Номер провадження 1-кп/737/5/22
Справа № 737/378/21
02 серпня 2022 року смт Куликівка
Куликівський районний суд Чернігівської області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого ОСОБА_5 ,
потерпілого ОСОБА_6 ,
представника потерпілого ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Куликівка кримінальне провадження №12021270340001271 від 28 квітня 2021 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вересоч Куликівського району Чернігівської області, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, неодруженого, працюючого водієм міжнародних перевезень в ТОВ «Танген - С», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 Кримінального кодексу України,
І. ДОВЕДЕНЕ ОБВИНУВАЧЕННЯ
28 квітня 2021 року о 10 годині 30 хвилин дільничний офіцер поліції сектору поліцейської діяльності №1 (смт Куликівка) Чернігівського районного управліня поліції ГУНП в Чернігівській області лейтенант поліції ОСОБА_6 , спільно з працівниками Куликівського управління Держпродспоживслужби в Чернігівській області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 з метою здійснення санітарно-епідеміологічного обстеження закладів торгівлі щодо дотримання протиепідемічних заходів, які визначають особливості провадження діяльності суб'єктів господарювання на період карантину, відповідно до Законів України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення», «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» прибули до магазину «Продукти», що розташований за адресою: вул. Перемоги, 38, с.Вересоч, Чернігівського району, Чернігівської області.
В подальшому ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зайшли до приміщення магазину, а ОСОБА_6 залишився біля магазину, оскільки побачив двох чоловіків, що знаходилися в громадському місці без засобів індивідуального захисту та розпивали алкогольні напої. ОСОБА_6 зробив їм зауваження та повідомив про можливе притягнення до адміністративної відповідальності за порушення норм чинного законодавства, однак один з чоловіків - ОСОБА_10 почав нецензурно висловлюватися в бік поліцейського.
Згодом, близько 10 години 40 хвилин до ОСОБА_6 , який був одягнений у формений одяг - однострій поліцейського та знаходився при виконанні своїх службових обов'язків, визначених Законом України «Про Національну поліцію» підбіг ОСОБА_4 та достовірно знаючи, що ОСОБА_6 є поліцейським, з метою заподіяння поліцейському тілесних ушкоджень, умисно наніс один удар правою ногою в область тулуба спереду та декілька ударів руками в голову, чим спричинив останньому тілесні ушкодження у вигляді саден перенісся, лівої половини грудної клітки, набряку із забоєм м'яких тканин лівої скроневої ділянки голови, які відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності.
ІІ. КВАЛІФІКАЦІЯ КРИМІНАЛЬНОГО ПРАВОПОРУШЕННЯ
Дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфікуються за ч.2 ст.345 Кримінального кодексу України як умисне заподіяння працівникові правоохоронного органу легких тілесних ушкоджень, у зв'язку із виконанням цим працівником службових обов'язків.
ІІІ. ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ОБСТАВИН
В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України визнав повністю, фактичних обставин справи не оспорював. Пояснив, що не пам'ятає точно дату, коли це було, йому зателефонував батько та сказав, щоб він приїхав і забрав його, бо до нього хтось «докопався». Батько любить випити, поскандалити, потім дзвонить йому, він вже не перший раз забирає його. Він сів у машину, приїхав у центр села Вересоч та побачив, що потерпілий ОСОБА_6 тягне його батька, по вулиці за плечі, чому це відбувалося він не знав та зі злості, вискочивши з машини, вдарив поліцейського з ноги в ділянку грудей, потім почалася потасовка, спочатку не розібрався, що потерпілий був одягнений по формі, а потім, коли зрозумів, що це поліцейський було вже пізно. Згодом він посадив батька в машину та відвіз додому, через хвилин 10-15 приїхав назад на місце події та очікував співробітників поліції. У вчиненому розкаюється, просить вибачення у потерпілого ОСОБА_6 , готовий нести покарання, цивільний позов не визнає, оскільки вважає що розмір шкоди, зазначений у позові завищений, але готовий відшкодувати шкоду, визначену судом. Зазначив, що кілька разів телефонував потерпілому, щоб домовитись з приводу відшкодування шкоди, на підтвердження чого має в телефоні збережені дзвінки, але потерпілий не бажав з ним домовлятися. На запитання, чи бачив він у руках потерпілого мобільний телефон, відповів, що мобільного телефона не бачив. На запитання, чи бачив він, що потерпілий ОСОБА_6 був одягнений у поліцейську форму, відповів, що не звернув на це уваги.
