Справа № 521/6248/21
Провадження № 2/521/396/22
31 травня 2022 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Плавича І.В.,
за участю секретаря судового засідання - Римарчук Я.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом Органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 про відібрання дитини у матері, третя особа - Територіальний відділ Малиновського району служби у справах дітей Одеської міської ради м. Одеса, -
До суду звернувся Орган опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради, з позовом до ОСОБА_1 про відібрання дитини у матері, третя особа - Територіальний відділ Малиновського району служби у справах дітей Одеської міської ради м. Одеса, в якому просить відібрати новонароджену дитину жіночої статі, ІНФОРМАЦІЯ_1 (медичний висновок № КМВС-ВХ7Т-4Т6К-ХЕЗЕ від 11.03.2021р.), у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав; стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання новонародженої дитини жіночої статі, ІНФОРМАЦІЯ_1 (медичний висновок № КМВС-ВХ7Т-4Т6К-ХЕЗЕ від 11.03.2021р.) у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суду, з перерахуванням коштів на особистий рахунок дитини.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що на контролі органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації ОМР знаходиться питання щодо невідкладного відібрання новонародженої дитини жіночої статі, ІНФОРМАЦІЯ_1 (медичний висновок № КМВС-ВХ7Т-4Т6К-ХЕЗЕ від 11.03.2021р.), у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Мати новонародженої дитини зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 та проживає за адресою: АДРЕСА_2 . Батько новонародженої дитини невідомий. До служби у справах дітей ОМР 17.03.2021р. надійшло повідомлення від начальника Київського районного у місті Одесі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального Управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) Браткевич О.О., що до них звернулася ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою реєстрації дитини. ОСОБА_2 перебувала в неадекватному стані, чим викликала занепокоєння. Спеціалістом служби у справах дітей ОМР 17.03.2021р. було здійснено вихід за адресою: м. Одеса, вул. Інглезі, 5, де було встановлено, що ОСОБА_2 перебуває у знервованому стані, має ознаки страху, не може надати пояснення стосовно місця перебування новонародженої дитини. Для з'ясування місця знаходження дитини ОСОБА_2 було доставлено до відділу поліції № 1 Одеського районного управління поліції. Згідно акту бесіди служби у справах дітей ОМР віл 17.03.2021р. та пояснень ОСОБА_2 , з'ясовано, що вона народила дитину жіночої статі у КНП «Кілійської багатопрофільної лікарні» Кілійської міської ради та після виписки із пологового будинку віддала дитину на виховання в ромську родину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .. За вимогою співробітника поліції новонароджену дитину привезли до відділку невідомі особи. Згідно актом проведення оцінки рівня безпеки дитини від 17.03.2021року було встановлено, що перебування новонародженої дитини жіночої статі, ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю загрожує її життю та здоров'ю. У зв'язку із чим, дитину було направлено до КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок № 3 «Сонечко» Одеської міської ради. Малиновського районною адміністрацією Одеської міської ради було прийнято розпорядження «про невідкладене відібрання новонародженої дитини жіночої статі, ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_2 та тимчасове влаштування дітей до державного закладу на повне державне забезпечення» від 19.03.2021 р. № 107/01-06. Протягом доби було направлено супроводжувальний лист до Одеської місцевої прокуратури № 2 відповідно до вимог ст. 170 Сімейного кодексу України.
Представник позивача в призначене судове засідання не з'явився, однак надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив його позов задовольнити.
Представник відповідача та відповідач в призначене судове засідання не з'явилися, однак заперечували проти позову, про що надано письмовий відзив, в якому зазначено, що доказів неадекватної поведінки відповідача матеріали справи не містять, наразі вона заміжня, її чоловік працює та забезпечує сім'ю, та який в подальшому готовий усиновити дитину. Крім того зазначають, що відповідач має позитивну характеристику з місця проживання, родина має необхідні житлово-побутові умови для розвитку та проживання дітей у безпечному, спокійному та стійкому середовищі. Матеріали справи при цьому не містять доказів перебування відповідача на обліку у лікаря-нарколога та психіатра.
Інші учасники справи в призначене судове засідання не з'явилися.
Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини та ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину, турбуватися про його здоров'я , фізичний, моральний та духовний розвиток.
Згідно ч. ч. 2, 3 ст. 150 СК України, батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Частиною 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
В судовому засіданні встановлено, що на контролі органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації ОМР знаходиться питання щодо невідкладного відібрання новонародженої дитини жіночої статі, ІНФОРМАЦІЯ_1 (медичний висновок № КМВС-ВХ7Т-4Т6К-ХЕЗЕ від 11.03.2021р.), у матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У відповідності до медичного висновку № КМВС-ВХ7Т-4Т6К-ХЕЗЕ від 11.03.2021р. ОСОБА_2 народила дитину жіночої статі у КНП «Кілійської багатопрофільної лікарні» Кілійської міської ради.
Згідно акту бесіди служби у справах дітей ОМР віл 17.03.2021р. та пояснень ОСОБА_2 , з'ясовано, що вона народила дитину жіночої статі у КНП «Кілійської багатопрофільної лікарні» Кілійської міської ради та після виписки із пологового будинку 11.03.2021р. віддала дитину на виховання та утримання в ромську родину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 пообіцяв, що дитина буде знаходитися у його родині та пообіцяв визнати за собою батьківство. Стосовно місця знаходження дитини та умов проживання та утримання, медичного догляду, ОСОБА_2 не змогла надати.
Згідно актом проведення оцінки рівня безпеки дитини від 17.03.2021року було встановлено, що перебування новонародженої дитини жіночої статі, ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір'ю загрожує її життю та здоров'ю. У зв'язку із чим, дитину було направлено до КНП «Спеціалізований психоневрологічний будинок № 3 «Сонечко» Одеської міської ради.
Малиновського районною адміністрацією Одеської міської ради було прийнято розпорядження «про невідкладене відібрання новонародженої дитини жіночої статі, ІНФОРМАЦІЯ_1 у матері ОСОБА_2 та тимчасове влаштування дітей до державного закладу на повне державне забезпечення» від 19.03.2021 р. № 107/01-06.
Відповідно до п. 9 Порядку взаємодії органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів та установ під час забезпечення соціального захисту дітей, які перебувають у складних життєвих обставинах, у тому числі таких, що можуть загрожувати їх життю та здоров'ю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2018 р. № 800, 25.06.2020 року було проведено оцінку рівня безпеки дітей.
Окрім іншого, матеріали справи містять докази того, що ОСОБА_2 здійснюються спроби покращити своє становище, а 08.10.2021р. вона вийшла заміж за ОСОБА_4 . Також надала довідки про те що не перебуває на обліку у лікаря-нарколога та психіатра.
Надана відповідачем характеристика від сусідів до уваги судом не береться оскільки неможливо встановити час її складання.
Також судом звернуто увагу на те, що відповідачем було надано Акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_5 від 20.10.2021р., згідно змісту якого вбачається, що в родині є ще п'ятеро дітей, та які в 2020 році вилучені із сім'ї і влаштовані до притулку «Теплий дім» м. Роздільня де і проживають на час складання відповідно акту. Відповідним актом встановлені позитивні зміни в покращенні матеріально-побутових умов, однак дітей так і не було повернуто в родину.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров'я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Згідно ч. 4 зазначеної статті, при задоволенні позову про відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частинами першою, другою статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов'язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків.
Статтею 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
За змістом ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей; піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року у справі №300/908/17 ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно із статтею 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Відповідно до частин першої та другої статті 171 СК України дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками спору щодо її місця проживання.
Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю ООН від 20 листопада 1959 року, у принципі 6 визначено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, рости під опікою та відповідальністю своїх батьків; у будь-якому разі - в атмосфері любові та моральної і матеріальної забезпеченості.
За змістом ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки не піклуються про дитину.
Аналогічні положення закріплені у статті 12 Конвенції про права дитини, згідно з якою держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю.
Суд вважає, що позивач довів той факт, що сім'я ОСОБА_1 знаходиться у скрутному становищі, зважаючи на вищевикладене викладене та у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі поки батьки не виправляться, є тимчасове відібрання дітей.
Що стосується твердження відповідача про те, що вона стали на шлях виправлення, то суд вважає, що дані дії є позитивними, але на даний час недостатніми.
За таких обставин, суд вважає необхідним задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Суд звертає увагу відповідачів на те, що відповідно до вимог ст. 170 СК України якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.
Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача аліментів на утримання дітей, то суд вважає, що дані вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
При задоволенні позову щодо відібрання дитини від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів.
У відповідності до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Частиною 1 статті 12 цього Закону передбачено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, за рішенням суду відповідно до статті 181 СК України.
Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини другої статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (частина друга статті 182 у редакції Законів № 2901-IV від 22 вересня 2005 року, № 2037-VIII від 17 травня 2017 року).
Відповідно до частити 1 статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно роз'яснень, які містять в пунктах 17, 23 постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров'я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
За таких обставин, суд вважає, що з відповідача з ОСОБА_1 необхідно стягнути аліменти на утримання новонародженої доньки у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно починаючи стягнення аліментів з дня пред'явлення позову до суду, а саме з 29.04.2021 року з перерахуванням коштів на особистий рахунок кожної дитини до моменту повернення дитини у родину.
Згідно ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
На підставі ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Керуючись ст.ст.170,182 Сімейного кодексу України, ст. ст. 76-78, 83, 258-259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву Органу опіки та піклування Малиновської районної адміністрації Одеської міської ради до ОСОБА_1 про відібрання дитини у матері, третя особа - Територіальний відділ Малиновського району служби у справах дітей Одеської міської ради м. Одеса - задовольнити.
Відібрати новонароджену дитину жіночої статі, ІНФОРМАЦІЯ_1 (медичний висновок № КМВС-ВХ7Т-4Т6К-ХЕЗЕ від 11.03.2021р.), у матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення батьківських прав.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована: АДРЕСА_1 ) аліменти на утримання новонародженої дитини жіночої статі, ІНФОРМАЦІЯ_1 (медичний висновок № КМВС-ВХ7Т-4Т6К-ХЕЗЕ від 11.03.2021р.), у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суду, а саме з 29.04.2021р., з перерахуванням коштів на особистий рахунок кожної дитини, до моменту повернення дітей у родину.
Рішення суду в частині стягнення аліментів за 1 місяць підлягає негайному виконанню.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повний текст рішення виготовлено 10 червня 2022 року.
Суддя: І.В. Плавич