Справа № 947/36007/21
Провадження № 2/947/316/22
26.07.2022 року
Київський районний суд м. Одеси в складі:
головуючого - судді Салтан Л.В.,
за участі секретаря судового засідання - Месропянцевої О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою АТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 , третя особа Другий Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеси), про звільнення майна з-під арешту,-
16.11.2022 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Другий Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеси), про звільнення майна з-під арешту. Вимоги позовної заяви обґрунтовані тим, що внаслідок реорганізації шляхом приєднання АТ «Укрсоцбанк» правонаступником усього майна, майнових прав та обов'язків є АТ «Альфа-Банк» . Правонаступництво щодо майна, прав та обов'язків АТ «Укрсоцбанк» виникає у АТ «Альфа-Банк» з дати затвердження Передавального акту загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» та рішенням єдиного акціонера АТ «Укрсоцбанк» , а саме з 15 жовтня 2019 року.
Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК», надалі за текстом - «Кредитор» та громадянин України ОСОБА_1 , надалі за текстом - «Позичальник» уклали договір кредиту № 2005/08/1022 (надалі за текстом -Кредитний договір).
Також, укладено Іпотечний договір відповідно до якого, на забезпечення виконання основного зобов'язання, Іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: квартира. Загальна площа (кв.м): 97.8. житлова площа (кв.м): 61,9„ що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
У зв'язку з неможливістю виконання умов за Кредитним договором та значної заборгованості ОСОБА_1 , Позивач був змушений розпочати процедуру стягнення на іпотечне майно.
30.09.2021 року право власності на майно було зареєстроване за АТ «Альфа - Банк», що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Однак Позивачу стало відомо, що реалізувати заставне майно на даний час неможливо, оскільки постановою, про арешт майна боржника, серія та номер: ВП№54002398, виданий 06.12.2018, видавник: Другий Київський відділ державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області накладено арешт на нерухоме майно Відповідача, та заборона на його відчуження.
Згідно зі статтею 589 ЦКУ у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
На сьогоднішній день, внаслідок винесення вищезазначеної постанови про арешт, порушено права Позивача як власника відповідного майна, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Салтан Л.В.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17.11.2021 року провадження у вказаній справі відкрито. Призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17.02.2022 року справу призначено до судового розгляду.
Позивач в судове засідання не з'явився, представник надав до суду заяву про слухання справи за його відсутності, позовну заяву підтримав в повному обсязі, просив суд її задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав заяву, відповідно до якої просив у задоволенні позову відмовити, посилаючись на те, що позов пред'явлений до неналежного відповідача та ним обрано неправильний спосіб захисту свого права.
Представник третьої особи - Другого Київського відділу державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в судове засідання не з'явився, повідомлений належним чином, пояснення на позов не надав.
Вивчивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги АТ «Альфа-Банк» не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має права на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно частин 1 та 2 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.
За змістом статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (частина третя статті 33 Закону України «Про іпотеку»).
У статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачені підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки.
Зокрема, частиною першою цієї статті передбачено, що в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Отже, чинним законодавством передбачено право іпотекодержателя задовольнити забезпечені іпотекою вимоги за рахунок предмета іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання.
Судом встановлено, що Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» та громадянин України ОСОБА_1 уклали договір кредиту № 2005/08/1022 (надалі за текстом -Кредитний договір).
Також, укладено Іпотечний договір відповідно до якого, на забезпечення виконання основного зобов'язання, Іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності майно, а саме: квартира. Загальна площа (кв.м): 97.8. житлова площа (кв.м): 61,9, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1
За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.10.2021 року, 30.09.2021 року здійснено перереєстрацію права власності на вказану квартиру що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за АТ «Альфа Банк» на підставі Іпотечного договору від 02.12.2005 року.
Крім того, за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна від 13.10.2021 року встановлено, що на квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за АТ «Альфа Банк» на підставі Іпотечного договору від 02.12.2005 року, було накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника, серія та номер: ВП№54002398, виданий 06.12.2018, видавник: Другий Київський відділ державної виконавчої служби міста Одеса Головного територіального управління юстиції в Одеській області.
Згідно з ч.1,2 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження», особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна, арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.
Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
У відповідності до ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження», від 21 квітня 1999 року № 606-XIV (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржнику від інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами в першу чергу для задоволення вимог стягувача - заставодержателя. Частиною 4 статті 54 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що про звернення стягнення на заставлене майно для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, державний виконавець повідомляє заставодержателю не пізніше наступного дня після накладення арешту на майно або якщо йому стало відомо, що арештоване майно боржника перебуває в заставі, та роз'яснює заставодержателю право на звернення до суду з позовом про зняття арешту із заставленого майна.
Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження», арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Таким чином, позов пред'явлений позивачем до відповідача (позичальника за кредитним договором).
Як вбачається з копії постанови Другого Київського ВДВС від 06.12.2018 року, відкрито виконавче провадження за виконавчим листом про стягнення заборгованості на користь ПАТ «Укрсоцбанк». Доказів закриття, зупинення виконавчих дій чи здійснення виконання рішення суду за вказаним виконавчим листом, суду не надано.
Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позивач не надав суду належних доказів щодо порушення свого права, як правонаступника за даними кредитними зобов'язаннями, що виникли між АКБ «Укрсоцбанк» та відповідачем ОСОБА_1 згідно з укладеним Іпотечним договором, що в свою чергу є підставою для вирішення питань про скасування накладеного арешту на спірне майно в межах виконавчого провадження, тобто в позасудовому порядку, а відтак, враховуючи вимоги п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про іпотеку», суд приходить до висновку, що позивач не довів суду наявність у нього реального порушення цього права, яке б підлягало судовому захисту в межах заявленого позову у даній цивільній справі.
Відповідно до частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Рішення суду, як найважливіший акт правосуддя, покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом України принципу верховенства права. У зв'язку з цим суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у цивільній справі.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Деснянський районний відділ державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ ) про звільнення майна з -під арешту.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 16, 316, 317, 319, 321, 509, 526, 1054-1055 ЦК України, ст. ст. 7-13, 76-81, 141, 259, 263-265, 268, 273,280-282, 354 ЦПК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про виконавче провадження», суд -
В задоволенні позову АТ "Альфа-Банк" до ОСОБА_1 , третя особа Другий Київський відділ державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одеси), про звільнення майна з-під арешту -відмовити.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання Одеському апеляційному суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення виготовлено 26 липня 2022 року.
Суддя Салтан Л. В.