Допитаний в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_6 , який перебуває на посаді дільничного офіцера поліції сектору поліцейської діяльності №1 Чернігівського районного управління поліції ГУНП в Чернігівській області, пояснив, що 28.04.2021 року він разом із працівниками Куликівського відділення Держпродспоживслужби в Чернігівській області ОСОБА_8 та ОСОБА_9 здійснювали рейд з приводу дотримання працівниками магазину санітарних норм в селі Вересоч в магазині «Продукти» по центральній вулиці, номер не пам'ятає, На вході до магазину було обладнано місце, знаходився стіл та стільці для сидіння, там були два чоловіки, які розпивати алкогольні напої, оскільки на той час було заборонено громадянам знаходитись в громадських місцях та в магазині без маски, він зробив заувження цим чоловікам, після чого один із них вибачився та пішов у невідомому напрямку, а інший почав виражатися нецензурною лайкою, погрожувати фізичною розправою, після чого він попередив даного громадянина, що він порушує чинне законодавство та може бути затриманий, на що чоловік почав відштовхуватися, відштовхувався велосипедом, якого взяв у руки. В цей час боковим зором він побачив як через дорогу зупинився автомобіль та чоловік, одягнений у червоне наближається до нього. Коли обернувся в бік автомобіля, то побачив, як в його сторону летить нога ОСОБА_4 , зреагувати він не встиг і удар прийшовся в телефон, якого він тримав біля грудної клітки та в грудну клітку. Щоб довести свої правомірні дії він взяв мобільний телефон та знімав, тримаючи його біля грудей. Після чого він упав на землю, а обвинувачений наносив йому удари в різні місця, голову, спину. Чув крики людей: «Що робиться!», але хто кричав не знає. Потім ОСОБА_4 піднявся і побіг можливо в бік автомобіля, коли він встав, почав витиратися і приходити до тями, то побачив, що ОСОБА_4 з батьком сіли до автомобіля. Після чого він перебіг дорогу і став перед автомобілем, щоб не дати ОСОБА_4 поїхати з місця злочину, але автомобіль здав назад і поїхав у невідомому напрямку. З мобільного телефона ОСОБА_8 викликали поліцію. В цей час, коли приїхала патрульна поліція приїхав і ОСОБА_4 , далі всі почали чекати слідчо-оперативну групу. Зазначив, що внаслідок завданих ударів він вісім днів перебував на лікуванні у стаціонарі лікарні МВС. ОСОБА_4 за весь цей час не вибачився і не спілкувався з приводу відшкодування шкоди. На запитання, чи наносив йому тілесні ушкодження ОСОБА_10 , батько обвинуваченого відповів, що він не наносив ударів, а штовхався та хапав за форменний одяг. На запитання, чому беспосередньо на місці вчинення злочину чи під час досудового слідства потерпілий не повідомив, шо йому завдано матеріальної шкоди, а саме: пошкоджено мобільний телефон, відповів, що був у шоковому стані і тому не повідомив. На запитання, чи міг ОСОБА_4 не бачити, що потерпілий є працівником поліції, відповів, що не міг не бачити, оскільки і спереді і позаду на форменному одязі є відповідні написи.
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, того дня вона з колегами згідно відповідного наказу була на перевірці в селі Хибалівка, перевірки здійснюються із працівниками поліції, коли поверталися із с. Хибалівка заїхали до села Вересоч, зайшли до одного з магазинів для моніторингу. Потерпілий від них трохи відстав, він зробив зауваження двом чоловікам, які сиділи біля магазину і розпивали спиртні напої. Що потерпілий їм говорив, вона не слухала, оскільки пішла до магазина робити свою роботу, було чути, що розмова відбувалася на підвищених тонах. Після того, як вона провела моніторинг, вийшла на вулицю, потерпілий в цей час пішов вздовж дороги разом з батьком обвинуваченого. Потім під'їхала машина, з якої вийшов обвинувачений і відразу вдарив потерпілого ногою, зав'язалась бійка, був визваний наряд поліції, обвинувачений відвіз свого батька і повернувся. Після приїзду поліції вони поїхали, потерпілого залишили із поліцією. На запитання, чи був у руках потерпілого мобільний телефон перед ударом, відповіла, що не роздивилася і нічого з даного приводу сказати не може. На запитання чи взагалі вона бачила телефон, відповіла, що бачила, як в сторону потерпілого було щось кинуто, батько обвинуваченого кинув якійсь предмет в потерпілого, коли вже потерпілий підняв цей предмет вона побачила, що це був мобільний телефон.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 пояснив, що він водій, підвіз групу, яка перевіряла магазин в село Вересоч, він залишився в автомобілі, перевіряючі пішли в магазин, а поліцейський підійшов до двох чоловіків, які сиділи біля магазину за столом, про що вони розмовляли він не чув, потім один із чоловіків пішов за магазин, а інший пішов з велосипедом в його сторону і поліцейський пішов, вони почали «брикатися», була «возня», чоловік махав велосипедом, вони штовхалися, відійшли далі, потім під'їхав машиною обвинувачений, перебіг через дорогу до потерпілого і став «брикатися», потім приїхала поліція. На запитання, на якій відстані він знаходився від потерпілого, коли той заходив у магазин і від місця, де було завдано потерпілому ушкоджень, відповів, що від магазину він був на відстані метрів 10, а від потерпілого в момент завдання йому ушкоджень метрів 50. На запитання, чи бачив мобільний телефон в руках у потерпілого, відповів, що бачив поламаний телефон, який лежав на траві.
