Єдиний унікальний номер 448/844/22
Провадження № 1-кс/448/78/22
про арешт майна
(повний текст)
29.07.2022 року слідчий суддя Мостиського районного суду Львівської області ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська клопотання начальника СД ВП №1 Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12022142230000391 від 27.07.2022 року, погоджене з прокурором Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна,
Дізнавач - начальник СД ВП №1 Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 в рамках кримінального провадження №12022142230000391 від 27.07.2022 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, звернулася до суду із зазначеним клопотанням про арешт майна, покликаючись на те, що в ході досудового розслідування встановлено, що 27.07.2022 під час перетину державного кордону у пункті пропуску «Шегині», що у с.Шегині, вул.Дружби, 212, Яворівського району Львівської області громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою виїзду за межі території України в умовах повної мобілізації, під час проходження паспортного контролю надав працівнику ДПС документи про те, що він являється студентом Вищої школи економічної у Стальовій ВоліРеспубліки Польща, відомості у яких не відповідають дійсності.
Стверджує, що 27.07.2022 працівниками ДПС відповідно до акту прийому передачі передано: студентський квиток № НОМЕР_1 від 04.07.2022; нотаріально завірену копію довідки про те, що ОСОБА_6 є студентом Вищої школи у Стальовій Республіки Польща від 01.07.2022; довідку для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти №1915 від 20.07.2022; оригінали документів на польській мові на 6 аркушах.
Зазначає, що 27.07.2022р. постановою дізнавача оригінали та нотаріально завірені копії документів про навчання громадянина ОСОБА_5 у Вищій школі у Стальовій Волі Республіки Польща визнані речовими доказами у кримінальному провадженні.
З огляду на те, що зазначені документи можуть бути предметом вчинення кримінального правопорушення, на яких можуть міститись відомості, що можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, такі підпадають під ознаки речей, визначених у ст.98 КПК України, а також з метою забезпечення для проведення відповідних експертиз у даному кримінальному провадженні, просить накласти арешт на вищевказані речові докази. Крім того, просить суд розглядати клопотання про арешт майна без повідомлення власника майна з метою забезпечення арешту майна.
Дізнавач - начальник СД ВП №1 Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, будучи завчасно у встановленому законом порядку повідомленою про час та місце розгляду клопотання, подала до суду заяву про розгляд клопотання у її відсутності у зв'язку із службовою зайнятістю, вказавши, що вимоги клопотання про накладення арешту підтримує у повному обсязі.
Власник майна ОСОБА_5 був повідомлений про час, дату і місце розгляду клопотання, однак в судове не з'явився та не надіслав клопотання про відкладення розгляду такого.
Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України неприбуття в судове засідання слідчого (дізнавача), власника та користувача майна не перешкоджає розгляду клопотання.
Враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося, що відповідає положенням ч. 4 ст.107 КПК України.
Проаналізувавши документи та матеріали, якими заявник обґрунтовує доводи клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Так, згідно зі ст.ст.131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Пунктом 1 ч.2 ст.170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів.
Згідно ч.3 ст.170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Згідно ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Судом встановлено, що 27.07.2022 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022142230000391 внесені відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.358 КК України.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 28.07.2022р. вбачається, що сектор дізнання відділення поліції №1 Яворівського районного відділу поліції ГУНП у Львівській області здійснює досудове розслідування кримінального провадження №12022142230000391 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, а саме щодо таких подій: 27.07.2022 під час перетину державного кордону у пункті пропуску «Шегині», що у с.Шегині, вул.Дружби,212, Яворівського району Львівської області громадянин України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою виїзду за межі території України в умовах повної мобілізації, під час проходження паспортного контролю надав працівнику ДПС документи про те, що він являється студентом Вищої школи економічної у Стальовій ВоліРеспубліки Польща, відомості у яких не відповідають дійсності.
Протоколами огляду місця події від 27.07.2022р. виявлено та вилучено майно (документи), видані на ім'я ОСОБА_5 .
Відповідно до ч.2 ст.168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Згідно з ч.1 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони, зокрема, використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди; є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом (ч.2 ст.167 КПК України).
Отже майно (документи), вилучені 27 липня 2022 року в ході огляду місця події, в порядку ст.ст.167-168 КПК України, є тимчасово вилученим майном.
Згідно з ч.1, п.4 ч.2 ст.40-1 КПК України дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач уповноважений звертатися за погодженням із прокурором до слідчого судді з клопотаннями про застосування заходів забезпечення кримінального провадження, проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.
Відповідно до ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.
Зазначені в клопотанні речі (документи): студентський квиток № НОМЕР_1 від 04.07.2022; нотаріально завірена копія довідки про те, що ОСОБА_6 є студентом Вищої школи у Стальовій Республіки Польща від 01.07.2022; довідка для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти №1915 від 20.07.2022; оригінали документів на польській мові на 6 аркушах, які передані 27.07.2022р., - згідно постанови дізнавача від 27.07.2022р. визнані речовими доказами у кримінальному провадженні №12022142230000391.
Вилучені у даному провадженні речі відповідають критеріям, визначеним в ч.1 ст.98 КПК України для речових доказів, а саме такі є предметами кримінального правопорушення.
Згідно наявної у вказаних документах інформації, такі видані на ім'я ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 173 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:
1) правову підставу для арешту майна;
2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);
4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);
5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожна фізична особа або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Проте, попередні положення, жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Слідчий суддя наголошує, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету «в інтересах суспільства». Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено «справедливий баланс» між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення Європейського Суду у справі «Суханов та Ільченко проти України»).
Таким чином, право на володіння речами і документами не є абсолютним і може бути обмежене, але тільки на підставах та в порядку, які чітко визначені в законі.
Важливим в даних правовідносинах є те, що в кримінальному проваджені арешт допускається в тому числі і з метою забезпечення збереження речових доказів.
Враховуючи конкретні обставини, слідчий суддя приходить до висновку про вірогідність вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, а тому наявні обґрунтовані підстави вважати, що вилучене майно (документи) відноситься до тимчасово вилученого майна та є доказами такого кримінального правопорушення, відповідає критеріям, визначеним статтею 98 КПК України, оскільки зберегли на собі його сліди, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, зокрема за допомогою експертних досліджень.
В той же час існує загроза приховування, перетворення, знищення даних документів, оскільки на сьогодні не проведені всі необхідні слідчі дії та експертні дослідження таких.
Враховуючи наведене, а також те, що на вилучених предметах (документах) наявні сліди кримінального правопорушення, у подальшому такі можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження та можуть відігравати роль речового доказу у кримінальному провадженні, з метою їх збереження, запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, для можливості проведення судових експертиз, які важливі для з'ясування обставин кримінального правопорушення, враховуючи розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням даного кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що є всі правові підстави для накладення арешту на вказане у клопотанні майно, а відтак клопотання дізнавача є обґрунтованим.
Незастосування цього заходу зумовить труднощі в частині встановлення істини по кримінальному провадженню, внаслідок того, що таке майно може бути приховане чи пошкоджене.
Оскільки арешт майна є тимчасовим заходом, то на переконання слідчого судді до проведення судових експертиз та оцінки їх результатів, інтереси кримінального провадження виправдовують такий ступінь втручання у права володільця майна та тимчасове позбавлення його права користування таким майном є співмірним заходом до завдань кримінального провадження, встановленим у ст.2 КПК України.
Питання повернення зазначеного майна може бути вирішено після проведення відповідних експертиз.
З огляду на наведене, слідчий суддя приходить до висновку про доцільність накладення арешту на вказане майно лише на час проведення судових експертиз та оцінки їх результатів, а тому клопотання дізнавача - начальника СД ВП №1 Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню.
У відповідності до ч.1 ст.174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст.98, 131-132, 170-173, 309, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання начальника СД ВП №1 Яворівського РВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12022142230000391 від 27.07.2022 року, погоджене з прокурором Мостиського відділу Яворівської окружної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна- задовольнити частково.
Накласти арешт на:
- студентський квиток № НОМЕР_1 від 04.07.2022; нотаріально завірену копію довідки про те, що ОСОБА_6 є студентом Вищої школи у Стальовій Республіки Польща від 01.07.2022; довідку для виїзду за кордон здобувачів фахової передвищої та вищої освіти №1915 від 20.07.2022; оригінали документів на польській мові на 6 аркушах, які належать громадянину України ОСОБА_5 , - з метою забезпечення та на час проведення судових експертиз.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Арешт майна може бути скасовано в порядку та за підстав, зазначених в ст.174 КПК України.
Ухвала слідчого судді про арешт майна може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 02.08.2022р.
Слідчий суддя ОСОБА_1