іменем України
28 липня 2022 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 751/1948/21
Головуючий у першій інстанції - Яременко І. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/175/22
Суд у складі:
головуючого - судді Євстафіїва О.К.,
суддів: Скрипки А.А., Шарапової О.Л.,
за участі секретаря Шапко В.М.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: Державна казначейська служба України,
третя особа: Чернігівська обласна прокуратура,
особа, яка подала апеляційну скаргу: Державна казначейська служба України,
на рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 вересня 2021 року; час, місце ухвалення і дата складання повного його тексту: 27.09.2021, м. Чернігів,
У березні 2021 р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Державної казначейської служби України (далі за текстом - ДКСУ), в якому просила стягти з відповідача за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку, призначеного для відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, на її користь відшкодування матеріальної шкоди в сумі 276902 грн 00 коп. та моральної шкоди в сумі 500000 грн 00 коп., а всього 776902 грн 00 коп. Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що починаючи з 20.10.2015 (дата внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань повідомлення про початок досудового розслідування) по 07.10.2020 (дата набрання законної сили постановою суду касінстанції), тобто протягом 61 місяця, щодо ОСОБА_1 незаконно проводилося досудове розслідування, комплекс негласних слідчих дій, зокрема аудіо - та відеоконтроль, прослуховування телефону, обмеження права на розпорядження нерухомим майном тощо. 18.10.2017 позивачеві повідомлено про підозру, з 23.10.2017 до неї застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання. Весь цей час вона незаконно перебувала під слідством та судом. Внаслідок незаконного притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності - за злочин, якого вона не вчиняла, остання зазнала моральної шкоди, яка виразилася у перебуванні в стані стресу та невизначеності, неможливості нормально жити, працювати і розпоряджатися належним їй майном та необхідності докладання додаткових зусиль для нормалізації життя. Крім того, ОСОБА_2 належить відшкодування: втраченого заробітку за період з 20.10.2015 по 27.10.2020 в сумі 276902 грн 00 коп. виходячи з законодавчо встановленої мінімальної зарплати, витрат у кримінальній справі на проведення судово-технічної експертизи в розмірі 5720 грн 00 коп. та на залучення захисника в сумі 69000 грн 00 коп.
Оскаржуваним рішенням позов задоволено частково: стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України з єдиного казначейського рахунку 250000 грн 00 коп. у відшкодування моральної шкоди та 74720 грн 00 коп. у відшкодування матеріальної шкоди, у задоволенні решти позовних вимог відмолено. Ухвалюючи це рішення, суд виходив з того, що:
- вимоги про відшкодування витрат на правову допомогу у кримінальній справі підтверджено належними й допустимими доказами;
- ОСОБА_1 перебувала під слідством та судом 35 місяців і 20 днів. Тож законодавчо встановлений мінімальний розмір відшкодування їй моральної шкоди, виходячи з розміру місячної мінімальної заробітної плати на час розгляду справи - 6000 грн 00 коп., становить 210000 грн 00 коп. Враховуючи вимоги розумності та справедливості, а також тривалість перебування ОСОБА_1 під слідством та судом, характер і обсяг страждань, яких зазнала остання, можливості відновлення зазнаних нею немайнових втрат, тяжкість вимушених змін у життєвих і суспільних стосунках позивача, зниження престижу та ділової репутації останньої й необхідність докладання нею додаткових зусиль для нормалізації життя;
- у відшкодуванні втраченого заробітку відмовлено, оскільки стороною позивача не надано доказів, які свідчили б про отримання позивачем тих чи інших сум заробітку на час кримінального провадження. Також у матеріалах справи відсутні докази відсторонення позивача від посади.
В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить скасувати вказане рішення та ухвалити рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Доводи цієї скарги зводяться до такого:
- розмір відшкодування моральної шкоди не повинен перевищувати встановлений законодавством України розмір, причому судом він може бути зменшений;
- присуджений розмір відшкодування позивачу моральної шкоди не є адекватним завданій їй шкоді;
- судом І інстанції проігноровано положення пп. 1, 3, 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII, згідно з якими мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат і що у цих випадках як розрахункова величина застосовується розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлений на перше січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
У судовому засіданні представник Чернігівської обласної прокуратури - прокурор відділу Косова О.А. просила задовольнити апеляційну скаргу.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника справи, дослідивши її матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона не підлягає задоволенню.
У справі встановлено таке.
