Справа № 752/9645/19
Провадження № 4-с/752/53/20
Іменем України
25.06.2020 року Голосіївський районний суд міста Києва в складі:
головуючого судді Колдіної О.О.,
з участю секретаря Медведєвої К.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» на дії головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Половця Андрія Михайловича; заінтересована особа: ОСОБА_1 ,
в провадженні суду перебувала справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
В травні 2019 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» звернувся до суду зі скаргою, в якій просив визнати неправомірними дії головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Половця Андрія Михайловича при винесенні повідомлення про повернення виконавчого документа стягувачу від 22.04.2019 року та зобов'язати державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Половця Андрія Михайловича відкрити виконавче провадження про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 на користь Товариства.
В обґрунтування скарги зазначено, що повідомленням державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Половця Андрія Михайловича від 22.04.2019 року скаржнику був повернутий виконавчий документ про стягнення боргу з ОСОБА_1 . Підставою для повернення виконавчого листа державний виконавець вказав про те, що виконавчий документ не відповідає вимогам закону, останній не містить дату народження та ідентифікаційний код боржника, що унеможливлює його реєстрацію в системі АСВП. З даним повідомлення державного виконавця скаржник не згоден, оскільки останній, зобов'язаний вжити необхідні заходи по встановленню особи боржника, для чого має право особисто отримати відповідні відомості.
Враховуючи наведене скаржник звернувся до суду за захистом своїх прав із даною скаргою.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Враховуючи викладене, суд вважає можливим розглянути скаргу без участі сторін на підставі доказів, які містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про виконавче провадження» визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Відповідно до ст.1 зазначеного Закону, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Відповідно до статті 18 Закону, виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Судом встановлено, що заочним рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 23.10.2018 року у справі № 752/14672/18, були задоволені позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг.
28.11.2018 року на виконання зазначеного рішення суду, стягувачу було видано виконавчий лист.
Повідомленням державного виконавця Половця А.М., виконавчий лист №752/14672/18 від 28.11.2018 року, було повернуто стягувачу без прийняття до виконання, оскільки, у виконавчому листі не було зазначено дату народження боржника ОСОБА_1 .
Перевіряючи обґрунтованість та доведеність вимог скарги, суд приймає до уваги те, що у відповідності до ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження», у виконавчому документі зазначаються: назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); реєстраційний номер облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті) боржника (для фізичних осіб - платників податків); резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); строк пред'явлення рішення до виконання. Виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону.
Пунктом 6 ч. 4 ст. 4 Закону встановлено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно достатті 26 цього Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 32 Конституції України, а також ч. 1ст. 302 ЦК України, не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом.
Офіційне тлумачення вказаного положення Конституції України міститься в Рішенні Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року №2-рп/2012, відповідно до п. 1 якого збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя, таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Разом з тим, згідно з частинами першою та другою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до, п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону, з метою захисту інтересів стягувача виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 471/283/17-ц.
Відтак, суд вважає, що у разі відсутності у виконавчому документі дати народження боржника та його ідентифікаційного коду, але за наявності, зокрема, адреси боржника у рішенні суду, та у виконавчому документі, а тому згідно з п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець може самостійно звернутися до відповідного державного органу із запитом про витребування необхідної інформації, а тому, на думку суду, відсутність у виконавчому документі дати народження боржника та його ідентифікаційний код, за наявності адреси боржника, - не є в даному випадку підставою для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.
Крім того, частинами 1, 2 ст. 451 ЦПК України встановлено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
З огляду на встановлені судом обставини суд вважає, що повідомлення старшого державного виконавця про повернення виконавчого документа без виконання з підстав не зазначення у виконавчому документі дати народження та ідентифікаційного коду боржника, є неправомірним.
Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у пункті 18 роз'яснено, що виходячи зі змісту статті 451 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.
При цьому суд не має права зобов'язувати зазначених осіб до вчинення тих дій, які згідно із Законом України «Про виконавче провадження» можуть здійснюватися лише державним виконавцем або відповідною посадовою особою державної виконавчої служби, зокрема, постановити ухвалу про зобов'язання державного виконавця прийняти виконавчий лист до виконання або зобов'язання державного виконавця відкрити виконавче провадження, оскільки, вказаним Законом передбачено і інші підстави для повернення виконавчого листа та відмови у відкритті виконавчого провадження, які підлягають самостійній перевірці державним виконавцем під час вчинення виконавчих дій.
З огляду на викладене, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню та з метою відновлення порушених прав стягувача на державного виконавця слід покласти лише обов'язок вирішити питання про прийняття виконавчого документа до виконання без інформації про дату народження та ідентифікаційний код боржника.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 18, 19, 26 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 450, 451 ЦПК України, суд
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр», заінтересовані особи: головний державний виконавець Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Половець Андрій Михайлович, ОСОБА_1 , на дії державного виконавця - задовольнити частково.
Визнати дії головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Половця Андрія Михайловича при винесенні повідомлення від 22.04.2019 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання - неправомірними.
Скасувати повідомлення головного державного виконавця Голосіївського районного відділу державної виконавчої служби м.Київ Головного територіального управління юстиції у м.Києві Половця Андрія Михайловича від 22.04.2019 року про повернення виконавчого документу № 752/14672/18 від 28.11.2018 року.
Зобов'язати Голосіївський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції в м. Києві вирішити питання про прийняття виконавчого документа до виконання, а саме: виконавчого листа № 752/14672/18 від 28.11.2018 року Голосіївським районним судом м. Києва на виконання заочного рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 23.10.2018 року у справі № 752/14672/18 за позовом за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - без інформації про дату народження та ідентифікаційний код боржника.
В іншій частині вимог скарги відмовити.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя