Справа № 352/1103/21
Провадження № 33/4808/18/22
Категорія ст.130 ч.1 КУпАП
Головуючий у 1 інстанції МЕРГЕЛЬ М. Р.
Суддя-доповідач Васильєв
28 липня 2022 року м. Івано-Франківськ
Суддя Івано-Франківського апеляційного суду Васильєв О.П.,
за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та його захисників адвокатів Клименка О.І. та Жируна Р.М.
розглянувши справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2021року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України,
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень 00 коп., з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік, а також стягнуто судовий збір в розмірі 454 грн. 00 коп.,-
Судом першої інстанції встановлено, що 23 травня 2021 року о 17 годин 53 хвилини по вул. Галицька у с. Ямниця ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Opel Vectra, н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер» у присутності двох свідків, результат позитивний. Своїми діями порушив вимоги п. 2. 9 «А» ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду та закрити провадження, оскільки суд прийшов до помилкового висновку про наявність в його діях складу правопорушення.
Апелянт вказує на те, що суд допустив порушення його права на захист та виніс постанову , яка не відповідає вимогам чинного законодавства та практиці Європейського суду.
Апелянт зазначає, що 09.11.2021 року між ним та адвокатом Клименко О.І. було укладено договір на надання правової допомоги. 02.12.2021 року його захисник на електронну адресу суду направив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із його відрядженням. ОСОБА_1 прибув в судове засідання і просив задовольнити клопотання захисника та відкласти розгляд справи. У зв'язку із відсутністю адвоката в судовому засідання, він повідомив суд, що не буде давати пояснення з приводу даного адміністративного правопорушення та повторно просив відкласти розгляд справи, в чому суд йому відмовив і постановив рішення.
Апелянт також вказує на те, що із протоколу про адміністративне правопорушення не зрозуміло причини зупинки транспортного засобу, що саме ним було порушено.
В день оформлення протоколу він не вживав алкогольних напоїв та пояснював це працівникам поліції. Вказує, що він вживав алкоголь за день до події. Працівник поліції ввів його в оману, сказавши що це не є адміністративний проступок та не пропонував пройти огляд на стан сп'яніння в медичному закладі, що ставить під сумнів законність проходження огляду за допомогою спеціального технічного засобу.
Зазначає, що огляд на стан сп'яніння було проведено в присутності свідків, однак даних свідків не було допитано під час судового розгляду, пояснення яких містяться в матеріалах справи.
Таким чином, проведений огляд на визначення стану сп'яніння проведено з порушенням вимог закону, а матеріали справи направлені до суду є сумнівними.
Апелянт вказує на те, що він пояснював працівникам поліції, що незгідний із результатом, оскільки не перебував в стані сп'яніння, бо горілку в той день він не вживав, а випив 22.05.2021 року 100 гр. горілки. Працівниками поліції після цього не було запропоновано пройти огляд на стан сп'яніння у закладі охорони здоров'я, чим порушено процедуру огляду водія на стан сп'яніння.
В долученому до матеріалів справи направленні не вказано в який заклад охорони здоров'я його було направлено для проведення відповідного огляду, що свідчить про те, що поліцейським його не було направлено на відповідний огляд до медичного закладу, що є порушенням відповідного порядку проведення огляду.
Також апелянт вказує на те, що показання свідків не узгоджуються із протоколом правопорушення, що ставить під сумнів достовірність наданих до суду матеріалів. При наявності суперечливих даних, судом дані свідки в судовому засіданні не допитувались, а тому їх показання не можна вважати доказами у справі.
Натомість суд провів розгляд справи поверхнево та формально, не надавши права на захист.
Просить постанову суду скасувати, а провадження в справі закрити за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисники адвокати Клименко О.І.та Жирун Р.М. підтримали вимоги своєї апеляційної скарги та просили скасувати постанову суду.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, заслухавши та дослідивши доводи особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 та його захисників адвокатів Клименка О.І. та Жируна Р.М., вважаю, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом.
Відповідно до вимог ст.280 КУпАП, суддя при розгляді справи про адміністративне правопорушення має з'ясувати, чи було вчинено правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Апеляційний суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу на те, що судова практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що адміністративне правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, визнається кримінальним правопорушенням у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа "Гурепка проти України")
При цьому, позбавлення прав на управління транспортним засобом також розглядається Європейським Судом як кримінально-правова санкція, оскільки «право керувати автомобілем є дуже корисним в щоденному житті і для здійснення діяльності.»
Визнання кримінально-правового змісту справи свідчить про те, що особа, яка притягається до відповідальності за вчинення такого правопорушення повинна користуватися основними гарантіями, які забезпечуються при обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення.
Зокрема, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право на участь у судовому засіданні, право на захист своїх інтересів за допомогою професійного захисника, право на надання доказів та пояснень щодо висунутого обвинувачення, оскарження судових рішень.
В своїх апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції безпідставно розглянув справу без участі його захисника, який подав клопотання до суду про відкладення розгляду справи у зв'яжу із його зайнятістю в іншій справі в іншому суді, чим порушив його право на захист.
Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги, апеляційний суд враховує сукупність обставин, які свідчать про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності та її захисник мали можливість організувати ефективний захист своїх інтересів в суді, не зловживали своїми процесуальними правами та утримувались від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи та намагались максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Апеляційний суд вважає, що саме такий підхід зможе забезпечити рівновагу між інтересами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та необхідністю підтримання ефективності системи судочинства.
Зокрема, в мотивувальній частині постанови суд вказав на те, що 06.07.2021 з Тисменицького районного суду за клопотанням особи надійшли матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП, розгляд справи було призначено на 27.07.2021 з викликом особи, щодо якої складено протокол про адміністративне правопорушення, шляхом надіслання поштової повістки рекомендованим листом з повідомленням.
Суд вказав на те, що 27.07.2021 ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, на адресу суду надіслав письмову заяву про відкладення розгляду справи, оскільки перебуває за межами України у відпустці, розгляд справи було відкладено на 28.09.2021 з викликом особи, шляхом надіслання поштової повістки рекомендованим листом з повідомленням, яку особа отримала особисто та розписалась.
В постанові суду зазначено, що у судове засідання 27.09.2021 року ОСОБА_1 не з'явився та на адресу суду надіслав письмову заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку із хворобою, що стало причиною про відкладення розгляду справи на 23.10.2021 року з викликом особи шляхом надіслання поштової повістки рекомендованим листом з повідомленням та шляхом телефонограми, яку прийняв ОСОБА_1 .
23.10.2021 року ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився та на адресу суду надіслав письмову заяву про відкладення розгляду справи, оскільки бажає укласти договір із захисником про надання йому правової допомоги, розгляд справи було відкладено на 10.11.2021 року з викликом особи шляхом надання йому судової повістки, яку отримав під розписку 23.10.2021 року.
10.11.2021 року в судове засідання не з'явився ОСОБА_1 , на адресу суду надіслав письмову заяву про відкладення розгляду справи, оскільки він уклав договір із захисником про надання йому правової допомоги і його захисник знаходиться у Надвірнянському районному суді на розгляді кримінальної справи. Розгляд справи відкладено на 02.12.2021 року з викликом особи шляхом телефонограми, яку отримав 10.11.2021 року.
При ухваленні постанови суду, суд вказав на те, що 02.12.2021 року на адресу суду від захисника Клименка О. І. надійшла письмова заява, в якій останній зазначив, що бере участь у розгляді кримінальної справи в Закарпатській області та просить розгляд справи відкласти.
Розглядаючи заявлене клопотання по суті і надаючи йому правову оцінку, суд дійшов висновку, що вказане клопотання задоволенню не підлягає.
При цьому судом зазначено, що відповідно до змісту протоколу № 499217 вказане правопорушення ОСОБА_1 учинив 23.05.2021 року, однак з травня 2021 року до 09 листопада 2021 року жодних дій на укладення договору із захисником про надання йому правової допомоги, не вчиняв. На думку суду, правопорушник поводив себе пасивно, жодних дій, спрямованих на участь у цій справі не вчиняв, що дало суду підстави вважати, що ОСОБА_1 зловживає своїми процесуальними правами та свідомо затягує розгляд справи.
Судом також вказано на те, що захисник з 09 листопада 2021 року до 02 грудня 2021 року не вчиняв дій, спрямованих на захист інтересів ОСОБА_1 : не знайомився з матеріалами справи, заперечень до протоколу чи доказів відсутності вини в діях особи не подав.
Крім цього подана 02.12.2021 року заява захисника не підписана самим захисником та ним не підтверджено поважності причини його неявки у судове засідання, зокрема не надано підтверджуючих документів того, що захисник 02.12.2021 року дійсно знаходився на розгляді справи у Закарпатській області.
Таким чином, суддя дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви захисника про відкладення розгляду справи, при цьому в судовому засіданні сам ОСОБА_1 жодних клопотань не заявляв.
Суд першої інстанції, пославшись на рішення Європейського суду з прав людини та з огляду на викладене, дійшов до висновку про те, що поведінка ОСОБА_1 свідчить про зловживання процесуальними правами та спрямована на затягування процесу розгляду справи з метою уникнення можливого накладення адміністративного стягнення у межах річного строку з дня вчинення відповідного правопорушення.
При цьому, суд вказав на те, що не вважає, що розгляд справи без участі захисника свідчить про порушення права особи на захист, оскільки суддя багаторазово відкладав розгляд справи, зокрема на клопотання особи з підстав залучення захисника. Суддя вказав також на те, що безпідставне відкладення розгляду провадження не відповідає вимогам щодо ефективного судочинства та порушує ч. 1 ст. 6 Конвенції.
Крім того, суддею зазначено у постанові суду, що у випадку заперечення проти постанови судді суду першої інстанції, особа наділена правом подати апеляційну скаргу, скориставшись при цьому послугами захисника, який зможе з юридичної точки зору обґрунтувати відсутність підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності на підставі частини першої статті 130 КУпАП.
Перевіряючи вищевказані доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , апеляційний суд звертає увагу на те, що справа про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 надійшла до Галицького районного суду 06 липня 2021 року (а.с.17), розгляд якої судом неодноразово призначався та відкладався за клопотаннями правопорушника. Зокрема: на 27.07.2021 року (а.с.18), 28.09.2021 року (а.с.20-21), 23.10.2021 року (а.с.24-25), 10.11.2021 року (а.с.27) та 02.12.2021 року (а.с.30), про що ОСОБА_1 було завчасно та належним чином повідомлено, розгляд яких відкладався за його клопотаннями (а.с.19, 22-23, 26, 28).
Слід зазначити, що відповідно до заяви захисника ОСОБА_1 адвоката Клименка О.І. (а.с.31), останній просив розгляд даної справи призначений на 02.12.2021 року відкласти, оскільки він приймає участь у кримінальному провадженні в м. Свалява Закарпатської області. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що захисником не подано жодних підтверджуючих даних до поданого ним клопотання.
Апеляційний суд вражає, що місцевим судом були вжиті всі належні заходи для розгляду справи за участю правопорушника, надання ним пояснень та можливістю скористатися правовою допомогою захисника.
Право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на особисту участь при розгляді її справи чи участь її адвоката, встановлене частиною першою статті 268 КУпАП, однак таке право не є абсолютним.
Відкладення розгляду адміністративної справи за клопотанням таких осіб не має перешкоджати розгляду справи чи затягувати такий розгляд з огляду на визначені ст. 277 КУпАП строки.
З матеріалів вбачається, що судом неодноразово приймались заходи щодо забезпечення права ОСОБА_1 на захист і суд неодноразово відкладав розгляд провадження за клопотанням особи, яка притягається до відповідальності, в тому числі і для укладення договору із захисником.
09.11.2021 року ОСОБА_1 уклав договір про надання правової допомоги із адвокатом Клименко О.І.
02.12.2021 року адвокат Клименко О.І. подав на електронну адресу суду клопотання про відкладення судового засідання призначеного на 02.12.2021 року у зв'язку із зайнятістю в іншій справі та в іншому суді, яке в задоволенні суду було відмовлено. 02.12.2021 року у справі ухвалено постанову суду за присутності в судовому засіданні правопорушника ОСОБА_1 .
При вирішанні цього питання, апеляційний суд враховує, що неприбуття захисника Клименка О.І. в судове засідання 02.12.2021 року без підтвердження поважних на те причин, має певні ознаки зловживання правом на відкладення розгляду провадження та суперечить вимогам ч.1 ст.277 КУпАП, відповідно до якої справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності та його захисник повинні добросовісно використовувати надані процесуальні права, не зловживати ними та зобов'язані демонструвати готовність брати участь у судовому розгляді і утримуватися від використання методів, які пов'язані зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби, передбачені законом для прискорення процедури слухання.
Разом з тим, апеляційний суд враховує, що діючий КУпАП не містить визначення правових підстав для скасування судового рішення суду першої інстанції у зв'язку з чим при вирішанні цього питання необхідно виходити із загальних принципів здійснення судочинства.
Апеляційний суд вважає, що судове рішення суду першої інстанції підлягає обов'язковому скасуванню у тому, випадку, коли за наявності підстав для закриття судом провадження його не було закрито або ухвалено незаконним складом суду.
Зокрема, підлягає обов'язковому скасуванню судове рішення у тому разі, коли вину обвинуваченого не доведено сукупністю належних та допустимих доказів по справі, коли відсутня подія правопорушення або коли в діях особи, яка притягається до відповідальності відсутній склад відповідного правопорушення.
Так, враховуючи, що в своїх доводах ОСОБА_1 посилається на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність його вини у вчиненні правопорушення, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне перевірити вищевказані доводи.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини адміністративного правопорушення, належним чином мотивував свої висновки щодо доведеності вини ОСОБА_1 та призначив йому справедливе стягнення в розмірі, який встановлено санкцією ч.1 ст.130 КУпАП, яке відповідає особі правопорушника та характеру вчиненого правопорушення.
Перевіряючи доводи апелянта та його захисників адвокатів Клименко О.І. та Жируна Р.М. щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення та ґрунтується на всебічному, повному, та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Статтею 254 КУпАП передбачено, що у випадку виявлення адміністративного правопорушення, складається протокол про адміністративне правопорушення, який є основним процесуальним документом і єдиною підставою для розгляду справи про адміністративне правопорушення.
Постанова суду відповідає вимогам ст.283 КУпАП, і містить опис обставин, встановлених при розгляді справи, зазначення нормативного акту, який передбачає відповідність за дані правопорушення та прийняте по справі рішення.
Апеляційний суд надає оцінку сукупності доказів, які містяться в матеріалах справи з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття відповідного процесуального рішення.
Суд першої інстанції обґрунтовано вказав на те, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, підтверджується матеріалами справи, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення від 23.05.2021 серії ДПР 18 № 499217, у якому ОСОБА_1 підтвердив, що напередодні випив 200 грам горілки, вину визнає; роздруківкою результату огляду на стан алкогольного сп'яніння спеціальним технічним засобом «Драгер», показник становить 0,85 проміле; відеозаписами працівників патрульної поліції, на яких відображено, що ОСОБА_1 керував автомобілем, після зупинки погодився на огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер, процедура та результати огляду за участю двох свідків; актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому результат огляду 0,85 проміле, з яким особа погодилась; копією свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 07.10.2021 № 12-01/7112; поясненням особи у судовому засіданні.
Суд першої інстанції, заслухавши доводи у судовому засіданні ОСОБА_1 , вказав на те, що останній не визнав вину у вчиненні правопорушення, однак повністю визнав, що на оглянутому відеозапису саме він керує транспортним засобом марки Opel Vectra, н. з. НОМЕР_2 та проходить огляд на стан сп'яніння. Крім того, ОСОБА_1 визнав, що в протоколі № 499217 міститься його підпис, а також ним виконано власноручно пояснення, що «випив вчора 200 грам горілки визнаю, прошу суворо не карати». Окрім того, ОСОБА_1 в судовому засіданні суду підтвердив особистий підпис в акті огляду на виявлення стану алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, у якому зазначено, що він погодився із результатом огляду на виявлення стану сп'яніння 0,85 проміле згідний.
В судовому засіданні апеляційної інстанції ОСОБА_1 дав поясненняЮ які аналогічні його поясненням в суді першої інстанції та повністю визнав, що після походження огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціального приладу поліцейським , не висловлював заперечення щодо позитивного результату огляду та стверджував, що висловив свою незгоду із отриманим позитивним результатом тесту вже під час складання протоколу про адміністративних матеріалів , коли знаходився в поліцейській машині. Вказував, що таку незгоду із позитивним результатом огляду він висловив за відсутності свідків, які на цей час вже підписали матеріали протоколу про адміністративне правопорушення та залишили місце події. Разом з тим, в подальшому на запитання захисника, змінив свої показання та пояснив, що в дійсності висловив свою незгоду із позитивним результатом огляду у присутності свідків, які можуть підтвердити правдивість його пояснень.
Разом з тим, допитана в судовому засіданні апеляційної інстанції свідок ОСОБА_3 повністю спростувала вищевказані доводи ОСОБА_1 , оскільки надала пояснення з яких вбачається що останній, після проходження огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу поліцейським на місці зупинки транспортного засобу та отримання позитивного результату огляду, про який було повідомлено всім присутнім, фактично погодився з ним, не висловлював заперечень та повідомив, що вживав алкогольні напої вчора.
Свідок ОСОБА_3 повідомила, що працівники поліції роз'яснили ОСОБА_1 його процесуальні права та склали протокол про притягнення його до адміністративної відповідальності в якому вона та її чоловік ОСОБА_4 поставили підпис.
Пояснила, що вона дійсно надала письмові пояснення працівникам поліції, які повністю відповідають її поясненням в судовому засіданні апеляційної інстанції. Стверджувала, що працівники поліції не пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан сп'яніння у медичному закладі, аі останній не просив працівників поліції забезпечити такий огляд.
Судом також були досліджені відеозаписи працівників патрульної поліції, які долучені до матеріалів справи та якими встановлено, що 23.05.2021 о 17 годин 53 хвилини поліцейські наздоганяють автомобіль Opel Vectra , під керуванням водія ОСОБА_1 , який виходить з автомобіля з місця водія. Після встановлення особи водія, на пропозицію працівників поліції пройти огляд на виявлення стану алкогольного сп'яніння водій ОСОБА_1 погоджується, та добровільно в присутності свідків пройшов такий огляд внаслідок чого за допомогою приладу «Драгер» було встановлено позитивний результат 0,85 проміле, про який було повідомлено присутнім. При цьому ОСОБА_1 не висловлював заперечень щодо правильності позитивного результату огляду та фактично погодився з ним, після чого поліцейські роз'яснили йому його права.
Суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що ОСОБА_1 жодних заперечень щодо протоколу й зафіксованого порушення на місці зупинки транспортного засобу не подав.
Судом обґрунтовано зазначено, що оскільки особа добровільно пройшла огляд на стан сп'яніння на місці зупинки за допомогою приладу Драгер і з результатом огляду погодилась, про що свідчить підпис у акті огляду, а тому суд дійшов висновку про дотримання поліцейським установленого порядку проведення такого огляду.
Судом були досліджені доводи, які апелянт навів у апеляційній скарзі щодо необґрунтованості зупинки транспортного засобу працівниками поліції, що є підставою для необґрунтованих дій працівників поліції та скасування постанови суду. Суд першої інстанції правильно зазначив, що відсутність доказів обґрунтованості причин зупинки ОСОБА_1 не може бути підставою для закриття справи про адміністративне правопорушення, оскільки у цьому випадку не підлягає застосуванню доктрина «плодів отруйного дерева».
Суд першої інстанції правильно вказав на те, що факт зупинення автомобіля ОСОБА_1 жодним чином не може вважатися джерелом доказів, зокрема у розумінні статті 251 КУпАП, а отримані після зупинки автомобіля працівниками поліції докази (дані, які містяться у протоколі, відеозаписах, тощо) є належними і допустимими, а сам факт зупинки - не є джерелом доказів, а тому доктрина «плодів отруйного дерева» не може бути застосована.
Також судом першої інстанції обґрунтовано зазначено, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний установлений законом огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Дослідивши матеріали справи і надавши їм правову оцінку, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що дії ОСОБА_1 містять склад правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме: керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до виписаних у ст. ст.254, 255, 256 КУпАП положень, протокол про адміністративне правопорушення - це офіційний документ, відповідним чином оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння, яке містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП, у якому крім іншого, зазначаються відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності; місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Апеляційним судом не встановлено порушень вимог ст. ст.254, 255, 256 КУпАП.
Апеляційний суд вважає, що судом в повному обсязі досліджені докази у справі та перевірені доводи сторони захисту адвоката Клименка О.І. щодо невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення та належним чином мотивовані висновки щодо доведеності його вини у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.
Зокрема, відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ДПР18 №499217 від 23.05.2021 року, водій ОСОБА_1 23 травня 2021 року о 17 годин 53 хвилини по вул. Галицька у с. Ямниця керував транспортним засобом марки Opel Vectra, н.з. НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння зі згоди водія проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер» у присутності двох свідків. Своїми діями порушив вимоги п. 2.9«А» ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Вказаний протокол про адміністративне правопорушення складений уповноваженою на те особою - інспектором СРПП ВП №1 м. Тисмениця старшим лейтенантом поліції Костюк Д.Р., з заповненням всіх необхідних реквізитів, встановлених ст.256 КУпАП, протокол підписаний уповноваженою особою.
Зазначено, що особу водія ОСОБА_1 було встановлено на підставі посвідчення водія НОМЕР_3 .
ОСОБА_1 були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи у Тисменицькому районному суді, про що свідчить власноручний підпис ОСОБА_1 .
В протоколі вказані свідки ОСОБА_5 та ОСОБА_4 із зазначенням їх анкетних даних та їх власноручних підписів.
Зазначено, що до протоколу про адміністративне правопорушення додано матеріали адміністративної справи.
У ОСОБА_1 було вилучено посвідчення водія та видано тимчасовий дозвіл на право керування транспортними засобами, про що свідчить його власноручний підпис.
В графі протоколу пояснення особи, яка притягається до відповідальності,Ю по суті правопорушення ОСОБА_1 власноручно написав, що випив вчора 200гр. горілки, вину визнав та просив суворо не карати, за достовірність яких ОСОБА_1 власноручно розписався.
Зі змістом протоколу ОСОБА_1 розписався у протоколі, що свідчить про його обізнаність зі змістом висувного йому обвинувачення.
Зі змісту доводів апеляції вбачається, що ОСОБА_1 вважає, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які підтверджують керування ним транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення та долученого відозепису з нагрудної камери працівника поліції вбачається, що ОСОБА_1 були роз'яснені його права та обов'язки, передбачені ст.63 Конституції України, ст.268 КУпАП та повідомлено про розгляд справи у суді.
Апеляційний суд неодноразово вказував на те, що у разі виявлення поліцейськими ознак сп'яніння у водія транспортного засобу, вони повинні прийняти відповідні заходи для того, щоб забезпечити проведення огляду водія на стан сп'яніння та пересвідчитись в тому, що водій не перебуває у стані сп'яніння та може продовжити керувати транспортним засобом, оскільки керування транспортним засобом водієм, який перебуває у стані сп'яніння є злочином, який може привести до особливо тяжких наслідків та повинен бути негайно припинений.
Апеляційний суд також звертає увагу на те, що у рішенні по справі "О'Галлоран та Франціє проти Сполученого Королівства" Європейський суд з прав людини постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд неодноразово наголошував на тому, що користування джерелом підвищеної небезпеки покладає на водія транспортного засобу певні додаткові обов'язки, які пов'язані із необхідністю забезпечення безпечного використання транспортних засобів і таке обмеження прав конкретної особи повністю відповідає інтересам суспільства щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Крім того, ОСОБА_1 та захисники адвокати Клименко О.І. та Жирун Р.М. посилаються на те, що суд першої інстанції прийшов до безпідставного висновку про доведеність вини у вчиненні правопорушення, незважаючи на те, що сукупність досліджених судом доказів свідчить про відсутність згоди водія транспортного засобу з результатом огляду на стан сп'яніння.
Перевіряючи доводи сторони апелянта щодо його невинуватості у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, апеляційний суд вважає за необхідне вказати, що незгода водія з результатами огляду на стан алкогольного сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу свідчить про недопустимість використання вказаних результатів як доказів доведеності вини у вчиненні адміністративного правопорушення і є правовою підставою для направлення водія на відповідний огляд на стан алкогольного сп'яніння в медичний заклад.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що відповідно до діючого закону водій самостійно вирішує чи погоджується він з результатом, який отримано при проведенні огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу або не погоджується з отриманим результатом.
У тому разі, якщо водій не погоджується з результатом огляду поліцейським за допомогою спеціального приладу, то огляд на стан сп'яніння повинен бути проведений у закладі охорони здоров'я. При цьому водій самостійно на власний розсуд вирішує це питання і не зобов'язаний вказувати причини з яких він не погодився з отриманим результатом.
Незгода водія з результатами огляду, який було проведено працівником поліції за допомогою спеціального технічного засобу може бути здійснена різними способами та встановлюється на підставі сукупності доказів, які досліджені в судовому засіданні.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні дані, які свідчать про те, що водій транспортного засобу ОСОБА_1 не погоджувався із результатами огляду, який було проведено поліцейським за допомогою спеціального технічного засобу, а його процесуальна поведінка після проходження огляду свідчить про те, що він не заперечував результати огляду та погоджувався з ними.
Апеляційний суд неодноразово звертав увагу на те, що незгода водія транспортного засобу із позитивним результатом проведеного огляду на стан алкогольного сп'яніння повинна бути висловлена в категоричній чіткій формі, а зі змісту процесуальної поведінки водія повинно вбачатись, що він дійсно вважає, що такий результат огляду не відповідає дійсності, оскільки не перебуває у стані алкогольного сп'яніння.
Разом з тим, зі змісту відеозапису вбачається, що водій ОСОБА_1 після проходження огляду на стан сп'яніння особисто ознайомився із результатом огляду 0.85 % проміле, працівники поліції повідомили його про перевищення допустимої норми на вміст алкоголю в крові, за якого не дозволено керування транспортним засобом, водію ОСОБА_1 роз'яснені його права та повідомлення про розгляд матеріалів у суді, про складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Вищевказані дані відеозапису повністю відповідають поясненням свідка ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції та в сукупності з іншими доказами по справі свідчать про правильність висновків суду про допустимість результату огляду на стан сп'яніння за допомогою спеціального технічного засобу поліцейським як доказу винуватості у вчиненні правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що під час розгляду справи судом не встановлені докази, які свідчать про те, що водій ОСОБА_1 повідомив поліцейських про незгоду з отриманим позитивним результатом та наполягав на проведені огляду на стан сп'яніння у медичному закладі.
Процесуальна поведінка водія ОСОБА_1 після проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння свідчить, що він погодився із отриманим позитивним результатом огляду на стан алкогольного сп'яніння, який було проведено поліцейським із застосуванням спеціальних технічних засобів і у працівника поліції були відсутні правові підстави для направлення водія для проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння у закладах охорони здоров'я.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що під час його складання ОСОБА_1 надав пояснення стосовно висунутого обвинувачення в яких фактично визнав свою вину і просив суворо не карати за вчинене правопорушення.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що суть обвинувачення полягає в тому, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП звинувачується у керування транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та порушенні вимог ст.2.9а Правил дорожнього руху України.
Відповідно до статті 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції.
Судом апеляційної інстанції були досліджені відеозаписи з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які долучені до протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозаписи належним та допустимим доказом, оскільки вони отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що вищевказані відеозаписи було зроблено з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення та відеореєстратора автомобіля працівників поліції.
Відеозаписи містять дані того, що в присутності свідків ОСОБА_1 добровільно пройшов огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу та не висловлював незгоди із отриманим позитивним результатом такого огляду.
Зокрема, зі змісту відеозапису з нагрудних відеокамер (відеореєстраторів) інспекторів патрульної поліції вбачається, що водія ОСОБА_1 було ознайомлено із його правами та обов'язками, водію ОСОБА_1 роз'яснено проведення огляду на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу Драгер, після чого ОСОБА_1 власноручно розпакував муштук та добровільно продув прилад Драгер, результат якого показав 0.85% проміле, після чого ОСОБА_1 та свідків ознайомлено із результатом огляду 0.85 % проміле, повідомлено про перевищення дозволеної норми алкоголю в крові при які дозволено керування транспортним засобом. При цьому, ОСОБА_1 не вказував, що не погоджується із вказаним результатом огляду та не стверджував, що перебуває у тверезому стані.
Працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що за результатом пройденого тесту 0.85 % проміле він перебуває в стані алкогольного сп'яніння, внаслідок чого на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.1 ст.130 КУпАП.
З вищевказаних відеозаписів вбачається, що ОСОБА_1 не заперечував факт керування ним транспортним засобом, добровільно пройшов огляд на стан сп'яніння за допомогою приладу Драгер 6810, результат якого становив 0.85 % проміле та не висловлював незгоду із вказаним позитивним результатом огляду.
Так, зафіксовані відеозаписом обставини, які були здійснені поліцейським за допомогою нагрудного відео реєстратора, безумовно стосуються вчиненого правопорушення, що надає можливість повно та об'єктивно дослідити їх, детально відновити послідовність подій та конкретизувати поведінку поліцейських та особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Досліджений судом відеозапис має достатньо високу інформативність, позбавлений упередження і суб'єктивного ставлення, має безсторонній характер, що вимагає від суду ретельного та уважного дослідження вищевказаного доказу у сукупності із іншими доказами по справі.
Апеляційний суд вважає, що правомірність дій поліцейських щодо зупинки транспортного засобу, не знаходиться у причинному зв'язку з обов'язком водія транспортного засобу пройти відповідний огляд з метою встановлення стану алкогольного сп'яніння.
Право органів Національної поліції вимагати пройти у встановленому порядку огляд у відповідності до п.2.5 ПДР України кореспондується із обов'язком водія не керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Так, відповідно до п. 2.5 ПДР України водій повинен на вимогу поліцейського пройти у встановленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Порядок, процедура та особливості проведення огляду особи на стан сп'яніння, а також дії поліцейського в разі відмови особи від проходження такого огляду передбачені ст. 266 КУпАП, п. 6, 7 Розділу І, Розділами П та Ш Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 9 листопада 2015 року за № 1452/735.
Відповідно до вказаних нормативних актів за наявності ознак алкогольного сп'яніння, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
В результаті перевірки доводів апеляції ОСОБА_1 не було встановлено порушень, передбаченого ст.266 КУпАП порядку проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння та приписів Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом від 09 листопада 2015 року № 1452/735, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 11.11.2015 року за № 1413/27858, та Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 року № 1103.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів не вказує на те, що огляд на стан алкогольного сп'яніння проведений за допомогою приладу Алкотест Драгер 6810 не відповідав вимогам ст.266 КУпАП.
Згідно акту огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів (а.с.3) огляд ОСОБА_1 був проведений у зв'язку із виявленими ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота. Акт відповідного огляду підписано правопорушником ОСОБА_1 в графі щодо погодження із результатом огляду, а також свідками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що додатково свідчить про згоду ОСОБА_1 із результатом проведеного огляду на стан сп'яніння. У вказаному акті зазначено, що результатами огляду було встановлено 0.85 проміле.
Як вбачається з роздруківки приладу Drager Alcotest 6810 ARBL-0824 (а.с.1) тест №5258 в результаті огляду ОСОБА_1 на місці зупинки транспортного засобу поліцейським за допомогою технічного засобу 23.05.2021 року о 18 год. 02 хв. було встановлено, що останній перебуває у стані алкогольного сп'яніння, оскільки результат тесту показав 0.85 %. Вказаний результат складений із заповненням всіх необхідних реквізитів, не містить довільних висловлювань або помилок. Роздруківку приладу Drager Alcotest 6810 ARBL-0824 ОСОБА_1 власноручно підписав, що свідчить про його згоду на проведення відповідного огляду на стан сп'яніння та обізнаність із результатом огляду, та не містить не згоди із діями працівників поліції.
До матеріалів справи долучено копію свідоцтва про повірку регульованого засобу вимірювальної техніки №12-01/7112 відповідно до якого воно чинне до 07.10.2021 року, і прилад Drager Alcotest 6810 ARBL-0824 відповідає вимогам до метрологічних характеристик (а.с.6).
Також, до матеріалів справи долучено направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння до медичного закладу від 23.05.2021 року. В направленні зазначено, що у ОСОБА_1 було виявлені ознаки сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, огляд було проведено за допомогою приладу Drager Alcotest 6810 ARBL-0824, результат огляду становив 0.85 % проміле.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що в направленні не зазначено назву медичного закладу, однак даний факт не дає підстав вважати проведений огляд водія ОСОБА_1 за допомогою приладу Drager Alcotest 6810 ARBL-0824 недійсним та з порушенням вимог Інструкції, та не є причиною для скасування постанови суду.
Разом з тим, огляд у медичному закладі не проводився у зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не висловив незгоду з позитивним результатом огляду, який було проведено поліцейським із застосуванням спеціального технічного засобу.
До матеріалів справи долучені письмові пояснення свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , з яких вбачається, що в їхній присутності водій ОСОБА_1 погодився пройти огляд на визначення стану алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер, результат огляду показав 0.85 % проміле, про що свідки засвідчили власноручними підписами.
Вищевказані письмові пояснення свідків в частині обставини проведення огляду на стан сп'яніння не є достатньо вагомими і не мають вирішального значення щодо висновку суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки сукупність інших доказів разом із відеозаписом, яким зафіксовано вчинення адміністративного правопорушення, дозволяють повно та об'єктивно встановити обставини, які мають істотне значення для розгляду справи по суті.
Разом з тим, зі змісту пояснень свідка ОСОБА_3 в суді апеляційної інстанції вбачається, що вона повністю погоджується з правильністю своїх письмових пояснень та надала аналогічні пояснення щодо обставин проходження ОСОБА_1 огляду на стан сп'яніння.
За змістом ч.2 ст.266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
При цьому закон передбачає необхідну присутність двох свідків у тому випадку, якщо не можливо застосувати технічні засоби відеозапису. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
В даному випадку, суд дійшов до правильного висновку, що матеріали адміністративної справи містять достатньо доказів того, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, оскільки добровільно пройшов огляд на визначення стану сп'яніння за допомогою приладу Drager Alcotest 6810 ARBL-0824, результат якого становив 0.85 % проміле, погодився із вказаним результатом, тим самим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Викладене підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення, який складений у відповідності до вимог закону; роздруківки результату приладу Drager Alcotest 6810 ARBL-0824, роздруківкою приладу Drager Alcotest 6810 ARBL-0824, актом огляду, відеозаписами з нагрудних камер працівників поліції та відеозапису з відео реєстратора машини патрульної поліції.
Апеляційний суд вважає доведеним те, що ОСОБА_1 23 травня 2021 року о 17 годин 53 хвилини по вул. Галицька у с. Ямниця ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки Opel Vectra, н. з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився у встановленому законом порядку із застосуванням приладу «Драгер» у присутності двох свідків, результат позитивний. Своїми діями порушив вимоги п. 2. 9 «А» ПДР України, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Такими чином, перевіривши сукупність доказів по справі, апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених доказів поза всяким розумним сумнівом доводить факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог п. 2.9 а) Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно з ч. 1 ст. 130 КУпАП керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції є адміністративним правопорушенням і тягне за собою адміністративну відповідальність.
Апеляційний суд вважає, що сукупність досліджених судом доказів поза розумним сумнівом свідчить про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, оскільки він керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння.
Відповідно до вимог Конвенції про захист прав і свобод людини розгляд справи повинен відбутися в розумний строк, тривалість якого залежить від складності справи, загальної сукупності доказів, які необхідно дослідити, процесуальної поведінки учасників судового розгляду та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та інших обставин.
Апеляційний суд звертає увагу, що тривалий розгляд справи в суді апеляційної інстанції був обумовлений саме процесуальної поведінкою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та його захисників, оскільки розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 неодноразово відкладався у зв'язку із неявкою вищевказаних учасників розгляду справи в судове засідання апеляційної інстанції та за їх клопотанням.
В матеріалах провадження також міститься клопотання ОСОБА_1 в якому він просить закрити провадження у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, що частково пояснює процесуальну поведінку учасників судового розгляду, яка була спрямована на затягування розгляду провадження.
Вищевказані обставини свідчать про те, що особа, яка притягається до адміністративної відповідальності використовувала надані їй права всупереч інтересам забезпечення справедливого та неупередженого правосуддя в розумний строк і фактично намагалась, затягувати розгляд справи з метою перешкоджати ухваленню несприятливого для себе судового рішення
За своєю суттю дії, спрямовані на зловживання процесуальними правами, хоч і виглядають як дії, спрямовані на повне та всебічне дослідження обставин справи або захист порушеного права стороною процесу, однак по суті вони направлені на деструктивність судового розгляду.
Відповідно до вимог ч.6 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 цього Кодексу, може бути накладено протягом одного року з дня його вчинення.
Відповідно до вимог п.7 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, якщо на момент розгляду справи закінчились строки, передбачені ст. 38 КУпАП.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що діючий КУпАП не містить поняття давності притягнення до відповідальності, яке пов'язано із часом набуття законної сили відповідним рішенням суду, а тільки містить посилання на час накладення адміністративного стягнення.
Зокрема, строк давності притягнення до відповідальності, це передбачений законом певний проміжок часу з дня вчинення правопорушення і до дня набрання відповідним рішенням законної сили, закінчення якого є підставою звільнення особи, яка від відповідальності.
Разом з тим, накладення адміністративного стягнення здійснюється судом першої інстанції і подальший розгляд провадження судом апеляційної інстанції не впливає на тривалість строку, який встановлений ч.6 ст.38 КУпАП.
Суд першої інстанції встановивши, що ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст.130 ч.1 КУпАП, визнав останнього винним у вчиненні правопорушення та в межах встановленого законом строку 02 грудня 2021 року наклав на нього відповідне стягнення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що саме такий правовий підхід до вирішення вищевказаного питання повністю відповідає вимогам закону, принципу правової визначеності та усталеній судовій практиці.
Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає безпідставними доводи ОСОБА_1 про скасування постанови суду та закриття провадження, у зв'язку із закінченням на час розгляду справи в апеляційній інстанції строку протягом якого може бути накладено адміністративне стягнення.
Апеляційний суд вважає, що обране судом адміністративне стягнення відповідає вимогам ст.23 КУпАП, відповідно до якої адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення та запобігання вчиненню нових правопорушень самим правопорушником та іншими особами.
При накладенні стягнення було враховано судом першої інстанції характер вчиненого правопорушення, особу порушника та обставини, вчиненого адміністративного правопорушення.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що адміністративне стягнення накладено на ОСОБА_1 в мінімальних межах санкції ч.1 ст.130 КУпАП.
З огляду на наведене підстав для скасування постанови не вбачається.
Керуючись ст.294 КУпАП,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Галицького районного суду Івано-Франківської області від 02 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення.
Суддя Івано-Франківського
апеляційного суду О.П. Васильєв