03.08.22
22-ц/812/657/22
Справа №486/108/22 Головуючий у 1-й інстанції Далматова Г. А.
Провадження № 22ц/812/657/22 Доповідач в апеляційній інстанції Ямкова О. О.
Іменем України
3 серпня 2022 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:
головуючого: Ямкової О. О.,
суддів: Колосовського С. Ю., Локтіонової О. В.,
із секретарем: Ковальським Є. В.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 та його представника - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Кравченка А. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу
за апеляційною скаргою
ОСОБА_1
на рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 квітня 2022 року, ухваленого під головуванням судді Далматової Г. А. в залі судових засідань в місті Миколаєві о 10 годині 20 хвилині, повний текст якого складено 25 квітня 2022 року по справі
за позовом
ОСОБА_1 до
Державного підприємства Національна енергогенеруюча компанія «Енергоатом»
(далі - ДП НАЕК «Енергоатом»)
про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся із позовом до ДП НАЕК «Енергоатом» про визнання наказу №1588-к від 9 грудня 2021 року про відсторонення від роботи незаконним та його скасування, просив поновити його на роботі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 10 грудня 2021 року до дня поновлення на роботі.
В обґрунтування позову зазначав, що з 20 червня 2019 року він працює в Відокремленому підрозділі «Южноукраїнська АЕС» (далі ВП «ЮУ АЕС»), назва якого уточнена як ВП «Південноукраїнська АЕС», на посаді електромонтеру з ремонту та обслуговування електроустаткування з ЦЗ ЕРП.
7 грудня 2021 року його було повідомлено про обов'язкове профілактичне щеплення від COVID-19 та попереджено про можливість наступного відсторонення його від роботи з 9 грудня 2021 року, у випадку ухилення від проходження обов'язкового щеплення.
Він щеплення від COVID-19 не зробив, і тому 9 грудня 2021 року відповідачем видано наказ №1588-к, яким його відсторонено від роботи та припинено виплату заробітної плати.
Вважав застосовані роботодавцем до нього, як працівника, обмеження безпідставними, оскільки щеплення від COVID-19 не є обов'язковим у розумінні частини 2 статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та відсутнє у календарі щеплень, визначених для електромонтерів за Переліком професій, виробництв та організацій, працівників які підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, який затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я №2393 від 1 листопада 2021 року.
Посилався на незаконність наказу, оскільки його зміст суперечить нормам Кодексу законів про працю України, Загальній декларації прав людини та іншим міжнародним нормативно-правовим актам, а також порушує його право на працю та можливість заробляти собі на життя, наслідком чого стало безпідставне неврахування періоду відсторонення його від роботи для обчислення пенсійного стажу та тимчасової непрацездатності.
Тому просив незаконний наказ скасувати та стягнути на його користь компенсацію середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а саме за час відсторонення від роботи, по день поновлення на роботі.
У відзиві на позовну заяву відповідач вважав заявлені вимоги незаконними та такими, що не підлягають задоволенню.
Вказував, що виданий наказ, а також чинні нормативні акти законодавства на підставі яких його було видано не обмежують конституційних прав та свобод позивача.
У відповіді на відзив позивач заперечив викладені відповідачем доводи з аргументами викладеними в позовній заяві, та вважав їх формальною констатацією чинних нормативних актів.
Рішенням Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 квітня 2022 року в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалюючи рішення суд виходив з того, що обмеження права позивача на доступ на працю в державному підприємстві паливно-енергетичного комплексу, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави має тимчасовий характер, а тому вимога про обов'язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров'я, є виправданою.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильно встановлені судом обставини справи та невірно застосовані норми матеріального права, просив рішення суду скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначав, що таким рішенням порушується його право на недоторканість приватного життя.
Вказував, що оскільки обов'язкова вакцинація є примусовим медичним втручанням, суд не обґрунтував виправданість такого втручання .
Посилався на практику Європейського суду з прав людини, та висновки Верховного Суду.
Наполягав, що відповідачем порушено порядок відсторонення його від роботи та наголошував, що Положенням про організацію і проведення профілактичних щеплень передбачено, що щеплення дозволяється проводити тільки зареєстрованими в Україні вакцинами та анатоксинами згідно Календарем профілактичних щеплень. Однак попри це, захворювання на COVID-19 та щеплення проти нього відсутні у розділах Календаря профілактичних щеплень.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши наведені в скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення із наступних підстав.
Судом встановлено, та сторонами по справі не заперечується, що позивач з 24 червня 2019 року працює в ВП «Южноукраїнська АЕС» ДП «НАЕК «Енергоатом» (нині - ВП «Південноукраїнська АЕС») на посаді електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування з розряду на підставі наказу 755-ос від 20 червня 2019 року (а.с.20).
17 листопада 2021 року на ВП ЮУ АЕС ДП «НАЕК «Енергоатом» видано наказ №1574 про проведення позапланового інструктажу з охорони праці про включення ДП «НАЕК «Енергоатом» до переліку організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти COVID-19, на що позивач З грудня 2021 року повідомив заявою про відмову від проведення профілактичного щеплення від COVID-19 (а.с.116, 106).
7 грудня 2021 року позивача було ознайомлено під підпис з повідомлення про обов'язковість профілактичне щеплення проти COVID-19, та наказом № 1588-к від 9 грудня 2021 року ОСОБА_1 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, починаючи з 10 грудня 2021 року (а.с.19, 21-22).
Як слідує із змісту вказаного наказу роботодавець при його прийнятті керувався положеннями статті 46 КЗпП України, наказом Міністерства охорони здоров'я №2393 від 1.11.2021 «Про затвердження змін до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням», постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби «COVID-19», спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», наказом власного підприємства №1652 від 3 грудня 2021 року «Про інформування щодо профілактичного щеплення проти «COVID-19».
14 січня 2022 року позивач звернувся до Генерального директора ВП «ЮУ АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» з заявою з проханням врегулювати спір мирним шляхом та допустити його до роботи, посилаючись на те, що вакцину проти COVID-19 зареєстровано на основі неповних даних клінічних досліджень та до завершення випробувань ( а.с.32-35)
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, а громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
Відповідно до частини 1 статті 46 КЗпП відсторонення працівників від роботи роботодавцем допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння; відмови або ухилення від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно статті 12 Закону «Про захист населення від інфекційних хвороб» та статті 27 Закону «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» в Україні обов'язковими є профілактичні щеплення проти туберкульозу, поліомієліту, дифтерії, кашлюка, правця та кору.
Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов'язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб.
У разі відмови або ухилення від обов'язкових профілактичних щеплень, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт.
Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється Міністерством охорони здоров'я України.
Наказом Міністерством охорони здоров'я України від 4 жовтня 2021 року №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням» зі змінами внесеними згідно наказу №2393 від 1 листопада 2021 року на період дії карантину обов'язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають також працівники підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4.03.2015 № 83, до якого внесено підприємства паливно-енергетичного комплексу, в тому числі Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом».
Вищевказаним наказом передбачається, що щеплення є обов'язковим в разі відсутності абсолютних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 16 вересня 2011 року №595, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10 жовтня 2011 року за №1161/19899 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 11 жовтня 2019 року № 2070).
Відповідно до пунктів 1, 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби «COVID-19», спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), з 19 грудня 2020 року до 31 серпня 2022 року на території України встановлено карантин.
Саме керівники державних органів (державної служби), керівники підприємств, установ та організацій мають забезпечити:
1) контроль за проведенням обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов'язковість профілактичних щеплень яких передбачена переліком професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров'я від 4 жовтня 2021 року № 2153;
2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов'язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов'язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 Кодексу законів про працю України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров'я;
3) взяття до відома, що:
на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини 1 статті 94 Кодексу законів про працю України, частини 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці» та частини 3 статті 5 Закону України «Про державну службу»;
відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов'язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються. Строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.
Проаналізувавши викладене, колегія суддів вважає, що процедура відсторонення позивача від роботи порушена не була, тому що дії роботодавця з цього питання узгоджуються з положеннями п.41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020р. №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби «COVID-19», спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», а факт відмови від проведення профілактичного щеплення позивачем не заперечується.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 є працівником підприємства, внесеного до переліку до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4.03.2015 № 83, працівники яких підлягають обов'язковим профілактичним щепленням і будучи обізнаним про необхідність такого щеплення не вакцинувався проти «COVID-19» та не надав медичний документ про наявність у нього абсолютних протипоказань до проведення профілактичного щеплення, висновок суду про наявність підстав для задоволення позову є вірним.
Зазначене узгоджується з висновками Верхового Суду викладеними ним у постанові від 17 квітня 2019 року під час розгляду справи 682/1692/17, за якими ВС зазначив, що вимога про обов'язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров'я заінтересованих осіб є виправданою. Тобто у цьому питанні принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами, однак лише тоді, коли таке втручання має об'єктивні підстави, тобто є виправданими; та з висновками викладеними ним у постанові від 10 березня 2021 року під час розгляду справи 331/5291/19 в якій ВС зазначив, що інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні безпеки життя і здоров'я її громадян.
Усі інші доводи апеляційної скарги зводяться до переоцінки доказів та обставин справи, які належним чином встановлені та досліджені судом першої інстанції, а тому не впливають на обґрунтованість його висновків.
Таким же є посилання на допуск позивача до роботи на час воєнного стану.
На підставі викладеного та у відповідності до положень, передбачених статтею 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції доходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.
Підстав для перерозподілу судових витрат у відповідності до статті 141 ЦПК України немає.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 21 квітня 2022 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена з цього дня в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду.
Головуюча О. О. Ямкова
Судді О. В. Локтіонова
С. Ю. Колосовський