем надано до суду копії первинних документів, які підтверджують реальність господарських операцій з вказаними контрагентами.
Контролюючим органом, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об'єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.
Судом встановлено, що висновки податкової інспекції про наявність порушень зі сторони позивача ґрунтуються на податковій інформації відносно третіх осіб контрагентів підприємства позивача щодо подання ними звітності, знаходження за юридичною адресою, наявності трудових та матеріальних ресурсів.
Проте, відсутність основних фондів не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб'єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб'єктів господарювання для виконання зобов'язань по укладеним ним договорам.
Відсутність у спірних контрагентів матеріальних та трудових ресурсів також не виключає можливості реального виконання ним господарської операції та не свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди покупцем, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу).
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.01.2018 у справі № 826/1398/14, від 15.05.2018 у справі №810/4391/16, від 11.09.2018 у справі №804/4787/16.
Норми податкового законодавства не визначають місце знаходження платника податку (контрагента) та його звітування до контролюючих органів як критерій правового статусу платника податків (позивача) щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту. Вказана правова позиція узгоджується з правовою позицією Верховного суду, яка викладена в постанові від 27.03.2018 по справі №816/809/17 (адміністративне провадження №К/9901/1349/17).
Суд наголошує на тому, що використані відповідачем інформаційні бази даних податкового органу не мають статусу офіційних і можуть містити помилки, які впливають на правовий статус платника податку. Тому вони не можуть розглядатись, як належні докази у справі, крім того чинним законодавством не передбачена належність таких баз до засобів доказування.
Програмне забезпечення (інформаційні бази) ДПІ до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, не відноситься. Крім того, такі дані не є належним доказом відсутності фактів здійснення господарських операцій безпосередньо платника податків - позивача, та доказом несплати ним податку, якщо спірний період податковим органом перевірено з урахуванням всіх первинних документів та документів податкової звітності.
Крім того, при проведенні вказаного аналізу контролюючий орган обмежився лише даними Єдиного державного реєстру податкових накладних, що є невірним, оскільки відповідач виключив можливість контрагентів придбавати послуги та роботи в інших суб'єктів господарювання, які не є платниками податку на додану вартість та які обрали інші системи оподаткування, наприклад спрощену.
Щодо посилань відповідача на недотримання податкової дисципліни постачальниками вказаного контрагента позивача суд зазначає, що реальність або нереальність господарських операцій позивача не може бути підтверджена дослідженням ланцюга постачання між контрагентом позивача та його контрагентами, які не є контрагентами позивача, оскільки при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватися відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
У постанові від 24.10.2019 у справі №820/7293/13-а Верховний Суд зауважив, що правовідносини контрагентів із третіми особами у ланцюгах постачання, з якими позивач не вступав у господарські відносини, на які посилається відповідач, самі по собі, за відсутності інших об'єктивних та підтверджених даних про порушення позивачем податкового законодавства, не можуть свідчити про нереальність господарських взаємовідносин, які є предметом дослідження у цій справі.
Слід зауважити, що під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар, незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Такий висновок узгоджується із позицією, викладеною у постанові Верховного Суду у справі №К/9901/1349/17.
Крім того, законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладений обов'язок здійснювати контроль за дотриманням постачальником вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, подання звітності, сплати податків до бюджету і в подальшому за можливі дії порушника. Не передбачено ні право, ні зобов'язання будь-якої із сторін правочину здійснювати контроль щодо показників податкової звітності однієї сторони правочину над показниками податкової звітності, що подана іншою стороною правочину. При цьому відповідно до законодавства кожний платник податків несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку, яка стосується кожного окремого платника податків і не може автоматично поширюватися на інших осіб, у тому числі на його контрагентів.
У зв'язку із чим, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача, що позивач не може нести відповідальність за дії контрагента при відсутності власної вини, інакше порушуються основні конституційні засади: дотримання принципу справедливості як невід'ємного елементу верховенства права (ст.8 Конституції України), індивідуальний характер відповідальності, тобто що відповідати має саме той, хто припустився порушення (ст.61 Конституції України), забезпечення доведеності вини (ст.129 Конституції України).
Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податку, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової вигоди.
Лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними платниками податків (постачальниками) з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару у ланцюгу постачання від виконання податкових зобов'язань може свідчити про незаконність формування податкового кредиту/витрат, однак таких обставин в ході розгляду даної справи встановлено не було.
В своєму відзиві та Акті перевірки відповідач зазначає про дослідження руху товарів/послуг за ланцюгом постачання, як одного з аргументів податкового органу щодо фіктивного характеру операцій.
Втім, на переконання суду, такі дані жодним чином не можуть свідчити про нереальність/фіктивність правочинів позивача з контрагентом-постачальником, оскільки посилання на неможливість встановлення походження товарів за ланцюгом постачання не можуть бути доказом безтоварного характеру господарських операцій.
В даному випадку, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме, платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання позивачем незаконної податкової вигоди, останній не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини, де неодноразово зазначалось, що платник податків взагалі жодним чином не повинен нести відповідальність за господарську діяльність контрагента, його звітність як платника, тощо, про яку взагалі не обізнаний та не повинен бути обізнаний. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання з подання звітності чи навіть сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені Законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Враховуючи вказане, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0140930705 від 04.10.2021 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 279184,00 грн є протиправним та підлягає скасуванню.
Дослідивши надані сторонами по справі матеріали, суд вважає за необхідне виокремити дослідження доказів щодо надання позивачу консультаційних послуг. Так, відповідно до договору №2021/01.2 від 22.01.2021, укладеного між підприємством позивача та ТОВ «Спрінг Пром», останій зобов'язався надати, а позивач прийняти та оплатити консультаційнгі послуги з питань зовнішньо-економічної діяльності. Відповідно до п.1.2 договору такою консультацією є: Класифікація товарів за УКТЗЕД і визнання коду товару; проведення консультацій щодо визначення митної вартості товарів; проведення консультацій щодо розрахунку можливих митних платежів; проведення консультацій щодо доступу товарів на ринок країн ЄС; щодо надання преференцій, пільгового режиму; щодо визначення країни походження товарів; щодо заходів нетарифного регулювання; щодо умов поставок відповідно до міжнародних правил Інкотермс; щодо уникнення можливих ризиків, що виникають в процесі митного оформлення; щодо складання товаросупровідних документів; щодо складання зовнішньоекономічних договорів; щодо прав митних органів на проведення перевірок після митного оформлення. Вартість зазначених послуг, згідно п.2.1 складала 42000,00 грн., в т.ч. ПДВ - 7000,00 грн. умови оплати наданих послуг встановлено п.2.2 та дорівнює 90 банківських днів після підписання акту прийому-передачі наданих послуг. До перевірки та до матеріалів справи позивачем наданий акт надання послуг №25 від 25.01.2021, складений між директорами підприємств, в якому зазначено, що ТОВ «Спрінг Пром» були надані консультаційні послуги з питань зовнішьо-економічної діяльності ТОВ «ТД «Доноват» на суму 42000,00 грн. в т.ч. ПДВ. На підставі цього акту було виставлено рахунок на оплату №25 від 25.01.2021. Відповідно до наданого позивачем платіжного доручення №522 від 19.02.2021, останнім було здійснено часткову оплату в розмірі 4410,00 грн. Інших доказів оплати позивачем не надано ані суду, ані при здійсненні відповідачем перевірці. Як зазначено відповідачем в акті та у відзиві на позовну заяву, ТОВ «Спрінг Пром» зареєстроване 11.11.2020 та має основний вид діяльності: 46.19 - діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту. Згідно додатку 4ДФ до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 1 квартал 2021 року, штат підприємства у січні 2021 року складав 11 осіб, у т.ч. за цивільно-правовими договорами - 0 осіб з нарахованою мінімальною заробітною платою (6010 грн.) та виплаченою заробітною платою тільки 2 особам. Щодо 9 осіб, то ТОВ «Спрінг Пром» надано у звітність реквізити фізичних осіб, яких не існує. Згідно проведеного відповідачем аналізу ЄРПН встановлено, що ТОВ «Спрінг Пром» за січень 2021 року оформлено придбання консультаційних послуг, реалізація яких оформлена на ТОВ «ТД «Доноват», у контрагента - постачальника ТОВ «Дрім 100», яким оформлено придбання аналогічних послуг у ТОВ «Фін Лайт», а той в свою чергу - у того ж ТОВ «Спрінг Пром», тобто встановлено придбання послуг один від одного. Усі податкові накладні між цими контрагентами оформлено в межах одного дня. Крім того, в судовому засіданні представник позивача не пояснив доцільність вказаних консультацій, на яку групу товарів було направлено надання консультацій щодо розмитнення та як останній скористався отриманою інформацією. Також, суд звертає увагу, що у ТОВ «Спрінг Пром» у штаті не має працівника на відповідній посаді, який би був обізнаний у питаннях митного права. Та позивачем не обґрунтовано економічної вигоди від отриманої консультації, суд вважає, що 42000,00 грн. - це велика сума за надання усної консультації.
В цьому випадку відсутність у спірних контрагентів трудових ресурсів виключає можливості реального виконання ним господарської операції та свідчить про одержання необґрунтованої податкової вигоди замовником послуг, оскільки останній міг сам звернутися до необхідних сертифіцированих спеціалістів.
Враховуючи вказане, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення №0140930705 від 04.10.2021 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 7000,00 грн. не є протиправним та скасуванню не підлягає.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд, відповідно до ст. 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність необхідної сукупності підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Під час звернення до суду з даним позовом, позивачем сплачено судовий збір в сумі 4292,77 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №406 від 23.12.2021 За таких умов, судовий збір, сплачений позивачем, стягується відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України на його користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень ГУ ДПС у Запорізькій області. Оскільки позовні вимоги задоволено частково, судовий збір підлягає стягненню на користь позивача пропорційно до задоволених позовних вимог, тобто в сумі 3219,58 грн.
Керуючись ст. ст. 139, 241, 243-246, 250 КАС України, суд,
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДОНОВАТ» (69123, м.Запоріжжя, вул.Василя Стуса, буд. 8 а, код ЄДРПОУ 42775590) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (69107, м.Запоріжжя, пр.Соборний, буд.166, код ЄДРПОУ ВП 44118663) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - задовольнити частково.
Визнати частково протиправним та скасувати частково податкове повідомлення - рішення Головного управління ДПС у Запорізькій області від 04.10.2021 №0140930705 на суму 279184,00 грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «ДОНОВАТ» судовий збір в розмірі 3219,58 грн. (три тисячі двісті дев'ятнадцять гривень 58 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Запорізькій області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 28.07.2022.
Суддя Ж.М. Чернова