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що в той день він разом з з ОСОБА_8 та водієм ОСОБА_11 приїхали на перевірку, після перевірки магазину в селі Вересоч він вийшов на вулицю і було видно, що потерпілий стоїть біля чоловіка з велосипедом і всі перевіряючі почали чекати, оскільки приїхали разом із ОСОБА_6 , то разом з ним повинні були і поїхати, ситуація була не зрозуміла. Потім під'їхав автомобіль Ланос, з нього вийшов молодий чоловік, підійшов до потерпілого і відразу вдарив його у груди, той впав і вони почали боротися, почалася «возня», поліцейський дістав газовий балончик і почав оборонятися, пшикати цим балончиком, вони відступили. Молодий чоловік забрав старшого чоловіка, посадив у ОСОБА_12 і кудись відвіз. Потім під'їхала поліцейська машина, приїхав молодий чолоків і почали розбиратися з поліцією. На запитання, чи бачив він у руках потерпілого телефон, відповів, що в руках у потерпілого телефон не бачив, бачив, як полетів якийсь чорний предмет, спочатку навіть не зрозумів, а коли все закінчилося бачив, як лежав переломаний телефон, кидав його чоловік, не обвинувачений, в сторону ОСОБА_6 .
Крім визнання своєї вини, винуватість ОСОБА_4 у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 2 ст.345 КК України повністю підтверджується безпосередньо дослідженими судом в судовому засіданні доказами, а саме:
- даними електронного рапорта від 28.04.2021 року, згідно з яким 28.04.2021 об 11:01 год надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 28.04.2021 об 11:01 год за адресою: Куликівський район, с. Вересоч, дільничий офіцер поліції повідомив, що під час рейду з держпродслужбою на працівників поліції стався напад від місцевого мешканця с. Вересоч, який порушував карантинні обмеження біля магазину, поводився агресивно, на зауваження не реагував, почав штовхати працівників поліції, просить направити наряд. Заявник ОСОБА_13 . Зареєстровано ЄО за №25636 від 28.04.2021 року, як опір працівнику поліції (а.с. 161 т. 1);
- даними електронного рапорта від 28.04.2021 року, згідно з яким 28.04.2021 о 16:48 год надійшло повідомлення зі служби «102» про те, що 28.04.2021 о 16:47 год за адресою: Куликівський район, с. Вересоч, хірург Куликівської ЦРЛ повідомив, що до нього звернувся працівник поліції ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає: АДРЕСА_2 , діагноз: ЗЧМТ, СГМ, забій носа, забій грудної клітки зліва. Обставини: 28.04.2021 року в 12:30 в с. Вересоч під час виконання службових обов'язків був побитий невідомим в с. Вересоч, вул. Центральна, біля магазину, запропоновано госпіталізацію, але він буде звертатися до Чернігівської лікарні МВС. Зареєстровано ЄО за №25696 від 28.04.2021 року, як опір працівнику поліії ч.2 ст. 345 (а.с. 162 т. 1);
- даними протоколу огляду місця події від 28.04.2021 року, відповідно до якого слідчим в присутності понятих, за участю потерпілого та спеціаліста було проведено огляд ділянки місцевості, розташованої в АДРЕСА_3 , біля будівлі магазину «Продукти». На ділянці місцевості було виявлено автомобіль Шевроле Нива сірого кольору, номерний знак НОМЕР_1 на синьому фоні, на капоті якого знаходився зламаний мобільний телефон марки «One Plus» чорного кольору, частина задньої кришки відламана, телефон зігнутий, екран зламаний, телефон вимкнений, у неробочому стані, належить потерпілому ОСОБА_6 , на землі поліцейська куртка синього кольору з написами «поліція» на спині та справа спереду у верхній частині, на куртці наявний жетон №0114004 зліва спереду, на плечах погони лейтенанта поліції, на правому рукаві сліди забруднення, на землі поруч кепі чорного кольору із написом «поліція» по боках та кокардою спереду, ліва сторона кепі забруднена у траву та бруд (а.с.163-174 т. 1);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 28.04.2021 року, відповідно до якого в присутності понятих, за участю спеціаліста потерпілому ОСОБА_6 на місці події за адресою: АДРЕСА_3 , було запропоновано розказати та показати за яких обставин йому було спричинено тілесні ушкодження. Потерпілий розказав та показав за яких обставин йому були спричинені тілесні ушкодження. ОСОБА_6 повідомив, що 28.04.2021 року під час виконання службових завдань у робочий час в селі Вересоч на нього напав невідомий і завдав йому тілесних ушкоджень (а.с. 180-185);