Згідно з копіями обвинувального акта у кримінальному провадженні № 42015270010000260 від 20.10.2015 стосовно ОСОБА_1 за ч. 5 ст. 191 КК України, ухвали Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23.10.2017 і вироку цього ж суду від 03.02.2020 у справі № 751/7248/17 (арк. 13-18, 19-20, 24-34):
- 20.10.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 191 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_1 ;
- 18.10.2017 останній повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбачено ч. 5 ст. 191 КК України;
- 19.10.2017 накладено арешт на належну позивачеві кв. АДРЕСА_1 ;
- 23.10.2017 відносно ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у виді особистого зобов'язання;
- 04.12.2017 підготовлений та підписаний обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 307 КК України, який затверджено прокурором, і кримінальне провадження відносно неї направлено до Новозаводського районного суду м. Чернігова для розгляду по суті;
- вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 03.02.2020 у справі № 751/8824/17, який залишено без змін ухвалою Чернігівського апеляційного суду від 29.04.2020 та постановою Верховного Суду від 07.10.2020, ОСОБА_1 визнано невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення (копії цих судових рішень на арк. 24-34, 35-39, 40-44).
Копіями договору про надання правової допомоги від 23.10.2017, укладеного адвокатом Бабинцем С.П. та ОСОБА_1 , актом виконаних робіт від 15.10.2020 та квитанцій від 23.10.2017, 28.05.2019, 25.04.2020 і від 01.10.2020 підтверджується оплата ОСОБА_1 послуг самозайнятої особи адвоката Бабинця С.П. на загальну суму 69000 грн 00 коп. (копії цих документів на арк. 45, 47, 102-103).
В рамках кримінальної справи ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова призначалася судова експертиза, за проведення якої ОСОБА_1 сплачено 5720 грн 00 коп., що підтверджується копіями листа Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26.02.2018 № 751/8824/17, рахунка № 14314 від 19.06.2018 та квитанції № 27 від 27.06.2018 (арк. 21-23).
Аналізуючи норми права, що регулюють спірні правовідносини, та обставини справи, суд доходить такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 1176 ЦК України, право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом.
Згідно з ст. 1 Закону «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», громадянинові підлягає відшкодуванню шкода, завдана внаслідок незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного накладення арешту на майно та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у ч. 1 цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 2 вказаного Закону передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадку постановлення виправдувального вироку суду.
У пункті 5 ст. 3 Закону, про який йдеться, зазначено, що у наведених в його статті 1 випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 цього Закону, розмір відшкодування моральної шкоди та сум, сплачених громадянином у зв'язку з наданням йому юридичної допомоги, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 13 цього ж Закону, питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства України; відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
З встановленого апеляційний суд робить такі висновки.
Період незаконного перебування ОСОБА_1 під кримінальним переслідуванням з 18.10.2017 (дата повідомлення про підозру) по 07.10.2020 (дата набрання законної сили постановою касаційного суду) становить 35 місяців і 20 днів.
Суд погоджується з твердженнями ОСОБА_1 про те, що незаконним притягненням до кримінальної відповідальності їй було завдано втрат немайнового характеру у виді перебування в стані стресу та невизначеності, неможливості нормально жити та працювати, розпоряджатися на протязі тривалого часу належним їй майном. Виходячи з встановлених і описаних вище характеру й способу завдання ОСОБА_3 моральної шкоди, а також тривалості її перетерплювання, апеляційний суд доходить висновків, що розмір відшкодування цієї шкоди місцевим судом визначено з урахуванням засад розумності та справедливості, тобто у відповідності з приписом ч. 3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду».
Апеляційна скарга не містить доводів, у чому саме полягає незаконність рішення суду першої інстанції в частині стягнення з державного бюджету на користь ОСОБА_3 відшкодування матеріальної шкоди.
Посилання Державної казначейської служби України на те, що ОСОБА_1 не доведено факту заподіяння їй моральної шкоди незаконними діями органів дізнання, досудового слідства та прокуратури, є необґрунтованими.
Положення пп. 1, 3, 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 № 1774-VIII на спірні правовідносини не поширюється.
Законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення перевірено у межах доводів апеляційної скарги і підстав для його скасування не встановлено.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України залишити без задоволення, рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 17 вересня 2021 року - без змін
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, але вона може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повної постанови.
Повну постанову складено 02.08.2022.
Головуючий: Судді: