Справа № 495/3532/22
Номер провадження 3/495/1779/2022
18 липня 2022 рокум. Білгород-Дністровський
Суддя Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області Боярський О.О. розглянувши матеріали, що надійшли від відділу прикордонної служби «Старокозаче» 25 прикордонний загін Південне регіональне управління Державна прикордонна служба України про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП,-
07.06.2022 року до Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від відділу прикордонної служби «Старокозаче» 25 прикордонний загін Південне регіональне управління Державна прикордонна служба України надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності, за ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення гр. ОСОБА_1
20.05.2022 року старшим прикордонного наряду було складено адміністративний протокол серії ПдРУ № 164818 відносно гр. ОСОБА_1 , за ч. 1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З матеріалів справи вбачається, що 21.05.2022 року близько 17 год. 30 хв. на околиці н.п. Удобне Одеського району на транзитній ділянці автодороги Одеса-Рені 58 км на відстані 500 м. від п/зн був виявлений автомобіль марки Ford д/н НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_1 , який здійснив з'їзд з автодороги Одеса-Рені на території Республіки Молдова всупереч вимогам ст. 9, 12 ЗУ «Про державний кордон України» № 1777-ХІІ від 04.11.1991 року.
За вищезазначені дії передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
В судове засідання особа не з'явилась.
В судове засідання гр. ОСОБА_1 , з'явився. Надав на адресу суду клопотання про закриття провадження по справі у зв'язку з відсутністю складу та події адміністративного правопорушення, оскільки обставини, які зазначені в адміністративному протоколі не відповідають дійсності та зазначений вище адміністративний протокол був складений з численними порушеннями, належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення інкримінованого адміністративного правопорушення до протоколу не додано.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.
Згідно ст.7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245 КУпАП передбачено, що завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Згідно ст.251КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (ч.2 ст. ст.251 КУпАП).
Згідно практики Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України" (рішення від 09.06.2011 р., заява N 16347/02), "Малофєєва проти Росії" (рішення від 30.05.2013 р., заява N 36673/04), "Карелін проти Росії" (заява N 926/08, рішення від 20.09.2016 р.), як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Статтею 252 КУпАП встановлено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до вимог ч.2 ст.62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до приписів 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу правопорушника; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Таким чином, ч. 1 ст. 256 КУпАП та Порядком передбачено, що у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються всі наявні відомості про особу правопорушника. Вказаними нормативними актами не передбачено обов'язкове встановлення та/або зазначення у адміністративному протоколі всіх можливих анкетних даних правопорушника, а саме: місця або дати народження, місця проживання та інших.
Суд враховує принцип jura novit curia («суд знає закони»), який передбачає обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.
Даний принцип викладений у постановах Верховного суду у справах № 537/4259/15-ц та № 917/1739/17.
Суд забов'язаний дотримуватись принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. Таку ж позицію висловив Верховний суд у справі №463/1352/16-а.
Доктрина «плодів отруйного дерева» (fruit of the poisonous tree) сформульована Європейським судом з прав людини у справах «Гефген проти Німеччини», «Тейксейра де Кастро проти Португалії», «Шабельник проти України» «Балицький проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України», «Яременко проти України».
Іноді використовується також фраза: «плід отруєного дерева».
Відповідно до цієї доктрини, якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані з його допомогою, будуть такими ж («Гефген проти Німеччини»). Недопустимими є докази, здобуті із суттєвим порушенням прав та свобод людини.
На думку ЄСПЛ, надається оцінка допустимості всього ланцюжка доказів, що базуються один за іншим, а не кожного окремого доказу автономно.
Суд вважає, що поза розумними сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як таких що утворюють об'єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб'єктивну сторону.
Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.
Це питання має бути вирішене на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.
Таку ж позицію висловив Верховний суд в постанові Касаційного кримінального суду від 09 квітня 2020 року у справі № 761/43930/17, де зазначив. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння.
Таким чином в фабулі протоколу вказано «що 21.05.2022 року близько 17 год. 30 хв. на околиці н.п. Удобне Одеського району на транзитній ділянці автодороги Одеса-Рені 58 км на відстані 500 м. від п/зн був виявлений автомобіль марки Ford д/н НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_1 , який здійснив з'їзд з автодороги Одеса-Рені на території Республіки Молдова всупереч вимогам ст. 9, 12 ЗУ «Про державний кордон України» № 1777-ХІІ від 04.11.1991 року. За вищезазначені дії передбачена відповідальність згідно ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
З фабули протоколу вбачається, що був виявлений автомобіль марки Ford д/н НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_1 , який здійснив з'їзд з автодороги Одеса-Рені на території Республіки Молдова, однак в матеріалах справи відсутні будь які фото та відео докази того, що особа дійсно вчинила перетин державного кордону України в Республіку Молдова.
Крім того, в матеріалах справи відсутня схема руху автомобілю марки Ford д/н НОМЕР_1 під керуванням гр. ОСОБА_1 .
Крім того, в поясненнях доданих до протоколу гр. ОСОБА_1 , зазначає, що він з правопорушенням не згоден, вказує що кордон він не порушував.
В поясненнях зазначив, що 21.05.2022 року близько 17 год. 30 хв. він рухався по дорозі Одеса-Рені, де його автомобіль потрапив у багатокілометровий затор, в цей час проходив прикордонний наряд та сфотографував його автомобіль марки Ford д/н НОМЕР_1 , а на виїзді з транзитної ділянки працівники прикордонної служби сказали простого за ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Крім того, в матеріалах справи відсутні пояснення свідків, які б могли підтвердити винність особи у інкримінованому йому правопорушенні.
Відповідно до ч. 1 ст. 204-1КУпАП перетинання або спроба перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади, тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або адміністративний арешт на строк до п'ятнадцяти діб, з конфіскацією знарядь і засобів вчинення правопорушення.
Таким чином, суд не вбачає в діях гр. ОСОБА_1 , складу правопорушення передбаченого ч.1 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Тобто суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст.204-1 КУпАП не відповідає вимогам, передбаченим ст. 256 КУпАП.
Відповідно до Конституції України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, винуватість особи у вчиненні правопорушення повинна бути доведена поза розумним сумнівом. Усі сумніви тлумачаться на користь правопорушника.
Факт перетинання кордону гр. ОСОБА_1 , особою яка складала протокол не доведено, для цього не надано жодних доводів та доказів.
Відповідно до матеріалів справи, вбачається, що особа повторно протягом року за ч.1 ст. 204-1 КУпАП, не притягалась.
Будь-яких інших переконливих доказів по даній справі суду не надано та переконливо.
Отже, оцінюючи викладені вище докази у їх сукупності, суд вважає, що винуватість гр. ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 204-1 КУпАП не доведена.
При таких обставинах суд знаходить, що адміністративну справу щодо гр. ОСОБА_1 за ст. 204-1 ч. 1 КУпАП необхідно закрити за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
На підставі ст. ст.204-1 ч.1, 247, 251, 252, 255, 283, 284 КУпАП, суд, -
Закрити провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів, з дня її винесення.
Суддя: Боярський О.О.