- даними протоколу проведення слідчого експерименту від 28.04.2021 року, відповідно до якого в присутності понятих свідку ОСОБА_14 на місці події за адресою: АДРЕСА_3 , було запропоновано розказати та показати обставини нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_6 . ОСОБА_14 розказала та показала як і в якій послідовності наносились тілесниі ушкодження ОСОБА_6 . ОСОБА_14 повідомила, що 28.04.2021 року почула на вулиці крик, коли вийшла, побачила, що ОСОБА_6 наносять тілесні ушкодження (а.с. 207-210 т. 1);
- висновком експерта №233 від 27.05.2021 року (судово-медична експертиза), відповідно до якого на підставі вивчення наданої медичної документації, застосовуючи візуальний та порівняльно - аналітичний методи дослідження, згідно вимог наступних регламентуючих документів: Кримінального процесуального кодексу України від 13.04.2012 року зі змінами та доповненнями, Закону України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 року, Наказу МОЗ України №6 від 17.01.1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово - медичної служби України», при судово-медичній експертизі громадянина ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження у вигляді саден перенісся, лівої половини грудної клітки, набряку з забоєм м'яких тканин лівої скроневої ділянки голови, які виникли від дії тупих, твердих предметів по механізму удару, тиснення та тертя і, як усі в сукупності, так і кожне окремо відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності, відповідно до п.2.3.1., 2.3.2.б, 2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» наказу МОЗ України №6 від 17.01.1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово - медичної служби України». Діагноз «Закрита черепно-мозкова травма. Струс головного мозку» в наданій на експертизу медичній документації не підтверджений переконливими клінічними даними, діагноз «Перелом склепіння черепа? Забій головного мозку?» не підтверджений об'єктивними рентгенологічними даними (КТ головного мозку від 30.04.2021 року) і згідно п.4.6 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень» наказу МОЗ України №6 від 17.01.1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово - медичної служби України» при встановленні наявності та ступеню тяжкості тілесних ушкоджень не враховувались. Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_6 в зонах досяжних для власної руки, однак конкретні умови заподіяння вищевказаних тілесних ушкоджень, в тому числі і заподіяння їх власноручно, встановлюються виключно слідчими діями. Висловитись щодо конкретної дати утворення вищевказаних тілесних ушкоджень не надається можливим, оскільки в наданій на експертизу медичній документації морфологічні характеристики тілесних ушкоджень лікарями не відображені, однак не виключено можливості їх утворення 28.04.2021 року. Виходячи із кількості зовнішніх ушкоджень, описаних в наданій на експертизу медичній документації на ім'я ОСОБА_6 , їх характеру та розташування, можливо припустити, що вони утворилися не менше, ніж від трьох травмуючих дій. Дані, що давали б змогу судити про положення, в якому знаходився потерпілий та про розташування потерпілого і нападника в момент спричинення тілесних ушкоджень, відсутні. Тілесні ушкодження, виявлені у ОСОБА_6 виникли від дії тупих, твердих предметів, в тому числі і від ударів руками, ногами. Приймаючи до уваги характер та локалізацію тілесних ушкоджень, виявлених у ОСОБА_6 , утворення їх комплексу при падінні на площину з висоти власного зросту, в тому числі і при попередньому наданні тілу прискорення не можливе (а.с. 189-194 т. 1);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.04.2021 року, відповідно до якого потерпілому ОСОБА_6 у присутності понятих було пред'явлено для впізнання прошиті та скріплені печаткою фотознімки громадян «Фото №1», «Фото №2», «Фото №3», «Фото №4». На фотознімку «Фото №2» потерпілий ОСОБА_6 впізнав особу, яка нанесла йому тілесні ушкодження. На «Фото №2» зображений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (а.с. 177-179 т. 1);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.04.2021 року, відповідно до якого свідку ОСОБА_11 у присутності понятих було пред'явлено для впізнання прошиті та скріплені печаткою фотознімки громадян «Фото №1», «Фото №2», «Фото №3», «Фото №4». На фотознімку «Фото №2» свідок ОСОБА_11 впізнав чоловіка, який наніс тілесні ушкодження ДОП ОСОБА_6 . На «Фото №2» зображений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (а.с. 195-197 т. 1);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.04.2021 року, відповідно до якого свідку ОСОБА_8 у присутності понятих було пред'явлено для впізнання прошиті та скріплені печаткою фотознімки громадян «Фото №1», «Фото №2», «Фото №3», «Фото №4». На фотознімку «Фото №2» свідок ОСОБА_8 впізнала чоловіка, який наносив удари ДОП ОСОБА_6 28.04.2021 року. На «Фото №2» зображений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (а.с. 198-200 т. 1);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.04.2021 року, відповідно до якого свідку ОСОБА_9 у присутності понятих було пред'явлено для впізнання прошиті та скріплені печаткою фотознімки громадян «Фото №1», «Фото №2», «Фото №3», «Фото №4». На фотознімку «Фото №2» свідок ОСОБА_9 впізнав чоловіка, який наніс один удар ногою в область живота ДОП ОСОБА_6 , після того, як останній впав, продовжував його душити та намагався наносити удари. На «Фото №2» зображений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (а.с. 201-203 т. 1);
- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.04.2021 року, відповідно до якого свідку ОСОБА_14 у присутності понятих було пред'явлено для впізнання прошиті та скріплені печаткою фотознімки громадян «Фото №1», «Фото №2», «Фото №3», «Фото №4». На фотознімку «Фото №2» свідок ОСОБА_14 впізнала особу, яка наносила тілесні ушкодження. На «Фото №2» зображений ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (а.с. 204-206 т. 1).
Надані суду докази з приводу їх належності, допустимості та достовірності сторонами кримінального провадження не оспорювались. Порушень норм КПК України, які відповідно до ст.ст. 86, 87 КПК України тягнуть за собою недопустимість зазначених доказів, в суді не встановлено. Досліджені докази у даному кримінальному провадженні суд визнає належними, допустимими та достовірними.
Дослідивши вказані вище докази, суд дійшов висновку, що обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_4 знайшло своє підтвердження у судовому засіданні у повному обсязі.
Оцінюючи зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку та розглядаючи на підставі ст. 337 КПК України кримінальне провадження в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, суд вважає повністю доведеною винуватість ОСОБА_4 в умисному заподіянні працівникові правоохоронного органу - ОСОБА_6 легких тілесних ушкоджень, у зв'язку із виконанням ним службових обов'язків, тому дії ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч.2 ст.345 Кримінального кодексу України.
ІV. МОТИВИ ПРИЗНАЧЕННЯ ПОКАРАННЯ
Щодо особи обвинуваченого ОСОБА_4 судом встановлено, що він працює водієм міжнародних перевезень в ТОВ «Танген - С», не одружений, на утриманні неповнолітніх дітей не має, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, за місцем проживання та за місцем роботи характеризується досить позитивно. Протягом 2020 - 2021 років чотири рази притягувався до адміністративної відповідальності (за порушення Правил дорожнього руху). До кримінальної відповідальності раніше не притягувався.
Обставинами, які відповідно до ст. 66 Кримінального кодексу України пом'якшують покарання ОСОБА_4 суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Оскільки потерпілий та його представник в судовому засіданні висловили позицію, згідно якої не вбачають в даній ситуації щире каяття як обставину, яка пом'якшує покарання, суд вважає за необхідне роз'яснити наступне.
Щире каяття грунтується на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки і характеризується щирим осудом цієї поведінки, визнанням своєї провини, висловленні жалю з приводу вчиненого, бажанням виправити ситуацію, що склалася, а також готовністю підлягати кримінальній відповідальності.
Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30.10.2018 року у справі № 559/1037/16-к.
Факт відшкодування шкоди потерпілому може додатково свідчити про щире каяття винної особи. Проте, оцінюючи факт наявності або відсутності такого відшкодування шкоди, потрібно враховувати бажання потерпілого отримати таке відшкодування, взаємовідносини між сторонами конфлікту, узгодженість розміру спричиненої шкоди, можливість її відшкодування, повноту відшкодування шкоди тощо. Тож щире каяття не зводиться лише до факту відшкодування шкоди потерпілому, а включає і інші аспекти.
У зв'язку з наведеним можна зробити висновок, що щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
В судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.345 КК України визнав повністю, розповів про відомі йому події вчинення кримінального правопорушення, критично поставився до вчиненого, попросив вибачення у потерпілого та пояснив, що готовий нести відповідальність, а також готовий відшкодувати потерпілому завдані матеріальні та моральні збитки у розмірі, визначеному судом, що в сукупності свідчить про щире каяття, яке висловлює обвинувачений.
Обставин, які відповідно до ст. 67 Кримінального кодексу України обтяжують покарання ОСОБА_4 судом не встановлено.
Згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Призначаючи покарання, суд дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, маючи на увазі, що метою покарання засудженого є його виправлення, перевиховання та соціальна реабілітація, запобігання вчиненню нових злочинів, як ним, так і іншими особами. При призначенні покарання особі, яка вчинила злочин суд повинен віднайти розумний баланс між обов'язком держави забезпечити правопорядок, інтересом потерпілого щодо суворості покарання та правом обвинуваченого на справедливе покарання.
Згідно висновків Досудової доповіді, складеної Куликівським районним сектором філії Державної установи «Центр пробації» в Чернігівській області 07.07.2021 року стосовно громадянина ОСОБА_4 , орган пробації вважає, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення ОСОБА_4 оцінюється як середній. Ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, оцінюється як середній. Надаючи соціально-психологічну характеристику ОСОБА_4 , у доповіді зазначено, що обвинувачений усвідомив серйозність наслідків своїх дій, провину визнає та щиро кається, готовий до зміни способу життя на краще. Виправлення ОСОБА_4 без позбавлення або обмеження волі на певний строк можливе та не становить високої небезпеки для суспільства.
При визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у відповідності до вимог ст. 65 КК України суд виходить із загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до положень ст. 12 КК України є нетяжким злочином, наявність пом'якшуючих покарання обставин, відсутність обтяжуючих покарання обставин, дані про особу обвинуваченого, враховує умови його життя, попередню позитивну соціальну поведінку, його відношення до вчиненого, враховує думку учасників кримінального провадження та вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання в межах санкції ч.2 ст. 345 КК України у виді позбавлення волі,але без ізоляції від суспільства, з призначенням іспитового строку та покладенням на обвинуваченого певних обов'язків, передбачених ст. 76 КК України. Таке покарання буде необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. Незважаючи на позицію потерпілого, який просив покарати обвинуваченого суворо та не застосовувати до нього ст. 75 КК України, суд, враховуючи всі обставини справи та особу обвинуваченого, вважає, що виправлення ОСОБА_4 можливе без ізоляції від суспільства, тож суд надає йому шанс це довести під контролем органу пробації.
V. ВИРІШЕННЯ ЦИВІЛЬНОГО ПОЗОВУ
Потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_4 на його користь майнову шкоду в розмірі 11343 грн, моральну шкоду в розмірі 100 000 грн та витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого та цивільного позивача в розмірі 28 000 грн.
Як убачається зі змісту позовної заяви до майнової шкоди позивачем включено вартість витрат, понесених потерпілим під час лікування, а саме вартість проведення комп'ютерної томографії в розмірі 1010 грн та вартість мобільного телефону «ОnePlus 6» в розмірі 10 333 грн. При цьому, позов в частині стягнення вартості мобільного телефону марки «ОnePlus 6» в розмірі 10 333 грн. мотивований тим, що під час нанесення потерпілому тілесних ушкоджень ОСОБА_4 пошкодив мобільний телефон (смартфон), який належить потерпілому. В результаті пошкоджень телефон ремонту та відновленню не підлягає.
Також у цивільному позові зазначено, що скоєним правопорушенням ОСОБА_4 завдав потерпілому моральної шкоди, яку він оцінює у 100 000 грн. Моральна шкода, заподіяна потерпілому, полягає в тому, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_4 він зазнав фізичного болю та страждань, перебував на стаціонарному лікуванні, зазнав душевних страждань внаслідок знищення його телефона, а також зазнав приниження його честі, гідності та репутації офіцера поліції.
Цивільний відповідач позов не визнав, вважає розмір витрат на правову допомогу та розмір моральної шкоди завищеними та необгрунтованими. Що стосується відшкодування майнової шкоди, а саме вартості мобільного телефона стверджує, що мобільного телефона не ламав, коли завдавав удари потерпілому мобільного телефона в руках у останнього не було, хто і яким чином розбив телефон не знає.
Згідно з положеннями ч.2 ст.127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
Особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно-небезпечним діянням завдано майнову або моральну шкоду, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого.
Відповідно до вимог ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Як визначено положеннями ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Норми ст. 1177 ЦК України вказують, що шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
Внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень, потерпілий був змушений понести грошові витрати під час лікування, які підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому враховуючи вищезазначене, майнові витрати, сплачені потерпілим 30.04.2021 року за проведення комп'ютерної томографії (КТ) під час лікування в розмірі 1010 грн підлягають відшкодуванню обвинуваченим.
