Справа № 521/10919/22
Номер провадження:1-кс/521/2595/22
02 серпня 2022 року м. Одеса
Слідчий суддя Малиновського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання слідчого СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Малиновської окружної прокуратури ОСОБА_3 по кримінальному провадженню, яке внесене до ЄРДР за №12022162470000850 від 17.07.2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки смт Хлібодарське Біляївського району Одеської області, українки, громадяники України, з середньою освітою, зареєстровану та проживаючу за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимої: 27.06.2017 Біляївським районним судом м. Одеси до покарання у вигляді штрафу у розмірі 510 гривень, за вчинення нею кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України; відносно якої 20.07.2021 направлений обвинувальний акт за ч. 1 ст. 186, ч. 2 ст. 186 КК України до Малиновського районного суду м. Одеси; 16.08.2021 направлений обвинувальний акт за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до Малиновського районного суду м. Одеси;
підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст.186 КК України,-
Слідчий СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , подала до суду клопотання погоджене з прокурором Малиновської окружної прокуратури ОСОБА_3 по кримінальному провадженню, яке внесене до ЄРДР за №12022162470000850 від 17.07.2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , підозрюваної у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
З клопотання вбачається, що слідчим відділенням відділу поліції №1 Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022162470000850 від 17.07.2022, за ознаками злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ХІ від 24.02.2022 введено воєнний стан та всій території України строком на 30 діб.
Указом Президента України №133/2022 від 14.03.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №2119-ІХ від 15.03.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 26 березня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №259/2022 від 18.04.2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №2212-ІХ від 21.04.2022, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 25 квітня 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України №341/2022 від 17.05.2022, затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» №2263-ІХ від 22.05.2022», продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 25 травня 2022 року строком на 90 діб.?
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 , будучи раніше судимою за корисливі злочини проти власності, маючи не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість на шлях виправлення не стала та вчинила новий корисливий злочин проти власності за наступних обставин.
Так, 16.07.2022 приблизно о 13 год. 30 хв., ОСОБА_7 разом із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 знаходились біля супермаркету ТОВ «Копійка-центр» по вул. Св. Ріхтера, 2, де побачили невідому їм неповнолітню особу - неповнолітню потерпілу ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В цей момент у ОСОБА_7 та ОСОБА_4 виник спільний умисел на заволодіння чужим майном, яке належить неповнолітній ОСОБА_8 .
Після цього, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 домовились між собою заволодіти майном, яке належить неповнолітній ОСОБА_8 .
Переслідуючи злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадання чужого майна, з метою особистого збагачення, усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 визначили об'єктом свого злочинного посягання майно, що належить неповнолітній ОСОБА_8 , яке остання мала при собі.
Реалізуючи свій спільний злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, з метою особистого збагачення, умисно, з корисливих мотивів, в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 підійшли до неповнолітньої ОСОБА_8 та попросили її роздати зі свого мобільного телефона інтернет, на що остання погодилась. В подальшому, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 спільно із неповнолітньою ОСОБА_8 зайшли до приміщення супермаркету ТОВ «Копійка-центр» по вул. Св. Ріхтера, 2, де ОСОБА_7 попросила ОСОБА_8 передати її мобільний телефон під приводом скористатись послугами інтернет, на що неповнолітня ОСОБА_8 погодилась та передала ОСОБА_7 свій мобільний телефон.
Після цього, продовжуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 вийшли із приміщення супермаркету ТОВ «Копійка-центр» та направились до автомобіля, куди підбігла неповнолітня ОСОБА_8 та почала вимагати, аби їй повернули її мобільний телефон.
В подальшому, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 підійшли до неповнолітньої ОСОБА_8 та запропонували їй віддати її срібний браслет та срібну каблучку в обмін на її мобільний телефон, на що ОСОБА_8 погодилась та знявши зі своєї руки браслет та каблучку, віддала його ОСОБА_7 .
Таким чином, ОСОБА_7 та ОСОБА_4 заволоділи майном неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 , а саме: мобільним телефоном темно- синього кольору марки «Redmi Note9» у селіконовому чохлі чорного кольору, із сім-картою «Лайфсел» із номером телефону НОМЕР_1 (ІМЕІ: НОМЕР_2 , ІМЕІ2: НОМЕР_3 ), вартістю 4 900 гривень, срібною каблучкою «Біатріс» із камінцями цирконію білого кольору, 925 проби, вагою 1, 99 г., вартістю 140 гривень 24 копійки, срібним браслетом «Марсель» із камінцями фіаніту, 925 проби, вагою 7,88 г., вартістю 309 гривень 78 копійки.
Після чого, разом із викраденим майном ОСОБА_7 та ОСОБА_4 з місця скоєння кримінального правопорушення зникли, отримавши можливість розпорядитись викраденим майном на власний розсуд, завдавши майнової шкоди неповнолітній потерпілій ОСОБА_8 на загальну суму 5350 гривень 02 копійки.
Таким чином, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України за кваліфікуючими ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Про підозру у вчиненні кримінального правопорушення повідомлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За наявністю достатніх доказів по кримінальному провадженні, «29» липня 2022 року ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, за кваліфікуючими ознаками: відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинений у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Прокурор підтримав клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 , мотивуючи клопотання тим, що підозрювана може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на інших підозрюваних, потерпілих та свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Підозрювана та захисник у судовому засіданні просили відмовити в задоволенні клопотання, обравши запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. Підозрювана та її захисник просили врахувати що ОСОБА_4 має на двоє дітей : доньку 2016 року народження та сина 2017 року народження, які на даний час знаходяться з її матір'ю. Чоловік підозрюваної - батько дітей, помер два роки тому.
Вивчивши клопотання та матеріали які обґрунтовують доводи клопотання, вислухавши думку учасників кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що клопотання слідчого необхідно задовольнити частково з наступних підстав.
Відповідно до ст.198 КПК України, висловлені в ухвалі слідчого судді, за результатом розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу висновки щодо будь-яких обставин, які стосуються суті підозри, обвинувачення, не мають преюдиціального значення для суду під час судового розгляду. Тобто, у положеннях даної статті наголошується на тому, що у разі застосування до підозрюваного запобіжного заходу, вина особи не є ще доказаною. Відповідно до положень ч.1 ст.94 КПК України слідчий суддя, суд під час здійснення кримінального провадження, й зокрема під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу оцінюють докази з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності. Відповідно до ч.1 ст.62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Під час обрання запобіжного заходу суд не повинен досліджувати питання доведеності вини підозрюваного, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення. Крім того, слідчий суддя в ухвалі про застосування запобіжного заходу не повинен обґрунтовувати вину особи, оскільки на вимогу п.1ч.1 ст.178 КПК України він лише оцінює вагомість доказів, або їх достатність, переконливість. У такому випадку, слідчий суддя, вирішуючи питання про обрання запобіжного заходу, встановлює достатньо чи недостатньо доказів, наданих стороною обвинувачення щоб вважати, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Досліджувати сутність доказів, викладених у клопотанні про застосування запобіжних заходів, або сутність доказів наданих стороною захисту, слідчий суддя не повинен. Фактично слідчий суддя перевіряє кількісну складову, а не якісну.
Слідчий суддя вважає, що застосування запобіжного заходу для підозрюваної ОСОБА_4 , буде достатнім, необхідним для належної поведінки підозрюваної і таким, що зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу під час розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої, на даному етапі, підозри у вчиненні ОСОБА_4 , злочину передбаченого ч.4 ст. 186 КК України, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрювана може переховуватись від органу досудового розслідування та суду, саме вказаний ризик був доведений прокурором під час судового розгляду.
При цьому ризик переховування від суду (п.1 ч.1 ст. 177 КПК України) підтверджується тяжкістю злочину у вчинені якого підозрюється ОСОБА_4 .
Вказана позиція, також, зазначена у рішенні ЄСПЛ «Мамедова проти Росії», (№7064/05 від 01 червня 2006 року) де зазначено, що суворість покарання є визначальним елементом при оцінці ризику переховування від правосуддя та вчинення нових злочинів. Проте, в цьому рішенні також зазначено, що потребу позбавлення волі не можна оцінювати з винятково абстрактного погляду, беручи до увагу тільки тяжкість злочину. В зв'язку з викладеним слідчий суддя наводить і інші доводи з цього приводу.
Так, ризик переховування від органу досудового розслідування та суду підтверджується обставинами які встановлені в судовому засіданні, та яким слідчий суддя надає оцінку з урахуванням вимог ст. 178 КПК України, а саме оцінюючи ступень міцності соціальних зв'язків підозрюваного за місцем його мешкання. Відповідно до встановлених обставин ОСОБА_4 , є громадянкою України, має постійне місце проживання, раніше притягалася до кримінальної відповідальності, на даний час у Малиновському районному суді міста Одеси знаходяться два кримінальних провадження відносно неї.
Підозра ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні взаємопов'язаними між собою прямими доказами у сукупності, які містяться у наступних різних процесуальних джерелах: протоколі допиту неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 , протоколами пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками за участі неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 , протоколом проведення слідчого експерименту за участі неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 , протоколами пред'явлення речей для впізнання за участі неповнолітньої потерпілої ОСОБА_8 , протоколами оглядів документів (відеозаписів з камер відеоспостереження), протоколом допиту свідка ОСОБА_9 , протоколами пред'явлення осіб для впізнання за фотознімками за участі свідка ОСОБА_9 , протоколом отримання добровільно наданих предметів, а також інших матеріалах.
Відповідно до ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення.
Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам (за ч. 1 ст. 177 КПК України) переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчинити інше кримінальне правопорушення та незаконно впливати на свідків.
Відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.184 КПК України під час досудового слідства встановлено наявність ризиків, передбачених пунктами 1, 5 частини 1 статті 177 КПК України.
ОСОБА_4 згідно зі ст.12 КК України підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, за вчинення якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років.
Враховуючи тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, відсутність соціальних зв'язків, відсутність постійного джерела доходу, наявний ризик її ухилення від органу досудового розслідування та від суду, що вказує на ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України.
Наявність у провадженні неповнолітньої потерпілої, відносно якої ОСОБА_4 вчиняла вплив під час вчинення злочину, вказує на те, що з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, перебуваючи на волі остання матиме можливість незаконно впливати на потерпілу, тобто існує ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Слід зазначити, що ОСОБА_4 уже вчиняла злочини майнового характеру, за що наразі притягується до кримінальної відповідальності Малиновським районним судом м. Одеси
Даний факт вказує на її схильність до скоєння злочинів, ідентичних за своїми кваліфікуючими ознаками. Тому, взявши до уваги вище викладене, можна дійти висновку, що у разі обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу не пов'язаного з позбавленням волі, не забезпечить виконання нею як підозрюваною, а в майбутньому, вірогідно, й обвинуваченою, покладених на неї ст. 42 Кримінального процесуального кодексу процесуальних обов'язків, та матиме змогу вчиняти інші корисливі злочини, що підтверджує наявність ризику, передбаченого п.1 ч.5 ст.177 КПК України, а саме вчинення іншого кримінального правопорушення.
Так, виходячи з характеру та обставин інкримінованого злочину, беручи до уваги особу підозрюваної, можна дійти висновку про те, що у разі застосування менш суворого запобіжного заходу буде неможливо запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити виконання підозрюваною своїх обов'язків.
Таким чином, лише запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе гарантувати належне виконання обвинуваченою покладених на неї процесуальних обов'язків та перешкодити ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
У зазначеному випадку метою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 є забезпечення виконання нею як підозрюваною, а в майбутньому, вірогідно, й обвинуваченою, покладених на нього ст. 42 Кримінального процесуального кодексу процесуальних обов'язків, а саме: прибувати за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості прибути за викликом у призначений строк - заздалегідь повідомити про це зазначених осіб; підкорятися законним вимогам та розпорядженням слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а також запобігти спробам:
- переховуватися від органу досудового розслідування та суду;
- вчинити інше кримінальне правопорушення;
- незаконно впливати на потерпілих, свідків у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим шляхом.
Проаналізувавши всі наявні ризики, у органу досудового розслідування є
всі підстави вважати, що саме на обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою заслуговує підозрювана ОСОБА_4 .
Також, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слід врахувати такі обставини:
- ОСОБА_4 за вчинення злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, загрожує покарання у виді позбавлення волі строком від семи до десяти років.
- у ОСОБА_4 відсутні місце роботи або навчання у м. Одесі;
- ОСОБА_4 не являється інвалідом, особою, яка постраждала від наслідків катастрофи на Чорнобилькій АЕС, не страждає будь-якими тяжкими захворюваннями;
- ОСОБА_4 є повнолітньою, дієздатною, працездатною особою, не похилого віку;
- ОСОБА_4 має репутацію, як особи, яка раніше притягувалась до кримінальної відповідальності за вчинення умисного корисливого злочину;
- будь-які можливості для звільнення ОСОБА_4 від кримінальної відповідальності або кримінального покарання на даній стадії кримінального провадження не встановлені.
Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КГЖ України.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачене покарання у виді позбавлення волі строком понад три роки.
Таким чином, є всі законні підстави для взяття під варту ОСОБА_7 як раніше судимої особи, що наразі підозрюється у вчиненні злочину, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі.
При вирішенні питання, щодо обрання запобіжного заходу також враховано, що у практиці ЄСПЛ визначено, що існування обґрунтованої підозри щодо вчинення особою тяжкого злочину на початковому етапі розслідування виправдовує тримання під вартою. Хоча, поряд з цим Суд неодноразово зазначав, що тяжкість обвинувачення не може сама по собі бути виправданням тривалих періодів тримання під вартою (рішення у справі «Єчус проти Литви»).
Також у своїх рішеннях ЄСПЛ звертає увагу на те, що тяжкість злочину, вчиненого особою, та ризик його ухилення від слідства залишаються єдиними підставами для відмови суду у задоволенні клопотань про звільнення. При цьому, згідно з п. З ст. 5 Конвенції зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання під вартою, які мають бути чітко сформульовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2000 року у справі «Яблонський проти Польщі», від 23 вересня 1998 року у справі «І.А. проти Франції», від 04 жовтня 2001 року у справі «Іловецький проти Польщі»).
Все вищевикладене в сукупності свідчить, що обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під варту підозрювану та обмеження її конституційних прав, у нашому випадку, є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким, що відповідає практиці ЄСПЛ. Слідчий суддя вважає, що застосування запобіжного заходу для підозрюваної ОСОБА_4 буде достатнім, необхідним для належної поведінки підозрюваного і таким, що зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, оскільки підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу під час розгляду клопотання слідчим суддею не встановлено.
Стосовно медичних документів, які підтверджують стан здоров'я підозрюваної, суд зауважує, не надано жодного документу, який би свідчив про заборону тримання підозрюваної в умовах ДУ «Одеський слідчий ізолятор».
Обставин, які є перешкодою для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, передбачених ч.2 ст. 183 КПК України - судом не встановлено.
Вирішуючи питання щодо застосування запобіжних заходів не пов'язаних з триманням під вартою суд вважає, що вони не забезпечать виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
Відповідно до ч.3 ст. 5 Конвенції звільнення особи може бути обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання, проте сторона захисту не надала таких гарантій.
Враховуючи положення ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя вважає за необхідне визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України з урахуванням ч.4 ст. 182 КПК України.
Визначаючи розмір застави слідчий суддя враховує вимоги ч.4 ст. 182 КПК України. При встановлені розміру застави слідчий суддя враховує обставин кримінального правопорушення - розмір шкоди у заподіянні якої підозрюється ОСОБА_4 , майновий стан підозрюваної, яка фактично знаходиться на утриманні матері та доведені ризики, які передбачені ст. 177 КПК України.
При цьому розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на неї обов'язків та не може бути завідомо непомірним для неї.
Таким чином, достатнім розміром застави для ОСОБА_4 , з урахуванням відомостей щодо матеріальних збитків, які викладені вище, який буде гарантувати виконання підозрюваною обов'язків, передбачених КПК України є 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При встановлені процесуальних обов'язків, які необхідно покласти на підозрювану, слідчий суддя бере до уваги ч.5 ст. 194 КПК України.
Керуючись ст. ст. 132, 176 - 178, 183, 186, 193, 194, 196, 197, 205 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого СВ ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погодженого з прокурором Малиновської окружної прокуратури ОСОБА_3 по кримінальному провадженню, яке внесене до ЄРДР за №12022162470000850 від 17.07.2022 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_4 - задовольнити частково.
Застосувати до підозрюваної ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 28.09.2022, із визначенням застави у 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 49620 (сорок дев'ять тисяч шістсот двадцять) гривень.
Визначити у разі внесення застави необхідність виконання підозрюваною ОСОБА_4 , наступних обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 України, зокрема: не відлучатися м. Одеси без дозволу слідчого, прокурора або суду, утримуватися від спілкування з потерпілою і свідками, іншими особами з приводу обставин з ним кримінальних правопорушень, здати на зберігання до органу розслідування свій паспорт для виїзду за кордон; повідомляти суд, прокурора або слідчого про зміну свого місця проживання та роботи.
Ухвала слідчого судді щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Виконання ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою доручити слідчому.
Апеляційна скарга, на ухвалу слідчого судді, може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя: ОСОБА_1