Що стосується відшкодування вартості мобільного телефону «ОnePlus 6», який належить потерпілому, суд зазначає наступне.
Зламаний мобільний телефон «ОnePlus 6» був знайдений на місці події в с. Вересоч, що зафіксовано в протоколі огляду місця події від 28.04.2021 року, встановлено, що даний мобільний телефон належить потерпілому ОСОБА_6 . Мобільний телефон визнано речовим доказом та передано на відповідальне зберігання потерпілому. Однак, ні в матеріалах справи, ні під час судового розгляду не знайшов підтвердження той факт, що саме внаслідок неправомірний дій ОСОБА_4 було пошкоджено мобільний телефон потерпілого, не знайшов підтвердження причинний зв'язок між діями обвинуваченого та матеріальною шкодою у вигляді зламаного мобільного телефону. Натомість свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні надала свідчення, що батько обвинуваченого кинув якійсь предмет в потерпілого, коли потерпілий підняв цей предмет, вона побачила, що це був мобільний телефон. Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні надав свідчення, що бачив, як чоловік, не обвинувачений ОСОБА_4 кинув чорний предмет в сторону ОСОБА_6 , а коли все закінчилося бачив, як лежав переломаний телефон. Також, в матеріалах справи міститься Висновок службового розслідування за фактом події за участю поліцейського СПД №1 (смт Куликівка) Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області лейтенанта поліції ОСОБА_6 , яка мала місце 28.04.2021 року, затверджений начальником ГУНП в Чернігівській області 28.05.2021 року, згідно якого опитаний ОСОБА_9 пояснив, що «не помітив яким чином, але чоловік, який стояв поруч (з яким відбулася прешочергова лайка) кинув телефон, який опинився в його руках в бік ОСОБА_6 , останній ухилився і телефон розбився. Після чого побачили, що даний телефон належить ОСОБА_6 » (а.с. 234 т. 1).
Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 80 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.
Статтею 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Таким чином, в задоволенні цивільного позову в частині стягнення майнової шкоди за пошкоджений мобільний телефон в розмірі 10 333 грн необхідно відмовити.
Питання компенсації моральної шкоди особі регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК України).
Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
При вирішенні цивільного позову у даному кримінальному провадженні суд, розглядаючи його в межах заявлених позовних вимог щодо відшкодування моральної шкоди, керується принципом законності, виваженості, справедливості, диспозитивності та положеннями Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року з подальшими змінами і доповненнями «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».
Так, пунктом 5 даної постанови передбачено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні та з чого він при цьому виходить.
Право особи на відшкодування моральної шкоди, заподіяної внаслідок спричинення тілесних ушкоджень є абсолютним.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини вже саме по собі тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, а тому факт страждань доказування не потребує, для суду достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є сам по собі факт порушення права (справи «Войтенко проти України», «Науменко проти України»).
Крім того, відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства» (Abdulaziz, CabalesandBalkandaliv. theUnitedKingdom) від 28 травня 1985 року, серія А, № 94, п.96), але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування.
Як роз'яснено у п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, розмір моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість заподіяної травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Вирішуючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, суд виходить з того, що внаслідок вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 кримінального правопорушення потерпілому ОСОБА_6 було заподіяно моральну шкоду, що виразилася у фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнав у зв'язку з завданими йому тілесними ушкодженнями, що вимагало від нього лікування та зміни звичного способу життя. Оскільки потерпілий є працівником органу поліції, офіцером, був одягнений у поліцейський однострій, перебував при виконанні службових обов'язків, удари йому завдавав обвинувачений привселюдно, тому суд погоджується, що потерпілий зазнав приниження честі, гідності, ділової репутації,
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує тяжкість завданих потерпілому тілесних ушкоджень (легкі тілесні ушкодження, що не спричинили короткочасного розладу здоров'я чи незначної стійкої втрати працездатності), глибину його страждань, які пов'язані із лікуванням, зниження його ділової репутації як офіцера поліції, який виконував свої службові обов'язки, тому суд, виходячи з засад виваженості, розумності, справедливості та співмірності, дійшов висновку, що цивільний позов ОСОБА_6 в частині відшкодування моральної шкоди підлягає частковому задоволенню у розмірі 25 000 гривень.
Згідно зі ст.ст. 91, 118 КПК України витрати на правову допомогу відносяться до процесуальних витрат та підлягають доказуванню.
Відповідно до ст. 120 КПК України витрати, пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача, які надають правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий, цивільний позивач.
Частиною 1 ст. 124 КПК України визначено, що у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
При визначенні суми відшкодування суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.). Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Відповідно до вимог ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті (щодо співмірності витрат) суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд установлює самостійно в кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
На підтвердження витрат на правову допомогу ОСОБА_6 надано: квитанцію до прибуткового касового ордера № 7/6/21 від 09.06.2021 року на суму 8 000 грн, квитанцію до прибуткового касового ордера №9/6/21 від 16.06.2021 року на суму 7 000 грн, квтитанцію до прибуткового касового ордера №3/9/21 від 28.09.2021 року на суму 7 000 грн; Договір про надання правової допомоги від 09.06.2021 року, укладений між ОСОБА_6 та адвокатом ОСОБА_7 , Опис виконаних робіт та розрахунок гонорару адвоката ОСОБА_7 від 29.07.2022 року.
Із змісту Договору про надання правової допомоги від 09.06.2021 року вбачається, що отримання винагороди адвокатом за надання правової допомоги відбувається у формі гонорару. За надання правової допомоги клієнт авансовано сплачує адвокату гонорар у фіксованій сумі або у процентному відношенні залежно від ціни позову, відповідно до домовленості сторін та згідно із Рекомендаціями щодо застосування мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених рішенням ради адвокатів Чернігівської області від 16.04.2021 року №99. Втім, яким саме чином формується, обчислюється та фіксується сума гонорару і як вона узгоджується між сторонами у договорі не передбачено. На підтвердження заявлених витрат надано Опис виконаних робіт та розрахунок гонорару адвоката ОСОБА_7 від 29.07.2022 року за підписом ОСОБА_7 , відповідно до якого оплата за проведену роботу визначена наступним чином: підготовчі роботи (копіювання, підготовка справи до розгляду в суді І інстанції, ознайомлення з документами, правовий аналіз, узгодження правової позиції) - 5 000 грн, складання позовної заяви (8 год) - 5 000 грн, участь у судових засіданнях шість раз по 3000 грн. - 18 000 грн, всього 28 000 грн.
З опису виконаних робіт не вбачається, що з ОСОБА_6 його було узгоджено, оскільки підпис останнього на описі відсутній.
В постанові у справі № 922/3812/19 Верховний Суд підтвердив висновки, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.
При цьому, суд звертає увагу, що у позовній заяві за підписом ОСОБА_6 зазначено орієнтовний розмір судових витрат на правничу допомогу - 15 000 грн. Із поданих квитанцій до прибуткового касового ордера вбачається, що від ОСОБА_6 на підставі договору про правову допомогу отримано всього разом - 22 000 грн.
За вищевказаних обставин, враховуючи принцип обгрунтованості, розумності, реальності, співмірності, а також враховуючи клопотання цивільного відповідача про зменшення розміру витрат на правову допомогу, вимоги потерпілого про відшкодування витрат на правову допомогу підлягають частковому задоволенню в розмірі 22 000 грн.
VI. МОТИВИ ІНШИХ РІШЕНЬ СУДУ
Процесуальні витрати відсутні.
Питання про речові докази вирішується судом відповідно до ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у виді особистого зобов'язання припинив свою дію.
Керуючись ст.ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 345 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання і встановити йому іспитовий строк 2 (два) роки.
Згідно ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_4 наступні обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою.
Цивільний позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 1010 (одна тисяча десять) гривень, моральну шкоду в розмірі 25 000 (двадцять п'ять тисяч) гривень, витрати на правову допомогу в розмірі 22 000 (двадцять дві тисячі) гривень.
В задоволенні решти вимог відмовити.
ЦИВІЛЬНИЙ ПОЗИВАЧ: ОСОБА_6 , паспорт № НОМЕР_2 , виданий 12.11.2018 року, місце проживання: АДРЕСА_2 .
ЦИВІЛЬНИЙ ВІДПОВІДАЧ: ОСОБА_4 , паспорт серії НОМЕР_3 виданий Куликівським РВ УМВС України в Чернігівській області 18.02.2009 року, місце проживання: АДРЕСА_1 .
Речовий доказ: мобільний телефон зі слідами пошкодження марки «ONE PLUS», упакований до спец. пакету SUD3077718, який знаходиться на відповідальному зберіганні у ОСОБА_6 - залишити ОСОБА_6 .
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 не обирати.
Процесуальні витрати відсутні.
Документи, приєднані до матеріалів кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.
На вирок можуть бути подані учасниками судового провадження апеляційні скарги до Чернігівського апеляційного суду через Куликівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, а в разі подання апеляційної скарги - після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо вирок суду не скасований.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
Суддя ОСОБА_1